четвер, 3 грудня 2015 р.

Пригоди Марійки та Петрика у місті: «Яка у мене адреса?»

Заняття з пізнавального конструювання у Дошкільній академії «УнікУм» Інституту обдарованої дитини НАПН України 


Початок подорожі Петрика і Марійки читайте тут

На цьому тижні пройшли одразу два заняття, об’єднані ознайомленням зі змістом поняття «адреса». Роздивляємося уважніше місто, у якому живемо: порівнюємо будинки, рахуємо поверхи, вікна, двері, визначаємо, з яких геометричних фігур складаються будинки… Разом з цим закріплюємо (вивчаємо) поняття «один», «багато»; «високий — низький», «широкий — вузький».
А ще ми вирішуємо з дітьми: Як знайти потрібний будинок у місті? Що потрібно розповідати гостям, щоб вони швидко знайшли вашу квартиру? А чи знаю я свою адресу?
Марійка і Петрик у місті живуть у високому — високому будинку. А поряд з ним стоять такі самі високі — високі будинки. На балкон, що у квартирі Марійки та Петрика навіть пташки залітають перепочити, цвірінькають: мабуть пташки новини розповідають, але ж ми не розуміємо пташиної мови, просто нам слухати цвірінчання пташок приємно.
Так, будинки у місті дуже схожі. Чим вони все-таки відрізняються один від одного? Як можна впізнати свій будинок? Марійка і Петрик запросили гостей: щоб гості вчасно потрапили до них, вони їм розповіли свою адресу — назву вулиці, номер будинку, номер квартири і можна вказати ще й номер поверху, щоб гостям зручніше було шукати квартиру.
Можливо дорослим здається, що зрозуміти зміст поняття «адреса» просто і тут немає і не може бути труднощей, але для дітей 4-х років — це складно. Розумію, що це випереджальне вивчення, але для діток, що ростуть у великому місті, знати свою адресу — важливо і зараз ми робимо перший крок до цього. Крок виявився, навіть складнішим, ніж я думала, але у нас буде ще не одна нагода закріпити це важливе поняття. Як? Це вже моя задача, як методиста.

Основною конструкцією на занятті була багатоповерхівка: звичайно, по суті у нашої багатоповерхівки не так і багато поверхів — всього три — але вона вийшла височенною — це найвища конструкція, яка досі у нас виходила. Педагог показав діткам принцип побудови одного поверху, малята самостійно зводили ще два — вийшло і у новачків, і у старожилів. Всі намагалися побудувати самий високий будинок, тому поверхи дещо різняться. Коли настав час будувати дах, педагог тільки дала деталі конструктора, показала деякі прийоми, а дітки самі придумували як побудувати дах. Тому дахи всі вийшли оригінальними — один одного краще.
Будинки вийшли дуже високими, дітки хотіли зробити прикраси на даху якомога вищими. Тому була нагода поекспериментувати зі стійкістю і міцністю конструкцій: це перший такий досвід малят.
А потім гра — кожний придумував хто і де саме живе у будиночку: жителями нашого міста були і дівчатка з хлопчиками, і тварини з усього світу… Хтось побудував біля будинку галявинку, хтось вентилятори на дах у вигляді «багатоповерхових» квітів поставив, хтось тварин біля будинку розставляв… Ліза навіть встигла побудувати будиночок для слона. Наше місто вийшло дійсно багатоповерховим, веселим і неповторним!






На другому занятті ми і далі порівнюємо будинки, рахуємо поверхи, вікна, двері, а також звертаємо увагу на вантажівки… Разом з цим закріплюємо (вивчаємо) поняття «один», «багато». Закріплюємо поняття «багатоповерхівка», «адреса», «родина».
На цьому занятті ми зробили ще один цікавий крок — вперше порівнювали не кількісно, а якісно. Адже у повсякденному житті нам часто доводиться прикидати кількість потрібного нам компоненту страв, довжину до певного місця… Тож це важливе вміння для кожного з нас. Звичайно, дітям уже важко порівнювати якісно, тому для такого порівняння даємо їм контрастні будинки: «У якому будинку родин живе більше? Чому?»
Але вміння якісно порівнювати у жодній програмі з дошкільної освіти навіть не розглядається. Написала і зупинилася… Знаю одну таку програму: Програма «Дитина в дошкільні роки» (науковий керівник — професор Катерина Леонідівна Крутій) отримала гриф «Рекомендовано МОН України». А саме у цій програмі і розглядається якісне порівняння: я автор розділів з математики, конструювання, інформаційної культури. Тож у мене потрійне свято!

Одного дня бабуся і дідусь малят, що живуть у селі, вирішили передати родині гостинці: овочі, які виростили на власному городі. Як їх перевезти? Дивлячись на величезну гору овочів, дітки придумують спосіб — покласти у великий кошик, два кошики, три… рук не вистачить; взяти помічників — важко нести і далеко; візок взяти… навіщо? Давайте машину візьмемо! Але яку? Ось тут і пригадуємо про вантажівку.
Тож саме вантажівка і була у нас першою основною конструкцією на занятті: будуючи вантажівку, вивчали її частини — кузов, колеса, кабіна для водія; визначали куди і що можна покласти… Потім кожний ще й побудував невеличку багатоповерхівку. Подивіться, яке чудове місто у нас вийшло!














Для гри роздали ще й легкові машинки (так дітки краще різницю відчують між вантажівками і легковими машинами). У новому приміщенні килим, як вулиці міста, тому гра пішла сама собою.
А наприкінці заняття ще й встигли з геометричних фігур аплікацію зробити.





Щоб прочитати інші публікації з цієї теми знаходьте на блозі у хмарі слів ключові слова «пізнавальне конструювання».

Сайт Дошкільної академії «УнікУм» — unikum.org.ua
Більше про Дошкільну академію «УнікУм» читайте тут

Дізнатися про всі справи Дошкільної академії «УнікУм» можна у групі FaceBook. Ласкаво просимо!

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко

Пригоди Марійки та Петрика у місті: «Айболить для тварин»

Заняття з пізнавального конструювання у Дошкільній академії «УнікУм» Інституту обдарованої дитини НАПН України 

Початок подорожі Петрика і Марійки читайте тут

На цьому занятті ми ознайомлюємо дітей з професією — ветеринар, а заодно і нагадуємо про професію лікаря, вчимо бути уважними і спостережливими; діти вивчають особливості різних машин — цього разу ми знайомимо їх із швидкою допомогою: важливо звернути увагу дітей на те, навіщо вона потрібна і чому інші водії мать пропускати швидку допомогу.

Песик-малючок живе разом з Марійкою і Петриком. Малята дбають, щоб песик вчасно їв, гуляв на дворі, не губився, не потрапив ні в яку халепу. Песик-малючок завжди веселий і безтурботний: залюбки грається з дітками, весело бігає по двору, ніколи нікого не ображає.
Одного разу дітки прокинулися вранці і не почули дзвінкого привітання песика-малючка. Песик і Марійка одразу почали шукати песика і знайшли його у його будиночку: він ще й досі не вилазив з нього. Малята зазирнули у будиночок і побачили сумного песика-малючка: він лежав на підлозі і тихенько скиглив. Що є сталося? А далі ми разом «рятуємо» песика-малючка…

Це заняття було першим одразу для кількох діток, тому знову проходила «ази», але це було і на користь старожилам: повторити ніколи не завадить :)))
Основними конструкціями була швидка допомога і будинок ветеринарної клініки: всі дітки справилися, та ще й додали трішечки щось свого — хтось прикрасив, хтось великі вентилятори поставив, а хтось змінив дах… Люблю, коли жодної однакової конструкції немає! А потім дітки грали: приїздили до хворих тваринок і відвозили їх до клініки. І звичайно, з часом всі тварин видужували! Дивіться, що вийшло…











Щоб прочитати інші публікації з цієї теми знаходьте на блозі у хмарі слів ключові слова «пізнавальне конструювання».

Сайт Дошкільної академії «УнікУм» — unikum.org.ua
Більше про Дошкільну академію «УнікУм» читайте тут

Дізнатися про всі справи Дошкільної академії «УнікУм» можна у групі FaceBook. Ласкаво просимо!

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко