вівторок, 9 травня 2017 р.

Функціональне мислення: що це таке, навіщо потрібне, як розвивати

Бесіди з дорослими і дітьми


Про системне мислення читайте за посиланням










Навіщо знати функцію предмета?

Розглянемо предмет під іншим кутом зору. Системне мислення дає змогу нам розібратися в структурі предмета, взаємозв’язку його складових, але не дає відповідь на запитання: «Навіщо нам цей предмет потрібний?» А саме відповідь на це запитання визначає функцію предмета.
Чому так важливо знати функцію предмета? Тому що кожен предмет нам потрібен лише для виконання певних функцій. Якщо предмет необхідну функцію з якихось причин виконати не може, то він нам не потрібний. Отже, нам потрібні не предмети, а функції, які вони виконують. І купляємо ми не товари, а здібність товарів задовольняти якусь нашу потребу, виконувати для нас якусь функцію.

Функціональне мислення — розуміння того, що усі предмети люди роблять не для того, щоб просто їх мати, а для того, щоб вони допомогли людині задовольняти її потреби.

Уявіть собі казкову скатерть-самобранку: вона за нашими бажаннями сама продукти купляє, сама страви готує, сама на стіл накриває. Нам лишається тільки бажати і їсти. Якщо скатерть-самобранка у нас є, нам не потрібні магазини, кастрюлі, сковородки, плити тощо і, взагалі не потрібна кухня і ще багато чого. Чому? Тому що їх функції виконуватиме скатерть-самобранка, а більше не для чого ці предмети нам не потрібні.


Якщо людина володіє навичками функціонального мислення, вона швидко виділяє найголовніше в предметі — його функцію — і може відповісти на запитання: «Навіщо нам потрібний цей предмет?» і «Що має робити цей предмет?». Тобто функція — це дія, яку предмет має виконувати якомога краще. Наприклад, праска — гладить одежу, парасолька — щоб дощ нас не намочив, кастрюля — щоб варити їжу, мило — допомагає швидше позбавитися бруду, рушник — витирає, вода — змиває бруд.

Навіщо етикетка?

Ю. Г. Тамберг наводить такий цікавий приклад. В Англії проводився конкурс на кращу етикетку для склянок з ядами. Головною функцією етикетки організатори конкурсу справедливо вважали запобігання отруєння дітей, насамперед маленьких. Кожен учасник пропонував свій вараінт малюнку на етикетці: скелет, череп з кістками, чорна етикетка з написом «Обережно» тощо. Жодна з цих етикеток не виграла конкурс. Чому? Малюки не розуміють таких малюнків та й читати не ще вміють. А що завадить їм скуштувати яд, якщо етикетка їх чомусь зацікавить? Адже передбачити вчинки дітей дуже важко. Тобто етикетка не виконує своєї функції.

Один з учасників конкурсу запропонував «революційну» ідею: зробити склянку з ядом колючою (див. малюнок з книги Ю. Г. Тамберга «Развитие мышления ребенка с использованием методик ТРИЗ»), тоді діти її не зможуть взяти в руки: їм буде боляче. Саме ця пропозиція виграла конкурс. Тобто запобігає отруєнню дітей не етикетка, а форма склянки. То ж яка тоді функція етикетки? Етикетка зберігає інформацію про речовину, яка міститься у склянці, й ще додатково попереджає про небезпечність речовини у склянці. Виходить, етикетка має зовсім іншу функцію і призначення для  тих, хто вміє читати.
Отже, вирішуючи наскільки добре предмет виконує ту чи іншу функцію, ми обов’язково маємо звернути увагу на те, хто саме ним користуватиметься. Уявіть собі кумедну ситуацію, що склянка з ядом може потрапити в собачі лапи. Чи налякає собаку етикетка? А може «колюча» склянка її лише привабить чи скоріше розлютить? Зате якщо склянка буде неприємно пахнути, собака точно яд не скуштує!

Пригадайте, як виглядають книжки для незрячих людей: в них літери вибито дірочками, щоб їх можна було розрізнити навпомацки. У книжках для зовсім маленьких дітей літери маленькі (все одно їх читатимуть дорослі), зате малюнки великі, папір міцний, щоб малюки випадково його не порвали. Книжки для дітей, які починають читати, зовсім інші — літери великі, папер вже не такий міцний, але непрозорий, багато малюнків. У книжках для дорослих літери зовсім маленькі, а малюнків майже немає. Навіть за зовнішнім виглядом книги можна сказати для кого вона призначена. І свою головну функцію предмет виконує саме для певного користувача, тому ми маємо стежити, щоб вони були зручними саме для них. Наприклад, дитячі книжки мають бути такими, щоб не шкодити дитячим очам — з великими малюнками і літерами (якщо діти вже читають), з кольоровими малюнками і незвичайною формою сторінок, щоб вони приваблювали дітей і були для них цікавими.





Якими бувають функції?

Функція предмету може бути головною і другорядною, адже у предметів може бути кілька функцій. Наприклад, парасолька — захищає від дощу і сонця; кастрюля — допомагає варити кашу, варити перші страви, варити компоти, зберігати у холодильнику продукти; кульок — допомагає переносити продукти, зберігати одежу, іноді, їм можна прикрити голову від дощу.
Як ви вже помітили, функції предметів бувають дуже різними. Тому, вибираючи предмет, ми виділяємо головну функцію (щоб задовольнити саме її нам предмет і потрібний), а чи можна використовувати певний предмет для виконання другорядних функцій вирішуємо потім. Наприклад, ми йдемо у магазин купляти куртку. Якщо куртка для занять спортом, ми звертаємо увагу на її зручність саме для таких занять (вона не може бути білого кольору, в ній ми маємо вільно рухатися тощо). Якщо ми плануємо носити куртку восени, то, насамперед, ми звертаємо увагу на те чи є у неї капюшон, наскільки добре вона захищає нас від дощу, вітру та холоду. А якщо нам потрібна нарядна куртка? Вирішуючи купляти чи не купляти куртку ми уважно роздивляємося наскільки добре куртка може виконувати саме головну функцію. Потім — розмірковуємо над тим, які другорядні функції вона ще може виконувати, намагаємося знайти баланс між кількістю грошей, потрібних для придбання куртки, та її якістю… І робимо остаточний вибір.
Іноді складно визначити головну функцію предмета. Ю. Г. Тамберг пропонує простий спосіб — спробувати вилучити цю функцію. Якщо це головна функція, предмет без неї стане нам не потрібним.
Таким чином, якщо ми знаємо функцію предмета, ми можемо відповісти на запитання: «Навіщо створено (чи створюватиметься) предмет? Що повинен робити предмет?» Якість предмета оцінюється якістю виконання ним функцій. Функції предмета можуть бути корисними і шкідливими. Наприклад, настільна лампа світить, що допомагає нам робити різні справи (читати, писати, шити тощо), але вона витрачає електроенергію, займає місце на столі, може стати причиною пожежі, потребує своєчасного ремонту тощо. Тому під час придбання предметів ми оцінюємо скільки він приносить користі та наскільки велика шкода від нього.
Зверніть увагу, формулюючи функцію предмета ми визначаємо дію, яку виконує предмет, і об’єкт, на який цю дію спрямовано. Завдяки такому уточненню функція визначається точніше і зрозуміліше. Це дає змогу правильно вибрати предмет. У разі потреби ми можемо додатково уточнити дію предмета. Наприклад, лопата може копати землю чи вбирати пухкий сніг. Для цих двох дій можна вибрати різні лопати. Фломастер залишає слід на папері. Функцію фломастера можна уточнити, якщо для нас це важливо: залишає слід червоного кольору на папері. А якщо нам потрібно щось записати на склі, плівці, снігу, піску?
Якщо такі уточнення не важливі для нас, можна сформулювати функцію одним словом: ручка — «писалка», машина — «возилка» тощо.
Іноді для опису функції предмету діти придумують слова, яких в українській мові немає, але вони іноді дуже влучно вказують на функцію предмету. Діти можуть навіть придумати нову назву предмету. Наприклад, овочевий магазин — салатний магазин (тому що в ньому продають продукти для салату), лопата — копалка (тому що копає).

Отже, повторимо основні положення функціонального мислення.
1. Нам потрібні не предмети, а функції (дії), для виконання яких цей предмет створено.
Люди так звикли мати різні предмети, що часто не задумуються над їх функціями. Тому їм такий нестандартний підхід здається дивним і незрозумілим. Саме по цій причині функціональне мислення варто виховувати з дитинства, адже воно має свої переваги.
2. У будь-якого предмета є свої переваги і недоліки. Зробити предмет кращим: збільшити переваги і усунути (а якщо це неможливо, хоча б зменшити) недоліки, — легше, аналізуючи функції предмету.
3. Будь-який предмет може виконувати, крім головної, багато різних функцій.
4. Будь-яка функція (дія) може бути виконаною кількома різними способами.

Олівцем можна малювати чи писати на папері. Цей самий олівець можна використовувати, як паличку, щоб підв’язувати квіти, він допоможе проткнути папір, вирити невелику ямку, його можна використати, як закладку в книжці, підкладати, щоб не зачинилася дверь, а також є ще безліч варіантів використання олівця. Але малювати чи писати можна ще ручкою, крейдою, фломастером, фарбами, вуглем, брудним пальцем, соком тощо.
На стільцях зазвичай сидять. Але стілець просто незамінний, якщо потрібно щось дістати, на нього можна щось покласти, використати, як маленький столик, якщо це дійсно потрібно, його, навіть, можна спалити, щоб зігрітися тощо. Але сидіти зовсім не обов’язково на стільці, можна зручно влаштуватис я на столі, підвіконні, підлозі, подушці, камені, дощечці, креслі, дивані тощо.

Лото для розвитку функціонального мислення

Розвивати системне і функціональне мислення необхідно змалку, використовуючи різноманітні ігри. Одна з них — лото для дітей 3-4 років. (Намалювати такі картки я не вмію, тому пишу основний принцип, а Ви добирайте малюнки і створюйте картки.)


Лото складається з двох типів карток: на великих картках намальована будь-яка добре знайома дітям дія, на маленькихпредмети, потрібні для її виконання. Діти вибирають предмети відповідно обраним вами діям. Гра має декілька ступенів ускладнення. Розглянемо їх.
Перший рівень складності. Спочатку варто показувати дітям невелику кількість різних предметів. Наприклад, на карточці зображено як малятко вмивається. Що потрібно малятку? Показуємо дитині дві карткі — з рушником і з лопатою (вибираємо предмети для зовсім різних дій). Дитина вибирає те, що вважає потрібним, намагається обґрунтувати свій вибір. Спочатку варто показувати предмети, один з яких, навіть, смішно уявити необхідним для виконання вибраної дії. Поступово вибір необхідного предмета ускладнюється: стає більше предметів серед яких вибирають діти, функції предметів стають все більше схожими.
Під час гри необхідно звертати увагу не тільки на правильність вибору карток (дитина може знайти свій власний варіант), а й на правильне обґрунтування дій. Дитина може, на погляд дорослого, знайти картку неправильно, але, особливо в цьому випадку, потрібно звернути увагу на обґрунтування її дії. Дитина має, насамперед, навчитись доводити, що її дії також можна вважати правильними.
Наприклад, кран з водою і кастрюля. Звичайно, кастрюля для вмивання використовується рідко, але якщо трапилася аварія і вода з крану не тече?
Другий рівень складності. Коли діти добре зрозуміли правила вибору предметів, варто ускладнити завдання ще більше. Вибираючи предмет, діти пробують називати його функцію. Спочатку їм буде це складно робити, назви функцій предметів будуть не дуже влучними і зрозумілими. Але поступово з вашею допомогою діти привчаться це робити. Наприклад, мило — намилює руки, рушник — витирає руки, стільчик — щоб дістати до водички.
Третій рівень складності. Коли діти вибрали всі (чи майже всі) необхідні для виконання дії предмети, запропонуйте їм розмістити картки з предметами у порядку їх використання для здійснення обраної дії. Наприклад, малятко миє руки. Для цієї дії предмети потрібні у такому порядку: стільчик, кран з водою, рушник. Зверніть увагу, предмети можуть повторюватися, тому варто кілька карток зробити однаковими.
Вибираючи картки, діти уявляють як виконуються добре знайомі дії. Це допомагає їм правильно вибрати необхідні предмети, не пропустивши жодного. Поступово діти навчаться, вибираючи предмети для виконання дій відповідати на запитання: «Що потрібно? (Який предмет потрібний?) Навіщо потрібен предмет? Коли предмет необхідно використати? (Для визначення порядку використання предметів.)»
Четвертий рівень складності. Запропонуйте дітям складні дії — це дії, які складаються з кількох інших дій. Наприклад, ми миємося — миємо руки, миємо голову, вмиваємо лице, миємо ноги, миємо тіло, витираємось рушником тощо.
Запропонуйте дітям розкласти складну дію на кілька дій (вибрати відповідні картки із зображенням дій; можна також запропонувати дітям уявити, як виконується складна дія, розповісти, з яких дій вона складається, а потім перевірити свої висновки за допомогою карток), визначити порядок їх виконання, обгрунтувати вибір і порядок виконання дій, визначити, які предмети необхідні для  виконання дій, та вказати їх функцію.
Чи завжди у предметів однакова функція? Можливо функція залежить від дії, для виконання якої ми взяли предмет? Можливо, якась дія виконується декілька разів у процесі виконання складної дії?
П’ятий рівень складності. Запропонуйте дітям зворотне завдання: виберіть картки з предметами, а діти знаходять дію, для виконання якої усі ці предмети необхідні. Можливо, діти знайдуть кілька дій, для виконання яких потрібні вибрані предмети. А можливо, вони вигадають дії, ще не намальовані на картках?

Використана література
Тамберг Ю.Г. Развитие мышления ребенка с использованием методик ТРИЗ / Развитие функционального мышления. — http://www.triz.natm.ru/function/fun_01.htm  

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко

3 коментарі:

  1. Супер! Це все в моїй голові живе, але ви так конкретно розклали поличками! Завтра ж залучу дітей до першого рівня. Якби ще й батьків до цього залучити, бо біда з ними!Дякую! Дуже цікаво вас читати!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую Вам, Валентино! Мені дуже приємно, що моя праця потрібна, що моїми доробками користуються :))) Приходьте у мою спільноту: там багато цікавого https://plus.google.com/u/0/communities/113238661952117667102 та https://www.facebook.com/groups/LogikiSvity/?ref=aymt_homepage_panel

      Видалити