пʼятниця, 26 вересня 2014 р.

Із Всеукраїнським Днем Дошкілля!

Вітання, думки, погляд у майбутнє…


Шановні колеги-дошкільники!

Щиро вітаю Вас із Всеукраїнським Днем Дошкілля! Здоров’я, радості від творчості, від кожної миті спілкування з малятами, вдячних вихованців і їхніх батьків! У Ваших турботливих ніжних руках майбутнє нашої країни. Будь ласка, подбайте, щоб воно було добрим і сонячним!

Слава всім Дошкільникам України!





Не звично для мене вітати із святом всіх Дошкільників наприкінці вересня… Адже я була у складі редакції «Дитячий садок» видавництва «Шкільний світ», яка ще у 2006 р. започаткувала це свято 3 листопада у день першого в Україні з’їзду педагогів дошкільної освіти, довела його необхідність і життєздатність.




Дехто запитає «Хто такі дошкільники?». Дошкільники — це діти і небайдужі люди, які завжди готові влаштувати диво для малят: всі працівники дитячих садків і освітніх закладів, методисти і керівники всіх рівнів, керівники гуртків, студій і секцій, батьки і рідні дошкільнят, науковці, викладачі, автори дитячих книжок… Дошкільником може стати кожен з нас, якщо горять очі, якщо небайдужий і творчій, якщо хочеш і можеш працювати заради дітей.




Пам’ятаю, як ми придумували і організовували це свято: як писали статті у нашу газету «Дитячий садок», як переконували, що дошкільникам потрібно своє свято, а не День учителя, який традиційно святкується у школах, як розповідали про наше свято у всіх відрядженнях, як робили розсилки звичайних листів і електронною поштою, як телефонували, розповідали, доводили, просили підтримати...
Скільки тоді було сподівань і подолання сумнівів, пересторог, радісних очікувань, безсонних ночей… І, головне, радісне передчуття нашого свята. Ми бачили як поступово розгорався вогник в очах дошкільників, як вони чекали, сподівалися, збиралися… Ми ще раз і ще раз міркували як цей день зробити і святом, і радісним спілкуванням, і показати досягнення всіх, хто працює заради дошкільнят, показати взаємозв’язок науки і практики, і ще для нас важливо було показати гостям свята цікаві розробки науковців і практиків, які можуть дати новий імпульс для творчої роботи з дітьми (щороку на нашому Дні Дошкілля проводилося до 25 семінарів-практикумів, на кожному святі ми відкривали нові імена творчих і небайдужих дошкільників!).
Такими і намагалися створювати Дні Дошкілля: радісними, нестандартними, різними і схожими, творчими, пустотливими, винахідливими, такими, щоб кожний учасник знайшов свою родзинку. Про це говорять і назви Днів Дошкілля: 2007 — «Дитина замовляє розвиток», 2008 — «До якого дитячого садка хоче (може) ходити дитина?», 2010 — «Емоційне благополуччя як критерій якості освіти», 2011 — «Дитинство — джерело майбутнього», 2012 — «Наука про дитинство і сучасна освіта в інформаційному суспільстві».






Пам’ятаю, як у 2006 р. схвильована вся в очікуванні дива о 8 годині ранку прийшла у Київський міський Будинок вчителя. Це був ПЕРШИЙ День Дошкілля, а починати завжди радісно, відповідально і трішечки страшно: чи повірять в нас люди, чи зможуть приїхати, чи виправдаємо ми їхні сподівання, чи… Те, що я побачила, перевищило мої найсміливіші очікування: реєстрація учасників розпочиналася тільки о 9 годині, відкриття — о 10 годині, а хол Будинку вчителя вже був повністю заповнений людьми, які приїхали ранніми потягами. І тоді я зрозуміла: все, що ми робили, все, що придумали, не марне, тепер потрібно виправдати очікування людей і діяти.
Дякую всім, хто повірив в нас, допоміг нам здійснити задумане, хто підтримував нас всі ці роки, хто визнав свято не за чиєюсь вказівкою, а за покликом душі.






Вже у 2006 р. в Україні у великих і маленьких містах почали святкувати День Дошкілля. Напевно одним з перших був Кременчук, де й досі нагороджують грамотою «Дошкільник за покликанням душі», де одними з перших зрозуміли і підтримали нашу ідею: День Дошкілля — свято всіх, хто працює з дітьми і заради дітей — педагогів, науковців, керівників, викладачів, студентів, нянечок, поварів, медсестер, лікарів, завгоспів, дитячих тренерів… Запоріжжя, Новоград-Волинський, Житомир, Умань, Рівне… і ще багато і багато (пишу саме ці міста, тому що чомусь найперше пригадую саме їх, а й досі ми не знаємо про всіх, хто підтримував нас).
Дуже приємно, що в нас повірили студенти: з 2006 р. майбутні педагоги Київського університету імені Бориса Грінченка були не тільки учасниками, а й щороку працювали волонтерами, також щороку учасниками свята були студенти НПУ імені М. П. Драгоманова.






З кожний роком наше свято набирало обертів: от вже у багатьох містах України спочатку святкують День Дошкілля у себе, потім їдуть до Києва. І вже з Днем Дошкілля, ще офіційно не визнаним святом, вітають дошкільників начальники обласних і районних управлінь освіти, щороку до редакції «Дитячий садок» надходять листівки, про наше свято ми чуємо по радіо…
Я вивчала географію по тим містам, звідки до нас приїздили люди — ми бачили автобуси із Саратського району Одеської області, гостей із Арцизського району Одеської області, Чорткова, невеличких сел Уманщини (Черкаська область)...
У 2012 р. учасниками свята стали педагоги чотирьох країн: Молдови, Грузії, Білорусії, України. І нехай поки-що з-за кордону приїхало всього троє, але це вже наша спільна перемога. Адже працівники дошкільної освіти всіх регіонів України підтримали це свято, про День Дошкілля говорять, пишуть статті в Інтернеті, уже стали звичними вітання.
Отже, гасло «Дошкільники всіх кран, єднайтеся!» — стало актуальним як ніколи. Хоча ми всі різні, але спільного в нас дуже багато. Ми часто-густо вирішуємо одні й ті самі задачі, у нас болить душа про одне й те саме, і між нашими вихованцями спільного теж багато. Тож спілкуючись, знаходячи спільні точки, ми разом швидше і якісніше вирішимо всі наші завдання та знайдемо багато цікавинок для розвитку й навчання малюків. І виграють від цього передусім діти, бо саме задля них ми й працюємо.






А потім — 2010 р. — I Всеукраїнський з’їзд педагогічних працівників дошкільної освіти організований Міністерством освіти та науки України, участь в якому прийняло видавництво «Шкільний cвіт». Саме у цей рік вперше Міністр освіти і науки України вітає з Днем Дошкілля.
2012 р. — нарешті здійснилося: День Дошкілля офіційно визнано!!! Але з багатьох причин це свято тепер відзначається 27 вересня як і в Росії…
За 6 років дошкільники звикли до нашого свята і редакція «Дитячий садок» 2 листопада 2012 р. проводить Всеукраїнський День Дошкілля видавництва «Шкільний світ» як і завжди…
Тепер все змінилося: склад редакції «Дитячий садок», «Шкільний світ»…





Озирнувшись назад я розумію: дуже важко втрьох змістовно організовувати таке величезне свято (звичайно, нам допомагали, але основна змістова робота завжди була тільки на нас), але один день, свято Дошкілля, компенсував ВСЕ.
Я вдячна кожному за сяючий погляд, доброзичливість, готовність допомогти, розуміння.
Озирнутися не встигли, а Всеукраїнський День Дошкілля редакції «Дитячий садок» видавництва «Шкільний світ» вже став історією. Але крапку ставити я не буду… У мене з’явилася нова мрія, яку я постараюся здійснити…
Сьогодні була на Всеукраїнському Дні Дошкілля. Дивне почуття: не потрібно вирішувати ніяких питань, кудись бігти, щось терміново робити… Я просто учасник нашого свята. Я горда від того, що свято живе, що воно потрібно людям, і що є дошкільники, які пам’ятають Дні Дошкілля редакції «Дитячий садок». Дякую всім!
Хочеться, щоб свято було офіційно визнаним, але не стало офіційним. Щоб дошкільники зберегли нашу ідею свята: це свято ВСІХ, хто працює з дітьми і заради дітей — педагогів, науковців, викладачів, студентів, методистів і керівників всіх рівнів, нянечок, поварів, медсестер, лікарів, завгоспів, дитячих тренерів, керівників гуртків, студій і секцій, батьків і рідних дошкільнят, авторів дитячих книжок… А зараз з високої трибуни говорять лише про педагогів… Хочеться, щоб на День Дошкілля завжди могли приїхати всі бажаючі…
Наше свято в руках кожного з нас! І тільки від кожного з нас залежить яким воно буде надалі. Тож всі разом ми зможемо зробити його таким, яким хочемо. Поміркуйте про це, будь ласка.





Кажуть, що треба озирнутися перед тим, щоб іти вперед. У мене був рік, коли більше часу могла присвятити науковим пошукам: почала створювати мультимедійні статті (Подорож до країни друдлів, або Де ховаються друдли? Авангард. Друдли власноруч, Безмежність відчуття Музики. Майстри і Музика: Святослав Ріхтер, Болеро. Музика, що лине від серця), висловила свою думку як можна в одній темі поєднати пізнання світу і мистецтво (Нароження дня. Образи у картинах, словах і звуках: бесіда з дітьми і дорослими), розпочала цикл статей про математику з камінчиками (Навіщо потрібні числа або Математичні пригоди у світі чисел, Арифметика з камінчинками або Наочно про властивості чисел: камінчики і числа, парні та непарні числа), просто і дотепно розповіла про фізику (Закон Архімеда для малят, Хвилинки-цікавинки у подарунок від сонечка), створила новий за ідеєю електронний продукт — е-додаток до журналу «Джміль» (Як зберігати музику. Відкриті запитання-ідеї для розгортання проектів і проведення інтегрованих занять, Весняні пригоди Джмелика, Пензлика, Нотки та Книжечки, Фонтани навколо нас, Скоромовки навколо, У світі професій) і ще багато цікавого. У мене був час поміркувати куди я хочу рухатися.

Я уявляю свою мрію далекою сяючою зіркою: роблю все від мене залежне, щоб моя мрія здійснилася, здається ось-ось торкнуся її долонями, але вона привітно усміхається мені і віддаляється… Якщо ви творча людина, то здійснюючи одну мрію, ви вже задумуєте іншу… Тому для мене мрія — це орієнтир, маячок для всіх моїх дій.
Ви дивитеся вночі на зоряне небо? Сподіваюся так, тому що приємно побачити там особливе сузір’я — Дошкілля. Воно з’явилося у листопаді 2009 року. З того часу наприкінці жовтня наша редакція підставляла долоні для наступних 5 зірок і вони падали як у пісні відомого барда Олександра Дольського:
Мне звезда упала на ладошку
Я ее спросил: «Откуда ты?»…



Так з’явилося сузір’я «Дошкілля». Насправді, воно вже давно було. Ми лише давали зірочкам імена. Дуже сподіваюсь, що цю традицію підтримають в інших містах і зірочки щороку отримуватимуть імена.
Тож дивіться на зоряне небо, шукайте на ньому наше сузір’я і обов’язково мрійте. Якщо чогось дуже прагнеш і робиш все, щоб мрія здійснилася, мрія обов’язково стане реальністю.
От і зараз у мене з’явилася нова мрія, я знаю, що вона потрібна дошкільникам, тому, сподіваюсь, що і вона обов’язково здійсниться, хоч зараз мені мрія-зірочка здається дуже далекою…

Бажаю, щоб Ваші мрії завжди здійснювалися!

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко