Конструювання: перші підсумки-роздуми

Заняття з пізнавального конструювання у Дошкільній академії «УнікУм» Інституту обдарованої дитини НАПН України

Ще не закінчився вересень, а мені вже хочеться підбити перші підсумки. Можливо я і поспішаю? Але вважаю: якщо хочеться, то можна. Тож, у Дошкільній академії «УнікУм» Інституту обдарованої дитини НАПН України ми працюємо вже майже місяць. Ділюся міркуваннями-спостереженнями.

Цього року ми працюємо з малятами всіх віків — від раннього до старшого дошкільного. У нас 3 групи: ранній вік, молодший дошкільний вік, середній та старший вік (поки що ця група об’єднана).

Ніколи не думала, що буду писати методику для дітей раннього віку, але… діткам подобається, маємо вже перші успіхи.

Дітки раннього віку вже почали займатися без батьків, потроху вони навчаються працювати ще не разом, а рядом. Малята потроху все впевненіше працюють з конструктором, є у нас і обов’язкова частина заняття з вільного конструювання — галявина з квітами, прикраси для будиночка тощо. Діткам подобається не тільки конструювати, а й гратися моделями і це дуже приємно.

Під час занять проводимо пізнавальну розмову з малятами: для малючків раннього віку вона зовсім коротка — ми розповідаємо про те, що вони конструюватимуть, навіщо це потрібно; для діток молодшого віку — ставимо акцент на властивостях майбутньої конструкції (наприклад, чому у будки для песика немає дверей, без чого будиночка не буває), а для малят середнього і старшого віку — ще й додаємо закріплення математичних понять.

Звичайно, складність конструкцій для малят різного віку також різна, але основні підходи ми не міняємо. Ми робимо акцент не на конструюванні за зразком (хоч таку форму роботи ми використовуємо, коли створюємо складні конструкції — це здебільшого тваринки: дітям дуже подобається їх будувати, але поки що вони не можуть їх конструювати самостійно (не вистачає досвіду, але все ще попереду)), а на передачі технології конструювання — педагог розповідає дітям, як і чому треба конструювати, діти «підхоплюють» принцип і діють за ним. На цьому тижні такий підхід ми використали вже і з малючками раннього віку.

Переваги такого підходу ми побачили ще у перший рік роботи в Академії: батьки розповідали нам, що діти використовують під час конструювання вдома прийоми, які показав педагог на занятті, іноді це відбувається на конструкціях іншого виду (наприклад, на занятті ми використовували цікавий прийом під час конструювання песика, а вдома діти використовували його будуючи казковий палац).

Ще однією перевагою такого підходу є те, що діти з часом зможуть плідно працювати і з конструкторами інших типів.

А ще на кожному занятті ми обов’язково відводимо час на вільне конструювання — діти або продовжують будувати вже розпочату конструкцію (наприклад, створюють самостійно дах будиночка), або будують щось навколо конструкції під час гри (міні-чоловічки прийшли в гості до песика, тож треба побудувати для них стіл із лавочками).

Приємно, що діти не тільки конструюють, а й із задоволенням грають тим, що побудували: по-перше, їм подобається результат своєї роботи, по-друге, вони бачать, що створене ними дійсно потрібно.

Таким чином діти навчаються конструювати самостійно, придумувати конструкції, бачать потрібність своєї роботи.

З досвіду власної роботи знаю як складно малятам будь-якого віку (чим старші малята, тим складніше це робити) перейти від роботи за зразком до створення чогось власного. Часто у цей час у малят опускаються руки: вони не знають з чого розпочати, як і що робити. Тож педагогу дуже складно активізувати фантазію малят, та й просто зацікавити такою роботою, адже навчити творити неможливо.

Наші вихованці з перших занять привчаються творити самостійно, їм це подобається, тому з часом приходить майстерність, конструкції стають все досконалішими, діти звертають увагу на стійкість і міцність конструкцій.

А тепер зазирнемо на наше заняття і подивимося конструкції діток.

Дітки раннього віку будували хатинку для песика: педагог розповідала як її треба робити, допомогла поставити віконечка і зробити основу даху. Дах малята вперше створювали самостійно.

Малята молодшого віку будували маленького песика, вивчали новий прийом — ставили кубики перевертаючи їх (знизу основи конструкції), самостійно створювали галявинку для песика.

Старші дітки створювали песика спочатку за розповіддю вихователя, фактично тільки голівку будували за зразком, будиночок для песика малята придумували-створювали самостійно: подивіться, який цікавий дах вийшов у них, який чудовий двоповерховий будиночок. І дітки розповідали, що перший поверх — для песика, другий — для його друзів-пташок. Усі будиночки різні!

Молодці малята! Зі мною працює найкращий у світі педагог-конструктор!

Тож, далі буде :))

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко

Технологія «Логіки світу»: впровадження

Заняття у Дошкільній академії «УнікУм» Інституту обдарованої дитини НАПН України

Цей тиждень для нас з Капітошкою — святковий! Розпочався навчальний рік у Дошкільній академії «УнікУм» Інституту обдарованої дитини НАПН України. У нас пройшли знаття з ЛЕГО-конструювання, логіки та математики, інформаційної культури.

А тепер про все по-порядку…

Пізнавальне конструювання

Занять з конструювання малеча завжди з нетерпінням чекає, замовляє конструкції, ще й вдома у нас дітки конструюють (приємно, що і під час домашнього конструювання малята використовують вміння, отримані на наших заняттях)…

Ми зробили їх інтегрованими: спочатку — пізнавальна бесіда (ми розповідаємо дітям казкову історію про те, що конструюватимемо), потім — конструювання за показом вихователя (педагог показує як і що треба робити, пояснює тонкощі, підказує, малята будують власну конструкцію), конструювання за уявою (вільне конструювання) — педагог задає тему (наприклад будуємо галявину для курчатка Сонечка), дає дітям необхідні елементи конструктора, малята працюють самостійно, педагог за потреби підказує, фінал заняття — сюжетна гра (діти обігрують конструкцію, самостійно дороблюють те, що їм потрібно для гри).

Таким чином, діти будують та грають, роблять свою конструкцію неповторною, такою, як їм подобається, як потрібно для гри.

На цьому тижні перше заняття — знайомство з педагогом, з новою діяльністю, а ще з героями всіх наших історій — моїм незмінним помічником Капітошкою та курчатком Сонечком.

Для всіх дітей тема одна, але акценти різні.

Дітки молодшого віку — слухали казку, приймали у ній участь, а потім конструювали маленьке курчатко та велике гніздечко для нього (педагог розповідала, чому, як і що треба виконувати, діти будували самостійно — таким чином діти вивчали технологію конструювання), рядом з гніздечком одразу виросла і галявина з квітами (це вільне конструювання).

Малята середнього та старшого віку під час інтерактивної пізнавальної казки закріплювали математичні поняття — рахували, повторювали кольори, визначали що вище, що нижче, шукали на малюнку що одне, а чого багато. Конструкція курчатка для цих діток була вже набагато складнішою, ніж для малят, а потім дітки самостійно будували будиночок (курник) для курчатка та його мами, братиків і сестричок. Діти самі визначали скільки вікон у ньому буде, як вони будуть розташовуватися, скільки поверхів буде у будинку та яким буде дах. Тож у всіх вийшли різні будиночки. Це дуже здорово!

Логіка та математика

На першому занятті з логіки та математики малята (3–4 років) завітали у казкову країну, де у всіх жителів були дивовижні домівки. Діти роздивлялися будиночки, визначали, що у них особливого і хто з мешканців казкової країни із задоволенням житиме там. Потім дітки повторювали геометричні фігури, будували з них свої будиночки, робили їх різними.

Протягом заняття діти відкривали замок від воріт до казкової країни, впевнено крокували стежинками, танцювали.

Інформаційна культура

Перше заняття — це перше знайомство з давно знайомим незнайомцем — поняттям, про яке дітки вже дещо знають, користуються ним, але не акцентується їх увага на його властивостях, потрібності для людей, важливості, деяких правилах користування тощо. Це поняття — ІНФОРМАЦІЯ.

Отже, педагог і діти досліджували що таке інформація, звідки вона береться, для кого і для чого вона, коли потрібна. Діти зрозуміли, що інформація має бути зрозумілою адресату, обов’язково дійти вчасно, адже з часом вона може стати не потрібною.

Щиро вітаю всіх педагогів з першими заняттями! Творчості, наснаги, натхнення, цікавих хвилинок спілкування з малятами.

І ще: кожний науковець мріє, щоб його ідеї підхопили інші, щоб його розробки були потрібні творчим педагогам, щоб його роботи були цікавими і корисними іншим. Я щасливий науковець, адже майже нічого у мене не лежить в столі: все діє і я маю змогу бачити це! Дякую педагогам за творчість, небайдужість та плідну співпрацю!

Далі буде…

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко

У «Дошкільному містечку»: новий випуск про гру

Моя нова стаття — нова тема

Напередодні нового навчального року вийшов новий номер чудового яскравого журналу «Дошкільне містечко». У журналу ювілей — 5 років! Зичу його колективу натхнення, наснаги та вдячних читачів! Так тримати і надалі! Надаю слово головному редакторові журналу.

Головний редактор журналу «Дошкільне містечко», методист Славутицького міського методичного центру Ірина Терещенко зазначає, що тематично новий номер «Дошкільного містечка» присвячений дитячій грі. Гра — джерело розвитку дитини, у грі дитина — творець. Педагогічна спільнота відводить ігровій діяльності особливе місце, оскільки дитині необхідні яскраві, різноманітні життєві враження, образ світу, як говорять психологи.

Гра має місце і в житті дорослої людини. Тож відкрити номер ми вирішили невеликим інтерв’ю, яке п’ятирічна дівчинка Іра, вихованка васильківського дитячого садка, бере в себе ж, майбутньої, — методиста з дошкільної освіти Ірини.

Як завжди, підготовано публікації, які є актуальними на сьогодні.

ЧИТАЙТЕ у номері

ІНТЕРВ’Ю — І. Терещенко. Із минулого в майбутнє

ЖУРНАЛУ 5 РОКІВ — О. Коваленко. Щирі вітання мешканцям «Дошкільного містечка»: творцям, дописувачам і читачам

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ — О. Ліннік. Способи організації діалогічної взаємодії з дітьми дошкільного віку

ІЗ ДОСВІДУ РОБОТИ КОЛЕГ — І. Стеценко. Конструюємо математичні історії та граємо у них

БАТЬКІВСЬКА ВІТАЛЬНЯ — Л. Олійник. Дидактичний супровід ігор малят — активізація спонтанної діяльності

ВІРШІ ПРО ВСЕ НА СВІТІ — О. Тимофієва. Вірші для малят і для тих, хто виколисує Націю

ПРОГУЛЯНКИ СЛАВУТИЧЕМ — Т. Ложкіна. У фонтані пострибаємо — сонячного зайчика впіймаємо

ПОДІЇ ДОШКІЛЛЯ — Топ-7 подій у дошкіллі Славутича

ВЕРНІСАЖ — І. Терещенко. Веселкова палітра картин Наталії Дерев’янко

Тож у мене у «Дошкільному містечку» вийшла перша стаття: я зробила спробу поєднати гру, заняття та казку; математику та конструювання; серйозне та дивовижно-казкове. Ну, а як у мене вийшло — вирішувати Вам і Вашим вихованцям. Сподіваюсь, моя стаття знайде не тільки читачів, а ще й випробовувачів!

Для моїх читачів — невеличкий сюрприз. Ось так я змоделювала казку про коротких і довгих черв’ячків у спеціальній програмі. Цікаво, що вийде у Вас? Буду рада, якщо відгукнуться випробовувачі.

Прочитати журнал «Дошкільне містечко» Ви можете за посиланням

Ласкаво просимо на сайт Ірини Терещенко!

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко

Про МАТЕМАТИКУ та її викладання,

Або число НУЛЬ та що воно насправді позначає

Мої роздуми про розвантаження програм з математики

Прочитала у ФБ пост про розвантаження програми початкової школи з математики… Взагалі намагаюсь не читати без крайньої потреби шкільних програм, бо кількість неточностей та помилок там може бути сміливо внесена у книгу рекордів Гіннеса.

Думки…

Звичайно, таблиця додавання — це просто результат непрофесіоналізму тих, хто складав програму, а потім писав підручники. Тож добре, що хоч її діти не вчитимуть напам’ять. Хоч вважаю, що саме її і побідні таблиці потрібно в першу чергу викреслити з програми.

Таблицю множення діти МАЮТЬ ДОБРЕ ЗНАТИ, бо розуміючи зміст операції множення дуже довго прийдеться додавати марно витрачаючи час, щоб, наприклад, помножити 9 на 9. А ще помилитися можна.

Але знання (маю на увазі знання результатів операції множення чисел до 9) має прийти ПОСТУПОВО, як результат розв’язання ЗАДАЧ (увага! не обчислювання виразів, а саме сюжетних задач, де діти розуміють для чого це все потрібно) та математичних ІГОР (наприклад, доміно, де на елементах стоятимуть вирази та їх результат, який гравець має правильно поставити).

Для чого насправді потрібні ЧИСЛА

«Чудова» фраза з програми дитина «розуміє число нуль як результат віднімання від числа того самого числа» (в оновленій програмі «розуміє число нуль як результат віднімання рівних чисел») говорить про те, що автори не знають математики, тому й не розуміють, що число — відображення КІЛЬКОСТІ!!! Число нуль вводиться як позначення кількості елементів порожньої множини (немає елементів), тож абсолютно правильно і коректно: число нуль позначає, що немає жодного елемента у множині.

До речі, існує два підходи до визначення натуральних чисел (прийнято вважати, що саме натуральні числа позначають кількість об’єктів) — це числа, які виникають під час:

• підрахунку (нумерації) предметів (перший, другий, третій…) — у цьому випадку ряд натуральних чисел починається з одиниці;

• визначення кількості предметів (немає предметів, один предмет, два предмета, …) — у цьому випадку ряд натуральних чисел починається з нуля.

На справді другим визначенням натуральних чисел ми користуємося — нульовий меридіан, 00:00 (час на годиннику) тощо.

Не існує єдиного для більшості математиків погляду на те, який з підходів найкращий. Тож можемо використовувати той, що нам подобається. 

Висловлювання грамотно треба переписати дитина «розуміє, що результатом віднімання від числа того самого числа завжди буде число нуль». А щоб це зрозуміти, потрібно знати зміст операції віднімання. Це може і дошкільнятко. Дитина може показати це на матеріалі для рахування, узагальнити результати кількох обчислювань тощо.

Зате в програмі досить багато приділяється уваги на розрізнення числа і цифри…

По-перше, діти переважно мають справу з числами, бо записують КІЛЬКІСТЬ. Тож правильно треба було б казати «за допомогою цифр записую число, яке відображає кількість предметів», але це довго і непотрібно. Головне, дитина має розуміти, що число відображає кількість, а цифри допомагають нам його записати. Цифри можна змінити, а от кількість… самі розумієте… Тож головне, щоб діти зрозуміли відповідність КІЛЬКІСТЬ — ЧИСЛО — КІЛЬКІСТЬ!

По-друге, професійні математики дуже рідко вживають слово «цифра» зате говорять «число» та у подальшому вивченні математики в школі вживається слово «число».

Тож навіщо так багато часу приділяти уваги на розрізнення «цифри» та «числа», у багатьох місцях плутати себе й дітей, а нехтувати головним? Пропоную робити акцент на ЧИСЛАХ — ніколи помилки не буде!

Деякі мої пропозиції

Розберімося з малятами навіщо потрібні числа за допомогою ось таких інтерактивних казок.

Таким чином діти зрозуміють, що число відображає КІЛЬКІСТЬ і ПОСМІХНУТЬСЯ замість читання незрозумілих сухих текстів у підручниках.

Я розповідала ці казки навіть дошколярикам. Уявляєте скільки казок вони склали?

І насамкінець,

• програми мають складати професіонали, поважаючи думку тих, хто добре знає науку (математиків, ІТ-фахівців, біологів, фізиків, хіміків…);

• програми потрібно не розвантажувати, а переглядати, прибираючи все антинаукове, недолуге;

• потрібно звернути увагу на те, як ми викладаємо матеріал дітям: математика має бути з експериментами, цікавими інтерактивними казками, прикладами з повсякденного життя… а викладати треба зрозумілою мовою (а не так, як у наших підручниках зараз) і так, щоб потім не потрібно було перенавчати.

Звертаю Вашу увагу на комплексну освітню програму «Дитина в дошкільні роки» (науковий керівник професор Катерина Крутій). У цій програмі я автор розділів «Уведення у світ кількості, геометрії, простору та часу», «Конструювання», «Інформаційна культура». На скільки я знаю вперше математик з вищою освітою увійшов до авторського колективу програми для дошкільнят. Не можу сказати, що все вдалося. Це справа часу, але… вважаю це кроком вперед і так буду рухатися далі. Дякую Катерині Леонідівні за довіру!

Подивіться, користуйтеся! Запитуйте, відповім.

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко

Відкриваємо невідому Україну: Кінбурнська коса

Моя участь в школі медіаосвіти на Кінбурні професора Ганни Онкович

Я не розумію тих, хто прагне будь-що відпочити за кордоном тому, що там зовсім не так, як в Україні (гарний сервіс, пляжі, море…), але зовсім не знає своєї рідної країни, краси України. А я сумую за Кримом: морем (такого смарагдово-блакитного доброго моря мабуть немає ніде в світі), дикими спокійними пляжами, такими різними горами, казковими водоспадами, неприступними каньонами, незвичайними лісами, таємничими печерами, просторими степами, невеличкими кримськими містечками… І як тільки випадає можливість намагаюсь виїжджати у куточки України, де ще не була.

Цього року Ганна Володимирівна Онкович несподівано запросила мене в Школу медіаосвіти на Кінбурні. До того я познайомилась з неї у FaceBook, була учасником її груп — Медіашкола професора Ганни Онкович та Школа медіаосвіти на Кінбурні. Іноді кажуть, що друзі в соцмережах віртуальні, але я абсолютно впевнена, що друзі там СПРАВЖНІ тільки треба вміти їх шукати, довіряти, запитувати, спілкуватися…

Тож моя подорож на Кінбурнську косу насправді розпочалась з реальної участі у віртуальних заходах Школи, потім був виступ «Використання інтернет-ресурсів для неперервної освіти вихователів та вчителів початкових класів» на ІХ Міжнародному круглому столі «Медіаосвітні технології у навчальному процесі», який проводився в межах ХХV Міжнародної конференції «Мова і культура» імені проф. Дмитра Бураго (організатор — Миколаївськимй інститут післядипломної педагогічної освіти), запрошення до Школи і ВІДПУСТКА!!!!!!

До тих пір я взагалі майже нічого не знала про заповідник на Кінбурнській косі — тільки знала, що там чудове море, за яким вже скучила, ліс, степ… Тож ця подорож стала для мене справжнім відкриттям України.

Приїхала до Миколаєва, сіла на автобус і … пересадка в Геройську. У Києві я якось не надала цьому факту належного значення… Пересадка була … майже на всюдихід, адже саме у Геройському дороги закінчувалися і починалася … подорож стежинками, «потоптаними» машинами по піску. Здорово! Несподівано! Я й гадки не мала, що таке може бути!

Кінбурнська коса — місце, де зустрічається Дніпро та Чорне море.

Це прозоре безкрає море з рибками біля берега, красивими майже цілими мушлями, рачками, маленькими скатиками, граційними різнобарвними медузами, крабами, які в усі боки розбігаються коли заходиш у море, дельфінами…

Це степ з духмяним різнотрав’ям, яскравими квітами, травою по пояс, щебетом птахів, кониками, метеликами, неосяжними просторами і несподіванками…

Місцями пейзаж дуже схожий на справжнісіньку пустелю, але заселену цікавими рослинами та тваринами. Подивіться!

А ще серед несподіванок — ліс Геродота — як дивний оазис-казка, справжній реліктовий недоторканий ліс ніби у іншу країну потрапляєш, майже як Аліса у країну Чудес, навіть несподівано сам для себе переходиш на шепіт…

Там чудеса: там леший бродит,

Русалка на ветвях сидит;

Там на неведомых дорожках

Следы невиданных зверей;

Избушка там на курьих ножках

Стоит без окон, без дверей…

                                          А. С. Пушкин

Щоправда хатинку я не бачила, а можливо просто не дійшла до неї, адже перед моїм приїздом йшли дощі і через болото не було стежинки… тож іншим разом…

А вечорами у нас був прекрасні концерти, які малеча дуже ретельно готувала. Подивіться!

До речі, зверніть увагу які пісні співають дітки: чи такі пісні у нас у програмах? Це пісні нашого часу, вони стали близькими та зрозумілими людям не тільки у нашій країні. А чи справді так можна сказати про пісні у програмах школи та дитячого садка? Думаю є над чим замислитися…

Відпочинок відпочинком, але було ще цікаве спілкування з Ганною Володимирівною, учителями Кінбурнської ЗОШ, запрошеними господаркою фахівцями, які використовують засоби медіа у своїй роботі.

Я розповіла про підсумки першого року роботи у Дошкільній академії «УнікУм» Інституту обдарованої дитини НАПН України з ЛЕГО-конструювання, як образи у картинах, словах і звуках можуть допомогти пізнавати навколишній світ (стаття «Народження дня» про світанки в природі та мистецтві).

А ще був і незвичайний семінар, адже провести його допомагали мені мої головні замовники — МАЛЯТА. Настя та Соломія зацікавилися заняттями з конструювання: їм дуже сподобалися мої пізнавальні інтерактивні казки та історії, що проводяться перед конструюванням. Я показала їм різні інтерактивні презентації, мультики, розповіла казки та історії з різних розділів програми «Пізнавальне конструювання»… Настя сама запропонувала показати всім пізнавальну частину заняття з конструювання, сама вибрала теми, сама навчилася працювати з моїми презентаціями. У нас вийшов ЧУДОВИЙ дует!

Щиро дякую, Настюша! Такі семінари для мене НАЙБІЛЬША винагорода, адже я працюю саме для діток і завжди дуже сподіваюсь на їх підтримку, увагу та усміхнені личка після занять, завжди скеровую свою роботу відповідно їхнім потребам та інтересам.

Тож перший науково-практичний акорд — знайомство — вийшов вдалим, а спілкування продовжується! Трішечки відчути душевну, доброзичливу, зацікавлену атмосферу Школи медіаосвіти на Кінбурні може кожний з Вас, завітавши до групи. Ласкаво просимо!

Дякую Ганні Володимирівні! Дякую всім учасникам Школи! До наступних зустрічей!

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко