неділя, 14 травня 2017 р.

Як активізувати творчість?

Вчимося та розмірковуємо разом


Творчість — це не сума знань, а особлива спрямованість інтелекту, особлива взаємозв’язок між інтелектуальним життям особистості і проявом її сил в активній діяльності.
Василь Сухомлинський




Що таке творчість?

Творчість, креативність… Ці поняття дуже важко визначити. Але все-таки спробуємо. У різні часи вчені, філософи, психологи, педагоги по-різному визначали це поняття.
Творчість здебільшого розглядається у двох аспектах: філософському і психологічному. Філософія розглядає питання сутності творчості, а психологія досліджує процес, «механізм» творчої діяльності.
Творчість (за словником по філософії) — процес людської діяльності, який створює якісно нові матеріальні та духовні цінності. Діяльність може бути творчою у будь-якій галузі: науковій, виробничий, технічній, художній, політичній тощо. Завжди там, де створюється, відкривається, винаходжується щось нове, обов’язково діяльність стає творчою. Неповторність (за характером здійснення і результатом), оригінальність, унікальність — основні риси творчої діяльності.
Види творчості визначаються характером діяльності людини — творчість винахідника, організатора, наукова і художня творчість та ін. В процесі творчості беруть участь духовні сили людини, в тому числі уява, а також майстерність, яка виникла під час навчання і практичної діяльності людини і необхідна для втілення творчих задумок.



В психології творчість вивчається головним чином у двох аспектах: як психологічний процес створення нового і як сукупність якостей особистості, що забезпечують її включення у цей процес.
Психологи виділили декілька стадій творчого процесу — від народження задуму до миті (її неможливо передбачити), коли у свідомості виникає нова ідея. Так англійський вчений Г. Уоллес (1924) розділив творчий процес на чотири фази: підготовку, визрівання ідеї, осяяння і перевірку. Експериментальна психологія також показала, що несвідоме і свідоме, інтуїтивне і розумове в процесі творчості доповнюють одне одне.
Сукупність психічних якостей творчої особистості стала об’єктом вивчення за часів створення тестів і методик їх обробки та аналізу. Особлива роль тут відводиться уяві, гнучкості та критичності мислення, дивергентному мисленню, а також внутрішній мотивації творчості, здібності до наближення понять, цілісності сприйняття тощо.
Але П. Торренс, автор одних з найвідоміших і найпоширеніших тестів творчості, висунув наступне принципове положення. Тест, що правильно діагностує креативність, неможливий в принципі! Причиною є протиріччя між сутністю тестів і сутністю творчості. Тест — це стандартизована процедура обстеження за заданим набором параметрів. А сутність творчості і полягає у виході за рамки заданого і відомого. Виходить, що тест творчості — це стандарт вимірювання нестандартного.
Педагогічний енциклопедичний словник визначає, що стимулом творчої діяльності є проблема, яку неможливо вирішити традиційними засобами. Оригінальний продукт діяльності виходить в результаті висування нестандартних гіпотез (припущень), знаходження нестандартних зв’язків елементів проблемної ситуації тощо.
Креативність (від лат. creatioстворювання) у більшості джерел стала синонімом творчості. За визначенням П. Торренса, креативна людина чутлива до проблем, до дефіциту знань або протиріччями у них, до об’єднання різноманітної інформації, до дисгармонії елементів; може визначити пов’язані з між собою проблеми; шукає їх вирішення, висуває гіпотези про можливість вирішення; перевіряє та спростовує ці гіпотези; змінює їх; ще раз перевіряє; а потім остаточно обґрунтовує результат.



Прояви творчості. Які вони?

Задатки творчості є у кожної людини. Необхідно тільки їх розкрити і активізувати. Прояви творчих здібностей можуть бути різними  від яскравого таланту до скромних і малопомітних, але сутність творчого процесу однакова для всіх. Різниця — в конкретному матеріалі творчості, масштабах досягнень та їх значущості для суспільства.
Кожен педагог має обов’язково пам’ятати, що відомий психолог Л. Виготський, підкреслював: результат творчої діяльності може бути новим відносно системи знань, способів дій, оцінних орієнтацій тощо конкретної людини, а не абсолютно новим. Творчість сприяє розвитку особистості, культури. Творчим може бути не лише результат діяльності, а й сам процес пошуку результату. Ми маємо пам’ятати, що результат розв’язання проблеми може бути однаковим, а от способи його досягнення можуть сильно відрізнятися один від одного. В багатьох випадках ця «родзинка» має найбільшу цінність. Адже не дарма у розвивальному навчанні переноситься акцент із результату на процес його досягнення.



Не згасіть вогник творчості

Виховати творчу особистість прагне кожен педагог. І починати потрібно вже у дитячому садочку. Не згасити вогник творчості у дошкільнят, навчити їх поважати будь-які прояви творчості, підтримувати прагнення знайти щось нове і цікаве.
Педагог має обережно підтримувати, навіть іноді фантастичні, ідеї дітей. Адже саме такі ідеї у майбутньому можуть стати основою найсучасніших розробок. Згадаємо цікаві розповіді Жюля Верна про дивні подорожі: капітана Немо на підводному човні, до Місяця, до центру Землі тощо. Скільки, на наш погляд, тепер вже звичайних, а раніше дивовижних новинок, вперше придумали письменники-фантасти.
Дуже добре, якщо діти прагнуть міркувати самостійно, не бояться відстоювати власну думку, наполегливо шукають кілька варіантів розв’язання, порівнюють їх і знаходять (якщо це дійсно можливо) найкращий варіант.
Але малюки ще мають навчитися робити все це. Звичайно, в когось з них творчі прояви видно яскравіше, з кимось необхідно додатково попрацювати і знайти цікавіші саме для нього види діяльності. Творчість дітей проявляється там, де їм зрозуміло, цікаво, де є нагода отримати несподіваний, яскравий результат. Дітям цікаво щось робити руками, розмірковуючи над тим, як краще, цікавіше і швидше це зробити і в результаті отримати щось «матеріальне» — цікаву аплікацію, малюнок, іграшку, фокус, побачити несподіване у звичайних речах...



«Складові» творчості

Психологи і педагоги вважають, що творча людина легко генерує оригінальні та несподівані ідеї, здатна відійти від стереотипів.
Дж. Гілфорд виділяє наступні параметри креативності:
• здібність до знаходження і постановки проблеми;
• здібність до генерації великої кількості ідей;
• здібність до генерації різноманітних ідей (гнучкість мислення);
• здібність висувати нестандартні ідеї (оригінальність мислення);
• здібність удосконалювати об’єкт творчості, додаючи деталі;
• здібність вирішувати проблеми, тобто до аналізу та синтезу.
Творча людина обов’язково має багату уяву.
Уява — «передбачення того, чого ще не існує — або в особистому досвіді певної людини, або в дійсності взагалі».
Розрізняють відтворювальну та творчу уяву.
Уява відтворювальна — створення образів об’єктів, які раніше не сприймалися людиною, відповідно їх опису або умовним зображенням (кресленням, картою, текстом тощо).
Уява творча — самостійне створення нових образів, які можуть втілюватися в оригінальні продукти діяльності у подальшому житті.
Фантазія — уява, яка характеризується особливою силою, яскравістю та незвичайністю уявлень та образів, що створюються.



Фантазія дає змогу знайти нову точку зору на відомі факти і саме тому вона має велику науково-пізнавальну цінність. Важко уявити творчу людину без фантазії, але фантазія не повинна надто втратити зв’язок з реальністю (якщо мова йде про винахідництво), хоч цю межу дуже важко визначити. Саме у фантазії міститься початок великих відкриттів, які лише передбачаються та передчуваються.
У багатьох різноманітних виданнях викладена думка про ідентичність понять «уява» та «фантазія». Та це й не дивно: слово «фантазія» (phantasia) у перекладі з грецької означає «уява». На мою думку, фантазія — це творча уява.
Уява, фантазія допоможуть дітям навчатися уявити ситуацію, описану в умові завдання саме так, як вона описана (нічого не додавши від себе і нічого не пропустивши); уявити за описом в умові завдання, як виглядають діючи особи будь-якої ситуації; вмінню поставити себе на їх місце, прогнозуючи їх вчинки, уявити, де знаходитимуться діючі особи завдання, як вони мають діяти.
Уява дає змогу дітям уявити результат розв’язку завдання (принаймні у загальному вигляді) до того, як вони почали розв’язувати (на етапі постановки задачі). Потім відповідно уявленому результату спланувати свої дії, необхідні для досягнення результату.



Умови активізації творчості

Вчений П. Сміт вважає, що для розвитку творчих здібностей у дітей необхідно надати їм матеріали для занять і можливість працювати з ними, заохочуючи творчі інтереси дітей; необхідна також наявність внутрішньої розкутості й свободи.
Дж. Гілфорд виділив наступні способи стимуляції творчої активності.
1. Забезпечення сприятливої атмосфери. Доброзичливість педагога, відмова від різкої критики дій дитини. Педагог має вміти слухати і розуміти дітей, бути їхнім товаришем, вчасно надавати поради (саме поради, а не вказівки!!!). Щиро радіти, навіть, найменшим досягненням, співчувати, якщо у дітей щось не виходить. Педагог вчасно (не рано, але й не пізно) приходить на допомогу; вчить виправляти помилки; якщо потрібно, підказує шлях до вирішення проблеми (але ніколи не вирішує її за дітей).
2. Збагачення навколишнього середовища різноманітними новими, цікавими і, навіть, несподіваними предметами. Педагог вигадує цікаві ситуації для розвитку допитливості дитини. Надання дітям можливості активно задавати запитання і відповідати на них наскільки можливо адекватно і творчо.
3. Заохочення висловлювання оригінальних ідей.
4. Забезпечення можливостей для вправ і практики. Широке використання запитань, на які можна дати декілька варіантів відповіді. Нагадувати дітям про необхідність знаходження кількох варіантів розв’язання завдання, і, якщо потрібно, знаходження кращого з них.
5. Використання особистого прикладу творчого підходу до вирішення проблем.
Психолог В.Н. Дружинін вважає, що креативність актуалізується лише тоді, коли це дозволяє навколишнє середовище. Для формування креативності необхідні такі умови:
• відсутність зразка діяльності;
• наявність позитивного зразка творчої поведінки (спілкування дітей з дорослими, у яких добре розвинені творчі здібності);
• створення умов для наслідування творчої поведінки;
• соціальне підкріплення творчої поведінки.




Творці теорії розвивального навчання виділяють наступні умови, необхідні для створення на заняттях атмосфери, сприятливої для творчості й розвитку.
1. Педагог має демонструвати дітям «живе» мислення. Він виступає не як носій інформації, а як людина, яка знає, як виникають знання і може дотепно розповісти про це. Тобто може навчити дітей отримувати нові знання на власному прикладі. Не бійтеся робити помилки у власних розв’язках! Адже помилки іноді можуть навчити більше, ніж бездоганні розв’язки. Діти вчаться аналізувати помилки, враховувати їх надалі, вони бачать хід міркувань, навчаються міркувати. Поступово діти вчаться уникати вже зроблених, можливо не один раз, помилок, але це не завадить їм робити інші помилки. Таким чином, можна вчитися на власних помилках. Діти розуміють, що помилка — це не страшно. Головне вчасно її знайти і навчитися виправляти.
2. Знання не даються в готовому вигляді: наскільки це можливо, вони виводяться, формулюються шляхом колективних (або іноді й особистих) міркувань, на основі знань, які діти вже мають, враховуючи досвід дітей, а іноді й їхню винахідливість, інтуїцію, вигадливість.
3. Основна мета заняття — не розв’язування певної кількості завдань, а створення умов, де має відбутися думка, де постійно працює дитяча здогадка, інтуїція, фантазія. Іноді краще розв’язати одне завдання, але знайти різні способи розв’язування, проаналізувати їх. Дуже добре, якщо під час розв’язку діти знайшли хоча б декілька різних ідей.
Ми маємо також пам’ятати, що навчання це не змагання. Всі люди різні, діти засвоюють знання кожний у своєму темпі. Повільніше розв’язувати завдання не означає гірше. Іноді малюк знаходить розв’язок довго, а потім виявляється: його варіант настільки цікавий, що вартий кількох інших рішень.
Іноді дитина досить швидко знайшла аж 10 відповідей, але в їх основу поклала лише одну ідею. А інша дитина розмірковувала довго, знайшла всього навсього 2 відповіді, але в їх основі полягає цілих 2 ідеї. То що краще? Мені здається, що краще 2 ідеї.
Вчитель має міркувати разом з дітьми, не нав’язувати їм свій розв’язок. Він допомагає знайти власний розв’язок; якщо дітям важко знайти правильний шлях розв’язання, вчитель пропонує свій шлях (але не повністю розповідає розв’язок, а тільки вказує початок шляху або ідею рішення, і, якщо це дійсно потрібно, «веде» дітей по цьому шляху за допомогою запитань).





У наступній статті я наведу приклади завдань, які допоможуть активізувати творчість


Використана література
1. Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова. 4-е изд.-М.: Политиздат, 1981. - 445 с.
2. Педагогический энциклопедический словарь / гл. ред. Б.М. Бим-Бад. М. : Большая рос. энцикл., 2002. – 528 с. : ил.
3. Internet-версия психологических справочников «Психология — идея, ученые, труды», «Психология 2000» в серии «Мультимедийная энциклопедия знаний» Центрального регионального отделения РАО, http://www.mtu-net.ru/psi/index.htm
4. Светлана Гин Условия формирования креативности. Гомель, 2004, trizway.com
5. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. Опыт теоретического и экспериментального психологического исследования. - М.: Педагогика, 1986. 239 с.
6. Як допомогти дитині стати творчою особистістю / Упор. Л. Шелестова. – К: Ред. загальнопед. газ., 2003. – 112 с. – (Бібліотека «Шкільного світу»)
8. Амнуэль Песах Рафаельович Курс лекцій по развитию творческого воображения и теории решения изобретательских задач для начинающих. – 1999, www.trizminsk.org/e/rtv
науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко

Немає коментарів:

Дописати коментар