неділя, 15 січня 2017 р.

Інформаційна культура та інформаційна грамотність: розберемося зі містом понять

Від науки до практики: складові інформаційної культури та інформаційної грамотності для педагогів дошкільної та початкової освіти та їхніх вихованців


Не знаю чому, але цей рік вирішила розпочати з викладення моїх наукових статей, адже вважаю, що практики без теорії не буває. Питання тільки в їх оптимальному поєднанні та доступності викладення. Тому дуже хочу, щоб мої читачі цікавилися не тільки практикою, а й теорією. За такого підходу викладання буде грамотнішим, і педагоги будуть рішучіше та впевненіше захищати свою роботу.

Насправді, початок вже покладений: читайте статті «Комп’ютер у дитячих садках: бути чи не бути, а якщо бути, то навіщо і коли?» та «Дистанційна освіта: від науки до практики».

А ще вважаю, що наукові статті пишуться не для «галочки», а для практиків, а отже мають бути конкретними і зрозумілими. Тож викладаю статтю повністю, змінивши тільки заголовки.


Чому це важливо?


Третє тисячоліття називають суспільством знань і високих технологій, інформація у такому суспільстві стає першочерговою потребою, продуктом людської діяльності, джерелом знань, основою планування, прогнозування і моделювання, одним з чинників прийняття рішень і управління процесами у суспільстві, освіті й техніці. Але інформація має бути не задля інформації, а для вирішення проблем, отримання знань, тому важливо вміти аналізувати і перетворювати її.
Тільки за умови швидкого отримання якісної інформації людина зможе постійно бути в курсі усіх новинок, своєчасно, відповідально приймати рішення, підтримувати свій культурний і професійний рівень. Адже в умовах постійного оновлення технологій неможливо навчитися всьому один раз на все життя, кожному необхідно навчатися безперервно, а до цього треба готувати дітей вже у дитячому садку. Саме тому на перший план виходять технології, що допомагають отримувати знання, виховувати критичне ставлення до інформації. Серед них чільне місце посідають інформаційні технології, але для їх опанування необхідне розвинене мислення.
Тож сьогодні інформація та все пов’язане з нею впевнено увійшло у наше життя: жоден фахівець не може обійтися без роботи з інформацією, кожна людина активно використовує інформацію у повсякденному житті. Тому привчати дітей грамотно працювати з інформацією треба вже у дошкільних закладах, передавати їм накопичений дорослими досвід. Звичайно, одразу ж необхідно навчати дітей підходити до питань, пов’язаних з інформацією, творчо, не нав’язувати їм шаблонів, а навчати їх загальним методам і способам роботи з інформацією. І, можливо, діти з часом знайдуть власні прийоми обробки та використання інформації, зручніші та ефективніші саме для них.
У 2000 р. започаткована Програма ЮНЕСКО «Інформація для всіх»— єдина міжурядова програма, повністю спрямована на досягнення всезагального доступу до інформації і знань в інтересах розвитку. Концепція Програми — уявлення про світ, де кожна людина має доступ до інформації, важливої саме для неї, де кожен має можливість і необхідні навики використання отриманої інформації для побудови більш досконалого суспільства. Згідно Стратегічному плану дій Програми на 2008—2013 рр. основна увага приділяється п’яти основним пріоритетам: інформація з метою розвитку; інформаційна грамотність; збереження інформації; інформаційна етика; доступність інформації [1, 2].

Порівняння понять «інформаційна грамотність» та «інформаційна культура»


Інформаційна грамотність вже давно є невід’ємною частиною загальної і спеціальної освіти, адже без інформаційної грамотності не може бути повноцінної всебічної безперервної освіти. Тому змалку ми маємо виховувати начатки культури мислення, культури діалогу, культури аргументації, культури користування технікою і засобами зв’язку тощо. Адже ці поняття пов’язані і невіддільні від інформаційної грамотності. Лише спільні зусилля науковців, педагогів і співробітників ЗМІ можуть привести до бажаного результату.
Розглянемо докладніше поняття «інформаційна грамотність». «До розуміння цієї категорії грамотності входять такі питання, як уміння шукати, аналізувати, використовувати, оцінювати достовірність і захист інформації; оцінювати значення нових ІКТ і вміти їх використовувати», — зазначає професор В. І. Гриценко [1].
На жаль сьогодні не існує єдиного сталого визначення поняття «інформаційна грамотність». Це широке поняття, і для спеціалістів різних царин людської діяльності його визначення досить сильно відрізняються. Отже, розглянемо складові інформаційної грамотності педагогів дошкільної освіти та їхніх вихованців. Спочатку звернемося до загальних визначень.
«Інформаційна грамотність — комплексне поняття, яке має бути проаналізоване і розглянуте з різних аспектів: вид вивчення інформації (інформаційна культура); соціальний/навчальний (власне інформаційна грамотність); пізнавальний як вид індивідуальної компетенції (інформаційні уміння). Інформаційна грамотність є основою навчання впродовж усього життя. Слухач добирає інформацію раціонально та ефективно, оцінює інформацію критично і компетентно, використовує інформацію точно і творчо.» [1]
Інформаційна культура включає оптимальні способи поводження з будь-якою інформацією та її представлення у вигляді, зручному для подальшого використання для вирішення теоретичних і практичних задач; технології виробництва, збереження, аналізу, пошуку та передачі інформації; розвиток системи навчання і підготовки людини до ефективного використання інформаційних засобів та інформації у професійній діяльності та побуті [3, 4].
Але не треба забувати і про загальнолюдські цінності, адже вони допомагають людині поставитися до інформації критично, використовувати її на користь довкіллю та іншим людям, уникнути багатьох непорозумінь і трагедій.
Інформаційна культура — якісна характеристика життєдіяльності людини в області одержання, передачі, зберігання й використання інформації, де пріоритетними є загальнолюдські духовні цінності [5].
Зараз інформаційна культура перестає бути вузьким терміном пов’язаним тільки із поняттями інформаційних технологій, який у багатьох випадках розглядають як технічний термін. Інформаційна культура поступово стає частиною культури людини будь-якої професії, вона все більше потрібна і у повсякденному житті.
Інформаційна культура характеризує рівні розвитку конкретних суспільств, народностей, націй, а також специфічних сфер діяльності (наприклад, культура праці, побут, художня культура). Інформаційна культура нерозривно зв’язана із другою (соціальною) природою людини. Вона є продуктом його творчих здібностей, виступає змістовною стороною суб’єкт-суб’єктних і об’єкт-об’єктних відносин, зареєстрованих за допомогою різних матеріальних носіїв [6].
Опанування інформаційною культурою — шлях до універсалізації якостей людини, який сприяє розумінню самого себе, свого місця і своєї ролі, переосмисленню своєї діяльності.
Сьогодні є всі підстави говорити про формування інформаційної культури, яка поступово стає невід’ємною складовою загальної культури людини будь-якої професії, сукупністю інформаційного світогляду і системи знань і вмінь, які забезпечують цілеспрямовану самостійну діяльність по оптимальному забезпеченню індивідуальних інформаційних потреб людини з використанням інформаційних технологій [4].
Проаналізувавши джерела [1, 2, 3, 4, 7, 8] та спираючись на власний досвід дамо наступне визначення інформаційної грамотності.
Інформаційна грамотність — наявність знань і умінь для правильної ідентифікації інформації, необхідної для виконання певного завдання або вирішення певної проблеми; для ефективного пошуку інформації, її інтерпретації і аналізу, оцінки достовірності, в тому числі дотримання етичних норм і правил використання отриманої інформації; для передачі інформації та представлення результатів її аналізу іншим спеціалістам у зручному для них вигляді; для використання інформації для досягнення необхідних результатів, у тому числі для отримання нових знань.
Як бачимо поняття «інформаційна культура» ширше ніж поняття «інформаційна грамотність», тому що до складу інформаційної культури входить поняття «інформаційний світогляд» [2], яке передбачає уміння стеження за інформаційними потоками, їх оптимізацію, поєднання і аналізування інформації в них, і обов’язково мотивацію особистості на необхідну інформаційну підготовку.
Звернемося до визначення терміну «світогляд» у Великій радянській енциклопедії. Світогляд — система стійких поглядів на оточуючий світ і місце людини у ньому, на відношення людини до оточуючої дійсності та самого себе, а також обумовлені цими поглядами основні життєві позиції людей, їхні переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності, ціннісні орієнтації [9].
На наш погляд, задача формування інформаційного світогляду як складової інформаційної культури стала особливо важливою саме зараз: інформація з кожним роком стає все доступнішою для широкого загалу, і дуже важливо як і хто саме нею користуватиметься, наскільки обережно і надійно її зберігатимуть, як використають у майбутньому.

Використання ІТ у повсякденному житті людей

Сьогодні на перший план виходить питання грамотного використання інформаційних технологій і технічних засобів, проблема безпеки. Адже не лише технічні засоби, а й інформація може стати небезпечною — недостовірна інформація сприяє паніці, неадекватному ставленні до подій, людина приймає неправильні рішення, нездатна контролювати ситуацію; неправильне ставлення до інформації може призвести навіть до комп’ютерної залежності, психічних розладів тощо. Саме тому кожна людина має обов’язково вміти перевіряти інформацію на достовірність, захищати, аналізувати і зберігати інформацію. Це все складові інформаційної грамотності. Отже, людина має бути здатною до критичного мислення. А грамотне використання інформації буде лише при наявності широкого кругозору, розвиненого мислення, відповідальності за майбутнє.
Інформаційна культура тільки тоді по справжньому стане частиною загальної культури людства, коли інформаційні технології активно використовуватимуться не тільки під час навчання (за завданням педагога), а і за власною потребою (самонавчання, повсякденне життя тощо). Ця потреба неодмінно виникне, якщо дитині буде цікаво пізнавати навколишній світ, якщо вона здатна самостійно здобувати знання, якщо прагнення до знань підтримає оточення. І для цього не потрібні ніякі технічні засоби, а потрібне (серед інших умов) розвинене мислення, здатність до нестандартних рішень, прагнення знаходити різні варіанти рішень, аналізувати їх, слухати і чути інших тощо. І все це можна і необхідно розвивати вже під час занять у дитячому садку.

Складові інформаційної культури

Звичайно, складові інформаційної грамотності та інформаційної культури будуть дещо відмінними для фахівців різних галузей знань, адже у них різні інформаційні потреби, різні способи використання інформації, різне технічне забезпечення тощо.
У педагогів є одна особлива складова інформаційної культури — вони повинні не лише самі мати знання, вміти користуватися технологіями, а й уміти передавати знання і навики іншим (своїм вихованцям), навчати їх грамотного використання інформації не на словах, а особистим прикладом, стежити за дотриманням правил безпеки та інформаційної етики, закладати основи самонавчання та саморозвитку вихованців.
Звичайно, не варто надавати дошкільникам та учням початкових класів точних наукових визначень понять, числових характеристик тощо. Але потрібно їм надати початкові знання про інформаційні технології, щоб діти розуміли чому, як і коли треба діяти, могли свідомо виконувати дії, пов’язані з інформацією, реагували на нестандарті ситуації, могли творчо підійти до пошуку та аналізу інформації відповідно віку та обсягу знань і вмінь.
Отже, у розвиток загальних визначень понять «інформаційна культура» та «інформаційна грамотність» детальніше розглянемо їх складові для педагогів дошкільної та початкової освіти.

Інформаційна культура

Інформаційна грамотність
Знання
(вивчення інформації, передача знань вихованцям відповідно їхньому віку)
Загальний аналіз інформації
(підготовка до дій, передача знань і умінь вихованцям відповідно їхньому віку)
Щоденні дії
(практична діяльність, передача умінь вихованцям відповідно їхньому віку, стеження за виконанням дій)
Знання про небезпеку джерел інформації (комп’ютер, Інтернет, телевізор тощо) та власне інформації, про методи убезпечення себе і оточуючих людей від їх негативного впливу
Уміння визначити які саме джерела інформації і за яких умов можуть стати небезпечними, виявляти небезпечну інформацію або небезпечні шляхи її використання
Дотримання відповідних правил безпеки
Мати уявлення про те, як аналізувати інформацію надану в умові задачі, розробляти найпростіші алгоритми аналізу даних
Визначати яка саме інформація необхідна для розв’язку задачі, як і де її знайти, знати методи аналізу інформації, вміти добирати методи, відповідні поточним задачам
Уміння аналізувати і представляти необхідну інформацію, використовувати для цього відповідні технічні засоби і програмне забезпечення
Використовувати результати аналізу інформації для моделювання об’єктів
Знати методи моделювання, уміти виділити ознаки об’єктів, суттєві для побудови моделі в рамках певної задачі
Уміння достовірно будувати (або обирати) моделі об’єктів
Знати методи перевірки інформації на несуперечливість, уміти добирати відповідні методи під час рішення конкретної задачі
Визначати коли і яким способом треба перевіряти інформацію на несуперечливість
Перевіряти інформацію на несуперечливість
Знати способи перевірки інформації на достовірність, уміти добирати відповідні способи під час рішення конкретної задачі, знати, що не один з них не може дати 100 % гарантію достовірності даних
Визначати найприйнятніший спосіб перевірки інформації на достовірність для даної задачі, уміти поєднувати різні методи перевірки інформації на достовірність, щоб зменшити імовірність помилки
Перевіряти інформацію на достовірність у разі необхідності
Мати знання про різні джерела інформації, їх особливості, тонкощі використання, вміти оцінити їх надійність відповідно задачі
Уміти добирати джерело інформації для пошуку заданої інформації, розуміти як уникнути ймовірної помилки, якщо довелося використати інформацію з ненадійного джерела
Володіти методами пошуку інформації у різних джерелах, швидко знаходити максимум необхідної інформації, витративши мінімум часу
Знати про методи надійного зберігання інформації, їх особливості, тонкощі використання, про методи захисту інформації
Уміти добирати і використовувати метод зберігання інформації, відповідний умовам розв’язку задачі, а також методи захисту інформації відповідно її цінності та потребам певної задачі
Зберігати загальнодоступні дані так, щоб ними було зручно користуватися (переглядати, аналізувати, передавати, шукати, перетворювати тощо) тим, для кого вони призначені, уникати зайвого дублювання інформації, захищати інформацію від небажаного просмотру та редагування
Уміти узагальнювати та систематизувати інформацію
Відповідно до результатів узагальнення та систематизації робити висновки, уміти використовувати інформацію для отримання нових знань
Під час рішення задачі відповідно до потреб використовувати методи індукції (від часткового до загального) та дедукції (від загального до часткового), систематизації інформації і відповідні для цього технічні засоби і програмне забезпечення
Визначати яку саме інформацію, коли і кому необхідно передавати
Визначати інформаційні потреби суспільства, адекватні методи передачі інформації
Уміння передавати знання іншим (компіляція та трансляція інформації) і використовувати для цього відповідні технічні засоби і програмне забезпечення
Знати основи піктографічної грамотності
Розробити власний спосіб піктографічного запису інформації, використовувати його при потребі
Уміти представляти інформацію у вигляді піктограм, читати піктограми інших


Використана література
1. Гриценко В. И. Информационно-коммуникационые технологии в рамках программ ЮНЕСКО. — К.: ВД «Академпериодика» НАН Украины, 2010. — 26 с.
2. http://www.ifapcom.ru/355/356/
3. users.kpi.kharkov.ua/lre/bde/rus/iol/culture.htm
4. Кравец В. А., Кухаренко В .Н. Вопросы формирования информационной культуры // http://www.e-joe.ru/sod/00/4_00/ku.html
5. Хангельдиева И. Г. О понятии «информационная культура» // Информационная культура личности: прошлое, настоящее, будущее: Междунар. науч. конф., Краснодар — Новороссийск, 23-25 сент. 1993 г.: Тезисов. докл. — Краснодар 1993. — С. 2.
6. Соснина Т. Н., Гончуков П. Н. Словарь трактовка понятия "Информация".-1997.-С.48
7. Гриценко В. И. Фундаментальные проблемы е-обучения. — К.: ВД «Академпериодика» НАН Украины, 2008. — 38 с.
8. Н. Р. Нурмеева. Формирование информационной культуры как отражение современных требований информационного общества // http://ifets.ieee.org/russian/depository/v11_i4/html/11.htm Educational Technology & Society 11(4), 2008
9. bse.sci-lib.com/article076909.html

Далі буде…


Більше про дистанційну освіту та використання інформаційний технологій в освіті Ви можете прочитати у моїй книзі «ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ — ДЛЯ ВСІХ. Інформація: від пошуку першоджерела до зберігання».

Книга поєднує теорію та практику, допомагає педагогам підвищити власний рівень інформаційної культури і цікаво, зрозуміло і дотепно вести дітей вже проторованими стежинками на заняттях та уроках з інформатики у дитячих садках (комплексна освітня програма «Дитина вдошкільні роки», розділ «Інформаційна культура» у варіативній частині освітньої лінії «Особистість дитини») і початкових школах.




науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років


Немає коментарів:

Дописати коментар