четвер, 21 серпня 2014 р.

Слова замість гармат



Інформаційна війна: історія, сучасність, правила поведінки…

Частина 2


Початок публікації читайте тут

Солдати інформаційної війни


В інформаційній війні за великим рахунком немає військовозобов’язаних і непридатних (хіба що маленькі діти або ті, хто втратив здатність критично мислити, — це вже постраждалі). Тож кожен має зважити всі «за» і «проти» і відповідально вирішити, чи дивитиметься на все, що діється, як сторонній спостерігач, чи візьме посильну участь у зменшенні лавини брехні, розповсюдженні правдивої інформації, посиленні її дії, поліпшенні настрою і піднесенні бойового духу своїх товаришів і незнайомих людей.

Що насамперед потрібно робити:
• обмежувати доступ до небажаних ресурсів;
 розповсюджувати бажану інформацію (правду та інформацію, яка підносить настрій і бойовий дух людей).




Тепер коротко про кожну позицію в переліку.

Як можна обмежити доступ до небажаних ресурсів


Основна роль тут відводиться професіоналам, але кожен може ЗВЕРНУТИ УВАГУ на інформаційну провокацію і ЗМЕНШИТИ її НАСЛІДКИ.
Ви можете залишити повідомлення про певну статтю на офіційному ресурсі, розповісти про це друзям і знайомим, написати пост у соціальних мережах, допомогти забанити користувача (для цього треба написати на нього скаргу власникові ресурсу).
Кожне Ваше звернення має бути чітким, точним, виваженим, написаним спокійним урівноваженим тоном, бажано з викладом Вашої позиції, цитуванням джерела тощо.

Примітка. Відомо, що слово «бан» перекладається як «заборона» або «оголошення поза законом». Це відомий в Інтернеті спосіб контролю за різними діями користувачів, їхньою поведінкою.
Що значить забанити? Як правило, якщо забанити користувача, то він позбудеться якихось прав або буде обмежений у правах. Це може бути заборона на створення нових повідомлень, нових тем на форумі. Також користувачеві можуть заборонити відправляти повідомлення в чаті.
Така можливість була введена саме з метою захисту інтернет-ресурсів від різних «тролів» і спамерів, вандалів, інших осіб, чиї повідомлення шкодять продуктивній роботі певного ресурсу.

Ми маємо усвідомлювати, що поширюючи інформацію через інтернет-ресурси, ми фактично стаємо неофіційними ЗМІ, тому маємо:
  спочатку міркувати, потім діяти;
  не діяти під впливом емоцій — вгамувати перше роздратування й обурення, знайти найприйнятніший, найефективніший, найшвидший шлях відповідно до ситуації і тільки потім діяти;
 перевагу віддавати фактам, а не коментарям — хоч коментарі часом бувають дуже слушними і дотепними. Тут важлива особиста позиція і авторитет та порядність того, хто коментує;
•  перед розповсюдженням інформації спрогнозувати, до чого це може призвести — якщо у Вас є хоча б маленька підозра, що розповсюдження інформації може призвести до паніки, накоїти більше лиха, ніж принести користі, не розповсюджуйте інформацію на широкий загал (якщо вважаєте інформацію важливою, передайте її добре знайомим людям і попросіть не поширювати — їхня реакція допоможе підтвердити чи спростувати Ваш прогноз).




Кожен не тільки може, а й МАЄ ПРИБРАТИ небажану новину зі своїх життєписів, профілів, ресурсів тощо, тобто з усіх джерел, які переглядають Ваші знайомі, щоб не дати її розповсюдити.
Не розповсюджуйте новину «ДЛЯ ПРИКОЛУ» в надії, що всі сприймуть її як гумор: хтось із Ваших друзів зрозуміє й оцінить гумор, відповідно і передасть новину далі, а хтось сприйме її всерйоз, можливо, злякається, налякає інших, і це може дати імпульс хвилі дезінформації, а то й паніки.

ДАЛІ — про те, як повідомити інших про ресурс, який містить небажану інформацію.



Про інформаційну війну читайте також

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко

2 коментарі:

  1. Кожна інформація - це тільки один із 6-ти міліардів поглядів на ситуацію і це потрібно на прикладах показувати і роз'яснювати. Навіть спостерігаючи один і той самий факт люди по-різному це передають, так як різний довсід мають. І коли діти, приходячи до школи, заявляють, що будемо "убивати і мочити". Я завжди запитую: "А ти б хотів, щоб тебе убивали?" - Що посієш, те й по жнеш. Якщо агресія, не зустрічає агресію - вона нівелюється. Розмовляти про кожну інформацію: які думки і почуття вона викликає і якщо вона викликає агресію і страх..., то ця інформація шкодить здоров'ю. Заборонити інформацію - міф, який призведе до тоталітаризму. Навчити спокійно реагувати і осознано відноситись до дійсності, думати, критично відноситись до будь-якої інформації, розпізнавати, що вона несе з собою.
    З мого досвіду.
    1. В нашому дворі живе тотя Люда, характер в неї не простий, але ми вже звикли, якщо залишити її в спокої і не реагувати, вона заспокоїться. Коли почалась інформаційна війна, вона стала на весь двір кричати, що тепер росіян будуть вбивати і її теж. Я підійшла до неї і спитала спокійно: - Тьотьо Людо, Вас хтось образив?
    - Ні.
    - Так чому ви кричите, у Вас тиск підніметься, буде погано, прийдеться швидку викликати, Ви ж знаєте, що зроров'я губите? Вас ніхто і не збирається у нас тут ображати, говоріть як Ви звикли, і не слухайте дурних думок. Якщо, приходьте.
    Вона трохи заспокоїлась, зник страх в очах.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую :))))) Як раз я і пишу про зважений критичний погляд до інформації, яка оточує нас! Адже не тільки заборонити, а й обмежити доступ до інформації сьогодні неможливо.

      Видалити