пʼятницю, 29 січня 2016 р.

Фантазії з кружечків для винахідників

Образотворчість для великих і маленьких


Аплікація — це мистецтво створення образу з клаптиків. Зазвичай ми з дітьми так і робимо: вирізаємо елементи різного забарвлення та форми, знаходимо місце кожного елементу і приклеюємо їх до основи. Спробуймо створити незвичайну аплікацію, використовуючи тільки кружечки різної величини і забарвлення. Та чи вийде? Адже у кругів немає кутів, а як же без кутів викласти дах будиночка, крильця, ніжки, ручки у жучків?..






Незвичайне зазвичай створюють винахідники, а вони не бояться складнощів: складатимемо кружечки навпіл, тоді їх можна покласти рядом трикутничком. Спробуйте: вийде дах будиночка, крильця жучка-сонечка!.. А тепер приклеїмо до основи тільки одну половинку кружечка — вийде тремтливе крильце жучка, яке може рухатися, — здається жучок ось-ось полетить. Поміркуйте з дітьми, поекспериментуйте разом як цей незвичайний прийом можна використовувати і під час створення інших образів.
Перед створенням аплікацій покажіть діткам фотографію тварин чи рослин, які створюватимете, обговоріть чи схожа аплікація на об’єкт у житті, чим саме, як зробити образ ще більше схожим, де живе тваринка, що полюбляє. Намагайтесь не створювати окремих персонажів, що висять у повітрі. Наприклад, якщо жучок любить сидіти на квіточках, запропонуйте діткам створити квіточку та посадити жучка на неї, вийде сюжетна картина. Пригадайте, як малята створюють свої картини: намалювали сонечко, рядом хмаринки, травку на ній дівчинку, рядом дерево, квіточку… За таким же принципом варто і аплікації створювати.
Ми поєднали образотворчу діяльність, розвиток мовлення, ознайомлення з довкіллям, вивчення властивостей геометричних фігур та розвагу: діти закріплюють знання властивостей геометричних фігур, вчаться використовувати їх під час розв’язування задач, складати кружечки так, щоб отримати їх окрему частинку, називати ці частинки, використовувати об’ємність складених частинок при створенні образів, порівнюють створений образ із тим, що вони бачать навколо.








Пропоную створювати з дітьми аплікації з кружечків у кілька етапів:
• ознайомлювання — це репродуктивний етап — педагог показує дітям готовий зразок, пояснює як створити таку аплікацію, допомагає дітям під час роботи;
• допридумування — репродуктивно-творчий етап — діти беруть за основу готовий зразок, створюють таку саму аплікацію, придумують як створити і за допомогою педагога створюють додаткові елементи — квіточки, дерева, будиночок, хмаринку тощо;
• створення творчий етап — діти самостійно (або разом з педагогом) визначають тему, придумують сюжет та створюють аплікацію, педагог радить, допомагає, якщо щось не виходить, але нічого не робить за дитину.







Запропонуйте дітям створити грибочок, сонечко, човен з вітрилом, жучка, веселу гусеницю, равлика, казковий палац, черепашку, ліс, квіточки, казкове місто з кружечків, де живуть колобки. Якщо дітям важко придумувати аплікацію, педагог може дати дітям початок — основу, яку діти розвивають самостійно, вирішуючи яким буде їхній образ.







А ще можна створювати незвичайні об’ємні книжечки: вирізати аплікації по контуру, потім зробити основу — скласти аркуш картону навпіл, зробити смужки різної довжини (саме до них ми приклеїмо персонажів), розкласти та відокремити смужечки, щоб вони допомогли створити об’єм, приклеїти персонажі, прикрасити квіточками, травичкою тощо. Вийде чудова книжечка-малятко!






Створивши аплікацію, варто разом уважно роздивитися її: скільки кругів потрібно для її створення, чи всі вони однакові, чим відрізняться, скільки кольорів можна знайти в аплікації, математика може допомогти порівняти аплікації один одного — спочатку якісне порівняння (на око), потім — перевіряємо, рахуємо. Виходить і творчість, і математика одразу. І таке математичне порівняння нікого не образить: адже всі аплікації чудові!

Потім можна придумувати історії за сюжетом аплікацій, встановлювати причиново-наслідкові зв’язки за кількома аплікаціями, розповідати казки малюкам, ілюструючи власними виробами… Виходить яскрава інтегрована діяльність, яка розвиває окомір, винахідливість, почуття міри, фантазію.

Яскравих аплікацій! 


Дякую за зразки аплікацій:

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років





Автор: Ірина Стеценко

суботу, 23 січня 2016 р.

Підказки природи — у техніці

Бесіда з майбутніми інженерами


Наше суспільство називають техногенним, тим самим підкреслюючи величезну роль техніки і технологій у житті сучасної людини, адже сьогодні без машин і різних механізмів ми не уявляємо нашого життя.

Пропоную дослідити звідки беруться технічні новинки. Йдемо на екскурсію у науково-дослідницький інститут. У ньому працюють інженери, конструктори, архітектори… Саме з їх думок і креслень і починаються технічні новинки.


Інженери розповідають, що винахід, новий механізм придумати дуже важко: спочатку вони міркують, як полегшити людям користування приладом, потім їм треба зрозуміти чого не вистачає у тих приладах, що вже існують, як уникнути існуючих недоліків, чи можна використати щось вже придумане, і тільки потім — придумують щось зовсім нове. Це дуже непросто і дослідники уважно спостерігають, дивляться навколо. Можливо природа вже розв’язала цю задачу? Адже не секрет, що часто тварини досягають величезних успіхів, які людям і наснитися не можуть.

Малюсінькі мурахи можуть переносити вантажі, вага яких у 10–20 разів перевищує вагу самої мурахи. Щоб представити наскільки це багато, уявіть людину вагою 45 кг, що піднімає легковий автомобіль, несе його на спині 10–12 км, а потім піднімається з ним на найвищу гору!




Гепард, найшвидша тварина у світі, може бігти зі швидкістю 96–101 км/год, з такою швидкістю може їхати тільки автомобіль.




Тож нам є чому повчитися у природи! Ідеї природи допомагають людям удосконалювати свої розробки. Не так вже й давно виникла наука біоніка — вчені спостерігають за життям у рослин і тварин, міркують як їх пристосування можна використати у техніці. Зараз і ми спробуємо розглядіти деякі природні цікавинки і подивимося як людина використала їх у своєму житті.

Довідка
Біоніка — наука про використання в техніці знань про конструкції, принципи і технологічний процес живого організму. Це поєднання біології та техніки.

Задача для майбутніх інженерів

Презентація, яку можна завантажити із сайту журналу «Джміль» (№ 2, 2015), допоможе вам дізнатися, які машини і механізми людина «підгледіла» у природи.
• Поміркуйте, чим винахід людини схожий на винахід природи?
• Чим вони відрізняються?
• Коли ви користуєтеся цими винаходами? Чи можна їх покращити? Як саме?

ЗАВАНТАЖТЕ презентацію “Природа — мудрий винахідник” для роботи з дошкільнятами та молодшими школярами за посиланням





Звичайно, все здається просто, коли ми дивимось вже звичні нам речі. А от як народжуються винаходи? Науковці запропонували побачити все на власні очі на будівництві.

Спостереження на будівництві


На будівництві варто уважно спостерігати за роботою екскаватора. Як він викопує котлован для фундаменту майбутнього будинку.



• Який пристрій екскаватора працює? (Ківш.)
• Опишіть його.
• На що він схожий?
• Як приєднується до машини? (Ківш екскаватора кріпиться на кінці стріли.)
• Пригадаймо, коли ми виконуємо роботу екскаватора. (Коли скопуємо землю або копаємо яму.)
• Уявіть, що ми копаємо ямку в піску. Що у такому випадку буде ковшем? (Дитяча лопатка чи кисть руки.)
• А яким знаряддям користуються дорослі? (Лопатою.)
• Порівняйте лопату і ківш екскаватора. Чим вони схожі? Чим відрізняються?
• Що у людини замінює ківш екскаватора? (Лопата.)
• Чи хотіли б ви копати таким ковшем? Чому?
• А замість стріли екскаватора що у нас буде? (Наша рука.)

Зверніть увагу у скількох місцях стріла екскаватора може згинатися. Навіщо? 





Спробуйте викопати яму, не згинаючи рук (це те ж саме, що і стріла екскаватора, яка не згинається). Вийшло?
• Чому нам не зручно працювати? Що саме у нас не виходить? (Виймати ґрунт з ями і складати поряд.)
• То чи змогла б стріла так вправно навантажувати машини, якщо б не могла згинатися?
Тож, якщо стріла екскаватора не згинатиметься, екскаватор не зможе виймати ґрунт з ями і навантажувати самоскиди.
• Що спільного у нашої руки і стріли екскаватора?
Подивіться уважно ми можемо зігнути свою руку у трьох місцях: біля кисті, у лікті, біля плеча. Ми можемо рухати кистю, рукою від кисті до ліктя, від ліктя до плеча (кожним суглобом) у різні боки. Причому рухи однієї частини руки не залежати від руху іншої. Так само і стріла екскаватора рухається. Спробуйте це зробити. Інженери кажуть, що наша рука і стріла екскаватора має три ступені свободи. Подивіться як вдало інженери використали в техніці особливості будови руки людини.

Вправа «Асоціації»
• Де на кухні ми використовуємо ківш? Що черпає ківш на кухні? (Половник.)
• Чим він схожий на ківш екскаватора?
• Чим відрізняється?
А яка тварина виконує роботу екскаватора? (Кріт.) Як вона пристосована для такої роботи?
Порівняйте «знаряддя» крота і ківш екскаватора.

У ковша екскаватора є зубці: якщо ґрунт щільний, копати важко, зубці допоможуть зробити ґрунт м’якішим. Якщо б ми копали руками, використовували б нігтики, так само робить і кріт, а лопата — вже сама гостра як наші нігтики. І ківш екскаватора, і лапа крота широкі — так землі більше набирається. Здається вони відрізняються тим, що лапа крота пласка, а ківш схожий на велику ложку… Але пригадайте як ми копаємо руками: складаємо кисть руки «лодочкою», так само робить і кріт, і так само влаштовано ківш екскаватору. Ідея одна, а от втілення — різні.



А тепер уявімо, що нам в горах треба викопати траншею, наприклад, щоб прокласти труби для води або газу в гірське селище. Звичайний екскаватор для цього використати неможна: не проїде він по бездоріжжю у горах та й працювати на схилі не зможе (важко йому втриматися на колесах, і навіть на гусеницях буде). Для таких робіт конструктори придумали екскаватор, що крокує. У нього спеціальні пристрої з колесами є — нібито наші ноги. Ці пристрої і працюють точнісінько так, як ноги людини. Завдяки ним він може крокувати горами, навіть переходити канави, як ми ногами переступаємо.






Ось так і поєдналися винаходи природи в одній машині — руки і ноги людини, лапи крота.

Задача від майбутніх науковців
Під землею у норах живуть не тільки кроти. Дослідіть, які ще тварини вправно риють нори, які у них є цікаві пристосування для цього, де їх можна використати у техніці та повсякденному житті людини.
Що ви б хотіли змінити у звичайнісінькій лопаті? Чому? Навіщо? Намалюйте ваш винахід і надішліть мені: дуже цікаво подивитися на нього.

Успіхів маленьким та великим винахідникам!


науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко

пʼятницю, 15 січня 2016 р.

Таємниці маятника

Пізнавальне дослідження для дітей і дорослих


Далеко не все можна зрозуміло пояснити дітям, але щоб зацікавити їх, збудити у кожній дитині дослідника і винахідника достатньо показати цікавий нескладний, але красивий дослід і тоді малята самі почнуть творити дива.

Маятник — так просто! Звичайно, адже найпростіший маятник — це будь-який предмет (кулька, гайка, гвіздочок тощо) на мотузочці. Так, маятник зробити дуже просто. Але навіть така проста система може мати властивості, які здаються дивовижними і надзвичайними. Наприклад, ось такі



Поекспериментуймо з дошколяриками та молодшими школярами! Звичайно, ми не зможемо розповісти малюкам про період і амплітуду коливань маятника, які сили і як саме діють під час коливань, що впливає на швидкість його руху, чому він все-таки зупиняється тощо, але провести досліди, які здивують та зацікавлять дітей, стануть поштовхом до поглибленого вивчення природничих наук, допоможуть виявити певні закономірності, а також власноруч сконструювати цікаву систему МОЖЕМО і ПОТРІБНО робити. Вперед!


  


Вивчаємо рухи маятника. Порівнюємо маятники
1. Зробіть два маятника так, щоб мотузочки були різної довжини, а вантаж на них — однаковий. Чи однаково вони рухаються? Чим відрізняється їх рух? Який маятник рухається швидше? Як зробити маятник, який рухається ще повільніше? ще швидше?
2. Зробіть два маятника так, щоб мотузочки були однакової довжини, а вантаж на них різної маси (тільки потрібно дібрати вантаж так, щоб діти могли одразу побачити різницю). Чим відрізняються коливання цих маятників? Який з них зупиниться швидше? Що цікавого ви помітили?
3. Спробуйте примусити маятник коливатися, відводячи вантаж на різну відстань. Коли маятник рухається довше? Що цікавого ви побачили? А якщо пі час руху маятника збоку дме вітер? Чи може вітер примусити маятник зупинитися? Чи може вітер допомогти маятнику коливатися? Як саме?
4. Спробуйте різними способами штовхнути маятник: примусити його коливатися з одного боку в інший, закрутити по колу тощо. Що змінюється під час руху маятника? Як зупиняється маятник у кожному випадку? Який рух маятника вам сподобався найбільше?
5. Щільність рідин. Зробіть два однакових маятника. Розташуйте один маятник так, щоб вантаж був занурений у воду, другий маятник коливатиметься як завжди у повітрі. Який маятник зупиниться швидше? Чому? Поекспериментуйте з глибиною занурення вантажу маятника у воду. Чим відрізняють коливання маятника? Коли маятник, вантаж якого занурений у воду, зупиняється скоріше?
Пригадайте, як ви бігали у воді. Де ви можете бігати швидше — у воді чи, як зазвичай, по землі? Коли втомлюєтеся швидше? Чим ваші рухи у воді схожі на рухи маятника? Чи можна сказати, що маятник у воді втомлюється швидше?
Цей дослід з маятниками може допомогти дати дітям уявлення про щільність рідин — спробуйте занурити один маятник у воду, іншій — в олію, солону воду тощо. Який маятник зупиниться швидше? Чому? Як буде рухатися маятник, вантаж якого торкається піску?




6. Танок маятників. Створимо ланцюжок маятників на зразок ланцюжка, який ми бачили у відео на початку цієї статті. Поекспериментуємо з довжинами мотузочок та послідовністю маятників — можна підвісити маятники через один (довга мотузочка коротка, довга коротка і т. д.), через два … , підвішувати маятники з різною довжиною мотузочок у різному порядку тощо. Який ланцюжок у нас вийшов? Що цікавого ви помітили?
7. Давайте примусимо маятники взаємодіяти — штовхнемо вантажі так, щоб вони зіштовхувалися у повітрі. Розкажіть, як рухаються маятники? Чи змінюється напрям їх руху? Як саме?
8. Підвісимо кілька однакових маятників до палички. Чи будуть рухатися інші маятники, якщо почне рухатися один з них? Іншими словами ми перевіряємо, чи знають інші маятники, що один з них почав коливатися.
А тепер підвісимо маятники не до палички, а до мотузочки. Примусимо один з маятників рухатися. Що відбувається тепер? Чи почнуть рухатися інші? Коли вони почнуть рухатися? Поекспериментуйте з відстанями між маятниками, примушуйте коливатися маятники по боках, посередині… А якщо почнуть рухатися одразу два маятники по боках?

Цікавинки про маятник




Маятник Фуко може продемонструвати добове обертання Землі. Вперше публічна демонстрація такого маятника здійснена французьким фізиком і астрономом Жаном Фуко в 1851 році в паризькому Пантеоні: під куполом Пантеону він підвісив металеву кулю масою 28 кг із закріпленим на ньому вістрям на сталевому дроті довжиною 67 м. Кріплення маятника давало йому змогу вільно коливатися у всіх напрямах, під точкою кріплення на підлозі було зроблено кругове огородження діаметром 6 м, по краю огорожі була насипана піщана доріжка таким чином, щоб маятник в своєму русі міг при її перетині прокреслювати на піску позначки. Щоб уникнути бічного поштовху при пуску маятника, його відвели вбік і прив’язали мотузкою, після чого мотузку перепалили.
При кожному коливанні відхилення маятника від попереднього перетину доріжки з піску становило 3 мм. Площина коливань маятника залишається незмінною, а земна поверхня повільно повертається.
Більше читайте за посиланням
Де можна побачити маятник Фуко
Зараз в Україні діють 8 маятників Фуко.
• 24 лютого 2011 р. маятник Фуко з’явився у Науково-технічній бібліотеці Національного технічного університету Україні «Київському політехнічному інституті» (Київ). Куля з бронзи важить 43 кг, а довжина нитки становить 22 м. Київський маятник Фуко є одним з найбільших у Європі.
• 18 вересня 2013 р. у фойє головного корпусу Ужгородського національного університету відбулося урочисте відкриття маятника Фуко з латунною кулею вагою 45 кг. Цей маятник Фуко унікальний тим, що діє безперервно.

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова (Київ)
Музей пізнання світогляду та освоєння космосу (Переяслав-Хмельницький)
Харківський національний університет
Харківський планетарій
Церква Пресвятої Євхаристії (Львів)
СОК «Адреналін Сіті» (Луцьк)

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років





Автор: Ірина Стеценко

четвер, 7 січня 2016 р.

Музична казкова пригода гномиків

Слухання та обговорення музики Едварда Гріга «Хода гномів», «У печері Гірського короля» (з сюїти «Пер Гюнт» за драмою Генріка Ібсена)


Ми звикли читати пригодницькі книжки, дивитися фільми та мультфільми. Але ж про неймовірні пригоди можна розповісти і мовою музики. Іноді композитори розповідають цілі музичні історії: змальовують музикою персонажі, їх характери, події, які трапилися. Тільки такі історії потрібно вміти прочитати, уявити, а ще потім дофантазувати, думати, порівнювати, і, найголовніше, уважно кілька разів слухати музику. Спробуймо! І можливо трапиться так, що історій ми придумаємо декілька: це тому, що музику кожний чує трішечки по-своєму.



Сьогодні ми разом прочитаємо, уявимо, нафантазуємо одну з музичних казок, яку написав для нас норвезький композитор, музичний діяч, диригент Едвард Гріг. Спочатку слухаймо!



Едвард Гріг «Хода гномів»


Так і уявляю під музику маленькі обережні кроки. Наш герой дуже маленький, тому кроків робить багато. Його кроки квапливі та дрібні, адже треба встигнути вчасно. У музиці багато дрібних ноток: кожна нотка — маленький крок. Але все-таки наш герой топає обережно, роззирається на всі боки, час від часу зупиняється і прислухається.
Спочатку музика звучить тихо: можливо наш герой ще дуже далеко, а можливо він ще дуже невпевнений, бо потрапив у незнайоме місце. Далі музика повторюється і стає гучнішою, впевненішою. Наш герой вже близько, освоївся у новому місці, тож рухається сміливіше.
• Хто ж це може бути?
• Де наш герой іде?
• Чи один він?
Чомусь під цю музику уявляю ліс. Наш герой може бути невеличким звірятком — їжачком (той, у кого їжачок жив у кімнаті знає, як може топати це маленьке звірятко), ведмежатком, барсучком…
А можливо це казковий персонаж? Дідусь Лісовичок оглядає свої володіння? Та ні: Лісовичок — господар в лісі, тому його кроки будуть хоч і обережними (щоб нічого не пошкодити), але впевненими. Тож хто це? Гномики! Вони маленькі жителі печер, а в лісі — гості. А можливо гномики виконують доручення Гірського короля?




• Як ви думаєте, яке саме?
• Прислухайтеся до музики: йде один гномик чи багато?
Я не уявляю собі гномика одного та ще й у незнайомому лісі! Гномики ланцюжком обережно йдуть лісом, один за одним. Таємничі стежинки відомі тільки їм, тільки гномики їх бачать і можуть ними подорожувати.
Раптом музика різко змінюється. Чому? Що сталося?
Музика стала співучою, ліричною, трохи лагідною.




Це гномики побачили щось незвичайне! Вони швиденько заховалися, принишкли, підглядають… Ой, воно йде сюди! (Повторюючись музика набуває нових барв, стає трохи впевненішою, голоснішою.) Такого гномики ще ніколи не бачили!???
• Що це може бути?
• Що могло налякати гномиків? (Адже налякати може не тільки страшне, а й  все незвичайне, незвичне, дивовижне…)
• Чому вони заховалися?
• Чому просто не обійшли неочікувану перешкоду?
Музика не лякає нас, вона мелодійна і спокійна. Можливо вітерець подув сильніше і приніс нові запахи, пошурхотів листячком дерев, вони стали немов живі і це налякало гномиків. А можливо бабки з метеликами закружляли на галявині ніби дзиґи (такого у підземеллі не буває) або дитинчатка тварин грають на галявині, нюхають квіточки. А можливо…
• Запропонуйте малятам придумати власну історію про пригоду гномиків. Гномики живуть у печерах, тому в лісі не почувають себе спокійно, як вдома, будь-яка несподіванка, щось таємниче і незвичайне може їх налякати.




• Що цікавого і несподіваного могли побачити гномики в лісі?
• Опишіть музику. Яка вона? На що схожі звуки? Чи подобається вам? Чому?
• Які барви у музики? Спробуйте намалювати те, що чуєте. Намалювати не сюжет, а саму музику! Які барви ви для цього виберете? Чому?
• Чим ця мелодія відрізняється від попереднього фрагменту?
Потичок неспішно тече, у невеличкій заводі зібралися невеличкі різнобарвні рибки, новини одна одній докладають. А можливо оленятко з мамою на галявині відпочивають, оленятко вперше побачило таку красу, обережно підходить до кожної квіточки, роздивляється її, нюхає, посміхається, милується… А можливо хлопчик-пастушок прийшов на галявину, стало скучно, тож вирізав сопілочку і грає, таку музику гомики ще ніколи не чули… Гномикам і страшно, і цікаво, тому вони обережно виглядають із схованки, прислухаються, милуються, але знайомитися не хочуть…
Хоч дива приємні, але гномикам незвичні, тому вони намагаються триматися подалі. Гномики не знають чого чекати від таких лісових мешканців, тому дуже обережні, стурбовані… Ой, воно вже ближче! Що робити?
І сполохані гномики побігли — спочатку потихеньку відійшли подалі, а потім не витримали і накивали п’ятами.
Поступово гномики заспокоїлися: уважно та обережно ще раз подивилися навкруги, один на одного, посміхнулися (ну і чого було лякатися так?), швиденько привели до порядку розхристану одежу, пригладили волосся, охайно надягли шапочки і … пішли далі.

Едвард Гріг «У печері Гірського короля»


• Запропонуйте діткам закрити оченята і уявити, як гномики неспішно йдуть лісом.
• Які у них кроки?
• Запропонуйте малятам показати ходу гномиків.
• Куди ж прямують гномики? Можливо вони йдуть до своєї домівки?
• Де живуть гномики? Що роблять?
• Хто живе поряд з ними?
Гномики живуть у печерах, бережуть надра землі, добувають корисні копалини (вугілля, залізну руду тощо). А володар всього підземного царства — Гірський король. Можливо саме до нього прямують гномики?
Можливо у Гірського короля свято, а можливо гномики звітуються йому — розповідають, що у його підземному царстві-государстві трапилося, що вони робили, а також що нагорі цікавого відбувається, як там люди живуть, чи не збирається хто в печеру навідатися, які у нього наміри, злий він чи добрий, що від нього чекати можна, як зустрічати…





Музика стає все рухливішою, схвильованою: гномики ніби переживають недавні події, емоційно показують їх рухами, радяться з Гірським королем, а можливо він невдоволений діями гномиків, щось наказує їм…
• Як закінчується музика?
Можливо у короля виникла суперечка?
Музика несподівано обривається! Що ж буде далі…

А от як уявили і намалювали описані Е. Грігом пригоди гномиків автори мультфільму-фантазії «Гноми і Гірський король» (кіностудія «Союзмультфільм», 1993).
Мультфільм-фантазія «Гноми і Гірський король»
на музику Едварда Гріга «Ранок», «Хода гномів», «У печері Гірського короля» 
(з сюїти «Пер Гюнт» за драмою Генріка Ібсена)


науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко