неділя, 24 травня 2015 р.

Комп’ютер у дитячих садках: бути чи не бути, а якщо бути, то навіщо і коли?

Бесіда з дорослими


Навіщо потрібний комп’ютер


У наш час важко навіть уявити життя людей без різноманітних пристроїв — від пральної машини і телевізора до телефону та комп’ютера. Щодо використання більшості пристроїв не виникає запитань, а от про застосування комп’ютерів під час навчання дітей і у повсякденному житті родини погляди різних фахівців й досі залишаються дуже різними.
Зараз вже не ведуться дискусії треба чи не треба фахівцям різних професій вміти користуватися комп’ютером. А от коли починати працювати з ним, які знання потрібні людям різного віку, як і у якому віці навчати працювати з комп’ютером — привід поміркувати.
Сьогодні чи не найголовнішим призначенням комп’ютера є допомога у здійсненні комунікацій між людьми, ефективне опрацювання інформації (знаходження потрібної інформації, її зберігання у зручному вигляді, аналізування та використовування як для вирішення поточних питань, так і для отримання нових знань). Адже тільки за умови швидкого отримання якісної інформації людина може постійно бути в курсі усіх новинок, своєчасно, відповідально приймати рішення, підтримувати свій професійний і культурний рівень.
Тож питання про те, як і коли навчати дітей використовувати комп’ютер, ми маємо вирішувати відповідно до його використання у сьогоднішньому суспільстві та прогнозу щодо застосування у майбутньому.

Що означають звичні поняття


Розглянемо зміст основних понять інформатики відповідно знанням, умінням, навичкам, що сьогоднішнім дошкільникам будуть потрібними у майбутній професійній діяльності та у повсякденному житті.
Комп’ютерна грамотність — сукупність інтелектуально-практичних засобів, необхідних для успішної роботи з комп’ютером, використання його у своїй діяльності. При оволодінні комп’ютерною грамотністю важливо, щоб механічні дії, формальне виконання алгоритмів не ставали визначальними — творче, продуктивне мислення має переважати над рутинним, непродуктивним. [3, 261–265]
Вважаю комп’ютерну грамотність першим етапом формування уявлень у дітей про інформаційну культуру. Адже під час навчання використанню комп’ютерів акцент має ставитися не на набуття суто технічних навичок (вмикання / вимикання комп’ютерів, користування клавіатурою та мишею, пристроями введення / виведення інформації тощо), а на оптимальному використанні комп’ютера для пошуку, перевірки на достовірність, збереження, систематизації інформації; введенні та коригуванні текстів і графічних зображень; ілюструванні статей і виступів; передачі даних; здійсненні комунікацій тощо.
Комп’ютер грамотна людина використовує тільки тоді, коли без нього дійсно обійтися неможливо, він сприяє підвищенню ефективності діяльності людини. Такі ж вимоги і до використання комп’ютерів та іншої техніки під час занять з дітьми у дитячих садках і школах: якщо техніка не вносить у навчальний процес нічого нового, вона не потрібна.
У Базовому компоненті дошкільної освіти результатами освітньої роботи під час вивчення освітньої лінії «Комп’ютерна грамота» є лише вміння і навички, які стосуються оволодіння комп’ютером як технічним пристроєм і майже не стосуються змістової сторони діяльності користувача комп’ютера. Дитина «обізнана з комп’ютером, способами керування комп’ютером за допомогою клавіатури, миші; здатна розуміти й вживати спеціальну термінологію (клавіатура, екран, програма, диск, клавіша, комп’ютерні ігри тощо) та володіє елементарними прийомами роботи з комп’ютером у процесі виконання ігрових та навчально-розвивальних програм, створених для дітей дошкільного віку; вміє дотримуватися правил безпечної поведінки під час роботи з комп’ютером». [1, 19]

Зміст діяльності — ось що насправді важливо


Саме на зміст діяльності дітей з комп’ютером необхідно звернути увагу педагогів та батьків, бо навчити дитину за допомогою комп’ютера грати, малювати, дивитися мультфільми, шукати інформацію в Інтернеті, працювати з пристроями введення / виведення навіть дошкільника можна порівняно легко. Але важливо як він ці вміння використовуватиме: годинами гратиме з комп’ютером, дивитиметься розважальні програми, відвідуватиме Інтернет-ресурси з розважальною інформацією (хоч відпочивати теж потрібно вміти), чи знайде цікаву інформацію про тварин і рослин, подивиться документальний фільм про довкілля, знайде інформацію про цікаву подорож тощо. А от для цього потрібно розвивати критичне мислення та пізнавальну активність дитини.
Зазначу, що перелічені в освітній лінії «Комп’ютерна грамота» вміння і навички фактично дублюють програму курсу «Сходинки до інформатики» для 2-го класу загальноосвітньої школи (з 2013 року цей предмет викладається у інваріантній складовій). І у дитячих садках є діти, які вже вміють працювати з мишкою і клавіатурою комп’ютера, тож вони вже достроково виконали завдання освітньої лінії «Комп’ютерна грамота», їм буде це не цікаво. Тим дошкільникам, які ще не опанували ази роботи з комп’ютером, ці навички ще не потрібні взагалі, адже у цьому віці ще немає потреби індивідуальної роботи дітей з комп’ютером. Крім того у дошкільників ще не розвинена дрібна моторика і користуватися мишкою їм важко.

Як комп’ютер може допомогти педагогу та батькам


Перевагу варто надавати груповим формам роботи — показ наочності, фільмів на великому екрані (використання мультимедійного комплекту, смарт-дошки тощо) та обговорення побаченого з дітьми. Одразу всім дітям можна пояснювати особливо важкі моменти під час виконання завдань, розповідати казки з показом ілюстрацій, надавати нову інформацію, навіть грати. Тобто проводити ту ж діяльність, що і без використання техніки: комп’ютер вносить додаткові зручні для педагогів і цікаві дітям моменти у вже звичну діяльність.
Діти спостерігають дії педагога (як він запускає потрібну комп’ютерну програму, вибирає і збільшує фрагмент зображення, регулює гучність звуку тощо) і вчаться основним прийомам роботи з комп’ютером. Вони вже матимуть уявлення про те, як працювати з комп’ютером, коли розпочнуть самостійно працювати з ним.
Сьогодні вже з’явилися комп’ютери, які більше відповідають віковим особливостям дошкільників — планшети. Планшетами зручно користуватися стоячи, лежачі на килимку, сидячі у зручній позі на дивані, килимі, кріслі тощо. Для повноцінної роботи з ним не потрібно громіздких периферійних пристроїв — планшет є моноблоком, який навіть дітям дошкільного віку неважко тримати в руках. Керувати програмами на планшеті можна взагалі не використовуючи додаткові пристрої, адже все можна робити пальцями. А користуватися пальцями діти вже вміють, це для них найбільш природний спосіб.
Зараз на планшетах є досить великий вибір програмного забезпечення, цікавого малятам — розвивальні та пізнавальні програми, графічні редактори тощо. Здавалося б між малюванням у графічному редакторі та малюванням пальчиком на папері немає різниці. Але малюючи у графічному редакторі навіть дитина може використати ефекти, які неможливо відтворити на папері. Беззаперечною перевагою всіх комп’ютерних програм є можливість легко виправити будь-яку помилку: діти розуміють, що помилка це не страшно, тільки їх потрібно вчасно помічати, вміти виправляти, враховувати надалі.
На планшети можна встановити програми, які дуже реально моделюють взаємодію між об’єктами, дозволяють досліджувати властивості різних поверхонь. Такою є комп’ютерна розвивальна програма, яка моделює рух кульок на твердій поверхні: дитина нахиляючи планшет нібито нахиляє поверхню, кульки рухаються, взаємодіють одна з одною; можна спостерігати рух цих же кульок на поверхні з більшим (меншим) тертям; порівнювати різні ситуації, робити висновки, перевіряти їх на реальних об’єктах.
Але це не означає, що потрібно масово використовувати планшети для роботи з дітьми дошкільного віку: ніякі гаджети не замінять «живого» експериментування, дослідження, і не можуть використовуватися замість такої діяльності дітей, планшет можна епізодично використовувати у роботі з дітьми для розвивальних ігор тощо, але в Україні сьогодні для цього ще немає умов. Для такого навчання ще немає матеріальної бази, не готові педагоги (більшість з них не володіє технікою на рівні, достатньому для навчання дітей), не готові науковці (майже немає методичних розробок використання планшетів під час навчання у дитячому садку). Я показала, що існує альтернатива звичним нам комп’ютерам і варто рекомендувати батькам використовувати для занять з дошкільниками саме планшети: у батьків можливостей для цього більше, ніж у навчальних закладів.

Обмеження використання комп’ютерів


І, головне, для того щоб використовувати під час навчання дітей певний технічний пристрій не тільки методика його використання має бути узгодженою з державними документами, а й ми маємо передусім бути впевненими, що його використання буде безпечним для здоров’я дітей, що навчаються, та всіх, хто знаходиться у приміщеннях поряд. Медики провели необхідні дослідження і визначили норми використання комп’ютерів під час навчання учнів 1–4 класів (Державні санітарні правила та норми «Влаштування і обладнання кабінетів комп’ютерної техніки в навчальних закладах та режим праці учнів на персональних комп’ютерах» ДСанПіН 5.5.6.009-98), а от норми для дошкільників описані у Державних санітарних нормах та правилах «Влаштування, обладнання, утримання дошкільних навчальних закладів та організації життєдіяльності дітей» (Наказ Міністерства охорони здоров’я України 01.08.2013 № 678). Але спеціальні дослідження щодо використання комп’ютерів у роботі з дошкільниками у нашій країні ще не велися і норми визначено на основі апроксимації норм по молодшій школі та закордонного досвіду. Тож нібито законодавча база є, але наскільки вона ґрунтовна... Тож освітня лінія «Комп’ютерна грамота» з’явилася у Базовому компоненті передчасно: одна річ використання комп’ютерів вдома, інша — у навчальних закладах.
Як ми бачимо у формуванні у дітей дошкільного віку основ комп’ютерної грамотності більше незрозумілостей і недоліків, ніж переваг, та й навіщо використовувати поняття, яке звужує зміст навчання.

Розвиток у дітей критичного мислення


На мою думку, варто вже з дитячого садка привчати дітей самостійно мислити, аргументувати власну точку зору, шукати різні відповіді на запитання, прагнути нестандартно розв’язувати задачі, вести діалог, опрацьовувати інформацію, а для цього необхідно розвивати критичне мислення дітей, навчати технологіям отримання знань, серед яких виділяю дослідження та інформаційні технології, навчати дітей не боятися нестандартних рішень, висловлювати власні погляди, не нав’язувати дітям штампів і стандартів там, де це не є необхідним.
Такої ж думки дотримуються автори курсу «Методи проектів», що розробили перелік якостей і вмінь людини ХХІ століття в межах роботи з організацією «Партнерство по якостях та вміннях ХХІ століття» [5]. Серед вмінь, які будуть потрібними людям у ХХІ столітті вони виділяють — творчій підхід і новаторство, критичне мислення, здібність вирішувати проблеми, комунікабельність та здатність співпрацювати, інформаційну та медіа грамотність, грамотність у галузі інформації, комунікації та технології, гнучкість та здібність до адаптації, ініціативність та самостійність та інш. Жодну з цих навичок не розвиває освітня лінія «Комп’ютерна грамота» у Базовому компоненті, а це набагато важливіше, ніж вміння працювати з технікою.
У 2000 р. започаткована Програма ЮНЕСКО «Інформація для всіх» — єдина міжурядова програма, повністю спрямована на досягнення всезагального доступу до інформації і знань в інтересах розвитку. Концепція Програми — уявлення про світ, де кожна людина має доступ до інформації, важливої саме для неї, де кожен має можливість і необхідні навики використання отриманої інформації для побудови більш досконалого суспільства. Згідно Стратегічному плану дій Програми на 2008–2013 рр. основна увага приділялася п’яти основним пріоритетам: інформація з метою розвитку, інформаційна грамотність, збереження інформації, інформаційна етика, доступність інформації [2, 6].
Сьогодні на перший план виходить питання грамотного використання інформаційних технологій і технічних засобів, проблема безпеки. Адже не лише технічні засоби, а й інформація може стати небезпечною — недостовірна інформація сприяє паніці, неадекватному ставленні до подій, людина приймає неправильні рішення, нездатна контролювати ситуацію; неправильне ставлення до інформації може призвести навіть до комп’ютерної залежності, психічних розладів тощо. Саме тому кожна людина має обов’язково вміти перевіряти інформацію на достовірність, захищати, аналізувати і зберігати інформацію. Це все складові інформаційної культури. Отже, людина має бути здатною до критичного мислення. А грамотне використання інформації буде лише при наявності широкого кругозору, розвиненого мислення, почуття відповідальності за майбутнє.

Незвичний зміст вже звичних понять


Розглянемо зміст понять «інформатика» та «інформаційна культура», зберігаючи акценти документів ЮНЕСКО.
Інформатика — наука, яка вивчає питання, пов’язані з пошуком, збором, збереженням, перетворенням і використанням інформації, механізмом впливу інформації на людську діяльність і посилення цієї дії за допомогою обчислювальної техніки. [3, 232] Таким чином в інформатиці як науці комп’ютер є одним з технічних пристроїв, які допомагають людині опрацьовувати інформацією. Тож використання тільки комп’ютера у певному смислі є штучним звуженням спектру можливостей для пошуку та обробки інформації.
Сьогодні немає єдиного сталого визначення поняття «інформаційна культура», тому розглянемо кілька визначень, які доповнюють одне одне.
Інформаційна культура включає оптимальні способи поводження з будь-якою інформацією та її представлення у вигляді, зручному для подальшого використання для вирішення теоретичних і практичних задач; технології виробництва, збереження, аналізу, пошуку та передачі інформації; розвиток системи навчання і підготовки людини до ефективного використання інформаційних засобів та інформації у професійній діяльності та побуті [4].
Не треба забувати і про загальнолюдські цінності, адже вони допомагають людині поставитися до інформації критично, використовувати її на користь довкіллю та іншим людям, уникнути багатьох непорозумінь і трагедій.
Інформаційна культура — якісна характеристика життєдіяльності людини в області отримання, передачі, зберігання й використання інформації, де пріоритетними є загальнолюдські духовні цінності [7].
Опанування інформаційною культурою — шлях до універсалізації якостей людини, який сприяє розумінню самого себе, свого місця і своєї ролі, переосмисленню своєї діяльності.
Сьогодні є всі підстави говорити про формування інформаційної культури, яка поступово стає невід’ємною складовою загальної культури людини будь-якої професії, сукупністю інформаційного світогляду і системи знань і вмінь, які забезпечують цілеспрямовану самостійну діяльність по оптимальному забезпеченню індивідуальних інформаційних потреб людини з використанням інформаційних технологій [7].
На мій погляд, задача формування інформаційного світогляду як складової інформаційної культури стала особливо важливою саме зараз: інформація з кожним роком стає все доступнішою для широкого загалу, і дуже важливо як і хто саме нею користуватиметься, наскільки обережно і надійно її зберігатимуть, як використають у майбутньому.
Зазначу, що формувати основи інформаційної культури педагоги мають і можуть вже у дитячому садку. Це можна робити на будь-яких заняттях — математика, розвиток мовлення, образотворче мистецтво, природознавство тощо.

Інформаційна культура у відкритих запитаннях


Ознайомлюючи дошкільників із історією розвитку книги та друкарства вихователь може розглянути переваги і недоліки різних книг (від стародавніх до сучасних, в тому числі й електронних), які з книг можуть зберігати більше інформації, навіщо потрібні ілюстрації в книгах і яку додаткову інформацію вони зберігають. Можна разом з дітьми зазирнути у майбутнє: придумайте як зміниться книга, у якому вигляді у ній буде надана інформація, чим вона насамперед відрізнятиметься від сучасної.
Разом з вихователем діти можуть поміркувати навіщо в книгах потрібні закладки, якими вони бувають, чи завжди зручні, чому саме; як змінити закладки, щоб усунути визначені недоліки; якими закладки будуть у книжках у майбутньому, чим вони будуть кращими за сучасні. Дошкільники старшого віку вже можуть поміркувати над тим, чи можна зробити книгу, у якій кожний зможе все зрозуміти, не вміючи читати, і придумати як саме це зробити; як краще зберігати книги у майбутньому.
Звичайно, діти бачать комп’ютери навколо, цікавляться ними, дехто вже вміє малювати, дивиться мультфільми, грає за допомогою комп’ютера тощо. Тож не варто ховатися від питань, пов’язаних з комп’ютером, але кожне явище ми маємо розглядати з усіх позицій і привчати дітей критично мислити. Розглянемо з дітьми взаємодію комп’ютерів з оточенням, їх недоліки, що можуть вплинути на людей і довкілля. Таким чином діти отримають повну інформацію і зможуть аналізувати її, враховуючи різні погляди.
Педагог має заздалегідь подбати про те, як у майбутньому його вихованці використають отримані знання. Адже використати їх діти мають на добрі справи: дбати, щоб їхні розробки допомагали людям, а не вбивали людей і тварин й не руйнували довкілля. Для цього вже зараз, у дитячих садках і початкових школах, ми маємо не тільки надавати дітям необхідні знання, навчати їх технологіям отримання знань, а й виховувати дітей доброзичливими, чуйними, привітними, розповідати про довкілля і обережне, гуманне ставлення до нього.
Пропоную власний варіант бесіди з дітьми про застосування комп’ютерів у повсякденному житті, де звертаю увагу на питання, що рідко обговорюється з дітьми, — чи завжди варто використовувати комп’ютер. Надані відкриті запитання цікаві ще й тим, що можуть стати основою для бесід з дітьми будь-якого віку — від дошкільного до старшого шкільного.
Такі бесіди перетворюються у справжній диспут, діалог, де педагог і вихованці стають партнерами, кожен може висунути цікаву ідею, спробувати довести її правильність, прислухатися до різних точок зору, при необхідності змінити свою, знайти несподіваний напрям подальших міркувань.
Які з цих речей комп’ютер здатний замінити? З’єднай їх зображення з овалом у центрі. Поясни свій вибір.



(Використано завдання робочого зошита «Сходинки до інформатики» для 2-го класу загальноосвітніх навчальних закладів (авт. О. Андрусича, С. Гордієнко.)
Запитання для обговорення з дітьми
— Поясніть як комп’ютер може замінити ці предмети.
— Наведіть власні приклади предметів, які комп’ютер замінити може, і предметів, які комп’ютер замінити не може. Поясніть свою думку.
— Запитайте у мами і тата коли зручніше користуватися комп’ютером як замінником певного предмета, а коли — самим предметом. Чому?
— Що комп’ютер може допомогти нам робити?
— Коли комп’ютер допомогти нам не може? Чому?
— Як ми діємо у цих випадках?
— Коли комп’ютер може допомогти нам спілкуватися? А коли він у спілкуванні зайвий? Чому?
— Уявіть, що ми спілкуємося тільки за допомогою комп’ютера. Які переваги такого спілкування, які — недоліки? Чого дуже важливого не буде у такому випадку в нашому житті? Як уникнути такої ситуації?
— Чи може спілкування за допомогою комп’ютера замінити «живе» спілкування? Поясніть свою думку.
— Що нового ви дізналися про використання комп’ютерів? Що можете додати?
— Чи бувають випадки, коли комп’ютери використовувати не варто? Коли саме? Чому?
Ми маємо підвести дітей до думки, що комп’ютер нічого не робить замість нас (утім як і будь-яка техніка). Він наш помічник, допомагає робити певні дії швидше, якісніше, зручніше. Але остаточне рішення завжди приймає людина. Вона міркує чи варто виконувати певну дію, навіщо, як саме і коли це потрібно робити, тому відповідальною за результат і наслідки дій завжди є людина, а не техніка.
Ніякий комп’ютер не замінить нам спілкування з людьми, не допоможе замість нас бабусі, дідусю, мамі, татові, не порадить… Коли нам скрутно ми звертаємося до людей, а не до комп’ютера. Тож якою б досконалою не була б техніка, а люди завжди мають триматися разом, допомагати і поважати один одного.
Комп’ютер варто використовувати тільки тоді, коли це дійсно доречно. Варто разом з дітьми знайти приклади із повсякденного життя, коли комп’ютер використовувати не слід. Таким чином навчаємо дітей оцінювати ефективність використання техніки, розпізнавати ситуації, коли техніку використовувати не потрібно.

Отже, нагальною потребою сьогодні стало як навчання дітей вже з дошкільного віку критично мислити, аналізувати отриману інформацію, перевіряти її на достовірність, так і убезпечення малят від негативного впливу інформації, формування уявлень про інформаційну безпеку. Тому закладати основи інформаційної культури педагоги мають якомога раніше, бажано з дошкільного віку. Для цього можна не проводити окремі заняття, а розгортати бесіди за відкритими запитаннями з тем, пов’язаних з формуванням інформаційної культури, під час будь-якої діяльності дітей. Тож освітня лінія «Інформаційна культура» має увійти до складу інваріантної частини Базового компоненту.


Використана література
1. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) // Дошкільне виховання. — 2012. — № 7 — С. 4–19.
2. Гриценко В. И. Информационно-коммуникационые технологии в рамках программ ЮНЕСКО. — К.: ВД «Академпериодика» НАН Украины, 2010. — 26 с.
3. Компьютерная технология обучения. Словарь-справочник / Под ред. В. И. Гриценко, чл.-кор. АТН, проф., А. М. Довгялло, д-ра техн. наук, проф., А. Я. Савельева, д-ра техн. наук, проф. — К.: Наукова думка, 1992. — 650 с.
4. Кравець В. А., Кухаренко В. Н. Вопросы формирования информационной культуры // http://www.e-joe.ru/sod/00/4_00/ku.html
5. «Партнерство по качествам и умениям 21 века» (www.21stcenturyskills.org)
6. Российский комитет программы ЮНЕСКО «Информация для всех» http://www.ifapcom.ru/355/356/
7. Хангельдиева И. Г. О понятии «информационная культура» // Информационная культура личности: прошлое, настоящее, будущее: Междунар. науч. конф., Краснодар — Новороссийск, 23-25 сент. 1993 г.: Тезисов. докл. — Краснодар 1993. — С. 2.

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко