неділя, 28 вересня 2014 р.

Інтернет з усібіч

Бесіда з дорослими і дітьми: сходинки до інформатики


Пригадаймо звідки діти вперше дізнаються про Інтернет — найчастіше від батьків, старших братиків і сестричок, ровесників. І якщо батьки, можливо не завжди, але все-таки попереджають про небезпеку Інтернету принаймні для комп’ютера, то діти — майже ніколи. Так і виходить, що маленькі дослідники користуються Інтернетом в «рожевих окулярах» і можуть потрапити у неприємні історії. Спробуймо разом з дітьми подивитися на Інтернет об’єктивно: розглянути його переваги і недоліки, розповісти дітям про інформаційну безпеку.


Починаємо з приємного: Інтернет — величезне сховище інформації, де кожний може швидко знайти потрібну інформацію, порівняти інформацію з різних джерел… Але потрібно вміти це робити.
Стоп! А навіщо нам порівнювати інформацію з різних джерел? Ми робимо це тільки, щоб дізнатися більше? Якою має бути інформація? А якою вона є? Чому?
Інтернет проектувався (таким є сьогодні і радикально не зміниться у найближчому майбутньому) як відкрита система. Це означає, що в Інтернеті свою інформацію може опублікувати кожний з нас: цензури фактично немає! Звичайно, це безперечна перевага: повний плюралізм і демократія. Ми можемо побачити різні погляди, аналізувати інформацію, вільно дискутувати, переглядати різні факти, наводити власні аргументи, відстоювати свій погляд… Але тільки від чесності і порядності кожного з нас залежить висловимо ми правду чи брехню, помилимось і вчасно виправимо помилку чи наше повідомлення стане причиною паніки, допоможемо людям чи дезорієнтуємо їх…
Алгоритмів, які б безпомилково вибирали достовірну інформацію не існує (є тільки способи, які допомагають перевіряти достовірність інформації, але 100 % гарантії вони не дають. З деякими такими способами ви можете ознайомитися у моїй статті «Довіряй, але ретельно перевіряй! Як швидко перевірити Інтернет», яка розміщена за посиланням). «Сірі» і «чорні» сервери в Інтернеті конструктивно нічим не відрізняються від «білих». Саме з цієї причини їх не можна автоматично відключити або знищити. Хтось зауважить, що хакери можуть зруйнувати небезпечний сайт, але немає гарантії, що він не відновить свою роботу в іншому місці, і, звичайно, хакери не можуть зруйнувати всі небезпечні сайти.
Тому кожний з нас має вміти відрізняти правду від брехні, знати як протидіяти особливо небезпечній брехні (тій, яка може призвести до психотравм, надмірного песимізму, паніки, втрати надії у краще майбутнє…), як впорядкувати власний інформаційний простір та інформаційний простір близьких людей. Такі вміння є частиною інформаційної культури людини. Самі собою ці вміння не приходять. Педагог має надати знання і сформувати вміння, але все це буде «зайвим навантаженням», якщо людина не зрозуміє необхідність таких знань та вмінь, не буде користуватися ними у професійній та повсякденній діяльності.
Тож, по-перше, кожний має знати і розуміти чому, як і коли це потрібно робити. По-друге, вміти убезпечити себе та інших людей від небезпечної інформації. По-третє, звикнути це робити постійно, тримати себе в руках, коли побачить (а, можливо, і відчує) інформаційну небезпеку. Для цього вже з дитячого садка потрібно розвивати мислення дітей, зокрема і критичне, навчати самостійно розмірковувати, приймати рішення, брати на себе відповідальність, аналізувати інформацію, перевіряти її достовірність. Саме на це спрямовано виконання нестандартних завдань, знаходження відповідей на відкриті запитання. Наведу такі завдання з робочого зошита для учнів 3-го класу (Андрусич О. О., Гордієнко С. І., Стеценко І. Б. Сходинки до інформатики : Робочий зошит з інформатики для 3-го класу загальноосвітніх навчальних закладів. — К. : Світич, 2014. — 36 с.: іл.).

Завдання 1


Обведи ті дії, які не варто виконувати, переглядаючи сайти, червоним кольором, а ті, які варто — зеленим.



— Обговоріть з дітьми чому ці дії виконувати не варто.
— Які ще дії варто виконувати?
— Як можна використовувати Інтернет у повсякденному житті?
— Як Інтернет може полегшити наше життя? Як може допомогти зекономити час?
— Що можна робити в Інтернеті такого, чого не зробиш за допомогою інших засобів?
— Коли Інтернет є необхідним? Коли без нього можна обійтись?
— Коли без Інтернету варто обійтись? Чому?

Завдання 2


Вкажи джерела, які, на твою думку, містять найбільше небезпечної інформації.



— Яка саме небезпечна інформація може міститися у цих джерелах? Чому ти вважаєш її небезпечною?
— Де ти бачиш найбільше небезпечної інформації? Якої саме?
Якими джерелами інформації найбільше користуються у твоїй родині?
— Як зробити так, щоб небезпечна інформація не принесла шкоди?
— Які джерела інформації ти вважаєш найбільш безпечними? Чому?
— Де можна знайти безпечні джерела інформації?
— Як ти вважаєш, чи бувають такі джерела інформації, які містять тільки безпечну інформацію? Назви такі джерела. Поясни свою відповідь.

Завдання 3


Познач галочками у квадратиках, як можна перевірити правдивість знайденої інформації.



— Чи завжди недостовірну інформацію публікують навмисно? Наведи приклади.
— Що має зробити людина, яка опублікувала недостовірну інформацію?
— Що має зробити людина, яка знайшла недостовірну інформацію?
— Чому потрібно перевіряти достовірність інформації?
— Чи бувають випадки, коли не потрібно перевіряти правдивість інформації? Наведи приклади.
— Чи завжди неправда є небезпечною? Чому?
— Чи може неправда допомогти зробити хорошу справу?
— Чи може принести шкоду правдива інформація? Коли саме? Чому?

Завдання 4


Пограймо у гру “Добре — погано”. Розглянь характерні особливості Інтернету. У чому їх переваги? А недоліки? Поміркуй, як можна усунути ці недоліки.



— Чи можуть переваги стати недоліками, а недоліки — перевагами?
— Як це може статися?
— За яких умов? Чому?
Запропонуйте дітям продовжити схему, пригадавши інші особливості Інтернету.

У робочих зошитах завдання призначені для фронтальної роботи, зокрема для перевірки знань учнів. Але для мене перевірка знань є не просто короткою відповіддю (так / ні чи «галочка») на запитання (хоч я не виключаю і таких завдань. Але це зазвичай завдання, спрямовані на перевірку, наприклад, основних клавіш для набору тексту «Які клавіші допомагають набирати великі літери?». Тут треба просто вказати назви клавіш, а не обговорювати.) Учні обов’язково мають розуміти чому потрібно робити так, а не інакше. Тому під час перевірки правильності виконання учнями завдання педагог має обов’язково поцікавитися чому дитина вважає певну відповідь правильною / неправильною, які можливі відповіді не враховано у завданні, чому діти вважають, що вони важливі.
Якщо це доречно, під час виконання певних завдань учитель може обговорити з дітьми і відповіді на запитання «де?», «коли?», «як саме?». Це також пізнавальні запитання, які допомагають дітям привласнювати знання. Адже тільки за умови привласнення знань діти можуть свідомо ними користуватися (а не автоматично виконувати дії), продукувати оригінальні ідеї, імпровізувати, творити тощо.
Дуже добре, якщо діти доповнюють вже надруковані у зошиті відповіді власними варіантами. Тож виходить завдання в зошиті не тільки допомагають перевіряти знання учнів, а й дають поштовх для цікавої роботи, яка сприяє поглибленню знань дітей, свідомому використанню набутих знань і вмінь у повсякденному житті.
Сподіваюсь, опубліковані завдання стануть основою для розгортання з дітьми цікавої проектної діяльності, пошуку нової інформації щодо використання Інтернету, створення плакатів, коміксів, пізнавальних історій та казок…

Про особливості викладання предмета “Інформатика” в 3-му класі та побудову поурочного планування читайте за посиланням


У статті я використала ілюстрації із робочого зошита (Сходинки до інформатики. Робочий зошит для 3-го класу загальноосвітніх навчальних закладів. — К. : Світич, 2014. — 36 с. : іл.), люб’язно наданого видавництвом «Світич». На прохання видавництва «Світич» надаю контакти для замовлення робочих зошитів «Сходинки до інформатики».
Тел.: (044) 486-91-14
(067) 504-50-22

Офіційний сайт проекту «Сходинки до інформатики»  http://dvsvit.com.ua/cx

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко