субота, 30 листопада 2013 р.

Подорож до країни друдлів, або Де ховаються друдли? (продовження)


Авангард. Друдли власноруч


Початок статті читайте тут

АВАНГАРД — це завжди зміни: неочікувані, дивовижні, яскраві; це завжди пошук нових форм, методів, способів, перетворень; це завжди сумніви: чи правильно я роблю і як краще робити; це завжди творчість. Ось за це я і люблю авангард, але не завжди так його називаю. Тож сьогодні до Вашої уваги — друдли на несподіваних фотографіях, друдли-малюнки і мій досвід у створенні друдлів власноруч.


Фотографуємо друдли


Кольорові друдли можна навіть сфотографувати. Тільки не подумайте, що для цього потрібно лише зробити фото явищ, про які я вже розповіла. Щоб сфотографувати друдли, стануть у пригоді винахідливість, незвичайний погляд на типові речі й... бажання.
Уявіть собі, що ввечері, вже стемніло і ви рухаєтеся дорогою по місту: можна їхати у транспорті або йти пішки. Здавалося б, де ж тут приховалися несподіванки? Спробуйте взяти з собою фотоапарат і сфотографувати звичайну дорогу, звичайні будинки, звичайні машини. Ми їх бачили багато раз і коли світить сонечко, і коли темно. Що там може бути незвичайного?





Я опублікувала фото, не використовуючи комп’ютерних ефектів. Спробуйте пофантазувати, здогадатися, як вони зроблені, що це могло бути, уявіть, що це насправді, зробіть це самостійно.
Ви на власні очі побачите: кожна фотографія стане унікальною, часто траплятимуться несподіванки, іноді можна здогадатися, звідки беруться НЛО. Спробуйте створити друдли разом з дітьми і побачите, як радісно і весело ви проведете свій час.

Відкрию секрет: ці фотографії такі дивні тому, що зроблені не тоді, коли фотограф стоїть, а коли від рухається.
Поміркуйте з дітьми про те, що незвичайного вони побачили на фотографіях. Чому світло від фар автомобілів перетворилося на смужечки? Спробуйте разом дослідити цей ефект, знайдіть подібні фото, зробіть їх власноруч, коли ви рухаєтесь з різною швидкістю.

Малюємо друдли


Спробуймо намалювати пейзаж. Він буде незвичайним: ми малюватимемо нібито з великої відстані. Дехто подумає: «Дуже просто! Нічого незвичайного». Але ми все-таки спробуємо.
Спочатку вирушимо на прогулянку, уважно роздивимося навкруги. Які кольори ми бачимо? Яких кольорів більше, яких — менше? Де які кольори розташовані? У якої пори року які кольори?
Зазвичай вважають: що восени багато жовтого кольору, взимку — білого, навесні і влітку — зеленого. Справді, якщо користуватися загальноприйнятими штампами, не приглядатися уважно, так воно і є. Згадаймо вислів Шерлока Холмса: «Зазвичай люди дивляться і не бачать», або, додамо, бачать те, що звикли бачити, не придивляються до дрібниць, не спостерігають, не дають свободу фантазії.
Вийдемо на вулицю і поглянемо довкола ще раз. Будь-які кольори можна знайти у будь-яку пору року, але розміщуються вони по-різному та й, між іншим, різним порам року притаманні свої кольори.
Навесні з’являються перші листочки, перші квіти, перші теплі сонячні промінці. Тож і виходить у наших весняних пейзажах: вверху — жовте сонечко і блакитне небо, посередині — коричневі гілочки дерев, зелені листочки на них, внизу — перша світло-зелена трава, чорна земля і залишки снігу.
Влітку все зеленіє, все цвіте, яскраво світить вгорі сонечко, з’являються перші помідори і огірочки, полуниця, смородина, яблука... А якщо поїхати до моря, кольори розмістяться зовсім не так.
Малювати пейзажі можна фарбами, а можна кольоровою тирсою і осінніми листочками. Саме такими незвичайними засобами створили пейзажі у дитячому садочку «Любавонька» (м. Переяслав-Хмельницький, Київська обл.) вихованці, середньої і старшої груп разом з вихователями Галиною Шаблієнко і Валентиною Чуян. Чом не кольорові друдли?




Розгляньте ці яскраві тарілочки і забудьте, що саме малювали діти. Або здогадайтеся, який пейзаж і у яку пору року вони створювали.
На що може перетворитися звичайний листочок? Як його можна використати у аплікаціях і поробках? А, може, листочки допоможуть малювати?
Скільки цікавинок дарує нам осінь! І лежать вони просто під ногами: треба лише помітити, уважно розглянути, уявити майбутню картину і одразу до дій! Саме так зробили у дитячому садку «Любавонька». Діти змазали листок фарбою, притиснули до паперу — залишився відбиток, який потім домалювали. І побігли на дитячих малюнках кумедні їжачки, попливли рибки, з’явилося море і човник з пасажирами, попрямували невидимі будівельники і з’явилися фантастичні палаци, деякі листочки перетворилися на дерева, квіти, сонечко, хмаринки. От такі дивовижні перетворення несподівано відбулися зі звичайними листочками, що впали з осінніх дерев. Якби не дитяча фантазія, лежали б вони й досі до весни.

Поглянемо ще раз на дитячі картинки і спробуймо описати одні й ті самі пейзажі ніби вони створені у різні порі року. Знайдіть жовте і червоне весною і літом, зелене — зимою, синє — восени. А можливо цей не пейзажі! Тоді що саме?

Чуємо друдли


Безліч цікавого можна почути, слухаючи музику. Тільки треба вміти слухати її.
Класична музика дуже образна і уявити все, про що вона «розповідає», набагато легше, ніж слухати рок, джаз, танго чи іншу сучасну музику.
П. І. Чайковський створював музику для малюків також. У його «Дитячому альбомі» багато невеличких п’єс, які діти легко розуміють, але спочатку слід їм сказати хоча б кілька слів про зміст музичного твору.
Музику до балету «Спляча красуня» П. І. Чайковський писав на замовлення хореографа М. Петіпа, який яскраво описував сюжет кожного танцю, костюми і характери персонажів і навіть рухи артистів балету. Саме тому музика до балету дуже добре передає сюжет, кожний рух артиста гармонійно поєднаний з музикою ніби «випливає» з неї.

Музику балету «Спляча красуня» можна завантажити за посиланням

Послухайте разом з дітьми музику танцю кота і кішечки: кіт обережно потихеньку підкрадається до пташки. Його лапки м’яко ступають по доріжці. Потім кіт напружується, різко кидається на пташку, і... (Спробуйте разом з дітьми описати сюжет танцю, запропонуйте їм придумати рухи персонажів.)
Слухаючи музику, під яку виходить злюща фея Карабос (саме її образив Король, не запросивши на день народження доньки, і за це вона наклала на доньку Короля прокляття: на її шістнадцятий день народження вона уколеться веретеном і помре), легко уявити її вигляд та який у неї характер. Батьки маленької принцеси Аврори заніміли від жаху і... фея Бузку робить прокляття феї Карабос не таким жахливим: Аврора уколеться веретеном і засне, засне і весь королівський двір, усі спатимуть доти, доки Аврору не знайде Принц і не розбудить. Музика феї Бузку ніжна, ласкава, заспокійлива.

Ескіз костюма Феі Бузку до постановки «Спляча красуня». Олександр Миколайович Бенуа, 1953

Фея Бузку. Надія Стрелкіна




Ескіз костюма Феі Карабос до постановки «Спляча красуня». Олександр Миколайович Бенуа, 1957



Слухаючи музику Е. Гріга «Похід Гномів (В печері Гірського короля)» з сюіти «Пер Гюнт» до драми Г. Ібсена, неважко уявити, як прямують підземними лабіринтами роботящі казкові гномики. Вони поспішають, адже так багато треба встигнути зробити.

Завантажити музику Е. Гріга можна за посиланням
Мультфільм «Гноми та Гірський король»


Музичні твори приховують багато цікавинок для тих, хто вміє слухати музику, мріяти під неї. Спробуйте прослухати з дітьми ці ж або інші музичні твори, нічого не розповідаючи про них. Нехай діти «почують» в них спів птахів, шелест листя на деревах, «побачать» під музику як розкривається квітка, тече річка, вітер несе хмари. Які незвичайні пригоди уявлять діти під музику? Яких тільки героїв не вигадають? Діти охоче покажуть, як рухаються їх герої під музику, розкажуть про них багато цікавого, а можливо, і намалюють картинки навіяні музикою.
Так, музика допомагає уявляти, збуджує фантазію дітей: вони утворюють яскраві образи, кожен уявляє щось своє... Спробуйте і ви впевнитися, що музика не просто набір звуків, які приємно слухати.

За цим посиланням можна переглянути як діти уявили музику з «Дитячого альбома» П. І. Чайковського і намалювали її.
П. І. ЧАЙКОВСЬКИЙ «ЗИМОВИЙ РАНОК» З «ДИТЯЧОГО АЛЬБОМА»
Прослухати музику можна за посиланням
Побачити і почути музику п’єси


Зимнее утро
Вьюга стонет, тучи гонит
К озеру близкому
По небу низкому.
Тропки скрыло, побелило
Кружево нежное,
Легкое, снежное.

А воробушек, пташка малая,
Пташка малая, неразумная,
От метелюшки хочет спрятаться,
Хочет спрятаться, да не знает, как.

И кружит его ветер по небу,
И несет его в чисто полюшко,

С косогора, в сумрак бора...
Горюшко горькое,
Бедная пташечка!

Вьюга стонет, тучи гонит —
Спрятала все пути,
Чтоб не пройти.

Все кругом бело — снегом замело,
Снегом замело все кругом...
                            Виктор Лунин к «Детскому альбому» П. И. Чайковского

Доберіть вірші, картини, малюнки до п’єси «Зимовий ранок». Чому саме такі ілюстрації та вірші дібрано?

Можливо, прочитавши статтю, ви згадали, де ще ховаються друдли або придумали, як їх створити, а можливо, ви просто хочете повторити те, що зробили ми? Тож у добру путь! Щоб потрапити у країну Друдлів, не треба вирушати за «тридев’ять морів і тридев’ять земель», ця країна з’явиться вмить, якщо фантазувати, придумувати і діяти — створювати цікавинки і творити дива... за допомогою друдлів.

СЮРПРИЗ — слайд-фільм у форматі Microsoft PowerPoint 2003 з моїми фотографіями і малюнками друдлів, про які йшлося у статтях циклу, завантажте за посиланням

Щасливої подорожі до країни, де живуть друдли!


У публікації використано фото автора блогу.

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років





Автор: Ірина Стеценко

вівторок, 26 листопада 2013 р.

Подорож до країни друдлів, або Де ховаються друдли? (продовження)


Від класики до авангарду


Початок статті читайте тут

Про те, що друдли — малюнки, які допомагають активізувати творчість, ми вже говорили у попередній статті. Але щоб друдли дійсно допомогли розвинути уяву дитини, стали джерелом цікавих ідей, необхідно не заважати дітям творити, розкуто міркувати, помилятися, шукати чудернацькі з погляду дорослих порівняння.

Добре, якщо перші друдли дорослі і діти описуватимуть разом, а потім, коли малята вже краще орієнтуватимуться у країні Друдлів, дорослі з дітьми тільки обговорюватимуть описи одне одного, порівнюватимуть їх, можливо, на основі зробленого придумають спільну розповідь про друдл.

Запрошую у подорож до країни Друдлів! Цікавої подорожі!


Друдли проти трафаретів


Іноді роботи дошкільнят «заганяють нас в кут» однаковістю малюнків. У всіх однакові дерева з обох боків будинків (двері і вікна яких теж однакові), майже однакові квіти, обов’язкова трава «зубчиками», навіть сонечко в усіх з одного боку, з однаковими промінчиками (накреслені пунктиром), а поряд однакові хмаринки. І якщо раптово на малюнку визирне сонечко з усміхненим личком, а внизу з’являться червоні ялинки обабіч фіолетової річки, хтось посміхнеться і скаже: «Ну й дивак! Де ж ти бачив таке насправді?!»

Вінсент Ван Гог. Зіркова ніч. Сан-Ремі. 1889
У дітей не просто з’являються штампи, а їх, здавалося б, неможливо «зрушити» з усталеного погляду. Вони не розуміють, що можна робити щось інакше, і не хочуть розмірковувати по-іншому. Штампи стають звичними, часто ми, навіть не помічаємо як діємо за ними там, де це абсолютно не потрібно, штампи сталять нам обмеження, «диктують» однаковість дій, не дають нестандартно міркувати, вихолощують творчість, ми привчаємося до однаковості…
Часто у цьому винні ми, дорослі, це ми привчаємо дітей до дій за трафаретом, навчаємо діяти за зразком навіть там, де це необов’язково, ставимо як приклад такі дії й інколи не звертаємо уваги на те, що можна діяти інакше, вважаємо диваками тих, хто намагається діяти по-своєму, шукає і знаходить своє неповторне рішення. Ми забуваємо, що без таких диваків не було б картин Вінсент ван Гога, квадрату Малевича, геометрії Лобачевського (саме вона допомогла у розрахунках польотів перших космічних супутників), теорії відносності Ейнштейна, сучасного балету, скульптури тощо.



Казимір Малевич. Чорний супрематичний квадрат. 1915


Ліворуч — ілюстрація аксіоми про паралельні прямі в евклідовій геометрії, праворуч — у геометрії Лобачевського

Геометрія Лобачевского — одна з неєвклідових геометрій, заснована на тих же основних засадах, що й звичайна, евклідова, геометрія, за виключенням аксіоми про паралельні прямі.
Евклидова аксіома про паралельні формулюється так: «Через точку, що не лежить на даній прямій, проходить не більше однієї прямої, яка знаходиться з даною прямою в одній площині і не перетинає її».
У геометрії Лобачевського, приймаєтся така аксіома: «Через точку, що не лежить на даній прямій, проходять по крайній мірі дві прямі, які знаходяться з даною прямою в одній площині і не перетинають її».







Тому важливо, щоб дитина побачила і намалювала не тільки «оранжеве небо», а й червоне, зелене, фіолетове, жовте… щоб вона могла уявити будь-що і де завгодно, вільно фантазувала, сміливо вигадувала нове і не боялася непорозумінь з дорослими, сподівалася на їхню підтримку і допомогу.
Саме тут допоможуть друдли: вони допомагають дитині забути про штампи, розкуто фантазувати, побачити довкілля у всьому його розмаїтті. Друдли також можуть стати темою майбутньої роботи: малюнка, аплікації, скульптури, поробки тощо.

Вінсент Ван Гог. Оливкова роща. 1889



Друдли рухаються


Уважно роздивимося фотографії. Які друдли можна створити за ними? Це буде один варіант друдлу чи декілька? Як ці друдли опишуть інші люди та й ви самі, коли пройде певний час? Подивіться на свої творіння очами інших: придумайте кілька неочікуваних навіть для вас їх описів. Знайдіть самі фотографії, малюнки, картини, за якими можна створити друдли. А потім перевірте наскільки точно друдли відтворили зміст зображення.




За друдлами можна не лише фантазувати, а й діяти. Ви вважаєте, що на друдлі зображено шиї жирафів? А що вони роблять? Як вони рухаються? Куди повернуті голови? Як стоять ноги? Звичайно, жирафів можна намалювати, але їхні рухи можна і показати — руками, долонями, ногами, пальцями. Це може зробити кожен самостійно, але іноді одному діяти важко. Можна покликати товаришів і створити цілу виставу — пантоміму. Хтось у цьому ж друдлі побачив гепарда. Він рухається чи летить? Можливо, гепард відпочиває і лежить собі під деревом, склавши ноги (так часто роблять кішки і собаки). Запропонуйте дітям показати позу тварини.
Друдли допомагають побачити головне, те, що відрізняє певний об’єкт від інших, намалювати так, щоб на це звернули увагу інші люди і здивувалися (а, можливо, кожний зверне увагу на іншу властивість об’єкта і вийде набір цікавих властивостей предмета).

Друдли навколо


Друдл несподівано можна побачити у будь-якому предметі довкілля: тріщина у стіні, сліди пташок на снігу чи грязюці, малюнок на кросівках, дивний відірваний шматок паперу... А чи не друдли деякі дитячі малюнки? Спробуйте здогадатися, що там зображено!


Ми часто бачимо друдли навколо нас. Прокинувшись вранці взимку, наш погляд мимоволі переводиться на фантастичні візерунки розмальованих шибок у вікнах. Тут тобі гори і долини, казкові ліси, дивовижні квіти, чудернацькі тварини, морські хвилі, місячні пейзажі... Кожен може побачити в них щось своє, розповісти про побачене цікаву історію. Щодня візерунки змінюються, може змінитися і наше «бачення» їх: учора я бачив дивовижний корабель з вітрилами, а сьогодні він «перетворився» на тропічний ліс, ще придивившись уважніше, я побачив на склі ялинку в горах...


А якщо на вулиці подивитися вгору, ми побачимо звичайні хмари. Та чи звичайні вони? Ні разу не бачила однакових хмар: вони то схожі на дивовижні палаци, то на гори, а то перетворюються на бурхливе море, іноді в небі можна побачити тваринок — слоненятко, змію, верблюда...
Вітер несе хмари, і на небі з’являються нові загадки.



Кажуть, що не відриваючись, можна дивитися на те, як рухається вода у бурхливому морі, гірській річці, водоспаді, веселому струмочку, а також як горить вогонь у каміні, багатті, маленькій свічці. Тут можна побачити багато цікавого і неочікуваного. Треба лише пильно придивитися і дати волю фантазії, згадувати щось приємне.



А розлита вода, плями на одязі, кавова гуща? Люди давно помітили, якими вони бувають різними, незвичайними, неочікуваними. Звідси й гадання на кавовій гущі.

У наступній статті ми поговоримо про те, як створити друдли власноруч. Кожен в кінці наступної статті знайде сюрприз! Який? Читаймо і міркуймо разом! До зустрічі!


Бесіди з дорослими про те, як обережно активізувати творчість дітей, навчити їх не тільки дивуватись, а й шукати причину несподіваних явищ навколо читайте у статтях:


науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років





Автор: Ірина Стеценко

субота, 23 листопада 2013 р.

Коли втрачається натхнення?

Бесіди з дорослими


Чому діти іноді з нетерпінням чекають закінчення заняття? Їм нецікаво, тому й дивовижне не дивує і не запам’ятовується. Малюки намагаються якомога швидше формально виконати всі завдання і мерщій грати.

А зробити звичайнісіньке завдання незвичайним не так вже й важко: варто лишень запропонувати дітям цікаву подорож, придумати разом цікавого героя, прочитати книжку і додумати її сюжет… І головне, не заважати дітям робити так, як вони відчувають, як вони бачать, як вони мріють, як вважають потрібним…


Євгенія Гапчинська


Шановні дорослі, допоможіть малюкам зробити перший крок у світ творчості та натхнення — вчасно похваліть, обережно спрямуйте, вчасно підтримайте, разом обговоріть цікаву ідею, допоможіть її втілити, якщо потрібно, вчасно відійдіть і не заважайте, а потім всі разом радійте новому шедевру.

Натхнення і творчості!


Напевно, майже всім дітям подобається малювати. Малята віддаються цій справі залюбки і з натхненням. Коли я ще не відвідувала дитячого садка, мені теж дуже подобалося малювати. Мама часто давала мені довгі стрічки паперу і я малювала що хотіла, скільки хотіла і чим хотіла. І це аж ніяк не заважало мені досхочу займатися танцями. Саме мовою танцю я розповідала про свої переживання, найзаповітніші мрії.


Євгенія Гапчинська



У дитячому садочку все змінилося: треба було малювати на задану тему і за правилами виховательки. А цього робити мені аж ніяк не хотілося, та й до того ж часто малювати доводилося саме тоді, коли я з мамою мала йти до танцювальної студії. От і домальовувала я «лівою ногою» так швидко, щоб від мене відчепилися. З часом дедалі менше хотілося брати до рук кольорові олівці, фломастери, пензлик…


Євгенія Гапчинська


Мама помітила це і порадила малювати вдома, як мені заманеться. І я знову почала малювати, але вже тільки фарбами: червоне небо на заході, морські хвилі з місячною доріжкою, сонечко з усмішкою і довгими промінчиками-ручками, велетенські квіти. У моїй кімнаті невдовзі з’явилася ціла картинна галерея. Шкода тільки, що в дитячому садочку мої малюнки не подобалися виховательці. Однак я вже навчилася обстоювати власну думку — навіть наперекір визнаним авторитетам.


Євгенія Гапчинська


Читайте бесіди з дорослими і дітьми
Євгенія Гапчинська


науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років





Автор: Ірина Стеценко

неділя, 17 листопада 2013 р.

Подорож до країни друдлів, або Де ховаються друдли?

Класика


Таємниче слово

Друдли — дивне, таємниче і незвичайне слово. Що це? Іноді думають, що це якась чудернацька тваринка, або загадкова рослинка, або, можливо, комашка чи предмет, або...
Виявляється, друдли — це схематичні малюнки, про які важко точно сказати, що саме зображено на них. Придумав їх письменник Роджер Прайс. Його книги про друдли видано у 50-х роках ХХ ст. і кілька разів вони перевидавалися.
Друдли можуть зацікавити і дорослих, і дітей. Можливі такі напрями використання друдлів:
  • для приємного родинного відпочинку, невимушеного спілкування;
  • для активізації творчості, гнучкості мислення і вміння подивитися на ситуацію з різних поглядів;
  • під час тестування і дослідження пізнавальних здібностей людини.
Завдяки схематичному зображенню друдлів вигадування опису для них перетворюється на захопливу гру. Кожен може побачити у друдлі щось своє, відкривається простір для творчості та уяви. Для кожного друдла можна придумати безліч описів і кожен опис буде правильним. Але потрібно навчитися пояснювати, чому вигадано саме такий опис.

Від слова до діла, або Класичні друдли

Уважно розгляньте малюнок.


Що це? Можливо, це людина в костюмі з краваткою-метеликом, яку прищемив ліфт? Або метелик, який сів відпочити на мотузку для білизни (саме так його буде видно зверху)? А можливо, це метелик повзе по мотузці вгору? А хіба це не схоже на два гучномовці на стовпі? А може, це дзьобики пташок, які схопили одного черв’ячка? Хтось ще згадає про пісочний годинник, флюгер, бантик, цукерку тощо.
І не обов’язково, як опис, так і пояснення мають бути реалістичними (наприклад, трикутник, який цілує власне відображення у дзеркалі, або квіточка з двома пелюстками, або гномик поклав шапочку на стіл біля дзеркала). Добре, якщо опис несподіваний, цікавий, зрозумілий, дотепний і, звісно, схожий на зображення.

Як швидше навчитися описувати друдли?

Як навчитися самому і навчити інших створювати описи для друдлів? Пропонуються різні способи створення описів друдлів (є спроби, навіть, тією чи іншою мірою формалізувати їх; але все-таки цього не можна зробити до кінця, адже неможливо формалізувати творчість).
Усі способи базуються на здатності мозку будувати асоціативні зв’язки між довільно обраними об’єктами. (Звісно, у дітей і дорослих асоціативні зв’язки будуть абсолютно різними. Отож, важливо уважно прислухатися до обґрунтування думок дітьми.) Одним з таких об’єктів буде запропонований друдл, іншим — певне слово або поняття. Цей зовнішній об’єкт і стимулюватиме пошук ідей. У цьому і полягає перевага цього способу. Адже звичайний, спонтанний пошук опису — розвиток із середини назовні (саме тому користуючись ним важко знайти велику кількість різних варіантів).
Розглянемо способи створювання описів друдлів.

Випадковий імпульс


Для використання цього способу беремо слово, предмет або поняття і намагаємося пов’язати його з малюнком. Можна взяти будь-яке слово з газети чи журнала, використати довільний предмет, на який ви дивитесь або який згадали у цю мить. Можна обрати його й іншим випадковим способом.
Наприклад, слово «вода». Першою думкою може бути думка про річку, яка тече до озера, або потічок, який витікає з озера. Можливо, це пробка на мотузці, яка закриває злив у ванні.
«Кошеня» — іграшка для нього на мотузці.
«Кулька» — повітряна кулька, повітряний змій.
«Світло»«вилка» до розетки і провод, світильник.
«Спорт» — спортивний снаряд («молот»), медаль спортсмена.
«Лодка» — камінь на мотузці (використовується як якір), вантажок для сітки, щоб рибу ловити; рятувальний круг.
«Час» — кишеньковий годинник.
«Гномик» — балабончик на шапочці.

Три слова
Можна використовувати не одне, а три слова одразу.
Якщо вибрати близькі за змістом слова, то напрям думок стане конкретнішим і це допоможе швидше придумати опис друдла.
Наприклад, «небо», «планета», «інопланетянин» — тарілка інопланетян летить до Землі, а лінія вказує її шлях; «чай», «чашка», «заварка» — заварка для чаю у пакетику (адже пакетик може бути й круглим).
Але близькі слова зменшують кількість різних варіантів опису друдла. Якщо ж вибрати різні за змістом слова, варіанти опису буде придумувати складніше, але кількість варіантів збільшиться.
Наприклад «місяць», «печатка», «мотор» — ручка стартера мотора човна; королівська печатка, яку носить канцлер на шиї; шлях руху Місяця по небу.

Розвиток підказок
Уважно розгляньте друдл. Можливо, його зображення щось вам підкаже? Підказки можуть бути дивними, неймовірними або навіть, можливо, на перший погляд, надто простими. Використовуйте ідеї підказок, щоб розмірковувати далі, відштовхніться від підказок.
Наприклад: що нагадує крива лінія? Ниточку, мотузку, стежку, потічок... Де ми бачимо щось прив’язане до мотузки? Ялинкову прикрасу, іграшку для дитини (або машинку, або м’ячик, або брязкальце). А, можливо, це камінь, обв’язаний мотузкою, щоб замінити якір?
Як ви, напевне, помітили, різними способами ми можемо дійти до однакових описів друдлів. Усе залежить від нас. Комусь більше подобається один спосіб, ще комусь — інший. Кожен з нас, користуючись одним і тим самим способом, може отримати зовсім різні описи. Адже всі ці способи допомагають розібратися зі своїми думками, подивитися по-іншому на зображення, знайти іншу ідею.
Зрештою, ці способи можна використовувати не лише для опису друдлів!

Як створити класичні друдли?

Коли діти вже набудуть певного досвіду опису намальованих друдлів, вони можуть спробувати створити і власні друдли, а потім з друзями придумати і описи до них. Нагадаємо:
  • друдли майже завжди однокольорові (хоча це й не обов’язково, але кольори зменшують кількість варіантів їх опису);
  • друдли — це схематичні зображення, на них ніколи не малюють тварин, рослин, інших об’єктів, які легко впізнати, бо це зменшує кількість варіантів опису;
  • зображення друдлів не перевантажують великою кількістю ліній, часто достатньо 2–4 лінії.

У наступній статті від класики ми перейдемо до авангарду: розглянемо кольорові друдли, друдли-фотографії, друдли, що рухаються, разом знайдемо друдли навколо, почуємо друдли… До наступної зустрічі у країні Друдлів!


Як розвивати уяву за допомогою друдлів дивіться за посиланням




науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко