пʼятницю, 27 лютого 2015 р.

Далекий близький Космос

Освітній проект для дошкільників і учнів початкових класів

Частина 2


Початок читайте за посиланням


Планети земної групи


Нашу розповідь почнемо з планет земної групиМеркурія, Венери, Землі та Марсу. Ці планети ще називають внутрішніми, вони схожі за будовою і елементами, з яких складаються.




• Під час читання розповіді про планети спробуйте визначити де яка планета зображена. Чому ви так вважаєте? (Зліва направо: Меркурій, Венера, Земля, Марс.)

Земля — п’ята за розміром планета Сонячної системи. Земля велика чи маленька планета? Дуже важко відповісти на це запитання: порівняно з іншими планетами Сонячної системи Земля велика планета (наша планета найбільша планета земної групи), а от якщо порівняти величину Землі з розміром планет-гігантів, Земля вийде дуже маленькою (вона більш ніж у 14 разів менша за масою найменш масивної планети-гіганта Сонячної системи — Урану, що й казати про інші планети).
Земля порівняно з іншими планетами знаходиться близько до Сонця (третя за віддаленістю від Сонця планета), але щоб досягти поверхні нашої планети, сонячному промінчику необхідно приблизно 8 хвилин 19 секунд (це дуже багато: швидше, ніж світло, ніхто не може рухатися).
Зараз про життя на інших планетах людям нічого не відомо. Тож Земля — єдине тіло Сонячної системи, на якому є життя — є люди, тварини, рослини. Життя на нашій планеті дуже різноманітне: уявіть, що у чайній ложці звичайного ґрунту (земля у нас під ногами) більше живих організмів, ніж людей на всій планеті. Які ж маленькі ці живі організми!
Тільки на нашій планеті є головні умови існування життя. Це океани (більше половини поверхні Землі — 70 %) та атмосфера з достатньою для дихання кількістю кисню (а саме кисень передусім потрібний для дихання людей).





• Подивіться на фотографії Землі з Космосу. Якого кольору наша Земля?
• Чому так багато синього кольору?
• Як ви вважаєте, що на Землі може бути зеленого кольору? коричневого кольору? жовтого кольору?
• Які ще барви ви помітили на фото Землі з Космосу?
• Як ви вважаєте, суходолу чи водойм на нашій планети більше? Чому?

На фотографії з Космосу добре видно: водойм на Землі значно більше, ніж суходолу: адже на фото більше синього і блакитного кольору. Якщо всю поверхню нашої планети розділити на три однакові частини, то площа більше ніж двох з них — це водойми, і тільки площа однієї частини — суходіл.
Океани нашої планети настільки величезні, що люди вивчили лише 5 % їх глибин, майже весь океан (95 %) жодна людина ніколи не бачила. Тільки на Землі можна знайти воду у трьох станах — рідина, твердий та газоподібний стани.

Друга планета земної групи — Меркурій — найближча і до Сонця, і до Землі. Це найменша планета Сонячної системи. Описуючи цю планету ми багато разів вживаємо слово «занадто». На Меркурії може бути або занадто холодно, або занадто жарко: температура в одному й тому самому місці може коливатися від –180 °С (такого лютого холоду на Землі не буває навіть в Антарктиді) до +430 °С (це у 4 рази більше, ніж температура окропу). Усе залежить від того, яким боком Меркурій повертається до Сонця. День на Меркурії також занадто довгий для людей — триває 59 земних діб. До того ж на планеті не існує таких пір року, як на Землі. Тож поки-що за таких незвичних суворих умов існування життя на Меркурії здається неможливим.

Венера — третій по яскравості об’єкт на небі Землі після Сонця та Місяця. Краще всього її видно ввечері та вранці, тому її й називають Уранішня зірка або Вечірня зірка. Іноді Венеру називають сестрою Землі або її близнюком: планети схожі розмірами (Венера трохи менше, ніж Земля), масою, щільністю, силою тяжіння та складом.
День Венери триває довше, ніж рік — приблизно 243 земні доби, а рік на Венері триває 225 земних діб.
Немає ніяких доказів існування життя на Венері: на планеті дуже жарко (+480 °С). Гарячіше, ніж на Венері, у Сонячній системі тільки на Сонці та Меркурії. До того ж на планеті дуже сухо, адже за такої високої температури будь-яка рідина википить.

Марс — невелика планета земної групи: якщо уявити Сонце розміром як вхідні двері, Земля буде розміром з монетку, а Марс — як таблетка аспіріна. Цю планету ще називають червоною: адже ґрунт на ній має червоний відтінок. Марс — планета-чемпіон. Саме на цій планеті знаходиться найвища гора (Олімп, 27 км над рівнем Марсу, вдвічі вища, ніж Еверест, найвища гора Землі), найглибша та найдовша долина (долина Марінера: глибина — 10 км (п’ята частина екватору Марса), довжина — 4 000 км (приблизно завширшки як Австралія) у Сонячній системі. Крім того, на Марсі знаходиться найбільший у Сонячній системі вулкан (його діаметр 600 км).




Марс дуже далека планета від Землі: якщо їхати зі швидкістю 100 км/год (приблизно так їдуть машини по трасі), то дістатися від Землі до Марсу можна за 221 день (це майже земний рік).
День на Марсі майже такої ж довжини, як і земний, а от рік довжиною майже у двічі довший земного (687 земних діб).
Сьогодні життя на Марсі наші прилади не знайшли, але це не виключає, що у майбутньому життя може з’явитися на цій планеті. Та й це не дивно: адже важко уявити життя за таких суворих умов. Марс — холодна планета (температура на Марсі (–60 °С) значно нижча, ніж у найхолоднішому куточку Землі). Вчені це пояснюють великою відстанню планети від Сонця — джерела тепла. За такої температури вода на Марсі може бути тільки або як випаровування, або як лід.
Та й жити на Марсі було б дуже складно: із умовами на Марсі можна порівняти хіба що Антарктичну пустелю на Землі. Однак навіть найсуворіші території на Землі пристосовані до життя набагато більше, ніж поверхня Марсу. На ньому трапляються найжорстокіші пильні боревії у Сонячній системі (швидкість вітру може досягати 200 км/год). Такі боревії можуть тривати цілими тижнями.
А от сила тяжіння на Марсі набагато менша, ніж на Землі: людина, яка важить 45 кг на Землі, на Марсі буде важити лише 17 кг і може стрибнути у 3 рази вище, ніж на Землі.


Розповідь про єдиний супутник Землі допоможе подивитися на звичне з незвичної сторони — докладніше читайте у наступних публікаціях.

Увага! Зібравши презентації електронних додатків до журналів “Джміль” № 4, 2014; № 1, 2, 2015 ви можете розгорнути цікавий освітній проект з дошкільнятами та учнями початкових класів “Далекий близький Космос”.


Зробити проект яскравим та цікавим для дітей допоможуть електронні додатки до журналу:
Проведення тренування перед космічною мандрівкою: розкажіть дітям, як народжується космічний корабель та здійснює політ у космос, як вдягаються космонавти, що вони відчувають під час мандрівки
Спробуйте себе в ролі дослідників космічного простору, разом з дітьми станьте екіпажем справжнісінького космічного корабля і подорожуйте Сонячною системою
Виберіть рослини для космічного корабля

Успішного польоту!


науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко

неділю, 22 лютого 2015 р.

Далекий близький Космос

Освітній проект для дошкільників і учнів початкових класів

Частина 1


Людина завжди прагне пізнати незвідане. Космос — такий близький і водночас далекий завжди вабив людей. Що там на зірках? Наскільки вони далеко? Які за розміром? Як впливають на наше життя? Чи видно із зірок Землю? Яка Земля з Космосу? Чи є край Всесвіту? І чи одні ми у безкрайньому Всесвіті? А якщо ще десь є життя, то чи можемо ми спілкуватися? Які вони жителі інших планет?

Мабуть саме тому так багато науково-фантастичних творів присвячено саме відкриттю таємниць Космосу і так багато вчених та інженерів присвятили свої роботи саме пізнанню космічної далечини. 

І не одразу люди зрозуміли: Космос не можна підкорити, його можна тільки намагатися якомога глибше пізнати, використовувати ці знання на благо всім людям Землі. Тож сьогодні темою нашої розмови стане — Космос, зірки, планети і …




Розпочати подорож у незвідану далечінь можна з перегляду мультфільму «Таємниця третьої планети» (Союзмультфільм).



Ознайомимося з планетами Сонячної системи ближче і вирішимо куди наступного разу може полетіти космічна експедиція.
Здавалося б ми щовечора бачимо і зірки, і планети. А що ми знаємо про них? Ознайомимося з планетами і зірками Сонячної системи докладніше, адже саме до цієї системи належить і Земля. Джмелик з Книжечкою багато дізнались з енциклопедії і зараз вирішили розповісти друзям.



У фільмі використано відео Землі космосу Космічного центру Джонсона НАСА: ми бачимо різні міста, і навіть північне сяяння.


Планети

Найближча до Землі зірка


Сонце — найближча до Землі зірка. Воно є центром і єдиною зіркою Сонячної системи. Це найкрупніший об’єкт системи: якщо скласти масу всіх об’єктів Сонячної системи, то майже всю цю масу складатиме маса Сонця (99,8 %). Сонце таке величезне, що може вмістити 1 млн. таких планет як Земля. Якщо уявити Сонце такого ж розміру як звичайні двері, то Земля була б такого ж розміру як звичайна монетка. Саме тому, що Сонце таке величезне, ми його і бачимо не як точку, а як круг.
Без енергії Сонця не було б життя на Землі. Воно зігріває нас своїм лагідним теплом, дає всім на Землі світло. Завдяки Сонцю ростуть дерева, трава, квіти, зігрівається вода в морях та океанах і там можуть жити риби і тварини… А ще люди навчились накопичувати і використовувати сонячну енергію: працюють сонячні електростанції, є будинки, електроенергія до яких надходить із сонячних батарей, є автомобілі із сонячними панелями (щоправда вони поки що їздять не дуже швидко)…



Друзі у книжці знайшли схему Сонячної системи і почали уважно її вивчати. Нібито всі планети схожі одна на одну — їх малюють кругами та й виглядають у космосі вони також схожими на різнобарвні круги.
Чим планети відрізняються одна від одної? Виявляється планети дуже різні — різного розміру, на різну відстань віддалені від Сонця, різного забарвлення…
Різна відстань від Сонця означає, що Сонце по-різному зігріває і освітлює поверхню планет, тому на планеті або дуже холодно або дуже жарко або як на Землі добре всьому живому. До того ж і поверхня планет має також різну температуру — на одних планетах холодно, на інших дуже спекотно. Саме про це і говорить різне забарвлення планет: ми його й бачимо з фотографій з Космосу.

Розповідь про кожну планету докладніше читайте у наступних публікаціях.


Увага! Зібравши презентації електронних додатків до журналів “Джміль”  4, 2014;  1, 2, 2015 ви можете розгорнути цікавий освітній проект з дошкільнятами та учнями початкових класів “Далекий близький Космос”.



Зробити проект яскравим та цікавим для дітей допоможуть електронні додатки до журналу:
Проведення тренування перед космічною мандрівкою: розкажіть дітям, як народжується космічний корабель та здійснює політ у космос, як вдягаються космонавти, що вони відчувають під час мандрівки
Спробуйте себе в ролі дослідників космічного простору, разом з дітьми станьте екіпажем справжнісінького космічного корабля і подорожуйте Сонячною системою
Виберіть рослини для космічного корабля

Успішного польоту!


науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років




Автор: Ірина Стеценко

суботу, 14 лютого 2015 р.

Незвичайні кристали у наших домівках

Подорож на кухню


Початок публікації про кристали читайте за посиланням


Далеко не завжди ми помічаємо цікаве навколо себе: ми звикли до нього, а іноді просто не знаємо, на що дивимось насправді, тому не бачимо його дивовижність. Кристали ми можемо спостерігати на кухні щодня, ми навіть боремося з ними. Не вірите? Читайте і спостерігайте!


Незвичайний накип





Помічали накип на стінках чайників і каструль, в яких часто гріють воду? Зішкрябайте її і розгляньте через лупу в більшості випадках: вона складається з багатьох дуже дрібних кристаликів. Вони виростають на стінках і дні чайників так само, як кристали солі на ниточці.



Чому ж утворюється накип? У природній воді розчинено багато мінеральних солей. Коли вода кипить і випаровується, вони осідають на стінках чайника, утворюючи накип. Що більше мінеральних солей розчинено у воді, то товстіший шар накипу і швидше він утворюється. У кожній місцевості вода різна, тому й накипу утворюється більше чи менше.
Люди навчилися боротися з накипом, бо саме він заважає воді в чайнику швидко нагріватися, виводить із ладу пральні машини-автомати. Допомагає видалити накип, наприклад, звичайна лимонна кислота. Вона розчиняє накип і замість товстого шару накипу на дні утворюється осад, видалити який досить легко.




Використана література
Шаскольская М. П. Кристаллы М.: Наука, 1985. — 208 с.
науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко

неділю, 1 лютого 2015 р.

Незвичайні кристали у природі

Подорож під землю


Початок публікації про кристали читайте за посиланням


Досі ми мандрували суходолом, морями і океанами. Знаходили кристали у найнеочікуваніших місцях, навіть на кухні, тепер можемо відкрити свою, домашню фабрику кристалів. Сьогодні ми здійснимо подорож під землю і пошукаємо кристали там. Що ж спільного у кристалів у наших домівках з кристалами під землею?



Царство кристалів під землею


Краплина за краплиною просочується вода й падає зі склепіння печер. У кожній краплині розчинено багато мінеральних солей. Краплинки випаровуються і залишають на стелях печер маленькі кристалики, схожі на ті, що утворюються в розчині кухонної солі. Поступово на стелях печер утворюються маленькі горбики, які з часом виростають у бурульку. Одна за одною краплі падають день за днем, рік за роком, століття за століттям. Бурульки дедалі витягуються, а назустріч їм починають рости вгору такі самі довгі стовпчики бурульок із дна печери. Іноді бурульки, які ростуть зверху (сталактити) і знизу (сталагміти), зустрічаються, зростаються разом і утворюють колони. Так виникають у підземних печерах візерунчасті, дивовижні гірлянди й колони. По-казковому вельми красиві підземні чертоги з фантастичних химерних сталактитів і сталагмітів, поділені на арки ґратами зі сталактитів.






Шкода, що підземне царство не можна тривожити. Світло та свіже повітря, потрібні, щоб ми їх побачили, руйнує кристалічних велетнів, і все, що створювалося упродовж століть, може загинути за кілька десятків років. Тому ми можемо лише зазирнути в кілька залів одних із найкрасивіших печер світу, що знаходяться в Криму, — Мраморної, Еміне Баір Хосар, Кізіл-Коба (Червона) — і помилуватися дивовижними творіннями природи.





Печера Кристалів


На глибині 300 м у горі Наїка в Пустелі Чихуахуа в Мексиці розташована Печера Велетенських Кристалів. Вона — чудове природне скупчення велетенських кристалів селеніту на Землі: до 1,2 м у діаметрі і 15 м завдовжки, завважки аж 60 т. Два шахтарі, викопуючи новий тунель через гору Наїка, зробили це захоплююче відкриття в 2000 р.






Поки ця печера єдина відома на сьогодні у світі, де виростають кристали, що складаються з природного гіпсу й дуже великі заввишки.
Учені в лабораторії вивчили невеликі частини речовини, з якої складаються кристали, і дійшли висновку: щоб вони досягли таких неймовірних розмірів і не руйнувалися в печері, мають бути унікальні погодні умови — практично постійна температура та стабільна вологість.
Дослідження доводять, що Печера Кристалів зберігала постійну температуру впродовж багатьох сотень тисяч років: завдяки температурі 14,4 ºС і виросли такі великі кристали.





Ще один момент, на який указують фахівці, це специфічна форма, прийнята гіпсом. Ця форма дістала назву «селеніт», вона відома своєю напівпрозорістю.






Використана література
Шаскольская М. П. Кристаллы М.: Наука, 1985. — 208 с.

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко