суботу, 6 серпня 2016 р.

Про МАТЕМАТИКУ та її викладання,

Або число НУЛЬ та що воно насправді позначає

Мої роздуми про розвантаження програм з математики


Прочитала у ФБ пост про розвантаження програми початкової школи з математики… Взагалі намагаюсь не читати без крайньої потреби шкільних програм, бо кількість неточностей та помилок там може бути сміливо внесена у книгу рекордів Гіннеса.


Думки…

Звичайно, таблиця додавання — це просто результат непрофесіоналізму тих, хто складав програму, а потім писав підручники. Тож добре, що хоч її діти не вчитимуть напам’ять. Хоч вважаю, що саме її і побідні таблиці потрібно в першу чергу викреслити з програми.
Таблицю множення діти МАЮТЬ ДОБРЕ ЗНАТИ, бо розуміючи зміст операції множення дуже довго прийдеться додавати марно витрачаючи час, щоб, наприклад, помножити 9 на 9. А ще помилитися можна.
Але знання (маю на увазі знання результатів операції множення чисел до 9) має прийти ПОСТУПОВО, як результат розв’язання ЗАДАЧ (увага! не обчислювання виразів, а саме сюжетних задач, де діти розуміють для чого це все потрібно) та математичних ІГОР (наприклад, доміно, де на елементах стоятимуть вирази та їх результат, який гравець має правильно поставити).

Для чого насправді потрібні ЧИСЛА

«Чудова» фраза з програми дитина «розуміє число нуль як результат віднімання від числа того самого числа» (в оновленій програмі «розуміє число нуль як результат віднімання рівних чисел»говорить про те, що автори не знають математики, тому й не розуміють, що число — відображення КІЛЬКОСТІ!!! Число нуль вводиться як позначення кількості елементів порожньої множини (немає елементів), тож абсолютно правильно і коректно: число нуль позначає, що немає жодного елемента у множині.


До речі, існує два підходи до визначення натуральних чисел (прийнято вважати, що саме натуральні числа позначають кількість об’єктів) — це числа, які виникають під час:
• підрахунку (нумерації) предметів (перший, другий, третій…) — у цьому випадку ряд натуральних чисел починається з одиниці;
• визначення кількості предметів (немає предметів, один предмет, два предмета, …) — у цьому випадку ряд натуральних чисел починається з нуля.
На справді другим визначенням натуральних чисел ми користуємося — нульовий меридіан, 00:00 (час на годиннику) тощо.
Не існує єдиного для більшості математиків погляду на те, який з підходів найкращий. Тож можемо використовувати той, що нам подобається. 

Висловлювання грамотно треба переписати дитина «розуміє, що результатом віднімання від числа того самого числа завжди буде число нуль». А щоб це зрозуміти, потрібно знати зміст операції віднімання. Це може і дошкільнятко. Дитина може показати це на матеріалі для рахування, узагальнити результати кількох обчислювань тощо.
Зате в програмі досить багато приділяється уваги на розрізнення числа і цифри
По-перше, діти переважно мають справу з числами, бо записують КІЛЬКІСТЬ. Тож правильно треба було б казати «за допомогою цифр записую число, яке відображає кількість предметів», але це довго і непотрібно. Головне, дитина має розуміти, що число відображає кількість, а цифри допомагають нам його записати. Цифри можна змінити, а от кількість… самі розумієте… Тож головне, щоб діти зрозуміли відповідність КІЛЬКІСТЬ — ЧИСЛО — КІЛЬКІСТЬ!
По-друге, професійні математики дуже рідко вживають слово «цифра» зате говорять «число» та у подальшому вивченні математики в школі вживається слово «число».
Тож навіщо так багато часу приділяти уваги на розрізнення «цифри» та «числа», у багатьох місцях плутати себе й дітей, а нехтувати головним? Пропоную робити акцент на ЧИСЛАХ — ніколи помилки не буде!

Деякі мої пропозиції

Розберімося з малятами навіщо потрібні числа за допомогою ось таких інтерактивних казок.
Таким чином діти зрозуміють, що число відображає КІЛЬКІСТЬ і ПОСМІХНУТЬСЯ замість читання незрозумілих сухих текстів у підручниках.
Я розповідала ці казки навіть дошколярикам. Уявляєте скільки казок вони склали?

І насамкінець,

• програми мають складати професіонали, поважаючи думку тих, хто добре знає науку (математиків, ІТ-фахівців, біологів, фізиків, хіміків…);
• програми потрібно не розвантажувати, а переглядати, прибираючи все антинаукове, недолуге;
• потрібно звернути увагу на те, як ми викладаємо матеріал дітям: математика має бути з експериментами, цікавими інтерактивними казками, прикладами з повсякденного життя… а викладати треба зрозумілою мовою (а не так, як у наших підручниках зараз) і так, щоб потім не потрібно було перенавчати.




Звертаю Вашу увагу на комплексну освітню програму «Дитина в дошкільні роки» (науковий керівник професор Катерина Крутій). У цій програмі я автор розділів «Уведення у світ кількості, геометрії, простору та часу», «Конструювання», «Інформаційна культура». На скільки я знаю вперше математик з вищою освітою увійшов до авторського колективу програми для дошкільнят. Не можу сказати, що все вдалося. Це справа часу, але… вважаю це кроком вперед і так буду рухатися далі. Дякую Катерині Леонідівні за довіру!

Подивіться, користуйтеся! Запитуйте, відповім.





науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко

середу, 3 серпня 2016 р.

Відкриваємо невідому Україну: Кінбурнська коса

Моя участь в школі медіаосвіти на Кінбурні професора Ганни Онкович


Я не розумію тих, хто прагне будь-що відпочити за кордоном тому, що там зовсім не так, як в Україні (гарний сервіс, пляжі, море…), але зовсім не знає своєї рідної країни, краси України. А я сумую за Кримом: морем (такого смарагдово-блакитного доброго моря мабуть немає ніде в світі), дикими спокійними пляжами, такими різними горами, казковими водоспадами, неприступними каньонами, незвичайними лісами, таємничими печерами, просторими степами, невеличкими кримськими містечками… І як тільки випадає можливість намагаюсь виїжджати у куточки України, де ще не була.


Цього року Ганна Володимирівна Онкович несподівано запросила мене в Школу медіаосвіти на Кінбурні. До того я познайомилась з неї у FaceBook, була учасником її груп — Медіашкола професора Ганни Онкович та Школа медіаосвіти на Кінбурні. Іноді кажуть, що друзі в соцмережах віртуальні, але я абсолютно впевнена, що друзі там СПРАВЖНІ тільки треба вміти їх шукати, довіряти, запитувати, спілкуватися…
Тож моя подорож на Кінбурнську косу насправді розпочалась з реальної участі у віртуальних заходах Школи, потім був виступ «Використання інтернет-ресурсів для неперервної освіти вихователів та вчителів початкових класів» на ІХ Міжнародному круглому столі «Медіаосвітні технології у навчальному процесі», який проводився в межах ХХV Міжнародної конференції «Мова і культура» імені проф. Дмитра Бураго (організатор — Миколаївськимй інститут післядипломної педагогічної освіти), запрошення до Школи і ВІДПУСТКА!!!!!!
До тих пір я взагалі майже нічого не знала про заповідник на Кінбурнській косі — тільки знала, що там чудове море, за яким вже скучила, ліс, степ… Тож ця подорож стала для мене справжнім відкриттям України.
Приїхала до Миколаєва, сіла на автобус і … пересадка в Геройську. У Києві я якось не надала цьому факту належного значення… Пересадка була … майже на всюдихід, адже саме у Геройському дороги закінчувалися і починалася … подорож стежинками, «потоптаними» машинами по піску. Здорово! Несподівано! Я й гадки не мала, що таке може бути!






Кінбурнська коса — місце, де зустрічається Дніпро та Чорне море.
Це прозоре безкрає море з рибками біля берега, красивими майже цілими мушлями, рачками, маленькими скатиками, граційними різнобарвними медузами, крабами, які в усі боки розбігаються коли заходиш у море, дельфінами…
Це степ з духмяним різнотрав’ям, яскравими квітами, травою по пояс, щебетом птахів, кониками, метеликами, неосяжними просторами і несподіванками…




















Місцями пейзаж дуже схожий на справжнісіньку пустелю, але заселену цікавими рослинами та тваринами. Подивіться!









А ще серед несподіванок — ліс Геродота — як дивний оазис-казка, справжній реліктовий недоторканий ліс ніби у іншу країну потрапляєш, майже як Аліса у країну Чудес, навіть несподівано сам для себе переходиш на шепіт…


















Там чудеса: там леший бродит,
Русалка на ветвях сидит;
Там на неведомых дорожках
Следы невиданных зверей;
Избушка там на курьих ножках
Стоит без окон, без дверей
                                          А. С. Пушкин
Щоправда хатинку я не бачила, а можливо просто не дійшла до неї, адже перед моїм приїздом йшли дощі і через болото не було стежинки… тож іншим разом…

А вечорами у нас був прекрасні концерти, які малеча дуже ретельно готувала. Подивіться!




До речі, зверніть увагу які пісні співають дітки: чи такі пісні у нас у програмах? Це пісні нашого часу, вони стали близькими та зрозумілими людям не тільки у нашій країні. А чи справді так можна сказати про пісні у програмах школи та дитячого садка? Думаю є над чим замислитися…

Відпочинок відпочинком, але було ще цікаве спілкування з Ганною Володимирівною, учителями Кінбурнської ЗОШ, запрошеними господаркою фахівцями, які використовують засоби медіа у своїй роботі.




Я розповіла про підсумки першого року роботи у Дошкільній академії «УнікУм» Інституту обдарованої дитини НАПН України з ЛЕГО-конструювання, як образи у картинах, словах і звуках можуть допомогти пізнавати навколишній світ (стаття «Народження дня» про світанки в природі та мистецтві).

А ще був і незвичайний семінар, адже провести його допомагали мені мої головні замовники — МАЛЯТА. Настя та Соломія зацікавилися заняттями з конструювання: їм дуже сподобалися мої пізнавальні інтерактивні казки та історії, що проводяться перед конструюванням. Я показала їм різні інтерактивні презентації, мультики, розповіла казки та історії з різних розділів програми «Пізнавальне конструювання»… Настя сама запропонувала показати всім пізнавальну частину заняття з конструювання, сама вибрала теми, сама навчилася працювати з моїми презентаціями. У нас вийшов ЧУДОВИЙ дует!
Щиро дякую, Настюша! Такі семінари для мене НАЙБІЛЬША винагорода, адже я працюю саме для діток і завжди дуже сподіваюсь на їх підтримку, увагу та усміхнені личка після занять, завжди скеровую свою роботу відповідно їхнім потребам та інтересам.
Тож перший науково-практичний акорд — знайомство — вийшов вдалим, а спілкування продовжується! Трішечки відчути душевну, доброзичливу, зацікавлену атмосферу Школи медіаосвіти на Кінбурні може кожний з Вас, завітавши до групи. Ласкаво просимо!

Дякую Ганні Володимирівні! Дякую всім учасникам Школи! До наступних зустрічей!


науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко