неділя, 19 жовтня 2014 р.

Такі різні спогади…

Бесіда з дорослими


Як зробити так, щоб діти з радістю йшли до дитячого садка, щоб було менше сліз під час розставання з мамою і татом, щоб лагідна і винахідлива вихователька запам’яталася на все життя, і щоб спогади про дитячий садок були тільки приємними? Напевно, перше про що ми говоримо — про вихователів. Але ж насправді відповідальні за хороший настрій кожної дитинки є всі працівники дитячого садка. Поміркуйте про це, будь ласка!




У дитячому садочку найчастіше я бачила вихователів: вони щодня зустрічали мене вранці, саме з ними я проводила цілий день, з ними я прощалася щовечора.
Іноді я бачила завідувачку — господиню дитячого садка, як моя мама вдома. Її справа — подбати, аби у дитячому садочку було затишно, цікаво, смачно годували, було де гратися і діти не сумували за мамою і татом.
Я ніяк не могла вирішити, яка ж вона — добра чи погана? Адже мої зустрічі з нею були такими різними.




Якось ми прийшли з прогулянки, почали роздягатися. Я потягнула не за той кінець зав’язочок до шапочки і утворився вузол. Що робити? Адже я і шапочку зняти не можу, і невідомо як її потім надягати. А вихователька зайнята. І тут зайшла вона, господиня садочка, і одразу побачила, що у мене проблема. Не сварила, що я така недотепа, а акуратно і обережно допомогла розв’язати шапочку. Спасибі. Виходить, що ця людина така уважна і добра!



А цей випадок стався на прогулянці восени. По боках доріжки росли довгі клумби з височенними квітами. Так цікаво стрибати через них! Не думайте: ми намагалися стрибати обережно і топтали клумбу лише у крайніх випадках. Та й квіти вже майже не цвіли, їх все одно скоро мали вирвати з корінням. І тут ми побачили завідувачку. Звідки тільки вона з’явилася? Як же вона нас сварила! І, головне, ми так і не зрозуміли, за що саме. Адже квіти ми майже зовсім не потоптали.



Одного разу ми загралися у групі: кричали, повалили горщик з квітами. Нас вихователька покарала: наказала стояти з піднятими вгору руками, аж поки вона не дозволить їх опустити. Так сумно і образливо стояти, і руки дуже болять. А тут як раз зайшла завідувачка і дозволила нам тихенько посидіти на стільцях. Це теж покарання, але не таке образливе — ми ж заслужили…



А як було приємно, коли на новорічному святі за виконання ролі снігоруньки, завідувачка подякувала мені при всіх!

Хотілося б щоб дитячі спогади були приємнішими…









науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко

Немає коментарів:

Дописати коментар