субота, 20 квітня 2013 р.

Роздуми щодо теми блогу

Мені дуже хочеться, щоб дорослі, хоча б іноді дивилися на світ навколо очима дітей. Цей погляд буде життєрадісним, допитливим, спостережливим, здивованим... Можна побачити все звичне нам так, як вперше, і побачити те, на що ми, дорослі, не звертали уваги (а, можливо, саме це і є головним). Тоді можна побачити ДИВО і зробити справжнісіньке відкриття. 

Картина Дональда Золана (http://ombudskid.livejournal.com/818964.html)

Спробуйте! Повірте у ДИВО!

Час невпинно біжить, змінюється суспільство, змінюються люди, змінюються речі, якими вони користуються. Виникають нові цінності. Цінності, які витримали перевірку часом, стають особливо дорогими для нас. Це те, що ми ретельно зберігаємо, і передаємо нащадкам, а вони у свій час передадуть — своїм… Так підтримується зв’язок поколінь, передається мудрість народу.
Ось і у нашому суспільстві зовсім недавно ми почали ставитися по-особливому до того, що у нас завжди було. Ми ніби на звичну річ подивитися іншими очима, і зрозуміли її справжню цінність. А можливо до цього спонукав нас розвиток нашого суспільства.

Тож у нас з’явилась нова цінність. Не те, що її раніше зовсім не було, просто ми не завжди розуміємо справжню цінність того, що маємо. Ця цінність вже давно бережно передається з покоління в покоління, вона майже не застаріває, а з часом стає все ціннішою. Її не завжди можна помацати, почути, побачити, але можна легко знівечити. І часто це важко (іноді майже неможливо!) помітити і вчасно виправити. Тоді люди, самі не знаючи того, користуються нею понівеченою і це може призвести до непоправних лих.
Цю цінність попри всі перепони людство дбайливо зберігає «як зіницю ока», адже поновити її часто буває неможливо, а цінність її все зростає і часто стає більшою за вагу золота. І як прикро, що ще не всі люди усвідомлюють її справжню цінність і тому зверхньо ставляться до неї, а от коли втрачають, розуміють, що вдіяти нічого не можуть, це обертається лихом для багатьох людей.

Напевно, ви вже здогадалися, що ця цінність ІНФОРМАЦІЯ. Кількість інформації подвоюється кожні 15 років. Американський психолог Прайс підрахував: 50 % знань у біомедицині застаріває за 3 роки, у географії — за 16 років. Найбільш наочний приклад цього мікроелектроніка та обчислювальна техніка: за неповних 40 років змінилося 5 поколінь комп’ютерів. Кожні 1,5—2 року, а в ряді сфер і галузей (IT, Інтернет, маркетинг) — кожні 0,5—1 року з’являються високоефективні розробки, принципово нові рішення. 
Але 80 % наукової інформації не використовується!

Отже, кількість інформації невпинно зростає, її все важче стає шукати, все більше ймовірності її втратити або втратити її достовірність, а користується інформацією кожен з нас щодня, щохвилини. Тому і способам її зберігання, передачі, аналізу, систематизації, класифікації людство приділяє все більше уваги.
А про нас що і казати, адже ми живемо в інформаційному суспільстві, суспільстві знань і високих технологій. Інформація для нас — першочергова потреба. Тому і виникла ціла галузь науки — ІНФОРМАТИКА, де саме інформація є предметом вивчення. Але ж проблемами грамотної роботи з інформацією займається насправді не тільки вона.

ПАРАДОКС: ми живемо у суспільстві знань і високих технологій, у суспільстві, де інформація цінується мало не на вагу золота, де пошук необхідної інформації у кожного з нас займає досить багато часу, а про ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ знаємо не так вже і багато. Часто наші знання досить поверхневі, а неоднозначність визначень тільки заплутує ще більше.
Тож, з одного боку, плутанина, незрозумілості, з іншого — можливість взяти участь у вибудовуванні нового, стати автором терміну, можливість покласти свою цеглинку у фундамент нової науки. Така можливість трапляється нечасто і варто принаймні спробувати скористатися нею.

Міркуймо разом!


З повагою
Ірина СТЕЦЕНКО,
науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Про спільноти «Логіки світу» Ви можете дізнатися у публікації «Моя група "Логіки світу"»

Автор: Ірина Стеценко

Коротко про себе


Закінчила Київський політехнічний інститут, за фахом — інженер-математик. Але ще раніше, ніж стала інженером, стала вчителем: уже на четвертому курсі працювала вчителем інформатики в старших класах спеціалізованої школи, потім — у середніх і молодших, а після закінчення вишу прийшла в дитячий садок. Тож маю досвід роботи з дітьми від 3-х до 17-ти років. Так і народилася розвивальна технологія «Логіки світу» для дітей від 4 до 12 років.
Усі знання математика й інженера передаю в статтях, книгах і на семінарах вихователям, вчителям, студентам: не завжди в наших програмах є глибина й широта знань, необхідна зараз уже в дитячому садку. 

Працюю науковим співробітником у Міжнародному науково-навчальному центрі інформаційних технологій і систем Національної академії наук України й Міністерства освіти і науки України. Автор більше 200 статей і 12 книг, опублікованих в Україні й Росії, один з авторів комплексної освітньої програми «Дитина в дошкільні роки» (керівник Катерина Крутій).

Мої перші статті та книжки для педагогів вийшли у видавництві «Шкільний світ» — редакціях «Дитячий садок» і «Початкова освіта». Співпрацювала і з іншими редакціями видавництва — «Інформатика», «Психолог», «Управління освітою», «Біологія». Зараз я співпрацюю з видавництвом ЛІПС і видавцем Олегом Філюком, а мої статті можна прочитати у науково-практичному журналі «Дошкільна освіта», науково-методичних журналах «Дошкільне виховання», «Палітра педагога», «Джміль», «Учитель початкової школи», Інформаційному збірнику для директора школи та завідувача дитячого садочка та наукових виданнях.

Основна наукова тема — застосування інформаційних технологій у дошкільній та початковій освіті. Приділяю велику увагу розвитку мислення дітей: адже вміння нестандартно вільно мислити, виробляти нові ідеї, доводити правильність своїх висновків, життєздатність своїх теорій необхідні фахівцеві будь-якої галузі — від артиста до інженера.

Звучить дуже строго, не по-дитячі серйозно? Але зараз час такий: щоб іти вперед треба багато чого вміти й знати, учитися переборювати труднощі, бачити мету й завзято йти до неї, бути оптимістом, уміти радіти навіть маленьким удачам... А основи цього народжуються в кожної людини вже в дитячому садку.


Автор: Ірина Стеценко

Про що блог


«Бороться и искать, найти и не сдаваться»
Вениамин Каверин «Два капитана»


Мій блог для

Творчих педагогів, студентів, батьків, вдумливих журналістів, усіх небайдужих. Для тих, хто прагне міркувати, аналізувати, докопуватися до глибини, шукати, знаходити, а потім використовує знайдене і примножує його. Хто прагне самостійно учитися і творити. Для вдумливих і винахідливих, а також для тих, хто хоче таким бути.

Для професіоналів і любителів, для тих, хто навчає і навчається. Для всіх, хто хоче розібратися у якому суспільстві живе, як використати його переваги і, по можливості, уникнути впливу недоліків.

На сторінках блогу Ви знайдете

  • Роздуми науковців і практиків
  • Аналіз того, що маємо
  • Критичні думки та діалог
  • Досвід тих, хто діє, шукає і знаходить
  • Новини і цікаві події
  • Контури майбутнього: близька і далека перспектива, як ми її бачимо
  • Думки про те, як наблизити майбутнє і зробити його кращим

Тут немає істин в останній інстанції. Зате є інформація для роздумів, поштовх для власних висновків, усвідомлених дій, місце для обміну думками зацікавлених людей, пошуку істини разом.



Автор: Ірина Стеценко