неділю, 29 січня 2017 р.

Наші помічники — МУЛЬТИКИ

Як мультики допомагають розповісти про все на світі


Сьогодні будемо дивитися мультфільми! Хто ж з дітей та й дорослих відмовиться? Я, наприклад, часто на заняттях показую мультфільми і навколо них розгортаю роботу з дітьми. Педагогам дуже подобається! А дітям …. Як мультики можуть не подобатися?!!! Головне їх вибрати і придумати як цікаво їх продовжити. І ще продовження мають придумувати не тільки педагоги, а й малята. Наприклад, можна зробити макет аеродрому і продовжити мультик про літачка Вінкі або … Все по-порядку.


Кожний педагог знає, як складно переконати дітей не тільки розв’язати задачу, а ще й перевірити правильність розв’язку. Покажіть малятам мультик «Країна невивчених уроків» і, сподіваюсь, запитань стане менше: хто ж захоче побачити на власні очі півтора землекопа?



Вивчити умовну міру і головне дотепно і зрозуміло показати її умовність допоможе мультфільм «38 папуг». Ось дивіться!


Мультфільм про Вінні-Пуха допоможе розповісти малятам історію про перші літальні апарати — повітряні кульки. Подивіться і обговоріть мультфільм, а потім проведіть з малятами досліди з повітряною кулькою. Казка прийде до нас у гості.


• Як Вінні-Пух знайшов вулик?
• Що ще можна знайти орієнтуючись на звук?
• Як Вінні-Пух міг дістати мед? (Спонукайте дітей назвати кілька способів.)
• Чому він обрав саме такий спосіб?
• Чому Вінні-Пух вибрав саме синю кульку?
• А яку кульки вибрали б ви? Чому?
• Що ще зробив Вінні-Пух, щоб його не помітили бджоли? Чому?
• Навіщо П’ятачок надув кульку ще більше?
• Знайдіть переваги і недоліки способу Вінні-Пуха.
• Як повітряна куля може зменшити висоту польоту?
• Чому Вінні-Пух у повітрі стояв на місці? Якими способами можна зрушити з місця повітряну кульку?

Мультфільми про літачок Вінкі продовжать подорож: з минулого ми перейдемо до сучасного.






• Де живуть літаки?
• Навіщо літак потрібна машинка-провідник?
• Навіщо потрібні диспетчерські вежі? Де вони знаходяться? Чому їх має бути багато?
• Вони розташовані всі в одному місці чи в різних місцях по одній? Чому?
• Чи завжди пілоти у польоті можуть орієнтуватися по предметам на землі?
• Чому літаки не можуть рухатися у повітрі самі?
• Чому пілоти літаків мають обов’язково підтримувати зв’язок з вежами?
• Чим рух літаків відрізняється від руху автомобілів на дорогах?
• Що має / може зробити літак, щоб не врізатися в інший? А що має зробити машина?
• Як ви думаєте, літакам чи машинам складніше?
• Як ви думаєте, навіщо літакам сідати на воду вміти потрібно?
• Чому сміття на воді може створити небезпеку?
• Чи тільки на воді сміття небезпечне?
• Що потрібно робити зі сміттям?
• Чому важливо підтримувати друзів?
• Коли саме дружня підтримка особливо необхідна?
• Як можна підтримати друзів?
• Чому важливо спілкуватися один з одним?
У наших мобільних телефонів також є вежі, які допомагають їм підтримувати зв’язок у різних місцях. Вони схожі на вежі для літаків.

Сюжетні ігри
Все, що потрібно для сюжетної гри можна зробити за допомогою конструктора (наприклад, ЛЕГО). Починаймо гру!
Доставка пошти
Звичайні пасажирські літаки можуть не тільки перевозити пасажирів, а ще й швидко доставляти листи і невеличкі посилки — місця така пошта займає небагато, не завжди доцільно перевозити її на спеціальних літаках, а так одразу дві справи, які одна одній не шкодять, виконуються.
Отже, Капітошці треба доставити до іншого міста та невеличких селищ пошту — листи і невеличкі пакуночки. Як це краще зробити?
Педагог показує дітям як виглядає аеропорт, злітно-посадкова смуга вночі (щоб її було видно, по боках смуги ставлять ліхтарики, які світяться всю ніч).
Діти будують злітно-посадкову смугу, аеропорт, позначають місто, конструюють будиночки для мешканців селищ. У місті є злітно-посадкова смуга, а от у маленьких селищах її немає, тож літак сісти не може. Як доставити пошту? Можна скористатися парашутом: прикріпити коробку з поштою до парашута, домовитися з мешканцями, де вони чекатимуть пошту, і пошта сама прилетить до них.
Керуємо літачком
Діти будують диспетчерські вежі, гори, високі будинки тощо. Кожна диспетчерська вежа супроводжує свій літак. Завдання — літаки мають не заважати один одному, прилетіти туди, куди потрібно.

Цікавого перегляду!


науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко

пʼятницю, 20 січня 2017 р.

Інформаційна культура та інформаційна грамотність: розберемося зі містом понять (продовження)

Від науки до практики: складові інформаційної культури та інформаційної грамотності для педагогів дошкільної та початкової освіти та їхніх вихованців


Початок публікації тут


Розгляд пов’язаних понять


З інформаційною культурою пов’язані культура мислення, культура діалогу, культура аргументації, культура користування технікою та засобами зв’язку. Розглянемо детальніше ці поняття.

Культура мислення:
• уміння ставити пізнавальні запитання (запитання, що починаються зі слів «як?», «що?», «де?», «звідки?», «коли?») й самостійно аргументовано відповідати на них;
• уміння відповідати на запитання «для чого я це роблю?», «для кого я це роблю?» («хто саме користуватиметься моїми результатами?»);
уміння виділяти суттєві та несуттєві ознаки об’єктів для вирішення певної задачі;
• уміння порівнювати (знаходити спільні й відмінні ознаки об’єктів, визначати критерії порівняння відповідно умови задачі, вміло користуватися ними, аналізувати та використовувати отриману інформацію);
• уміння бачити задачі, розбивати їх на підзадачі, відрізняти задачі від проблем і від завдань;
• уміти точно і зрозуміло формулювати задачі (постановка проблеми);
• уміти розібратися в умові задачі (що треба знайти (або зробити), які дані є для цього, які обмеження існують), робити схему, таблицю або креслення, яке допомагає розібратися в умові задачі; коротко записувати умову задачі;
• уміти прогнозувати вигляд результату розв’язку задачі, оцінювати порядок його величини (або інші параметри) з прийнятною похибкою;
• уміння образно уявити ситуацію, описану в умові задачі;
• уміння аналізувати умову задачі на повноту даних, оцінити чи є кілька варіантів її розв’язку;
• уміння розробляти план розв’язання задачі і коригувати його відповідно ходу розв’язання;
• уміння наглядно представити умову і процес розв’язку задачі за допомогою малюнка, іграшок, театралізації тощо;
володіти технологіями розв’язку задач, отримання нових знань (дослідження, інформаційні технології, комп’ютерні технології тощо);
• уміти пояснити й обґрунтувати знайдені розв’язки задачі;
• уміння висловлювати припущення, відкидати другорядне;
• уміння знаходити, аналізувати і виправляти помилки;
• уміння користуватися досягненнями інших;
• уміння діяти нешаблонно, але коректно і доречно користуватися шаблонами;
• уміння користуватися алгоритмами, розробляти їх, знати їх основні властивості;
• уміння знаходити кілька рішень, вибирати з них найкраще (найоптимальніше для даної ситуації);
• уміння зрозуміло записувати результати розв’язання задачі й шлях до нього;
• уміння перевірити знайдений розв’язок;
• уміння формулювати умовиводи, класифікувати та формулювати висновки;
• уміння доводити розв’язок задачі до кінця, перевіряти вихідні та поточні дані та результат розв’язку на несуперечливість і правильність;
• уміння відрізняти нові ідеї від варіювання вже отриманих рішень.
Це пов’язано з тим, що діалог (людина — людина, людина — машина, людина — машина — людина) став необхідним і, мабуть, одним з основних засобів отримання і аналізування інформації. З розширенням засобів підтримки комунікацій (мобільний зв’язок, комунікаційні засоби Інтернету — електронне листування, чат, форум; Skype, відеоконференцзв’язок, IP-телефонія) та підвищенням їх доступності, зросли вимоги до культури діалогу (очного і заочного) та необхідність їх дотримання.
Таким чином діти навчаються грамотно, зв’язно, зрозуміло викладати свої думки, передавати знання іншим, пояснювати, знаходити влучні порівняння, орієнтуватися на знання та вміння інших. Тобто паралельно вирішується задача навчання дітей зв’язному мовленню, що закладає основи майбутньої писемної грамотності дітей.

Культура діалогу:
• грамотно і чітко вимовляти слова, правильно будувати речення;
використовувати доброзичливі інтонації мовлення;
• добре знати мову, на якій ведеться діалог, уникати слів іншомовного походження (якщо це можливо);
використовувати у мовлені яскраві порівняння, висловлюватися точно, чітко, грамотно і лаконічно;
• уважно слухати співрозмовників;
• точно і зрозуміло висловлювати власну думку;
• уміти ставити запитання так, щоб їх розуміли інші учасники діалогу, та аргументовано, зрозуміло відповідати на них;
вживати поняття, які розуміють співрозмовники, якщо це неможливо, зрозуміло пояснювати їх;
не уникати відповіді на запитання, відповідати чітко, без зайвої несуттєвої інформації;
• уміти аналізувати пропозицію іншого, прислухатися до думки іншої людини, сприймати думку іншого, поважати погляди інших;
коригувати власні погляди відповідно до думок інших, зміни зовнішньої ситуації, зміни та ступеню досягнення очікуваного результату;
визнавати власні помилки, вчитися на помилках, виправляти помилки та уникати їх надалі;
• уміти доводити власну думку, не ображаючи оточуючих;
• уміти знаходити дотепні порівняння, факти і переконливі аргументи, вчасно і доречно вживати їх у розмові;
володіти основами алгебри висловлювань: правильно будувати речення, вживати «і», «або», «не», формулювати твердження;
• уміти висловлюватися стисло і переконливо, добирати яскраві епітети.

Культура аргументації:
не використовувати неперевірених фактів або фактів з джерел, яким не довіряєте (а якщо без цього неможливо обійтися, обов’язково попереджати про це);
надавати аргументи у чіткій логічній послідовності;
• уміти аналізувати факти і представляти результати аналізу у зрозумілому іншим вигляді;
• уміти класифікувати дані відповідно умові задачі, користуватися результатами класифікації;
• уміти коментувати схеми, рисунки, таблиці та діаграми, побудовані для наочного представлення інформації;
• уміння складати план і презентацію виступу, текст повідомлення тощо;
• уміти представляти інформацію якісно і кількісно, якщо обидва способи можливі, добирати спосіб представлення інформації відповідно мети.

Культура користування технікою і засобами зв’язку:
знати про можливості технічних пристроїв і ефективно використовувати всі їх;
• уміти оцінювати потреби у технічних пристроях і знаходити відповідний оптимальний варіант;
• уміти налагоджувати технічні пристрої відповідно до власних потреб (на рівні користувача);
використовувати технічні засоби за призначенням;
створювати умови для оптимальної роботи технічних засобів, уникати збоїв у роботі та пошкодження техніки;
вчасна профілактика збоїв і неполадок, уміння самостійно виправляти помилки у роботі технічних засобів;
• уміння прогнозувати можливі збої у роботі технічних засобів і по можливості уникати їх;
• знання про те, як і де найшвидше і якісніше полагодити технічні засоби та купити розходні матеріали;
• уміння робити вчасний і оптимальний upgrate технічних засобів;
використовувати технічні засоби для оптимізації власної роботи, підвищення її ефективності, зменшення частки рутинної роботи;
• уміння діяти за алгоритмами (інструкціями);
використовувати технічні пристрої у першу чергу для отримання інформації, у другу — дозвілля, ігри тощо;
• уміти за допомогою технічних пристроїв надавати інформацію у такому вигляді, щоб іншим було зручно користуватися нею;
користуватися технічними пристроями так, щоб вони не зашкодили вашому здоров’ю та здоров’ю оточуючих;
• вчасно вживати заходів, щоб технічні пристрої не заважали іншим.

Висновки або як поєднати теорію з практикою


Формувати інформаційну культуру треба поступово, тому вже з дитячого садка необхідно приділяти увагу пропедевтиці інформаційної культури, формуванню інформаційного світогляду. Дбати, щоб знання діти у теперішньому та майбутньому використовували на добрі справи: дбали про безпеку людей і їх фізичний та психологічний комфорт, безпеку навколишнього, екологію, прогнозували довгострокові наслідки своїх дій тощо. Для цього вже зараз, у дитячих садках, ми маємо не тільки надавати дітям необхідні знання, навчати дітей технологіям їх отримання, а й виховувати дітей доброзичливими, чуйними, привітними, розповідати про довкілля і обережне, гуманне ставлення до нього.
На заняттях можна навчати дітей будувати алгоритми, вивчати з ними алгебру висловлювань, множини... Поступово діти навчаються орієнтуватися у інформаційному просторі: вчаться розбиратися, яка саме інформація їм потрібна, швидко знаходити її, оцінювати її достовірність, самостійно аналізувати інформацію і використовувати, в тому числі для отримання нових знань. Діти навчаються наводити власні приклади джерел інформації, розуміють навіщо вона існує, як вона допомагатиме вирішувати проблеми. Малюки оволодівають основами піктографічної «грамотності» — вчаться придумувати і використовувати знаки і малюнки для занотовування власних думок. (Як саме це можна зробити читайте у моїй книзі «ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ — ДЛЯ ВСІХ. Інформація: від пошуку першоджерела до зберігання».)
Звичайно, не всі з означених понять даються дітям за схемою — визначення, ознаки, правила використання. Нові поняття одразу дітям зрозуміти важко, тому вводяться поступово і пояснюються дітям настільки, наскільки знання про ці поняття потрібні саме зараз і діти готові до їх сприйняття. Спочатку вони вчаться використовувати нові поняття, хоч терміни, що їх позначають ще не вводяться. Поступово під час розв’язування задач діти все більше і більше дізнаються про них.

Використана література
1. Гриценко В. И. Информационно-коммуникационые технологии в рамках программ ЮНЕСКО. — К.: ВД «Академпериодика» НАН Украины, 2010. — 26 с.
2. http://www.ifapcom.ru/355/356/
3. users.kpi.kharkov.ua/lre/bde/rus/iol/culture.htm
4. Кравец В. А., Кухаренко В .Н. Вопросы формирования информационной культуры // http://www.e-joe.ru/sod/00/4_00/ku.html
5. Хангельдиева И. Г. О понятии «информационная культура» // Информационная культура личности: прошлое, настоящее, будущее: Междунар. науч. конф., Краснодар — Новороссийск, 23-25 сент. 1993 г.: Тезисов. докл. — Краснодар 1993. — С. 2.
6. Соснина Т. Н., Гончуков П. Н. Словарь трактовка понятия "Информация".-1997.-С.48
7. Гриценко В. И. Фундаментальные проблемы е-обучения. — К.: ВД «Академпериодика» НАН Украины, 2008. — 38 с.
8. Н. Р. Нурмеева. Формирование информационной культуры как отражение современных требований информационного общества // http://ifets.ieee.org/russian/depository/v11_i4/html/11.htm Educational Technology & Society 11(4), 2008
9. bse.sci-lib.com/article076909.html

Мій зошит «Логіки світу» для роботи з дітьми 3–4 років за комплексною освітньою програмою «Дитина в дошкільні роки» допомагає від теорії перейти до практики. Адже виконання дитиною завдань із зошита сприяє активізації фантазії, розвитку кмітливості та винахідливості, навчає знаходити кілька варіантів розв’язування та порівнювати їх.
Зошит містить завдання, які відповідають освітній лінії «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі» (розвиток логіко-математичних уявлень), а також допомагають закріпити знання про геометричні фігури, зміст понять «більше — менше», розвивають творчі здібності та критичне мислення малят.
Зошит адресовано педагогам дошкільних навчальних закладів, гувернерам, студентам педагогічних вишів і коледжів, які навчаються за спеціальністю «Дошкільна освіта», батькам.




науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко

неділю, 15 січня 2017 р.

Інформаційна культура та інформаційна грамотність: розберемося зі містом понять

Від науки до практики: складові інформаційної культури та інформаційної грамотності для педагогів дошкільної та початкової освіти та їхніх вихованців


Не знаю чому, але цей рік вирішила розпочати з викладення моїх наукових статей, адже вважаю, що практики без теорії не буває. Питання тільки в їх оптимальному поєднанні та доступності викладення. Тому дуже хочу, щоб мої читачі цікавилися не тільки практикою, а й теорією. За такого підходу викладання буде грамотнішим, і педагоги будуть рішучіше та впевненіше захищати свою роботу.

Насправді, початок вже покладений: читайте статті «Комп’ютер у дитячих садках: бути чи не бути, а якщо бути, то навіщо і коли?» та «Дистанційна освіта: від науки до практики».

А ще вважаю, що наукові статті пишуться не для «галочки», а для практиків, а отже мають бути конкретними і зрозумілими. Тож викладаю статтю повністю, змінивши тільки заголовки.


Чому це важливо?


Третє тисячоліття називають суспільством знань і високих технологій, інформація у такому суспільстві стає першочерговою потребою, продуктом людської діяльності, джерелом знань, основою планування, прогнозування і моделювання, одним з чинників прийняття рішень і управління процесами у суспільстві, освіті й техніці. Але інформація має бути не задля інформації, а для вирішення проблем, отримання знань, тому важливо вміти аналізувати і перетворювати її.
Тільки за умови швидкого отримання якісної інформації людина зможе постійно бути в курсі усіх новинок, своєчасно, відповідально приймати рішення, підтримувати свій культурний і професійний рівень. Адже в умовах постійного оновлення технологій неможливо навчитися всьому один раз на все життя, кожному необхідно навчатися безперервно, а до цього треба готувати дітей вже у дитячому садку. Саме тому на перший план виходять технології, що допомагають отримувати знання, виховувати критичне ставлення до інформації. Серед них чільне місце посідають інформаційні технології, але для їх опанування необхідне розвинене мислення.
Тож сьогодні інформація та все пов’язане з нею впевнено увійшло у наше життя: жоден фахівець не може обійтися без роботи з інформацією, кожна людина активно використовує інформацію у повсякденному житті. Тому привчати дітей грамотно працювати з інформацією треба вже у дошкільних закладах, передавати їм накопичений дорослими досвід. Звичайно, одразу ж необхідно навчати дітей підходити до питань, пов’язаних з інформацією, творчо, не нав’язувати їм шаблонів, а навчати їх загальним методам і способам роботи з інформацією. І, можливо, діти з часом знайдуть власні прийоми обробки та використання інформації, зручніші та ефективніші саме для них.
У 2000 р. започаткована Програма ЮНЕСКО «Інформація для всіх»— єдина міжурядова програма, повністю спрямована на досягнення всезагального доступу до інформації і знань в інтересах розвитку. Концепція Програми — уявлення про світ, де кожна людина має доступ до інформації, важливої саме для неї, де кожен має можливість і необхідні навики використання отриманої інформації для побудови більш досконалого суспільства. Згідно Стратегічному плану дій Програми на 2008—2013 рр. основна увага приділяється п’яти основним пріоритетам: інформація з метою розвитку; інформаційна грамотність; збереження інформації; інформаційна етика; доступність інформації [1, 2].

Порівняння понять «інформаційна грамотність» та «інформаційна культура»


Інформаційна грамотність вже давно є невід’ємною частиною загальної і спеціальної освіти, адже без інформаційної грамотності не може бути повноцінної всебічної безперервної освіти. Тому змалку ми маємо виховувати начатки культури мислення, культури діалогу, культури аргументації, культури користування технікою і засобами зв’язку тощо. Адже ці поняття пов’язані і невіддільні від інформаційної грамотності. Лише спільні зусилля науковців, педагогів і співробітників ЗМІ можуть привести до бажаного результату.
Розглянемо докладніше поняття «інформаційна грамотність». «До розуміння цієї категорії грамотності входять такі питання, як уміння шукати, аналізувати, використовувати, оцінювати достовірність і захист інформації; оцінювати значення нових ІКТ і вміти їх використовувати», — зазначає професор В. І. Гриценко [1].
На жаль сьогодні не існує єдиного сталого визначення поняття «інформаційна грамотність». Це широке поняття, і для спеціалістів різних царин людської діяльності його визначення досить сильно відрізняються. Отже, розглянемо складові інформаційної грамотності педагогів дошкільної освіти та їхніх вихованців. Спочатку звернемося до загальних визначень.
«Інформаційна грамотність — комплексне поняття, яке має бути проаналізоване і розглянуте з різних аспектів: вид вивчення інформації (інформаційна культура); соціальний/навчальний (власне інформаційна грамотність); пізнавальний як вид індивідуальної компетенції (інформаційні уміння). Інформаційна грамотність є основою навчання впродовж усього життя. Слухач добирає інформацію раціонально та ефективно, оцінює інформацію критично і компетентно, використовує інформацію точно і творчо.» [1]
Інформаційна культура включає оптимальні способи поводження з будь-якою інформацією та її представлення у вигляді, зручному для подальшого використання для вирішення теоретичних і практичних задач; технології виробництва, збереження, аналізу, пошуку та передачі інформації; розвиток системи навчання і підготовки людини до ефективного використання інформаційних засобів та інформації у професійній діяльності та побуті [3, 4].
Але не треба забувати і про загальнолюдські цінності, адже вони допомагають людині поставитися до інформації критично, використовувати її на користь довкіллю та іншим людям, уникнути багатьох непорозумінь і трагедій.
Інформаційна культура — якісна характеристика життєдіяльності людини в області одержання, передачі, зберігання й використання інформації, де пріоритетними є загальнолюдські духовні цінності [5].
Зараз інформаційна культура перестає бути вузьким терміном пов’язаним тільки із поняттями інформаційних технологій, який у багатьох випадках розглядають як технічний термін. Інформаційна культура поступово стає частиною культури людини будь-якої професії, вона все більше потрібна і у повсякденному житті.
Інформаційна культура характеризує рівні розвитку конкретних суспільств, народностей, націй, а також специфічних сфер діяльності (наприклад, культура праці, побут, художня культура). Інформаційна культура нерозривно зв’язана із другою (соціальною) природою людини. Вона є продуктом його творчих здібностей, виступає змістовною стороною суб’єкт-суб’єктних і об’єкт-об’єктних відносин, зареєстрованих за допомогою різних матеріальних носіїв [6].
Опанування інформаційною культурою — шлях до універсалізації якостей людини, який сприяє розумінню самого себе, свого місця і своєї ролі, переосмисленню своєї діяльності.
Сьогодні є всі підстави говорити про формування інформаційної культури, яка поступово стає невід’ємною складовою загальної культури людини будь-якої професії, сукупністю інформаційного світогляду і системи знань і вмінь, які забезпечують цілеспрямовану самостійну діяльність по оптимальному забезпеченню індивідуальних інформаційних потреб людини з використанням інформаційних технологій [4].
Проаналізувавши джерела [1, 2, 3, 4, 7, 8] та спираючись на власний досвід дамо наступне визначення інформаційної грамотності.
Інформаційна грамотність — наявність знань і умінь для правильної ідентифікації інформації, необхідної для виконання певного завдання або вирішення певної проблеми; для ефективного пошуку інформації, її інтерпретації і аналізу, оцінки достовірності, в тому числі дотримання етичних норм і правил використання отриманої інформації; для передачі інформації та представлення результатів її аналізу іншим спеціалістам у зручному для них вигляді; для використання інформації для досягнення необхідних результатів, у тому числі для отримання нових знань.
Як бачимо поняття «інформаційна культура» ширше ніж поняття «інформаційна грамотність», тому що до складу інформаційної культури входить поняття «інформаційний світогляд» [2], яке передбачає уміння стеження за інформаційними потоками, їх оптимізацію, поєднання і аналізування інформації в них, і обов’язково мотивацію особистості на необхідну інформаційну підготовку.
Звернемося до визначення терміну «світогляд» у Великій радянській енциклопедії. Світогляд — система стійких поглядів на оточуючий світ і місце людини у ньому, на відношення людини до оточуючої дійсності та самого себе, а також обумовлені цими поглядами основні життєві позиції людей, їхні переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності, ціннісні орієнтації [9].
На наш погляд, задача формування інформаційного світогляду як складової інформаційної культури стала особливо важливою саме зараз: інформація з кожним роком стає все доступнішою для широкого загалу, і дуже важливо як і хто саме нею користуватиметься, наскільки обережно і надійно її зберігатимуть, як використають у майбутньому.

Використання ІТ у повсякденному житті людей

Сьогодні на перший план виходить питання грамотного використання інформаційних технологій і технічних засобів, проблема безпеки. Адже не лише технічні засоби, а й інформація може стати небезпечною — недостовірна інформація сприяє паніці, неадекватному ставленні до подій, людина приймає неправильні рішення, нездатна контролювати ситуацію; неправильне ставлення до інформації може призвести навіть до комп’ютерної залежності, психічних розладів тощо. Саме тому кожна людина має обов’язково вміти перевіряти інформацію на достовірність, захищати, аналізувати і зберігати інформацію. Це все складові інформаційної грамотності. Отже, людина має бути здатною до критичного мислення. А грамотне використання інформації буде лише при наявності широкого кругозору, розвиненого мислення, відповідальності за майбутнє.
Інформаційна культура тільки тоді по справжньому стане частиною загальної культури людства, коли інформаційні технології активно використовуватимуться не тільки під час навчання (за завданням педагога), а і за власною потребою (самонавчання, повсякденне життя тощо). Ця потреба неодмінно виникне, якщо дитині буде цікаво пізнавати навколишній світ, якщо вона здатна самостійно здобувати знання, якщо прагнення до знань підтримає оточення. І для цього не потрібні ніякі технічні засоби, а потрібне (серед інших умов) розвинене мислення, здатність до нестандартних рішень, прагнення знаходити різні варіанти рішень, аналізувати їх, слухати і чути інших тощо. І все це можна і необхідно розвивати вже під час занять у дитячому садку.

Складові інформаційної культури

Звичайно, складові інформаційної грамотності та інформаційної культури будуть дещо відмінними для фахівців різних галузей знань, адже у них різні інформаційні потреби, різні способи використання інформації, різне технічне забезпечення тощо.
У педагогів є одна особлива складова інформаційної культури — вони повинні не лише самі мати знання, вміти користуватися технологіями, а й уміти передавати знання і навики іншим (своїм вихованцям), навчати їх грамотного використання інформації не на словах, а особистим прикладом, стежити за дотриманням правил безпеки та інформаційної етики, закладати основи самонавчання та саморозвитку вихованців.
Звичайно, не варто надавати дошкільникам та учням початкових класів точних наукових визначень понять, числових характеристик тощо. Але потрібно їм надати початкові знання про інформаційні технології, щоб діти розуміли чому, як і коли треба діяти, могли свідомо виконувати дії, пов’язані з інформацією, реагували на нестандарті ситуації, могли творчо підійти до пошуку та аналізу інформації відповідно віку та обсягу знань і вмінь.
Отже, у розвиток загальних визначень понять «інформаційна культура» та «інформаційна грамотність» детальніше розглянемо їх складові для педагогів дошкільної та початкової освіти.

Інформаційна культура

Інформаційна грамотність
Знання
(вивчення інформації, передача знань вихованцям відповідно їхньому віку)
Загальний аналіз інформації
(підготовка до дій, передача знань і умінь вихованцям відповідно їхньому віку)
Щоденні дії
(практична діяльність, передача умінь вихованцям відповідно їхньому віку, стеження за виконанням дій)
Знання про небезпеку джерел інформації (комп’ютер, Інтернет, телевізор тощо) та власне інформації, про методи убезпечення себе і оточуючих людей від їх негативного впливу
Уміння визначити які саме джерела інформації і за яких умов можуть стати небезпечними, виявляти небезпечну інформацію або небезпечні шляхи її використання
Дотримання відповідних правил безпеки
Мати уявлення про те, як аналізувати інформацію надану в умові задачі, розробляти найпростіші алгоритми аналізу даних
Визначати яка саме інформація необхідна для розв’язку задачі, як і де її знайти, знати методи аналізу інформації, вміти добирати методи, відповідні поточним задачам
Уміння аналізувати і представляти необхідну інформацію, використовувати для цього відповідні технічні засоби і програмне забезпечення
Використовувати результати аналізу інформації для моделювання об’єктів
Знати методи моделювання, уміти виділити ознаки об’єктів, суттєві для побудови моделі в рамках певної задачі
Уміння достовірно будувати (або обирати) моделі об’єктів
Знати методи перевірки інформації на несуперечливість, уміти добирати відповідні методи під час рішення конкретної задачі
Визначати коли і яким способом треба перевіряти інформацію на несуперечливість
Перевіряти інформацію на несуперечливість
Знати способи перевірки інформації на достовірність, уміти добирати відповідні способи під час рішення конкретної задачі, знати, що не один з них не може дати 100 % гарантію достовірності даних
Визначати найприйнятніший спосіб перевірки інформації на достовірність для даної задачі, уміти поєднувати різні методи перевірки інформації на достовірність, щоб зменшити імовірність помилки
Перевіряти інформацію на достовірність у разі необхідності
Мати знання про різні джерела інформації, їх особливості, тонкощі використання, вміти оцінити їх надійність відповідно задачі
Уміти добирати джерело інформації для пошуку заданої інформації, розуміти як уникнути ймовірної помилки, якщо довелося використати інформацію з ненадійного джерела
Володіти методами пошуку інформації у різних джерелах, швидко знаходити максимум необхідної інформації, витративши мінімум часу
Знати про методи надійного зберігання інформації, їх особливості, тонкощі використання, про методи захисту інформації
Уміти добирати і використовувати метод зберігання інформації, відповідний умовам розв’язку задачі, а також методи захисту інформації відповідно її цінності та потребам певної задачі
Зберігати загальнодоступні дані так, щоб ними було зручно користуватися (переглядати, аналізувати, передавати, шукати, перетворювати тощо) тим, для кого вони призначені, уникати зайвого дублювання інформації, захищати інформацію від небажаного просмотру та редагування
Уміти узагальнювати та систематизувати інформацію
Відповідно до результатів узагальнення та систематизації робити висновки, уміти використовувати інформацію для отримання нових знань
Під час рішення задачі відповідно до потреб використовувати методи індукції (від часткового до загального) та дедукції (від загального до часткового), систематизації інформації і відповідні для цього технічні засоби і програмне забезпечення
Визначати яку саме інформацію, коли і кому необхідно передавати
Визначати інформаційні потреби суспільства, адекватні методи передачі інформації
Уміння передавати знання іншим (компіляція та трансляція інформації) і використовувати для цього відповідні технічні засоби і програмне забезпечення
Знати основи піктографічної грамотності
Розробити власний спосіб піктографічного запису інформації, використовувати його при потребі
Уміти представляти інформацію у вигляді піктограм, читати піктограми інших


Використана література
1. Гриценко В. И. Информационно-коммуникационые технологии в рамках программ ЮНЕСКО. — К.: ВД «Академпериодика» НАН Украины, 2010. — 26 с.
2. http://www.ifapcom.ru/355/356/
3. users.kpi.kharkov.ua/lre/bde/rus/iol/culture.htm
4. Кравец В. А., Кухаренко В .Н. Вопросы формирования информационной культуры // http://www.e-joe.ru/sod/00/4_00/ku.html
5. Хангельдиева И. Г. О понятии «информационная культура» // Информационная культура личности: прошлое, настоящее, будущее: Междунар. науч. конф., Краснодар — Новороссийск, 23-25 сент. 1993 г.: Тезисов. докл. — Краснодар 1993. — С. 2.
6. Соснина Т. Н., Гончуков П. Н. Словарь трактовка понятия "Информация".-1997.-С.48
7. Гриценко В. И. Фундаментальные проблемы е-обучения. — К.: ВД «Академпериодика» НАН Украины, 2008. — 38 с.
8. Н. Р. Нурмеева. Формирование информационной культуры как отражение современных требований информационного общества // http://ifets.ieee.org/russian/depository/v11_i4/html/11.htm Educational Technology & Society 11(4), 2008
9. bse.sci-lib.com/article076909.html

Далі буде…


Більше про дистанційну освіту та використання інформаційний технологій в освіті Ви можете прочитати у моїй книзі «ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ — ДЛЯ ВСІХ. Інформація: від пошуку першоджерела до зберігання».

Книга поєднує теорію та практику, допомагає педагогам підвищити власний рівень інформаційної культури і цікаво, зрозуміло і дотепно вести дітей вже проторованими стежинками на заняттях та уроках з інформатики у дитячих садках (комплексна освітня програма «Дитина вдошкільні роки», розділ «Інформаційна культура» у варіативній частині освітньої лінії «Особистість дитини») і початкових школах.




науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років