неділя, 28 вересня 2014 р.

Інтернет з усібіч

Бесіда з дорослими і дітьми: сходинки до інформатики


Пригадаймо звідки діти вперше дізнаються про Інтернет — найчастіше від батьків, старших братиків і сестричок, ровесників. І якщо батьки, можливо не завжди, але все-таки попереджають про небезпеку Інтернету принаймні для комп’ютера, то діти — майже ніколи. Так і виходить, що маленькі дослідники користуються Інтернетом в «рожевих окулярах» і можуть потрапити у неприємні історії. Спробуймо разом з дітьми подивитися на Інтернет об’єктивно: розглянути його переваги і недоліки, розповісти дітям про інформаційну безпеку.


Починаємо з приємного: Інтернет — величезне сховище інформації, де кожний може швидко знайти потрібну інформацію, порівняти інформацію з різних джерел… Але потрібно вміти це робити.
Стоп! А навіщо нам порівнювати інформацію з різних джерел? Ми робимо це тільки, щоб дізнатися більше? Якою має бути інформація? А якою вона є? Чому?
Інтернет проектувався (таким є сьогодні і радикально не зміниться у найближчому майбутньому) як відкрита система. Це означає, що в Інтернеті свою інформацію може опублікувати кожний з нас: цензури фактично немає! Звичайно, це безперечна перевага: повний плюралізм і демократія. Ми можемо побачити різні погляди, аналізувати інформацію, вільно дискутувати, переглядати різні факти, наводити власні аргументи, відстоювати свій погляд… Але тільки від чесності і порядності кожного з нас залежить висловимо ми правду чи брехню, помилимось і вчасно виправимо помилку чи наше повідомлення стане причиною паніки, допоможемо людям чи дезорієнтуємо їх…
Алгоритмів, які б безпомилково вибирали достовірну інформацію не існує (є тільки способи, які допомагають перевіряти достовірність інформації, але 100 % гарантії вони не дають. З деякими такими способами ви можете ознайомитися у моїй статті «Довіряй, але ретельно перевіряй! Як швидко перевірити Інтернет», яка розміщена за посиланням). «Сірі» і «чорні» сервери в Інтернеті конструктивно нічим не відрізняються від «білих». Саме з цієї причини їх не можна автоматично відключити або знищити. Хтось зауважить, що хакери можуть зруйнувати небезпечний сайт, але немає гарантії, що він не відновить свою роботу в іншому місці, і, звичайно, хакери не можуть зруйнувати всі небезпечні сайти.
Тому кожний з нас має вміти відрізняти правду від брехні, знати як протидіяти особливо небезпечній брехні (тій, яка може призвести до психотравм, надмірного песимізму, паніки, втрати надії у краще майбутнє…), як впорядкувати власний інформаційний простір та інформаційний простір близьких людей. Такі вміння є частиною інформаційної культури людини. Самі собою ці вміння не приходять. Педагог має надати знання і сформувати вміння, але все це буде «зайвим навантаженням», якщо людина не зрозуміє необхідність таких знань та вмінь, не буде користуватися ними у професійній та повсякденній діяльності.
Тож, по-перше, кожний має знати і розуміти чому, як і коли це потрібно робити. По-друге, вміти убезпечити себе та інших людей від небезпечної інформації. По-третє, звикнути це робити постійно, тримати себе в руках, коли побачить (а, можливо, і відчує) інформаційну небезпеку. Для цього вже з дитячого садка потрібно розвивати мислення дітей, зокрема і критичне, навчати самостійно розмірковувати, приймати рішення, брати на себе відповідальність, аналізувати інформацію, перевіряти її достовірність. Саме на це спрямовано виконання нестандартних завдань, знаходження відповідей на відкриті запитання. Наведу такі завдання з робочого зошита для учнів 3-го класу (Андрусич О. О., Гордієнко С. І., Стеценко І. Б. Сходинки до інформатики : Робочий зошит з інформатики для 3-го класу загальноосвітніх навчальних закладів. — К. : Світич, 2014. — 36 с.: іл.).

Завдання 1


Обведи ті дії, які не варто виконувати, переглядаючи сайти, червоним кольором, а ті, які варто — зеленим.



— Обговоріть з дітьми чому ці дії виконувати не варто.
— Які ще дії варто виконувати?
— Як можна використовувати Інтернет у повсякденному житті?
— Як Інтернет може полегшити наше життя? Як може допомогти зекономити час?
— Що можна робити в Інтернеті такого, чого не зробиш за допомогою інших засобів?
— Коли Інтернет є необхідним? Коли без нього можна обійтись?
— Коли без Інтернету варто обійтись? Чому?

Завдання 2


Вкажи джерела, які, на твою думку, містять найбільше небезпечної інформації.



— Яка саме небезпечна інформація може міститися у цих джерелах? Чому ти вважаєш її небезпечною?
— Де ти бачиш найбільше небезпечної інформації? Якої саме?
Якими джерелами інформації найбільше користуються у твоїй родині?
— Як зробити так, щоб небезпечна інформація не принесла шкоди?
— Які джерела інформації ти вважаєш найбільш безпечними? Чому?
— Де можна знайти безпечні джерела інформації?
— Як ти вважаєш, чи бувають такі джерела інформації, які містять тільки безпечну інформацію? Назви такі джерела. Поясни свою відповідь.

Завдання 3


Познач галочками у квадратиках, як можна перевірити правдивість знайденої інформації.



— Чи завжди недостовірну інформацію публікують навмисно? Наведи приклади.
— Що має зробити людина, яка опублікувала недостовірну інформацію?
— Що має зробити людина, яка знайшла недостовірну інформацію?
— Чому потрібно перевіряти достовірність інформації?
— Чи бувають випадки, коли не потрібно перевіряти правдивість інформації? Наведи приклади.
— Чи завжди неправда є небезпечною? Чому?
— Чи може неправда допомогти зробити хорошу справу?
— Чи може принести шкоду правдива інформація? Коли саме? Чому?

Завдання 4


Пограймо у гру “Добре — погано”. Розглянь характерні особливості Інтернету. У чому їх переваги? А недоліки? Поміркуй, як можна усунути ці недоліки.



— Чи можуть переваги стати недоліками, а недоліки — перевагами?
— Як це може статися?
— За яких умов? Чому?
Запропонуйте дітям продовжити схему, пригадавши інші особливості Інтернету.

У робочих зошитах завдання призначені для фронтальної роботи, зокрема для перевірки знань учнів. Але для мене перевірка знань є не просто короткою відповіддю (так / ні чи «галочка») на запитання (хоч я не виключаю і таких завдань. Але це зазвичай завдання, спрямовані на перевірку, наприклад, основних клавіш для набору тексту «Які клавіші допомагають набирати великі літери?». Тут треба просто вказати назви клавіш, а не обговорювати.) Учні обов’язково мають розуміти чому потрібно робити так, а не інакше. Тому під час перевірки правильності виконання учнями завдання педагог має обов’язково поцікавитися чому дитина вважає певну відповідь правильною / неправильною, які можливі відповіді не враховано у завданні, чому діти вважають, що вони важливі.
Якщо це доречно, під час виконання певних завдань учитель може обговорити з дітьми і відповіді на запитання «де?», «коли?», «як саме?». Це також пізнавальні запитання, які допомагають дітям привласнювати знання. Адже тільки за умови привласнення знань діти можуть свідомо ними користуватися (а не автоматично виконувати дії), продукувати оригінальні ідеї, імпровізувати, творити тощо.
Дуже добре, якщо діти доповнюють вже надруковані у зошиті відповіді власними варіантами. Тож виходить завдання в зошиті не тільки допомагають перевіряти знання учнів, а й дають поштовх для цікавої роботи, яка сприяє поглибленню знань дітей, свідомому використанню набутих знань і вмінь у повсякденному житті.
Сподіваюсь, опубліковані завдання стануть основою для розгортання з дітьми цікавої проектної діяльності, пошуку нової інформації щодо використання Інтернету, створення плакатів, коміксів, пізнавальних історій та казок…

Про особливості викладання предмета “Інформатика” в 3-му класі та побудову поурочного планування читайте за посиланням


У статті я використала ілюстрації із робочого зошита (Сходинки до інформатики. Робочий зошит для 3-го класу загальноосвітніх навчальних закладів. — К. : Світич, 2014. — 36 с. : іл.), люб’язно наданого видавництвом «Світич». На прохання видавництва «Світич» надаю контакти для замовлення робочих зошитів «Сходинки до інформатики».
Тел.: (044) 486-91-14
(067) 504-50-22

Офіційний сайт проекту «Сходинки до інформатики»  http://dvsvit.com.ua/cx

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко

пʼятниця, 26 вересня 2014 р.

Із Всеукраїнським Днем Дошкілля!

Вітання, думки, погляд у майбутнє…


Шановні колеги-дошкільники!

Щиро вітаю Вас із Всеукраїнським Днем Дошкілля! Здоров’я, радості від творчості, від кожної миті спілкування з малятами, вдячних вихованців і їхніх батьків! У Ваших турботливих ніжних руках майбутнє нашої країни. Будь ласка, подбайте, щоб воно було добрим і сонячним!

Слава всім Дошкільникам України!





Не звично для мене вітати із святом всіх Дошкільників наприкінці вересня… Адже я була у складі редакції «Дитячий садок» видавництва «Шкільний світ», яка ще у 2006 р. започаткувала це свято 3 листопада у день першого в Україні з’їзду педагогів дошкільної освіти, довела його необхідність і життєздатність.




Дехто запитає «Хто такі дошкільники?». Дошкільники — це діти і небайдужі люди, які завжди готові влаштувати диво для малят: всі працівники дитячих садків і освітніх закладів, методисти і керівники всіх рівнів, керівники гуртків, студій і секцій, батьки і рідні дошкільнят, науковці, викладачі, автори дитячих книжок… Дошкільником може стати кожен з нас, якщо горять очі, якщо небайдужий і творчій, якщо хочеш і можеш працювати заради дітей.




Пам’ятаю, як ми придумували і організовували це свято: як писали статті у нашу газету «Дитячий садок», як переконували, що дошкільникам потрібно своє свято, а не День учителя, який традиційно святкується у школах, як розповідали про наше свято у всіх відрядженнях, як робили розсилки звичайних листів і електронною поштою, як телефонували, розповідали, доводили, просили підтримати...
Скільки тоді було сподівань і подолання сумнівів, пересторог, радісних очікувань, безсонних ночей… І, головне, радісне передчуття нашого свята. Ми бачили як поступово розгорався вогник в очах дошкільників, як вони чекали, сподівалися, збиралися… Ми ще раз і ще раз міркували як цей день зробити і святом, і радісним спілкуванням, і показати досягнення всіх, хто працює заради дошкільнят, показати взаємозв’язок науки і практики, і ще для нас важливо було показати гостям свята цікаві розробки науковців і практиків, які можуть дати новий імпульс для творчої роботи з дітьми (щороку на нашому Дні Дошкілля проводилося до 25 семінарів-практикумів, на кожному святі ми відкривали нові імена творчих і небайдужих дошкільників!).
Такими і намагалися створювати Дні Дошкілля: радісними, нестандартними, різними і схожими, творчими, пустотливими, винахідливими, такими, щоб кожний учасник знайшов свою родзинку. Про це говорять і назви Днів Дошкілля: 2007 — «Дитина замовляє розвиток», 2008 — «До якого дитячого садка хоче (може) ходити дитина?», 2010 — «Емоційне благополуччя як критерій якості освіти», 2011 — «Дитинство — джерело майбутнього», 2012 — «Наука про дитинство і сучасна освіта в інформаційному суспільстві».






Пам’ятаю, як у 2006 р. схвильована вся в очікуванні дива о 8 годині ранку прийшла у Київський міський Будинок вчителя. Це був ПЕРШИЙ День Дошкілля, а починати завжди радісно, відповідально і трішечки страшно: чи повірять в нас люди, чи зможуть приїхати, чи виправдаємо ми їхні сподівання, чи… Те, що я побачила, перевищило мої найсміливіші очікування: реєстрація учасників розпочиналася тільки о 9 годині, відкриття — о 10 годині, а хол Будинку вчителя вже був повністю заповнений людьми, які приїхали ранніми потягами. І тоді я зрозуміла: все, що ми робили, все, що придумали, не марне, тепер потрібно виправдати очікування людей і діяти.
Дякую всім, хто повірив в нас, допоміг нам здійснити задумане, хто підтримував нас всі ці роки, хто визнав свято не за чиєюсь вказівкою, а за покликом душі.






Вже у 2006 р. в Україні у великих і маленьких містах почали святкувати День Дошкілля. Напевно одним з перших був Кременчук, де й досі нагороджують грамотою «Дошкільник за покликанням душі», де одними з перших зрозуміли і підтримали нашу ідею: День Дошкілля — свято всіх, хто працює з дітьми і заради дітей — педагогів, науковців, керівників, викладачів, студентів, нянечок, поварів, медсестер, лікарів, завгоспів, дитячих тренерів… Запоріжжя, Новоград-Волинський, Житомир, Умань, Рівне… і ще багато і багато (пишу саме ці міста, тому що чомусь найперше пригадую саме їх, а й досі ми не знаємо про всіх, хто підтримував нас).
Дуже приємно, що в нас повірили студенти: з 2006 р. майбутні педагоги Київського університету імені Бориса Грінченка були не тільки учасниками, а й щороку працювали волонтерами, також щороку учасниками свята були студенти НПУ імені М. П. Драгоманова.






З кожний роком наше свято набирало обертів: от вже у багатьох містах України спочатку святкують День Дошкілля у себе, потім їдуть до Києва. І вже з Днем Дошкілля, ще офіційно не визнаним святом, вітають дошкільників начальники обласних і районних управлінь освіти, щороку до редакції «Дитячий садок» надходять листівки, про наше свято ми чуємо по радіо…
Я вивчала географію по тим містам, звідки до нас приїздили люди — ми бачили автобуси із Саратського району Одеської області, гостей із Арцизського району Одеської області, Чорткова, невеличких сел Уманщини (Черкаська область)...
У 2012 р. учасниками свята стали педагоги чотирьох країн: Молдови, Грузії, Білорусії, України. І нехай поки-що з-за кордону приїхало всього троє, але це вже наша спільна перемога. Адже працівники дошкільної освіти всіх регіонів України підтримали це свято, про День Дошкілля говорять, пишуть статті в Інтернеті, уже стали звичними вітання.
Отже, гасло «Дошкільники всіх кран, єднайтеся!» — стало актуальним як ніколи. Хоча ми всі різні, але спільного в нас дуже багато. Ми часто-густо вирішуємо одні й ті самі задачі, у нас болить душа про одне й те саме, і між нашими вихованцями спільного теж багато. Тож спілкуючись, знаходячи спільні точки, ми разом швидше і якісніше вирішимо всі наші завдання та знайдемо багато цікавинок для розвитку й навчання малюків. І виграють від цього передусім діти, бо саме задля них ми й працюємо.






А потім — 2010 р. — I Всеукраїнський з’їзд педагогічних працівників дошкільної освіти організований Міністерством освіти та науки України, участь в якому прийняло видавництво «Шкільний cвіт». Саме у цей рік вперше Міністр освіти і науки України вітає з Днем Дошкілля.
2012 р. — нарешті здійснилося: День Дошкілля офіційно визнано!!! Але з багатьох причин це свято тепер відзначається 27 вересня як і в Росії…
За 6 років дошкільники звикли до нашого свята і редакція «Дитячий садок» 2 листопада 2012 р. проводить Всеукраїнський День Дошкілля видавництва «Шкільний світ» як і завжди…
Тепер все змінилося: склад редакції «Дитячий садок», «Шкільний світ»…





Озирнувшись назад я розумію: дуже важко втрьох змістовно організовувати таке величезне свято (звичайно, нам допомагали, але основна змістова робота завжди була тільки на нас), але один день, свято Дошкілля, компенсував ВСЕ.
Я вдячна кожному за сяючий погляд, доброзичливість, готовність допомогти, розуміння.
Озирнутися не встигли, а Всеукраїнський День Дошкілля редакції «Дитячий садок» видавництва «Шкільний світ» вже став історією. Але крапку ставити я не буду… У мене з’явилася нова мрія, яку я постараюся здійснити…
Сьогодні була на Всеукраїнському Дні Дошкілля. Дивне почуття: не потрібно вирішувати ніяких питань, кудись бігти, щось терміново робити… Я просто учасник нашого свята. Я горда від того, що свято живе, що воно потрібно людям, і що є дошкільники, які пам’ятають Дні Дошкілля редакції «Дитячий садок». Дякую всім!
Хочеться, щоб свято було офіційно визнаним, але не стало офіційним. Щоб дошкільники зберегли нашу ідею свята: це свято ВСІХ, хто працює з дітьми і заради дітей — педагогів, науковців, викладачів, студентів, методистів і керівників всіх рівнів, нянечок, поварів, медсестер, лікарів, завгоспів, дитячих тренерів, керівників гуртків, студій і секцій, батьків і рідних дошкільнят, авторів дитячих книжок… А зараз з високої трибуни говорять лише про педагогів… Хочеться, щоб на День Дошкілля завжди могли приїхати всі бажаючі…
Наше свято в руках кожного з нас! І тільки від кожного з нас залежить яким воно буде надалі. Тож всі разом ми зможемо зробити його таким, яким хочемо. Поміркуйте про це, будь ласка.





Кажуть, що треба озирнутися перед тим, щоб іти вперед. У мене був рік, коли більше часу могла присвятити науковим пошукам: почала створювати мультимедійні статті (Подорож до країни друдлів, або Де ховаються друдли? Авангард. Друдли власноруч, Безмежність відчуття Музики. Майстри і Музика: Святослав Ріхтер, Болеро. Музика, що лине від серця), висловила свою думку як можна в одній темі поєднати пізнання світу і мистецтво (Нароження дня. Образи у картинах, словах і звуках: бесіда з дітьми і дорослими), розпочала цикл статей про математику з камінчиками (Навіщо потрібні числа або Математичні пригоди у світі чисел, Арифметика з камінчинками або Наочно про властивості чисел: камінчики і числа, парні та непарні числа), просто і дотепно розповіла про фізику (Закон Архімеда для малят, Хвилинки-цікавинки у подарунок від сонечка), створила новий за ідеєю електронний продукт — е-додаток до журналу «Джміль» (Як зберігати музику. Відкриті запитання-ідеї для розгортання проектів і проведення інтегрованих занять, Весняні пригоди Джмелика, Пензлика, Нотки та Книжечки, Фонтани навколо нас, Скоромовки навколо, У світі професій) і ще багато цікавого. У мене був час поміркувати куди я хочу рухатися.

Я уявляю свою мрію далекою сяючою зіркою: роблю все від мене залежне, щоб моя мрія здійснилася, здається ось-ось торкнуся її долонями, але вона привітно усміхається мені і віддаляється… Якщо ви творча людина, то здійснюючи одну мрію, ви вже задумуєте іншу… Тому для мене мрія — це орієнтир, маячок для всіх моїх дій.
Ви дивитеся вночі на зоряне небо? Сподіваюся так, тому що приємно побачити там особливе сузір’я — Дошкілля. Воно з’явилося у листопаді 2009 року. З того часу наприкінці жовтня наша редакція підставляла долоні для наступних 5 зірок і вони падали як у пісні відомого барда Олександра Дольського:
Мне звезда упала на ладошку
Я ее спросил: «Откуда ты?»…



Так з’явилося сузір’я «Дошкілля». Насправді, воно вже давно було. Ми лише давали зірочкам імена. Дуже сподіваюсь, що цю традицію підтримають в інших містах і зірочки щороку отримуватимуть імена.
Тож дивіться на зоряне небо, шукайте на ньому наше сузір’я і обов’язково мрійте. Якщо чогось дуже прагнеш і робиш все, щоб мрія здійснилася, мрія обов’язково стане реальністю.
От і зараз у мене з’явилася нова мрія, я знаю, що вона потрібна дошкільникам, тому, сподіваюсь, що і вона обов’язково здійсниться, хоч зараз мені мрія-зірочка здається дуже далекою…

Бажаю, щоб Ваші мрії завжди здійснювалися!

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко

неділя, 21 вересня 2014 р.

Від однакового до різного — один крок!

Бесіда з дорослими і дітьми про властивості геометричних фігур


Ми дійсно зрозуміли зміст певного поняття тоді, коли можемо ним активно користуватися, коли можемо зрозуміло пояснити зміст поняття іншому, коли можемо добирати аналогії, яскраві порівняння… Тобто коли привласнили набуті знання, коли можемо далі розвивати ці знання, коли на їх основі у нас з’являються ідеї, коли ми можемо вільно діяти і фантазувати. Задачі, про які я розповідаю у цій статті, спрямовані саме на поглиблення і привласнення знань про властивості геометричних фігур. 

Задачі раджу розв’язувати з дошкільнятами, але вони також можуть зацікавити і молодших школярів (якщо у дітей є прогалини у знаннях або педагогу потрібні легкі нестандартні задачі для роботи з дітьми на початку навчального року). Взагалі цікаво і корисно такі задачі розв’язувати з дітьми різного віку (з одними — на поглиблення знань, з другими — на швидкість, з іншими — навчаючи працювати разом): одразу видно прогрес дітей.

Діти 45 років вже знають досить багато типів геометричних фігур (квадрат, прямокутник, трикутник, круг), вивчають їх основні властивості (тип, форма, розмір, колір). Дуже важливо, щоб діти не тільки формально вивчили властивості геометричних фігур і вміли відповідати на запитання, чим одна фігура відрізняється від іншої, а й розуміли суть кожної властивості, вміли усвідомлено використовувати властивості геометричних фігур при розв’язуванні завдань.


У технології «Логіки світу» таким нестандартним задачам приділяється досить велика увага. При розв’язуванні цих задач діти вчаться виділяти властивості, які відрізняють одну геометричну фігуру від іншої (тип, форма, колір, розмір); будують групи геометричних фігур, які відрізняються одна від одної заданими властивостями. Діти самостійно обирають властивості, за якими геометричні фігури в групі будуть відрізнятись одна від одної.

Спочатку діти розв’язують задачі на порівняння геометричних фігур за одною або двома властивостями.

Задача 1

На малюнку ти бачиш 5 однакових трикутників. Зроби так, щоб вони відрізнялись один від одного.



Як трикутники можна зробити різними? Трикутники однакові тому, що всі вони мають однакову форму, однаковий розмір і однаковий колір. Яку властивість трикутників ми можемо змінити? Тільки колір, адже трикутники намальовані і ми не можемо псувати картинку. Як змінити колір трикутників, щоб вони стали різними? Взяти кольорові олівці і зафарбувати трикутники різними кольорами. Кожний трикутник буде мати свій колір. Тепер трикутники будуть відрізнятись один від одного кольором.
Як і багато інших задач технології «Логіки світу», ці задачі мають кілька варіантів розв’язування. Порівняйте разом з дітьми різні варіанти. Чим вони відрізняються? Які варіанти розв’язування відрізняються один від одного новим підходом, а які — ні? Запропонуйте дитині поміркувати, яку мінімальну кількість кольорових олівців потрібно використати для розв’язання задачі. В даному задачі мінімальна кількість кольорових олівців — чотири (один трикутник можна залишити білим).
Діти 5 років можуть навіть обійтись і одним кольором при розв’язуванні цієї задачі: один трикутник зафарбувати як завжди, один — лишити білим, а інші трикутники зафарбувати узорами вибраного кольору (наприклад, клітинками, рисочками, крапочками, квіточками і т. ін.).
Дітей п’ятирічного віку можна запитати: «Як розв’язати цю задачу, використавши лише один кольоровий олівець?» Звичайно, дуже мало дітей самостійно відповідають на таке запитання. Тому я вважаю, що потрібно над цим запитанням поміркувати разом з дітьми.
Давайте візьмемо олівець кольору, що нам подобається найбільше, наприклад, зеленого. Одним олівцем зеленого кольору ми можемо зафарбувати тільки один трикутник (інакше трикутники будуть однаковими). Тепер на малюнку зображено один зелений трикутник і 4 однакових білих трикутники. Звичайно, ще один трикутник у остаточному варіанті відповіді ми можемо залишити білим. Що ж нам робити з останніми трьома трикутниками? Як їх зробити різними, використавши цей же самий зелений олівець? А що як спробувати зафарбувати трикутники не щільно, а малювати в середині трикутників прості візерунки з рисочок, квадратиків, зірочок і т. д.? Тепер всі трикутники стали різними. Завдання розв’язано правильно.

Наступні задачі вже не потрібно так детально обмірковувати з дітьми. Вони вже побачили різні способи розфарбовування, можуть самостійно придумати свої, обрати той спосіб розв’язування задачі, що їм більше подобається і краще відповідає умові.

Задача 2

Уважно подивись на малюнок. Які геометричні фігури на малюнку однакові, а які відрізняються одна від одної? Чим вони відрізняються між собою?
Зроби так, щоб на малюнку не було однакових геометричних фігур.



Поміркуй, яку найменшу кількість олівців різного кольору потрібно використати для виконання цього завдання?

При розв’язуванні таких задачі необхідно звернути увагу дітей на те, що геометричні фігури різних типів можуть бути і однакового кольору, але все-таки вони залишаться різними (у цьому випадку вони все одно відрізнятимуться одна від одної принаймні типом).

Задача 3

Намалюй 7 різних прямокутників зеленого кольору.

Які властивості геометричних фігур ми можемо змінювати при розв’язуванні цієї задачі? За умовою задачі ми можемо малювати тільки зелені прямокутники, тому ми можемо змінювати тільки розмір і форму (співвідношення довжини сторін) прямокутників.
Якщо діти змінюють тільки одну властивість (наприклад, розмір) обов’язково зверніть їхню увагу на те, що можна змінювати ще й форму прямокутників. Розв’яжіть разом із дітьми задачу, змінюючи розмір і форму прямокутників. Порівняйте різні варіанти розв’язування, звертаючи увагу дітей на те, як змінюються властивості прямокутників в кожному варіанті.
Обов’язково зверніть увагу дітей на те, що поворот прямокутника не змінює його властивостей (два однакових прямокутника, обернені відносно один одного, залишаються однаковими!).
Як довести цей висновок? Намалюйте принаймні три прямокутника однакового розміру і кольору, обернених відносно один одного.



Разом з дітьми виріжте прямокутники і накладіть їх один на одний. Всі вирізані прямокутники збіглися, тобто всі вони однакового розміру. Всі прямокутники однакові. Таким чином наш висновок правильний.

Згодом дітям можна запропонувати розв’язати більш складні задачі, в яких потрібно враховувати зміну одразу ж кількох властивостей — типу, кольору, розміру.

Задача 4

Розфарбуй фігури так, щоб на малюнку не було однакових фігур.



Поміркуй, яку найменшу кількість олівців різного кольору потрібно використати для виконання цієї задачі?



Ще більше таких завдань і багато інших цікавинок для розвитку мислення дітей Ви знайдете у зошиті Логіки світу» для дітей 4-5 років (1-й рік навчання).

Придбати його можна у видавництві ЛІПС.

Телефонуйте (0612) 68-33-13, (0612) 68-81-08, +38 097-954-74-70, +38 099-972-04-60, +38 073-072-74-79

e-mail: mail@lips.zp.ua






науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років




Автор: Ірина Стеценко

понеділок, 15 вересня 2014 р.

Інформатика — місток між предметами


Думки про те, як підніматися з дітьми сходинками до інформатики у 3-му класі


Усе у світі взаємопов’язане: спеціалісти на усіх континентах працюють разом на стику різних наук. Часто те чи інше відкриття стає результатом пошуку одразу в кількох наукових галузях. А от у школі ми штучно розділяємо навчальні дисципліни і рідко розкриваємо дітям міжпредметні зв’язки. Тому в них формується неповна картина навколишнього світу. Але тільки цілісний світогляд, сприйняття довкілля як єдиної системи в усіх її взаємозв’язках є передумовою справді екологічної, природодоцільної поведінки і діяльності людини. Діяльність людини за інших умов може призвести до глобальних екологічних катастроф.

Формування саме такого світогляду є завданням сучасної освіти, і його розв’язанню значною мірою сприяє активне використання міжпредметних зв’язків. На мою думку, саме інформатика є тим предметом, який може стати містком між різними шкільними дисциплінами. Чому?

По-­перше, уявлення, знання і вміння, що формуються під час опанування курсу інформатики, можна застосовувати на уроках з інших предметів і у повсякденному житті. Завдання педагога — навчити цього дітей.

По­-друге, міжпредметна взаємодія гармонійно вбудовується майже в кожний урок інформатики. Тож педагог отримує унікальну можливість показати зв’язок різних наук, зробити кожний урок несподіваним і яскравим.

Поміркуємо над тим, як краще використати ці переваги предмета “Інформатика” у початковій школі.


Знання заради знань — не потрібні


Нині для фахівця у будь­якій галузі важливо добре орієнтуватися в інформаційному просторі: розуміти, яка саме інформація потрібна для розв’язання проблеми, вміти швидко знайти її, проаналізувати, оцінити її достовірність, ефективно використати, зокрема й для отримання знань.
Навчаючи дітей, педагоги мають не тільки дбати про міцність знань, а й думати про те, як учні використають їх у майбутньому. Адже використовувати знання діти мають для добрих справ: дбати, щоб їхні розробки допомагали людям, а не вбивали й не руйнували довкілля. Для цього вже у початковій школі необхідно не тільки ознайомлювати дітей з технологіями отримання знань, а й виховувати їх доброзичливими, чуйними, толерантними, привітними, розповідати їм про довкілля і необхідність бережного, гуманного ставлення до нього. І це треба робити на уроках з різних предметів.
Надаючи учням різнобічні відомості про об’єкти навколишнього світу, позитивні й негативні впливи різних явищ і процесів, під час викладання курсу “Інформатика” (“Сходинки до інформатики”) педагог має насамперед формувати у них вдумливе, критичне ставлення до інформації.

Форми роботи з дітьми


На активне пізнання навколишнього світу спрямовані такі форми роботи з дітьми: бесіда за відкритими запитаннями, розв’язування відкритих і розвивальних задач, мозковий штурм, творча пізнавальна й проектна діяльність, дослідження, спостереження та ін. Ці форми роботи сприяють:
• формуванню вміння самостійно знаходити й опрацьовувати необхідну інформацію;
• одночасному розширенню і поглибленню знань школярів;
• підвищенню мотивації до навчальної діяльності;
• формуванню уявлення про взаємозв’язки між науками;
• розвитку мислення, зокрема критичного, творчої уяви, уваги, пам’яті тощо.
У результаті освітній процес стає сучасним, гнучким, цікавим і для учнів, і для педагогів, діти навчаються самостійно здобувати знання, отримують радість від відкриття таємниць навколишнього світу, бачать зв’язок науки й практики, способи використання набутих знань і вмінь у повсякденному житті.
Важливою формою роботи, яка допомагає мотивувати дітей, показати зв’язок навчання з повсякденним життям, є проектна діяльність. Під час вивчення курсу “Інформатика” цей вид діяльності дає можливість показати учням різні способи використання засобів ІКТ, довести їхню ефективність, окреслити межі застосування, навчити з їх допомогою розв’язувати актуальні завдання.
Діяльнісний підхід, що лежить в основі проектної діяльності, передбачає формування знань про істотні, внутрішні властивості предметів чи явищ навколишнього світу. Процес формування таких знань невіддільний від формування способів дій з предметами, що відкривають їх істотні властивості, які учень може засвоїти тільки опосередковано, за допомогою певних предметно-перетворювальних дій. Формування таких способів дій ґрунтується на процесі мислення, яке, у свою чергу, в цих предметних способах і формується, і проявляється. (І. Бех, Л. Зайцева. Курс на діяльнісно-компетентнісний підхід. / Дошкільне виховання. — 2013. — № 1. — С. 2–5.)
Проектна діяльність сприяє:
• забезпеченню цілісності освітнього процесу — єдності гармонійного розвитку, навчання і виховання;
• розвитку творчих здібностей, самостійності, вміння ставити і розв’язувати завдання;
• формуванню вміння співпрацювати, вести діалог;
• набуттю вміння працювати з різними джерелами інформації, зіставляти інформацію, отриману з різних джерел, оцінювати якість джерел інформації;
• розвитку здатності самостійно рухатися в інформаційних полях, перевіряти повноту і достовірність отриманої інформації;
• формуванню вміння досліджувати, зрозуміло та цікаво розповідати про свої знахідки зрозуміло та цікаво, передавати й презентувати набуті знання і досвід;
• забезпеченню пізнавальної мотивації (діти бачать кінцевий результат діяльності, мають змогу діяти самостійно, розкуто, проявити свої знання, вміння, особистісні якості).

Особливості навчання у 3­-му класі


Програма предмета “Інформатика” побудована за лінійно­концентричним принципом. Навчальний матеріал подається відповідно до вікових особливостей дітей, з ­урахуванням їхньої готовності до сприйняття та використання понять. Поступово зміст цих понять розширюється і доповнюється: діти дізнаються про нові властивості об’єктів, сфери їх застосування у житті людей.
Таким чином забезпечується поступове нарощування складності матеріалу, його актуалізація, повторення, закріп­лення, що сприяє формуванню ключових та предметних компетентностей і опанування способів діяльності на вищому рівні узагальнення.
Тож у 3-­му класі педагог має організувати навчальний процес таким чином, щоб на основі вже набутих знань і вмінь, життєвого досвіду дітей активізувати їхню пізнавальну діяльність для здійснення переходу на наступний виток спіралі розуміння змісту. Учні мають глибше зрозуміти зміст уже відомих понять інформатики — “інформація”, “інформаційні процеси”, “комп’ютерні мережі”, “інформаційна безпека” тощо; розширити свої знання; ефективно і доречно використовувати їх у повсякденній діяльності.
Педагог може досягти цього, приділяючи більше часу дослідницькій та проектній діяльності, розвитку критичного мислення учнів, навчаючи їх працювати самостійно і в колективі, ставити запитання й самостійно шукати відповіді на них. Починаючи з 3­го класу програма курсу інформатики передбачає відведення часу на проектну діяльність: набуті знання і досвід дітей дають змогу вчителю розгорнути цікаві комплексні проекти, обережно спрямовуючи самостійну роботу дітей. Проектна діяльність допомагає гармонійно поєднувати різні форми роботи, спрямовує на активне пізнання навколишнього світу, тому саме на ній варто зробити акцент.
Завдання педагога — надати учням більшу самостійність, вчасно допомагати(але лише тоді, коли допомога справді потрібна), підтримувати, сприяти оволодінню технологіями здобуття знань, підтримувати інтерес до творчої діяльності, самостійних відкриттів, пошуку, показати зв’язки між науками.
З огляду на це пропоную змістові лінії “Алгоритми і виконавці”, “Створення проектів” зробити наскрізними лініями курсу інформатики, а матеріал змістових ліній “Робота з презентаціями”, “Інформаційні процеси і комп’ютер” та “Пошук даних в Інтернеті” — активніше використовувати під час роботи на уроках з інших предметів: алгоритми використовують на уроках з інших предметів і у повсякденному житті, вміння шукати й опрацьовувати інформацію робить більш ефективним опанування інших дисциплін, набуття вміння розробляти презентації дасть можливість вивести проектну діяльність учнів на новий рівень.
З третьокласниками варто провести бесіди за відкритими запитаннями, які пропонувалися для розгляду у 2­-му класі (Сходинки до інформатики. Конспекти уроків для 2-го класу : метод. посіб. / О. О. Андрусич (упор. та заг. ред.). — К. : Світич, 2013. — Ч. 1 — 84 с. : іл.). Це може стати гарним приводом з’ясувати, наскільки глибше діти розуміють зміст основних понять інформатики, у якій мірі вони здатні творчо підійти до використання вже набутих знань у навчальній діяльності та пов­сякденному житті, поглянути на вже знайоме під іншим кутом зору, відкрити в ньому нові цікаві грані.
Розглядаючи кожну тему, варто запропонувати учням виконати творчу пізнавальну роботу, результати якої стануть підсумком її вивчення. Під час підсумкової бесіди учні мають можливість презентувати свої знахідки, ознайомитися з роботою інших, поглибити набуті знання, обговорити результати діяльності, навчитися доводити власну точку зору, поважаючи погляди інших.
Творча, зокрема проектна, діяльність цінна тим, що учень робить спроби самостійно про щось дізнатися, переживає задоволення від відкриття нового, вчиться поважати працю інших. Усе це неможливо і не потрібно оцінювати звичними оцінками. Саме тому знання з курсу інформатики оцінюють вербально. Тож педагог має знайти для кожної дитини приємні слова, відзначити те, що в неї вийшло особливо вдало, показати напрям подальшої роботи. Тоді в учнів “виростуть крила”, і наступну роботу вони виконають ще краще.

Бесіди за відкритими запитаннями


Тема “Що може комп’ютер”
— Як допомагають комп’ютери у роботі бібліотекарів (інженерів, науковців, видавців, дизайнерів тощо)?
— Пригадайте, як комп’ютери використовують у вашій школі.
— Що ви можете додати про використання комп’ютерів?
— Чи можете знайти фахівця, якому комп’ютер зовсім не потрібний? Наведіть приклад.
— Як ваші батьки використовують комп’ютер у своїй роботі?
— У кого вдома є комп’ютер? Як його використовують?
— Чи завжди використання комп’ютера доречне? Чому?
— Ваші рідні завжди працюють з комп’ютером поодинці чи іноді разом шукають потрібну інформацію, разом її обговорюють?
— Які цікаві спільні справи може допомогти робити комп’ютер?
— Розкажіть, як продаються квитки на поїзд. Як ви вважаєте, чому, хоча квитки продають одночасно у різних касах, на одне місце завжди продається тільки один квиток?
— Наведіть приклади випадків, коли комп’ютери варто об’єднувати в мережу.
— Чи використовують у вашій родині Інтернет? Якщо так, то для чого?
— Чи бувають випадки, коли комп’ютери використовувати не варто? Коли саме? Чому?

Маємо підвести дітей до думки, що комп’ютер слід використовувати тільки тоді, коли це дійсно ефективно (не варто “стріляти з гармати по горобцях”). Разом з дітьми наведіть приклади із повсякденного життя, коли комп’ютер використовувати недоречно (наприклад, дізнаватися через Інтернет, яка погода за вікном).
Придумайте з дітьми спільні родинні справи, для яких варто використовувати комп’ютер. Наприклад, знаходити цікаві екскурсії, відстежувати події, завчасно планувати перегляд і обговорення пізнавальних телепередач тощо.
Поступово діти все більше дізнаються про можливості комп’ютера та різноманітних пристроїв. Наше завдання — навчити їх спостерігати, оцінювати ефективність використання комп’ютерної або іншої техніки, розпізнавати ситуації, коли техніку використовувати доцільно, а коли ні.

Тема “Комп’ютери бувають різні”
— Чому комп’ютери називають персональними? Як ви вважаєте, навіщо вони потрібні?
— Які комп’ютери називають стаціонарними? Де ви їх бачили? Чому вони використовуються саме там?
— Які комп’ютери називають портативними? Якими вони бувають? Де їх краще використовувати? Поясніть свою думку.
— Які комп’ютери використовують у школі і у вашій родині? Навіщо вони потрібні?
— Який комп’ютер ви взяли б із собою у подорож? Чому саме такий?
— Коли у повсякденному житті ми обчислюємо?
— Люди яких професій здійснюють розрахунки найчастіше? Які пристрої допомагають їм у цьому?
— Люди яких професій працюють з текстами (зображеннями)? Які пристрої вони використовують?
— Коли ми передаємо інформацію? Люди яких професій допомагають нам у цьому? Які пристрої потрібні для передавання інформації?
— Які повідомлення варто передавати за допомогою комп’ютера? Які — ні? Чому ви так вважаєте?
Які пристрої схожі на комп’ютери? Чим саме?
— Як ви вважаєте, у яких ще пристроях варто використовувати процесор? Для чого він потрібний?
— Пригадайте, у яких казкових предметах міг би бути процесор?
— Як ви вважаєте, чи може бути пристрій з процесором без пам’яті? пристрій з пам’яттю без процесора?
— Чим комп’ютер відрізняється від цифрових пристроїв?
— Коли потрібний комп’ютер, а коли — цифрові пристрої? Чому?
— Якими цифровими пристроями у твоїй родині користуються найчастіше? Чому?

Сучасне суспільство називають техногенним, підкреслюючи велику роль науки, техніки, технологій у навколишньому житті. Справді, нам важко уявити сьогоднішнє життя без техніки. Люди багатьох професій мають вміти грамотно використовувати різні пристрої: дотримуватися правил безпеки, знати стандартні позначення для кнопок, роз’ємів тощо. Тому в курсі “Сходинки до інформатики” увагу приділяють не тільки комп’ютеру, а й іншим пристроям, які використовуються у повсякденному житті. Ознайомлюємо дітей з цифровими пристроями, тобто такими, до складу яких входять процесор і пам’ять, навчаємо їх розпізнавати такі пристрої за їх зовнішніми та функціональними ознаками.

Сподіваюся, розв’язати окреслені завдання допоможе розгорнуте поурочне планування, фрагмент якого подаю за посиланням. Повністю воно опубліковане в журналі «Учитель початкової школи» (2014, № 9). Планування можна використовувати з будь-яким з альтернативних підручників, але у таблиці вказані сторінки підручника (Сходинки до інформатики : підруч. для 3 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Г. В. Ломаковська, Г. О. Проценко, Й. Я. Ривкінд, Ф. М. Рівкінд. — К. : Видавничий дім “Освіта”, 2013. — 160 с.) та робочого зошита (Сходинки до інформатики. Робочий зошит для 3-го класу загальноосвітніх навчальних закладів. — К. : Світич, 2014. — 36 с. : іл.).

На прохання видавництва «Світич» надаю контакти для замовлення робочих зошитів «Сходинки до інформатики».
Тел.: (044) 486-91-14
(067) 504-50-22

Офіційний сайт проекту «Сходинки до інформатики»  http://dvsvit.com.ua/cx

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко