Заняття з пізнавального конструювання у Дошкільній академії «УнікУм» Інституту обдарованої дитини НАПН України
Коли ми уявляємо винахідника, то уявляємо людину-інженера, яка створює чи удосконалює якісь механізми, придумує незвичайні машини та прилади… А чи можуть бути винахідниками маленькі дітки — дошкільнята чи діти раннього віку? Звичайно, можуть: адже вони досліджують світ, весь час знаходять щось нове для себе і цікаве. Це так. Але це не винахідництво, а дослідницька діяльність. А от винахідниками малята можуть бути?
Я вирішила замислитися над цим питанням і ще раз уважно і прискіпливо придивилася до робіт дітей на заняттях з конструювання у Дошкільній академії «УнікУм». Давайте роздивимося їх разом на прикладі лише одного заняття про котика.
Це
заняття-місток до наступного розділу «Місто», кошенята допомагають Курчатку
Сонечку ознайомитися з житлом людей. Обговорюємо з малятами навіщо потрібна
кухня, які меблі можна побачити у цій кімнаті.
А
далі розпочинаємо конструювати — сьогодні обов’язковою конструкцією є фігурка кошенятка: під час
конструювання діти рахують скільки у киці лапок, оченят, вушок, ротиків,
хвостиків… Конструкція незвичайна: малята раннього та молодшого віку ще не
звикли до прийому перевертання основи і додавання кубиків «виступами вниз»
(ставлять кубики «догори дриґом» — це дуже незвично), педагог розповідає та
показує що і як потрібно зробити, діти діють за заданим алгоритмом.
Малята раннього віку будують кошенятко. Малючкам дуже
подобається будувати тварин: під час конструювання вони ставлять кицю на лапки,
крутять, гладять, уважно роздивляються на всі боки, час від часу ще
недобудована киця у них бігає по столу. Кошенятко діткам дуже подобається!
Завдання
для діток молодшого дошкільного віку
складніше: вони будують кошенятко не за показом вихователя, а слухаючи його
інструкцію, тільки голівку дітки будують за показом педагога (це найскладніша
частина конструкції). А от мисочку для кошенятка малята будують самостійно,
слухаючи поради педагога, якщо не можуть збагнути що і як потрібно будувати.
Всі дітки перевіряють чи зручна висота стінок мисочки: якщо мисочка буде надто
високою, кошеняткові буде незручно їсти з неї.
А
далі — сюжетно-рольова гра “Годуємо кицю”: спочатку педагог з’ясувала з дітками, що їсть киця, потім дала їм
кубиків — корм.
Найскладніше
завдання було у діток різновікової групи (середній
і старший вік): педагог нічого не будувала сама, а тільки натякала і давала
поради, як треба діяти (тільки коли будували голівку кошенятка, інструкції
стали детальнішими), малята самостійно придумували, як побудувати ніжки,
хвостик та вушка кошенятка (вихователь тільки дала потрібні ЛЕГО-цеглинки та інші
деталі конструктора). Я навіть уявити не могла, що малята так блискуче виконають
це завдання! Всі кошенятка вийшли трохи різними: і це, напевно, найбільший
успіх.
Вже досвідчений
винахідник Ксюша перебудовувала ніжки
кошенятка кілька разів доки вони їй не сподобалися, а Лука швидше всіх впорався із завданням і «приміряв» по кілька варіантів
продовження конструкції.
Другу
конструкцію — мисочку — діти будували самостійно: педагог тільки дала основу і
поставила мисочку з кубиками. Малята дуже старалися зробити мисочки такими, щоб
і кошеняткам зручно було їсти, і щоб вони не були голодними (їжі побільше у
мисочку має влазити).
Трохи
погравшись, малята придумали зробити іграшки
кошеняткові, адже воно маленьке, ще дитинка, тож як і всім діткам йому
подобається гратися. Подивіться, які яскраві та незвичайні іграшки у них
вийшли.
А ще
Ліза дуже цікаво розповіла, як
іграшками треба гратися: в одній іграшці треба називати всі кольори, друга
іграшка — гримить, як брязкальце для маленької дитинки, третя іграшка —
тихенько пищить.
Ну
от тепер поміркуймо чи були малята винахідниками. Я думаю, що БУЛИ!!! Адже вони
винайшли НОВІ для себе прийоми будування, самостійно міркували, розглядали різні варіанти, вибирали на свій погляд кращий, придумували НОВІ для себе конструкції, їх властивості та розповідали
як їх треба використовувати. Звичайно, ці дитячі винаходи ще не винаходи дорослих
винахідників, але ж у малят все попереду і хтозна, чи не стануть ці поки що іграшкові
конструкції початком величезних винаходів…
І
ще: вкотре переконуюсь, що всі ці
розмови про перенавантаження програм, які весь час спрощують, і скоро
педагоги вже почнуть працювати на грані примітивізму, не завжди мають ґрунт.
Якщо
уважно придивлятися до дітей, відчувати їхні можливості і зону найближчого
розвитку, якщо обережно їх спрямовувати, можна робити дивовижні речі, малятам
буде цікаво, складність буде тільки
додавати азарту і цікавинок у роботу, працюватиме на користь розвитку малят.
У
Дошкільній академії «УнікУм» ми працюємо із звичайними дітьми (до речі, далеко
не всі вони цікавилися конструюванням до наших занять) і подивіться, яких
результатів досягаємо не перенавантажуючи їх. Думаю, що можливо ми і розкриваємо
обдарованість: показуємо малятам і їхнім батькам справжні здібності діток.
Вже
давно кажу, що ми маємо поважати дітей і
не топтатися на місці там, де можемо йти вперед. Ми маємо вірити в дітей, відчувати їхні можливості (які на справді
у багатьох програмах штучно занижені): адже небажано не тільки прискорювати
розвиток (про це сьогодні так багато пишуть), а й гальмувати його. І я не знаю, що насправді страшніше — гальмувати чи
штучно прискорювати.
Тож маємо довіряти педагогам, які працюють з малятами, і шукати цікаві та нестандартні підходи у викладанні матеріалу малятам: тільки так, а не спрощуючи програми, ми можемо виховати майбутніх фахівців.
Вітаю всіх маленьких винахідників з ЧУДОВИМИ відкриттями!!! Вітаю їхніх батьків!!! Мої величезні вітання ПЕДАГОГУ, яка творчо втілює мої задуми і імпровізує!!! Ми всі величезні МОЛОДЦІ!!!! Тож вперед до нових вершин! Дякую всім!
науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних
технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років
Немає коментарів:
Дописати коментар