неділя, 8 вересня 2013 р.

Дослідження по-дорослому (продовження)


Сходинки маленького дослідника: помиляйтесь на здоров’я


Початок статті про дослідження читайте за посиланням


Чи є хоча б одна людина, яка ніколи не помилялась? Напевно, ні. Але багато людей й досі вважають, що помилки — це погано. Коли дитинка вчиться, без помилок неможливо обійтися. У помилках багато інформації — що дитині складно, а що — ні; де ми, дорослі, маємо допомогти; де ми, дорослі, недопрацювали; на що потрібно вернути увагу… Краще «набити шишки» під час навчання, ніж під час виконання відповідального завдання. Тільки потрібно обов’язково запам’ятовувати власні (а краще ще й чужі) помилки, аналізувати їх, враховувати надалі. Тоді щоразу буде виходити все краще й краще. Тож сьогодні мова про помилки і про роль дорослих у дослідницькій діяльності дітей.



Користь помилок


У процесі дослідницької діяльності педагог має організувати взаємодію між її учасниками. Будь-яка пошукова діяльність за своєю природою передбачає зіткнення різних поглядів, тобто є діалогічною. Тому процес розв’язання завдань не може здійснюватися інакше, як у формі навчального діалогу.
Діти вчаться прислухатися до думок інших людей, поважати погляди іншої людини. У таких ситуаціях формується критичне ставлення дітей до результатів власної діяльності, уміння порівнювати не тільки результат (він може бути і однаковим), а й весь процес розв’язання. Діти за допомогою дорослих аналізують не тільки досягнення, а й помилки (без них взагалі неможлива дослідницька діяльність), вчаться на власних помилках і намагаються враховувати їх надалі. Вони розуміють, що помилка — це не страшно. Головне вчасно її знайти і навчитися виправляти.

Річард Ремсі
Насамперед, дуже важливо вміти об’єктивно порівнювати свої «сьогоднішні» і «вчорашні» досягнення. Чи є у мене успіхи? Яких помилок я припустився? Як досягти кращих успіхів? Важливо, щоб діти це робили не заради оцінки, а заради знань мені цікаво знати більше, я бажаю навчитися це робити, прикро коли в мене щось не виходить, але я можу цьому навчитися.
Також завжди цікаво порівняти свої досягнення з досягненнями товарішів, але це не повинно викликати нездорову конкуренцію хоч змагання і має бути присутнім на заняттях. Хто знайде найцікавіше рішення? Яка команда знайде найбільше варіантів розв’язку? Сьогодні краще вийшло у товариша, я радію його успіхам. Завтра я буду уважнішим та стараннішим і, можливо, щось зроблю краще, ніж він. А можливо я щось інше роблю краще, ніж товариш?

Річард Ремсі
Педагог повинен пам’ятати, що навчання це не змагання. Всі люди різні, діти засвоюють знання кожний у своєму темпі (але вчитель уважно слідкує, щоб темпи засвоєння навчального матеріалу не були надто різними). Повільніше розв’язувати задачу не означає гірше. Іноді малюк знаходить розв’язок довго, а потім виявляється: його варіант настільки цікавий, що вартий кількох інших рішень. Іноді дитина досить швидко знайшла аж 10 відповідей, але в їх основу поклала лише одну ідею. А інша дитина розмірковувала довго, знайшла всього навсього 2 відповіді, але в їх основі полягає цілих 2 ідеї. То що краще? Мені здається, що краще 2 ідеї.
Ось чому важливіше порівнювати свої досягнення зі своїми ж минулими здобутками. Кожного разу дитина має робити хоч маленький крок, але обов’язково вперед. І якщо трапляється крок назад, варто зупинитись і поміркувати: що заважає прогресу, як виправити становище.

Організатор-помічник


В спорі народжується істина. Важливо навчитися висловлювати свої думки так, щоб їх розуміли інші, пояснювати їх, поважаючи своїх опонентів.
Отже, організація дослідження вимагає зміни ролі педагога. Дитина рівноправний учасник навчання. Педагог не є носієм готового зразка або інструкції, він учасник спільних роздумів, пошуку, порадник. Тільки така позиція педагога і дитини зумовлює зацікавленість обох сторін у результатах навчання та формування у дітей навчально-пізнавальну мотивацію.

Річард Ремсі
Надати зразок дослідницької діяльності принципово неможливо: будь-яке дослідження втрачає смисл, як тільки задано зразок пошуку і результат. Організувати навчальну діяльність дітей (принаймні спочатку) педагог може тільки досліджуючі разом з дітьми. Таким чином, процес навчання набуває характер спільної діяльності педагога і дитини, тобто реального співробітництва.
Оскільки дитина у цій діяльності рівноправний суб’єкт, її дії не можуть бути зовнішньо регламентованими (наприклад, заданим зразком, правилом тощо). Відповідно неможливо і регламентувати дії педагога, який має коригувати дії дітей у залежності від того, як вони розгортаються фактично. Тим самим діяльність педагога набуває творчий характер, який неможна формалізувати, а сам педагог стає таким самим суб’єктом навчання, як і дитина.
Педагог має міркувати разом з дітьми, не нав’язувати їм своє рішення, а допомагати знайти власне; якщо дітям важко знайти правильний шлях рішення, пропонувати свій шлях (але не повністю розповідати розв’язок, а тільки вказати початок шляху або напрямок руху до рішення, і, якщо це дійсно потрібно, вести дітей по цьому шляху за допомогою вдалих запитань).

У наступних статтях блогу читайте про приклади розв’язування задач за допомогою дослідження.


Річард Ремсі

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко

Немає коментарів:

Дописати коментар