понеділок, 27 квітня 2015 р.

Екологічна веселка «Яскравий світ навколо»

Мій спонтанний досвід роботи з першокласниками


Перевіряти правильність обраного наукового напряму досліджень та методичних розробок краще власними силами: не буде нарікань, що не так сказали, не так зрозуміли, тому й не так діяли і не такий, як я сподівалась, отримали результат… Завжди краще особисто спілкувати з практиками, говорити з педагогами та науковцями «від першої особи», доносити до них своє, авторське, бачення. Тому й проводжу семінари, веду авторський блог, групи «Джміль — живопис, музика, література дітям» у Google+ та FaceBook, спілкуюсь з практиками, виступаю на різних заходах, пишу статті у педагогічні видання.

Все нібито добре, але з дітьми не працюю особисто і бачу втілення своїх задумів у роботі педагогів. З одного боку, вважаю, що технологія «Логіки світу» має втілюватися не автором, бо автор завжди на «5+» втілить свої задумки, а от чи зможуть це зробити інші — велике питання… Тому співпрацю з практиками дуже ціную, поважаю роботу кожного, хто взявся втілювати мої задумки. А з іншого боку, іноді хочеться спробувати самій. Тоді й не буде розмов, що придумала, а як працювати з дітьми, як втілити всі нестандартні ідеї, як педагогу імпровізувати…

Нагода особисто попрацювати з дітьми випадає не часто (та й часу майже немає на таку роботу), тому й особливо ціную такі миті. Сьогодні хочу розповісти про цікавий захід присвячений Дню Землі — екологічна веселка «Яскравий світ навколо», що відбувся у Бібліотеці для дітей імені П. Усенка Дніпровського району м. Києва 22 квітня 2015 року.




Я і Віра Миколаївна Любарова, викладач Київського Університету імені Бориса Грінченка, працювали з учнями 1-го класу СЗШ І–ІІІ ст. № 81.




Віра Миколаївна організувала справжню екологічну лабораторію «Цікаве і творче про екологію», а я користуючись електронними додатками до журналу «Джміль» провела інтелектуальну гру «Мости для тварин» (за матеріалами груп Google+, FaceBook). Ми поговорили з першокласниками навіщо потрібні мости, що вони з’єднують, якими і чому мають бути… А потім я провела бесіду за картиною Гелени Павленко «Сімейка фіалок»: діти мали можливість відчути радісний, світлий настрій цієї весняної картини, порівняти намальоване з тим, що вони бачили навколо, зрозуміли, чому фіалочки ростуть саме так — галявинками.




А далі дітей об’єднали у групи і кожний — я, Віра Миколаївна, бібліотекар, класний керівник першокласників — працювали з дітками окремо. Завдання одне — створити (придумати і намалювати) екологічну казку для дітей, а от шляхи, акценти і нюанси у кожного були різними. Далі розповідатиму про те, як працювала моя група.

Моєю метою було створення казки про природу групою дітей з моєю допомогою (діти малюватимуть казку самостійно, я лише допомагатиму порадами, ідею казки діти також мають придумати самі).
Знаю, що нелегко зібрати незнайомих дітей і створити з ними колективну роботу, але дуже хотілося спробувати «вийде — не вийде і що саме вийде», а головне наскільки важкою для педагога виявиться така форма роботи. Адже завчасно не підготуєшся: тільки початок вибудувати можна і придумати свою версію казки, щоб у разі ступора у дітей допомогти їм. Виходить суцільна педагогічна імпровізація.
До останнього не розуміла, якою буде наша казка: дітей я зовсім не знала, тому й передбачити напрям їхніх міркувань не могла. Придумала тільки початок бесіди з дітьми (як підвести їх до казки) і приз (якщо казка буде цікавою, розповім про неї в Інтернеті на своєму блозі, запропоную розповісти казку дошкільняткам «Уявіть, як приємно і цікаво малятам буде слухати нашу казку»).
Отже, починаємо бесіду. У дужках публікую відповіді дітей та свої коментарі.
Налаштовую дітей на роботу в групі: казку створювати дуже важко, а часу не так вже й багато. Тож одному справитися з таким важким завданням складно, а от разом ми все зможемо, тільки працювати треба разом, дружно. Кожний робитиме те, що у нього краще виходить.
— Як ви думаєте, якою має бути казка? Яка казка подобається дітям? (Всі одразу сказали, що казка має бути цікавою, веселою, з добрими і злими персонажами, добрий персонаж обов’язково має перемогти. Вже потім з’явилися відповіді, що казка має бути доброю, ніжною, красивою, довгою, обов’язково з пригодами…)
— Якими мають бути казкові персонажі? (Цікавими, несподіваними, винахідливими, геройськими, сміливими…)
— Сьогодні ми складаємо екологічну казку. Про що вона має бути? (Про дерева, кущі, травку, тварин, рослин, хмаринки, дощик…)
— Хто буде головним персонажем нашої казки? (На такі форми роботи часу відводиться не так вже й багато (у мене було 30 хвилин, це і так багато враховуючи попередню роботу з усім класом), тому своєю задачею на цьому етапі вважала, домовитися про таких персонажів, яких неважко намалювати швидко (адже діти малюватимуть самі) і щоб вони симпатичними були. Діти спочатку без особливих міркувань пропонували героїв відомих казок — Кощія Безсмертного, Бабу Ягу… Тому акцент поставила на тому, що у нас своя неповторна казка, тож і персонажі мають бути не такими, як у знайомих казках. Після міркувань одна дівчинка тихенько запропонувала «Нехай буде квіточка». Таким чином квіточка стала головним персонажем нашої казки (до речі, і мені такий персонаж подобається).)
А от тепер пішла справжня імпровізація!
— Яку квіточку ви уявляєте? (Красиву, з різнобарвними пелюсточками, беззахисну, тендітну, ніжну… Я допомогла доповнити дітям їхній перелік.)
— А де вона росте? (На галявині.)
— З ким вона дружить? Хто росте рядом? Про що вона може розмовляти з друзями? (Тут дітки називали і дерева, і кущі, і травичку, і жучків, павучків, і котика, пташку… Рослини ростуть на одному місці, тому всі лісові новини їм розповідають тварини.)





Тепер вже час починати малювати: той, хто назвав персонажа йшов його ж і малювати (я саме так розподіляла роботу). Обраних персонажів неважко малювати, тому проблем не виникло. Якщо під час малювання діти щось хотіли додати, то радились зі мною (спочатку звертались до мене, а я вже розповіла, що казка спільна, тому й радитися треба зі всіма) та з іншими дітьми. Так на білому ватмані з’явилося усміхнене сонечко, травичка, квіточки-подружки, хмаринки, дерева, тваринки… Дітки вправно малювали, я лише запропонувала їм домалювати личка у хмаринок: вони дивляться на нас і усміхаються, з сонечком перемовляються.
Усе добре: малюнок виходив прекрасним, добрим, а от казочки ще не було. Коли діти вже намалювалися (пройшов перший запал), розглядаючи малюнок ми знов повернулися до сюжету казки.




— Що могло статися з квіточкам на лісовій галявинці (адже в казці завжди є пригода)? (Одразу діти запропонували жахливі катаклізми — буревій, пожежу, паводок — тут я зрозуміла, що казка затягнеться надовго, і запропонувала простішу ситуацію — довго не було дощику.)
— Що сталося з квіточками? Чому?
— Чи тільки квіточкам скрутно? (Й іншим лісовим мешканцям скрутно, але квіточки та травичка самі ранимі.)
— Чому таке лихо сталося на галявинці? (Хмаринки забули про свої обов’язки, тому довго дощу не було.)
— Що треба зробити, щоб врятувати квіточки? (Полити їх.)
— Але чи зможемо ми полити всі квіточки (треба ж рятувати всі рослини в лісі)? (Ні.)
— Що ж допоможе врятувати рослини? (Дощик.)
— Що треба зробити, щоб пішов дощик? (Нагадати про дощик хмаринкам.)
— Як? (Полетіти до них і розповісти про лихо на галявині.)
— Як полетіти? (Метелики і комашки зможуть полетіти, їм допомагатимуть собачка та котик на літаку. Коли діти вже малювали з’явилися й інші персонажі.)
— Але ж швидко тварини не долетять до хмаринок. Як можна допомогти квіточкам дочекатися дощику? (Прийде дівчинка і поллє їх.) А ще? Рослинка рослинці може якось допомогти? (Дерева можуть прикрити квіточки своїми вітами, лопух листячком своїм прикрив, кущики створили тінь гілочками та листочками…)
От тепер нібито все обговорили, сюжет склався. Варто розповісти казку. Ми всі разом розповідаємо казку перший раз: за мною — художнє оформлення думок дітей, діти доповнюють там, де я припиняю розповідати. Свою задачу на цьому етапі бачу в тому, щоб показати дітям, яку цікаву і добру казку вони створили, а тому казка має зазвучати, думки оформитись і бути «як у книжці». Тут потрібна фантазія педагога і його хист цікаво розповідати. (В кінці розповіді я наведу приклад, як ми з дітьми розповідали казочку.)
От тут молодці дітки, додали прекрасну кінцівку.
— Сонечко зраділо, усміхається всім. І на небі з’явилась чарівна веселка.
Повторюємо кольори веселки, щоб не заплутатися, коли малювати будемо, але дітки втрьох намалювали свою чарівну веселку з іншими кольорами.
Розподіляю хто і що малює: дотримуюся принципу — придумав, тож і малюй. А от якщо той, хто придумав, намалювати не може (або не вміє, тому й не хоче), тоді малює той, хто бажає. Всі дітки із задоволенням малювали рясний веселий дощик.





Роботу завершуємо милуванням нашою роботою, подяками за допомогу один одному та репетицією: адже треба розповісти казку всьому класу.




Наша казка про квіточку

На казковій галявині жила-була квіточка. Якою вона була? Красивою, з різнобарвними пелюсточками, ніжною, тендітною. Разом з нею на галявині росли її подружки — квіточки. Вона дружила з ними, а також з … жучками, метеликами, деревами, іншими рослинками… Квіточка з подружками чудово прикрашали галявинку, звеселяли всіх мешканців казкового лісу. Всі любили квіточку, бо вона була доброю і ніжною, у неї завжди знаходилося ласкаве слово для кожного мешканця лісу.
І от на галявині сталося лихо давно не було дощику, тому квіточки зав’яли. Вони похнюпили голівки і більше не чутно було їхнього веселого гомону. Сумно стало на галявині. Як врятувати квіточки? Прийшла дівчинка з поливальницею, водичкою полила квіточки і вони повеселіли. А щоб водичка біля коріння квіточок зберігалася довше і квіточки не в’яли, дерева гілочками з листочками прикрили квіточки, створили затінок, а більші рослинки прикрили квіточки своїми листочками.
Тим часом хмаринок просити рослинки дощиком полити полетіли метелики і комашки, киця і собачка на літаку... Тварини розбудили хмаринок, і землю полив теплий рясний дощик. Зраділи рослинки, подякували своїм друзям.
На небі усміхається сонечко і хмаринки. Сонечко все бачить і радіє, що мешканці галявини такі дружні, допомагають одне одному. Коли дощик закінчився сонечко на радість всім створило чарівну веселку: це воно так дякувало всім рятувальникам рослинок.
Подякуємо один одному за казочку! Дякую всім маленьким казкарикам!

Моя група з гордістю показувала свою роботу. Приємно, що й іншим діткам наша робота сподобалась. Але, на жаль, дітки з моєї групи не похвалили роботу інших. Це означає, що класному керівнику є над чим ретельно працювати…




Власний досвід — безцінний, але як важко його здобувати! Підсумовую: довела сама собі, що можу, іншим — що це можна робити, що дітям цікаво, що це дуже потрібна форма роботи. Результатами повністю задоволена! Дякую першокласникам за співпрацю!
Звичайно, зараз після ретельного продумування, розумію, як можна було ще краще зробити… Але весь сенс в тому, що тоді була імпровізація, а ці думки після продумування: це вже мій досвід надалі (вклала його також і у цю статтю). Але щоразу все по-новому і повторити тут нічого неможливо... В цьому і родзинка такої роботи для педагога! Користуйтеся досвідом інших, пробуйте, набувайте свого досвіду!
Хтось почитає казку і скаже «Звичайна казка, із звичайними подіями, не зовсім й казковими». На це відповім, що головне у цій діяльності — процес, зацікавленість дітей процесом, їхнє задоволення і гордість від створеного, бажання бути казкарями надалі, досвід колективної роботи… Під час створення казки ми закріпили знання з природознавства (навіщо рослинам вода, як зменшити випаровування води, навіщо потрібна тінь…) і використали їх на практиці у казково-реальній ситуації. А це вже, погодьтеся, немало.

Зараз прошу Вашої допомоги: допоможіть, будь ласка, виконати другу мою обіцянку першокласникам — розкажіть казку дошкільняткам, покажіть наш малюнок, а якщо ще й коментар напишете буду дуже вдячна. Такі обіцянки я завжди виконую :))

Дякую за допомогу!


науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко

неділю, 19 квітня 2015 р.

Місток між наукою та практикою

День за днем: події, факти, коментарі…


Як підняти якість освіти? Одним з напрямів дій має бути налагодження взаємозв’яку між наукою і практикою. Адже науковці та практики роблять спільну справу, тому між ними має бути неперервний зв’язок, обмін думками, обговорення результатів діяльності. Від цього у великій мірі залежить якість результату їхньої діяльності, і врешті решт, наскільки вихованими і обізнаними будуть наступні покоління.

Таким місточком між науковцями і практиками можуть бути науково-практичні конференції. Одна з таких конференцій відбулась 9–10 квітня цього року — IV Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю «Проблеми діагностики та проектування розвитку обдарованості дошкільників».




Конференцію проведено завдяки співдружності одразу кількох організацій — Національної академії педагогічних наук України, Інституту обдарованої дитини НАПН України, Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, ІППО Київського університету імені Бориса Грінченка, НМЦ практичної психології та соціальної роботи ІППО КУ імені Бориса Грінченка, ВГО “Асоціація працівників дошкільної освіти”.
Її учасниками стали науковці, керівники та педагоги ДНЗ, викладачі та студенти вишів, психологи, методисти різних рівнів, працівники дитячих навчальних і розвивальних центрів з різних регіонів України. Поспілкуватися учасники конференції мали змогу під час проведення майстер-класів, тренінгів, проблемних діалогів, тематичної дискусії.




Учасники пленарного засідання обговорили питання визначення теоретичних і методичних засад виявлення та проектування розвитку обдарованості дошкільників. Зазирнемо на пленарне засідання конференції.

Діалог на пленарному засіданні


“Особистість починається з любові”, — зазначив Сергій Максименко, дійсний член (академік) НАПНУ, доктор психологічних наук, професор, директор Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. Початком народження особистості є думка про дитину двох людей — мами і тата, а потім протягом всього розвитку дитини потрібно дуже бережно, уважно, з любов’ю ставитися до неї, тоді дитинка виросте доброю, щирою, всебічно розвиненою, всі її здібності реалізуються повною мірою.




Здібність полягає у процесі розв’язування задач, а не у результатах розв’язку, адже, у житті, як правило, немає задач з один варіантом розв’язку, тому дуже важливо яким саме шляхом йшла людина до отримання результату, чи самостійно знайшла цей шлях, чи привласнила спосіб розв’язування задачі. Тож цінність розв’язування задач полягає у двох важливих аспектах: перший, розв’язуючи задачу суб’єкт змінює себе, це і є момент розвитку, другий, привласнивши спосіб розв’язування задачі дитина стає носієм певної здібності. Таким чином, дитина розвивається у діяльності.




Ніна Омельяненко, голова правління ВСО “Асоціація працівників дошкільної освіти”, говорила про недопустимість різного тлумачення одного й того самого поняття в освітніх документах, всі визначення мають бути зрозумілими і науковцям, і практикам. Важливо, щоб до перегляду змісту понять долучилися і науковці, і практики, адже наука і практика мають діяти разом, бо тільки практика перевіряє наукові розробки і тільки наука дає практиці напрям дій.




Про індивідуальні особливості розвитку обдарованості дошкільника як основи створення індивідуальної освітньої програми розповідала Віра Кузьменко, доктор психологічних наук, професор кафедри теоретичної та консультативної психології Інституту соціології, психології та соціальних комунікацій НПУ імені М. П. Драгоманова. Навчаючи обдаровану дитину, педагоги діють на основі звичайних програм розвитку дитини дошкільного віку, але з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку дитини.
“Індивідуальний підхід є циклічним процесом, постійним моніторингом, виявленням динаміки розвитку, притаманної кожній дитині”, — продовжила Віра Ульянівна. Педагог має уважно спостерігати за розвитком кожної дитини, щоб вчасно виявити обдаровання дитини, допомогти їй реалізувати свій потенціал.




Перш за все, щоб виявити обдаровану дитину педагог має звертати увагу на такі риси малюка: активність, креативність, научуваність, емоційно-позитивне ставлення до певного виду діяльності, результативність діяльності дитини (займається певною діяльністю постійно, має багато яскравих результатів діяльності).
Не всі добре розвинені діти є обдарованими: педагог має спостерігати за дітьми і уважно аналізувати, яким чином вони досягають високих результатів у певних видах діяльності. Компетентна у певній галузі знань дитина досягає таких результатів в основному за рахунок цілеспрямованості та працелюбності, а от обдарована дитина досягає яскравих результатів невимушено, легко, із зацікавленням, проявляє ініціативу.




Світлана Науменко, кандидат психологічних наук, професор кафедри гри на музичних інструментах Інституту мистецтв НПУ імені М. П. Драгоманова, та Людмила Шульга, старший викладач кафедри дошкільної освіти КЗ “ЗОІППО” ЗОР, підкреслили, що потрібно дати дитині залишатися дитиною, дати їй змогу емоційно сприймати музику та живопис. “Музичне мистецтво звуко-образне, тому педагог має навчити дитину сприймати музику, адже можна чути і не мати музичної інформації. Дитина має переживати, відчувати музику, імпровізувати, вміти раніше, ніж знати”, — зазначила Світлана Іванівна.





Знайомимось ближче: майстер-класи


Майстер-класи та розмова за круглим столом на другий день конференції допомогли науковцям і практикам ознайомитися із спрямуванням робіт одне одного.








В Інституті обдарованої дитини НАПНУ створено розвивальні групи для дошкільнят, які не можуть ходити у дитячий садок, де під керівництвом науковців заняття ведуть студенти Педагогічного інституту КУ імені Бориса Грінченка. Таким чином ми побачили і зв’язок поколінь, і наступність, і зв’язок науки і практики в дії.





До наступних зустрічей!




науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко

понеділок, 13 квітня 2015 р.

Знайдіть картину у житті

Бесіда-дослідження з дітьми та дорослими


Як художники придумують сюжети для своїх картин? Деякі з них їм підказує природа: художники малюють з натури (бачать і одразу малюють, намагаються якомога точніше відтворити побачене) або по пам’яті (запам’ятовують те, що бачать, а потім пригадують кілька схожих ситуацій та створюють картину, виходить нібито «збірний» образ) те, що бачать навколо. Кожна картина — розповідь, тільки треба вміти її побачити, відчути і передати словами. Уважному глядачу картини розкажуть і про закономірності у природі. Ще раз розглянемо з дітьми картину української художниці Гелени Павленко «Сімейка фіалок».



Гелена Павленко «Сімейка фіалок»


Роздивіться картину (фіалки ростуть на сонячному місці, перша травка ще тільки починає пробиватися), пригадайте де і коли ви бачили фіалки.
— Де ростуть фіалки? Які місця їм до вподоби? (Фіалки можна побачити на галявинах, на сонячних схилах, під деревами, на болотистих місцях... Зазвичай, квіточки у ранніх фіалок з’являються перш, ніж листя на деревах.)
— Як ви вважаєте, у якому місяці розквітають перші фіалки? (У квітні: ще перша травка тільки починає пробиватися.)
— Що ще ви можете розповісти про фіалки, розглядаючи картину? (Фіалка любить сонячні місця, спочатку на рослинках з’являються листочки, а вже потім — квіти…)
А тепер підемо на вулицю і пошукаймо фіалки. Де ми будемо шукати ці квіти? Знайшовши рослини, обережно роздивимось їх: чим вони схожі на квіти на картині, чим відрізняються. 





Які ще квіти схожі на фіалки на фотографії? Чим саме? (Роздивіться з дітьми будову квітки, форму листочків…) Чим відрізняються? Чи тільки ранньою весною можна їх побачити? (Пригадайте братик і сестричку, анютіни очки, білі садові фіалки…) Тож ми ще й знайшли родичів фіалочок!

Фіалка польова (братик і сестричка)

Фіалка польова (братик і сестричка)
Анютіни очки

Анютіни очки

Анютіни очки
Садова фіалка

Садова фіалка


— Чим особливі фіалки?
— Чим вони нам подобаються?
— З чим можна порівняти кущики фіалок? Які слова дібрати для опису?
— Чим фіалки відрізняються від інших квітів?
— Чи могли б ми впізнати членів родини фіалки серед інших квітів? Як саме?
— Зберіть фотоальбом родини фіалочок.
— Створіть свою картину про фіалочок. Про що ви хочете розповісти?

Роздивіться фото. Чи схожа на фіалку зображена квітка? Чим саме? Чим відрізняється? Як ви вважаєте, чи належить ця квітка до родичів фіалки?

Будра плющовидна

Будра плющовидна

Будра плющовидна


Це будра плющовидна (родина ясноткових): якщо вона і родич фіалки, то дуже далекий.

Яскравих знахідок у природі!

У публікації використано фото автора блогу

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко

понеділок, 6 квітня 2015 р.

У Казки в гостях

Бесіда з дітьми за казковими ілюстраціями усміхненої Анастасії Столбової


Малята люблять книжки з картинками, адже так цікаво розглядати ілюстрації, слухаючи казку. А можна діяти навпаки — намалювати казку і кожен, хто її побачить, складе свою неповторну казку. Вийде ціла веселка казок! Сьогодні ми саме так і діятимемо — роздивімося разом з дітьми ілюстрації Анастасії Столбової, які вона зробила витвором мистецтва.


Анастасія Столбова

Подивіться на ці ювелірно точно виконані картини: вони можуть ілюструвати казки, фантастичні сновидіння, мрії… Кожна картина — несподівана усміхнена ситуація, подив, казка, цілий дитячий світ…
Чим приваблюють ці картини? Вони добрі, усміхнені, сонячні, на них дивовижні реально-нереальні казкові ситуації, маса милих дрібничок.
Сюжет кожної картини може стати центральним сюжетом казки: тільки треба навчити кожну дитину виходити за межі картини — придумувати початок і кінець подій, самостійно розвивати сюжет картини. А можна запропонувати дітям увійти в картину — самими стати героями казкової події — хто ж не захоче увійти у казку?
Можна запропонувати дітям пограти навколо картини: хто знайде більше дрібничок на картині? Хто пояснить, як персонажі картини можуть їх використовувати? Хто придумає, як дрібнички можна використовувати як чарівні предмети?

Анастасія Столбова

Запитання-завдання для дітей

• Де відбувається зображена подія?
• Що роблять персонажі картини? Для чого?
• Чи подобається їм це?
• В чому казковість і незвичайність ситуацій на картинах?
• Придумайте з дітьми імена персонажам історії, фрагмент якої ви бачите на картині.
• Як називається картина?
• Запропонуйте дітям придумати історію за сюжетом картини.
• Запропонуйте дітям придумати ще одного персонажа намальованої казково історії (наприклад, дівчинку-невидимку), діяти за цей персонаж.
• Яким буде новий персонаж?
• Як він змінить зображену історію?

Анастасія Столбова

ЗАВАНТАЖИТИ презентацію для роботи з дітьми Ви можете у спільнотах «Джміль — живопис, музика, література дітям», знайти їх можна на Google+ та FaceBook

Ласкаво просимо!


науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко