четвер, 24 серпня 2017 р.

З Днем Незалежності, Україно!

Рідна моя, Україно!

Щиро вітаю тебе з Днем Незалежності! Будь завжди красивою, мужньою та непохитною, а я тобі допоможу всім, чим зможу. Я люблю тебе всім серцем і завжди буду боронити твою честь і совість.



Знаю, тобі зараз дуже важко, але вірю, що ворог скоро піде і не буде паплюжити тебе. Схиляю голову перед кожним, хто боронить мою Батьківщину, допомагає зберегти нашу Незалежність.



Слава Героям! Слава кожному Українцю! Слава справжнім Друзям України! Слава Україні!



Подивіться, яка красива НАША Україна!



































Автор: Ірина Стеценко

вівторок, 22 серпня 2017 р.

Два в одному: відпочинок і наукова діяльність

Моя участь в школі медіаосвіти на Кінбурні професора Ганни Онкович


Я народилась у родині науковців, тому з цією нелегкою працею знайома з дитинства. Якось ще в школі почула висловлювання, що найважча робота у науковців: цілодобова, без вихідних і відпусток…

Тоді я її не зрозуміла, тільки уважно спостерігала як тато завжди мав папірець під рукою (думка в будь-який час може прийти, тож треба занотувати, щоб не загубити), іноді тато дивився футбол або цікавий фільм, а потім «відключався» і починав стрімко писати формули, а мама часто придумує щось нове уві сні — вранці встала і рішення проблеми готове. А зараз папірець під рукою у мене є завжди, а найскладніші задачі розв’язуються уві сні немов самі собою…

Тож поєднання відпустки і цікавого наукового спілкування, мені подобається! Із задоволенням знову приїхала до Ганни Володимирівни у її літню школу на Кінбурні. Отже, в путь!


Рідна моя Україна, яка ж ти красива! Не втомлююся захоплюватися красою різних куточків України, щоразу відкриваю її по-новому, бачу щось нове і дивовижне.
От я знову на Кінбурнській косі. Саме тут з’єднують свої води могутній Дніпро і таке домашнє звичне і дивовижне Чорне море.




Пригадую пісню альпіністів Юрія Візбора зі словами «Туда не довезет ни лифт, ни вертолет…»


Звичайно, зараз вже ніхто на Кінбурн пішки не ходить: їздять всюдиходи, на які пересідають з автобусу «Миколаїв — Геройське». Напевно, село так назвали тому, що далі їдуть геройські люди: саме у Геройському закінчується асфальт і починається ось така дорога…. (це якщо її взагалі так можна назвати)…





Як у калейдоскопі змінюється пейзаж — ліс, степ, лісостеп, береги Дніпра, щось пустелеподібне… Ми поступово наближаємося до моря! Вже відчувається його запах, але насправді до моря ще далеченько.










У важкодоступності є і свій привілей: мало людей на пляжах, вранці можна стати слухачем у театрі Природи і почути дивовижний хор пташок, але всі розуміють, що постійно жити на Кінбурні дуже складно.

Що таке Кінбурн?
Це казкова природа, де є місця, до яких людина майже не торкалася.




Це можливість побачити щось особливе, відчути себе Робінзоном на пляжі…




Це можливість із давно звичного міста потрапити у паралельну реальність, де ніхто насправді не може відчувати себе царем природи, де потрібно уважно дивитися під ноги, на дерева, де потрібно вести себе як чемний гість, вчитися жити у злагоді з природою.




Це море! Таке ласкаве, таке приємне, таке красиве і незвичайне.






А для мене Кінбурн це ще й приємне спілкування з Ганною Володимирівною Онкович, яка вже другий рік поспіль запрошує мене у свою літню школу, та з її допитливими онучками, з вченими та з педагогами Покровської школи.

Тільки-но вийшла з всюдиходу, а мене вже гостинно зустрічають — найперше дітлахи (вони першими почули мій приїзд і перегнали всіх), а потім й дорослі.
Настя одразу після перших привітань цікавиться чи випадково не забула я комп’ютер і чи будемо ми робити презентацію.
Минулого року на мою першу школу на Кінбурні я привезла комп’ютер зі своїми розробками занять. Приємно, що першими моїми дуже прискіпливими поціновучами і усміхненими слухачами були малята. Настя сама визвалася бути моєю помічницею, сама вибрала заняття, сама розібралася як показувати інтерактивні презентації, а потім допомагала презентувати. Відтоді Настя моя найперша помічниця у всіх презентаціях, а ще вона завжди сама добирає заняття, які ми показуємо.
Я пишаюся тим, що мої заняття подобаються малятам! Це моя нобелівська премія і найбільше визнання як вченого! Цього року я вирішила розширити презентацію, а відтак і участь малят: коли у заняттях я використовувала пісні та танцювальні фізкультхвилинки, ми всі разом танцювали. Вийшло весело! Дякую всім помічникам — Аліні, Устині, Соломії та Насті! Далі буде….

Ще був класний відпочинок і зацікавлені діалоги.
Запам’яталася зустріч з директором Покровської школи пані Оленою. Спілкуюся з нею вже вдруге і не перестаю захоплюватися її мужністю та мудрістю. Пані Олена встигає все — вона і вчитель молодших класів, і директор, і працює з батьками своїх вихованців…






А ще у неї тверда позиція — «У нас на Кінбурні має бути своя школа! Діти мають отримувати належну освіту!». Цю позицію вона послідовно відстоює в усіх інстанціях, в прямому смислі бореться за школу, а в нашій державі це поки-що так складно.
Адже чиновникам дуже важко повірити, що не в горах можуть бути такі важкодоступні місця. От якби вони хоч раз туди поїхали як їздять звичайні люди — спочатку плацкартний вагон (прибуття 7.00), потім маршруткою до автовокзалу, очікування до 9.30, переїзд автобусом до Геройського, всюдихід — тоді мабуть більше б зрозуміли…
Мені дуже приємно, що у Покровській школі (а це одна з найстаріших шкіл України — їй більше 130 років) використовуються мої розробки. Цього разу я привезла тематичне планування, зроблене за принципами інтегрованого підходу у повному смислі цього слова. Дуже радію, що діти і у віддалених місцях можуть отримувати сучасну освіту (хоч проблем звісно вистачає).

Відпустка закінчилася… але залишилися добрі спогади.
Згадую неповторну природу Кінбурну, тепле ласкаве море, приємне спілкування…














Дякую Ганні Володимирівні за запрошення! А у Кінбурнській школі я тепер учасник он-лайн.
До зустрічі, Кінбурн! Далі буде...

P.S. Суперновина наостанок: відтепер про школу на Кінбурні можна прочитати і в українській Вікіпедії! Вітаю!!!!!!


науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко