Інформаційна культура та інформаційна грамотність: розберемося зі містом понять (продовження)

Від науки до практики: складові інформаційної культури та інформаційної грамотності для педагогів дошкільної та початкової освіти та їхніх вихованців

Початок публікації тут

Розгляд пов’язаних понять

З інформаційною культурою пов’язані культура мислення, культура діалогу, культура аргументації, культура користування технікою та засобами зв’язку. Розглянемо детальніше ці поняття.

Культура мислення:

• уміння ставити пізнавальні запитання (запитання, що починаються зі слів «як?», «що?», «де?», «звідки?», «коли?») й самостійно аргументовано відповідати на них;

• уміння відповідати на запитання «для чого я це роблю?», «для кого я це роблю?» («хто саме користуватиметься моїми результатами?»);

уміння виділяти суттєві та несуттєві ознаки об’єктів для вирішення певної задачі;

• уміння порівнювати (знаходити спільні й відмінні ознаки об’єктів, визначати критерії порівняння відповідно умови задачі, вміло користуватися ними, аналізувати та використовувати отриману інформацію);

• уміння бачити задачі, розбивати їх на підзадачі, відрізняти задачі від проблем і від завдань;

• уміти точно і зрозуміло формулювати задачі (постановка проблеми);

• уміти розібратися в умові задачі (що треба знайти (або зробити), які дані є для цього, які обмеження існують), робити схему, таблицю або креслення, яке допомагає розібратися в умові задачі; коротко записувати умову задачі;

• уміти прогнозувати вигляд результату розв’язку задачі, оцінювати порядок його величини (або інші параметри) з прийнятною похибкою;

• уміння образно уявити ситуацію, описану в умові задачі;

• уміння аналізувати умову задачі на повноту даних, оцінити чи є кілька варіантів її розв’язку;

• уміння розробляти план розв’язання задачі і коригувати його відповідно ходу розв’язання;

• уміння наглядно представити умову і процес розв’язку задачі за допомогою малюнка, іграшок, театралізації тощо;

• володіти технологіями розв’язку задач, отримання нових знань (дослідження, інформаційні технології, комп’ютерні технології тощо);

• уміти пояснити й обґрунтувати знайдені розв’язки задачі;

• уміння висловлювати припущення, відкидати другорядне;

• уміння знаходити, аналізувати і виправляти помилки;

• уміння користуватися досягненнями інших;

• уміння діяти нешаблонно, але коректно і доречно користуватися шаблонами;

• уміння користуватися алгоритмами, розробляти їх, знати їх основні властивості;

• уміння знаходити кілька рішень, вибирати з них найкраще (найоптимальніше для даної ситуації);

• уміння зрозуміло записувати результати розв’язання задачі й шлях до нього;

• уміння перевірити знайдений розв’язок;

• уміння формулювати умовиводи, класифікувати та формулювати висновки;

• уміння доводити розв’язок задачі до кінця, перевіряти вихідні та поточні дані та результат розв’язку на несуперечливість і правильність;

• уміння відрізняти нові ідеї від варіювання вже отриманих рішень.

Це пов’язано з тим, що діалог (людина — людина, людина — машина, людина — машина — людина) став необхідним і, мабуть, одним з основних засобів отримання і аналізування інформації. З розширенням засобів підтримки комунікацій (мобільний зв’язок, комунікаційні засоби Інтернету — електронне листування, чат, форум; Skype, відеоконференцзв’язок, IP-телефонія) та підвищенням їх доступності, зросли вимоги до культури діалогу (очного і заочного) та необхідність їх дотримання.

Таким чином діти навчаються грамотно, зв’язно, зрозуміло викладати свої думки, передавати знання іншим, пояснювати, знаходити влучні порівняння, орієнтуватися на знання та вміння інших. Тобто паралельно вирішується задача навчання дітей зв’язному мовленню, що закладає основи майбутньої писемної грамотності дітей.

Культура діалогу:

• грамотно і чітко вимовляти слова, правильно будувати речення;

• використовувати доброзичливі інтонації мовлення;

• добре знати мову, на якій ведеться діалог, уникати слів іншомовного походження (якщо це можливо);

• використовувати у мовлені яскраві порівняння, висловлюватися точно, чітко, грамотно і лаконічно;

• уважно слухати співрозмовників;

• точно і зрозуміло висловлювати власну думку;

• уміти ставити запитання так, щоб їх розуміли інші учасники діалогу, та аргументовано, зрозуміло відповідати на них;

• вживати поняття, які розуміють співрозмовники, якщо це неможливо, зрозуміло пояснювати їх;

• не уникати відповіді на запитання, відповідати чітко, без зайвої несуттєвої інформації;

• уміти аналізувати пропозицію іншого, прислухатися до думки іншої людини, сприймати думку іншого, поважати погляди інших;

• коригувати власні погляди відповідно до думок інших, зміни зовнішньої ситуації, зміни та ступеню досягнення очікуваного результату;

• визнавати власні помилки, вчитися на помилках, виправляти помилки та уникати їх надалі;

• уміти доводити власну думку, не ображаючи оточуючих;

• уміти знаходити дотепні порівняння, факти і переконливі аргументи, вчасно і доречно вживати їх у розмові;

• володіти основами алгебри висловлювань: правильно будувати речення, вживати «і», «або», «не», формулювати твердження;

• уміти висловлюватися стисло і переконливо, добирати яскраві епітети.

Культура аргументації:

• не використовувати неперевірених фактів або фактів з джерел, яким не довіряєте (а якщо без цього неможливо обійтися, обов’язково попереджати про це);

• надавати аргументи у чіткій логічній послідовності;

• уміти аналізувати факти і представляти результати аналізу у зрозумілому іншим вигляді;

• уміти класифікувати дані відповідно умові задачі, користуватися результатами класифікації;

• уміти коментувати схеми, рисунки, таблиці та діаграми, побудовані для наочного представлення інформації;

• уміння складати план і презентацію виступу, текст повідомлення тощо;

• уміти представляти інформацію якісно і кількісно, якщо обидва способи можливі, добирати спосіб представлення інформації відповідно мети.

Культура користування технікою і засобами зв’язку:

• знати про можливості технічних пристроїв і ефективно використовувати всі їх;

• уміти оцінювати потреби у технічних пристроях і знаходити відповідний оптимальний варіант;

• уміти налагоджувати технічні пристрої відповідно до власних потреб (на рівні користувача);

• використовувати технічні засоби за призначенням;

• створювати умови для оптимальної роботи технічних засобів, уникати збоїв у роботі та пошкодження техніки;

• вчасна профілактика збоїв і неполадок, уміння самостійно виправляти помилки у роботі технічних засобів;

• уміння прогнозувати можливі збої у роботі технічних засобів і по можливості уникати їх;

• знання про те, як і де найшвидше і якісніше полагодити технічні засоби та купити розходні матеріали;

• уміння робити вчасний і оптимальний upgrate технічних засобів;

• використовувати технічні засоби для оптимізації власної роботи, підвищення її ефективності, зменшення частки рутинної роботи;

• уміння діяти за алгоритмами (інструкціями);

• використовувати технічні пристрої у першу чергу для отримання інформації, у другу — дозвілля, ігри тощо;

• уміти за допомогою технічних пристроїв надавати інформацію у такому вигляді, щоб іншим було зручно користуватися нею;

• користуватися технічними пристроями так, щоб вони не зашкодили вашому здоров’ю та здоров’ю оточуючих;

• вчасно вживати заходів, щоб технічні пристрої не заважали іншим.

Висновки або як поєднати теорію з практикою

Формувати інформаційну культуру треба поступово, тому вже з дитячого садка необхідно приділяти увагу пропедевтиці інформаційної культури, формуванню інформаційного світогляду. Дбати, щоб знання діти у теперішньому та майбутньому використовували на добрі справи: дбали про безпеку людей і їх фізичний та психологічний комфорт, безпеку навколишнього, екологію, прогнозували довгострокові наслідки своїх дій тощо. Для цього вже зараз, у дитячих садках, ми маємо не тільки надавати дітям необхідні знання, навчати дітей технологіям їх отримання, а й виховувати дітей доброзичливими, чуйними, привітними, розповідати про довкілля і обережне, гуманне ставлення до нього.

На заняттях можна навчати дітей будувати алгоритми, вивчати з ними алгебру висловлювань, множини... Поступово діти навчаються орієнтуватися у інформаційному просторі: вчаться розбиратися, яка саме інформація їм потрібна, швидко знаходити її, оцінювати її достовірність, самостійно аналізувати інформацію і використовувати, в тому числі для отримання нових знань. Діти навчаються наводити власні приклади джерел інформації, розуміють навіщо вона існує, як вона допомагатиме вирішувати проблеми. Малюки оволодівають основами піктографічної «грамотності» — вчаться придумувати і використовувати знаки і малюнки для занотовування власних думок. (Як саме це можна зробити читайте у моїй книзі «ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ — ДЛЯ ВСІХ. Інформація: від пошуку першоджерела до зберігання».)

Звичайно, не всі з означених понять даються дітям за схемою — визначення, ознаки, правила використання. Нові поняття одразу дітям зрозуміти важко, тому вводяться поступово і пояснюються дітям настільки, наскільки знання про ці поняття потрібні саме зараз і діти готові до їх сприйняття. Спочатку вони вчаться використовувати нові поняття, хоч терміни, що їх позначають ще не вводяться. Поступово під час розв’язування задач діти все більше і більше дізнаються про них.

Використана література

1. Гриценко В. И. Информационно-коммуникационые технологии в рамках программ ЮНЕСКО. — К.: ВД «Академпериодика» НАН Украины, 2010. — 26 с.

2. http://www.ifapcom.ru/355/356/

3. users.kpi.kharkov.ua/lre/bde/rus/iol/culture.htm

4. Кравец В. А., Кухаренко В .Н. Вопросы формирования информационной культуры // http://www.e-joe.ru/sod/00/4_00/ku.html

5. Хангельдиева И. Г. О понятии «информационная культура» // Информационная культура личности: прошлое, настоящее, будущее: Междунар. науч. конф., Краснодар — Новороссийск, 23-25 сент. 1993 г.: Тезисов. докл. — Краснодар 1993. — С. 2.

6. Соснина Т. Н., Гончуков П. Н. Словарь трактовка понятия "Информация".-1997.-С.48

7. Гриценко В. И. Фундаментальные проблемы е-обучения. — К.: ВД «Академпериодика» НАН Украины, 2008. — 38 с.

8. Н. Р. Нурмеева. Формирование информационной культуры как отражение современных требований информационного общества // http://ifets.ieee.org/russian/depository/v11_i4/html/11.htm Educational Technology & Society 11(4), 2008

9. bse.sci-lib.com/article076909.html

Мій зошит «Логіки світу» для роботи з дітьми 3–4 років за комплексною освітньою програмою «Дитина в дошкільні роки» допомагає від теорії перейти до практики. Адже виконання дитиною завдань із зошита сприяє активізації фантазії, розвитку кмітливості та винахідливості, навчає знаходити кілька варіантів розв’язування та порівнювати їх.

Зошит містить завдання, які відповідають освітній лінії «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі» (розвиток логіко-математичних уявлень), а також допомагають закріпити знання про геометричні фігури, зміст понять «більше — менше», розвивають творчі здібності та критичне мислення малят.

Зошит адресовано педагогам дошкільних навчальних закладів, гувернерам, студентам педагогічних вишів і коледжів, які навчаються за спеціальністю «Дошкільна освіта», батькам.

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко