Заняття з пізнавального конструювання у Дошкільній академії «УнікУм»
Сьогодні
Петрик і Марійка з татом пішли до лісу, щоб побачити дуже таємничого звірка.
Чому він таємничий? Цей звірок дуже полохливий, сторожко прислухається до
кожного шемріту в лісі і як тільки щось його насторожить мерщій тікати. Тож
цього звіра дуже важко роздивитися.
На
занятті ближче знайомимось із зайчиком.
Знову ми йдемо зимовим лісом. Там тихо-тихо і нібито нікого немає. Як нам знати
зайчика? Ми пригадуємо з малятами, що на снігу завжди чітко видно сліди. Граємо
у слідопитів — розпізнаємо сліди людини, песика, пташки, показуємо сліди
зайчика. Міркуємо з малятами, чому зайчика важко помітити в зимовому лісі — він
білого кольору і дуже полохливий. Розповідаємо діткам, чому зайчик так швидко
бігає, де живе.
Всі
разом рахували скільки у зайчика вушок, ніжок, оченят. Це насправді не так просто,
адже на фотографії не все видно добре, а око у зайчика видно тільки одне. Тож
потрібно поміркувати, доуявляти зайчика.
Малята
визначають, що відрізняє зайчика від інших звірів в лісі — довгі вуха, зміна
кольору шубки, прудкі ноги, довгі стрибки.
Основна
конструкція на занятті — зайчик. Таку
конструкцію побудувати непросто, тому дітки все робили за показом вихователя.
Насамкінець будували вуха — вони мали бути однакової довжини. У кожного був
свій спосіб — Ксюша одразу розділила кубики на дві однакові купки, маленька
Улянка (ранній вік) чекали допомоги педагога, хтось вирішив не ризикувати і
класти цеглинки одразу у два стовпчики, а потім порівняти висоту майбутніх
вушок. Першою приставила вушка зайчику Ксюша: подивилася критично — щось вушка зайчика
не такі вже й довгі — і швиденько перебудувала. Тож Ксюшин зайка вийшов
самим довговухим. Ось стільки зайчиків у нашому лісі!
Кожний
взяв додому подаруночок — свого зайчика. Педагог розповідала, які геометричні
фігури варто взяти для вушок та лапок зайчика, а от приклеював кожний сам. Тому
у кожного вийшов свій зайчик-побігайчик.
Насамкінець
заняття вільне конструювання — ліс для зайчика. Це перша спроба побудувати
зовсім самому без підказок-порад вихователя. Важко! Ксюша намагалася побудувати
високе-високе дерево дуже цікавої форми, крона якого то розширювалася, то
звужувалася. Задумка дуже цікава, але третій ярус дерева не вийшов: дерево розвалилося.
Нічого, все буває! У інших діток були не такі цікаві задумки, тож дерева вийшли
низенькими, але стояли добре.
Перша
самостійна невдача — не катастрофа, а поштовх до міркувань. Тож вчимося на
власних помилках і рухаймося вперед!
До
наступних занять!
Щоб
прочитати інші публікації з цієї теми знаходьте на блозі у хмарі слів ключові
слова «Дошкільна академія “УнікУм”».
Сайт
Дошкільної академії «УнікУм» — unikum.org.ua
Більше
про Дошкільну академію «УнікУм» читайте
тут
Дізнатися
про всі справи Дошкільної академії «УнікУм» можна у групі
FaceBook. Ласкаво просимо!
науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних
технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років
Немає коментарів:
Дописати коментар