вівторок, 13 серпня 2013 р.

Дослідження по-дорослому

Джерело творчості дітей


Знання буває двох видів. 
Ми самі знаємо предмет — 
або ж знаємо, де знайти про нього відомості.
Бенджамін Франклін

Зараз досить багато говорять про гармонійний розвиток особистості. Тож з’ясуємо зміст цього поняття. Адже ритм життя, темпи розвитку науки і технологій примушують нас по-новому ставити акценти. Якщо раніше акценти ставилися на отримання якомога більшого обсягу інформації, заучування, вивчення вже відкритих законів природи і суспільства, то зараз шалене прискорення самих різних процесів призвело до того, що знання застарівають раніше, ніж діти закінчують школу і виші. Тож, звичайно, у нових умовах має бути й інша освіта, і поняття «гармонійний розвиток» набуде іншого змісту.


Сьогодні заняття у дитячому садку — початок дороги довжиною в життя, по якій не повезе ніякий транспортний засіб, йти доведеться пішки, розраховуючи тільки на власні сили, долаючи всі перешкоди, супротив вітру, іноді ступаючи крок вперед, а два — назад… Це дорога освіти — самоосвіти, саморозвитку, самовиховання — де кожен сам собі критик, цензор, учитель, дослідник…
До такого відповідального шляху ми маємо готувати дітей вже у дитячих садках: розвивати волю, відповідальність, людські якості, укріплювати характер, вчити досліджувати, технологіям саморозвитку та самовиховання, використовувати інформаційні технології, технологію дистанційного навчання. Кожен має вміти самостійно ставити мету та задачу, будувати траєкторію вирішення проблеми, перевіряти правильність отриманих результатів, порівнювати, вибирати кращі для певних умов варіанти розв’язку тощо.
У статті про відкриті задачі ми вже розпочали розмову про технології отримання нових знань. Сьогодні до Вашої уваги мої роздуми про дослідження на заняттях з дітьми у дитячому садку і початковій школі. А у наступних статтях я наведу приклади використання дослідження під час розв’язування задач у технології «Логіки світу».

Дональд Золан

Дослідження по-дорослому. Сама постановка такого питання викликає не аби яке здивування, адже дорослі звикли, що наукове дослідження їх привілей. Але ж діти — дослідники від народження. Саме дослідження допомагає їм пізнавати навколишній світ. І саме етапи наукового дослідження діти несвідомо використовують, ознайомлюючись з довкіллям.
Отже, як організувати дослідження дітей під час занять у дитячому садку? Як зробити їхні знання глибшими, міцнішими, такими, що стануть у пригоді в подальшому житті? Як навчити дітей самостійно отримувати знання?

Л. С. Виготський наполягав: навчання завжди має йти попереду розвитку. Саме тому на заняттях у дитячому садку та школі педагог має насамперед навчити дітей вчитися, тобто самостійно здобувати й засвоювати знання, а також уміти ними користуватися — наскільки можливо адекватно і творчо.



Знання деяких принципів 
легко компенсує незнання деяких фактів.
Клод Адріан Гельвецій

Що вивчати?


Сьогодні для фахівця в будь-якій галузі важливо вміння орієнтуватися у безмежному інформаційному просторі, вміти швидко знайти потрібну інформацію, проаналізувати її, перевірити достовірність, а потім ефективно використати, в тому числі й для отримання нових знань. Важливо не знати щось, а знати, де це можна знайти і вміти це робити. Тому і перед педагогом стоїть не тільки питання «Як вчити?», а і, можливо важливіше, «Що вивчати?».
Кожній людині доступна величезна кладова інформації. Як розібратися? Як знайти потрібні відомості? І, взагалі, зрозуміти що саме потрібно? У наш час дуже швидко змінюються технології, поновлюється техніка, змінюються й способи подання і знаходження інформації. Виникає постійна потреба набуття нових знань і навичок. Навчити дітей всьому заздалегідь просто неможливо. Незавжди можливо навіть передбачити, які саме знання будуть потрібними їм у майбутньому. Та ще й навчати потрібно так, щоб знання, набуті учнями, не застаріли раніше, ніж вони закінчать школу та інші навчальні заклади.




Тому особливо важливо, щоб дитина з найперших своїх кроків розвивалася як особистість, прагнула та навчалася активно досліджувати навколишній світ в усій його складності та новизні. Це прагнення до активного пізнання необхідно розвивати з дитинства. Головним фактором, що визначає розвиток мислення дитини, є не зміст знань, який обов’язково нарощується в процесі навчання, а методи їх засвоєння. Тому не так важливо те, чому ми навчаємо, як важливо те, як ми це робимо.
За словами доктора фізико-математичних наук, професора, одного із засновників «жанру» літератури для абітурієнтів (довідники, задачники тощо) Георгія Володимировича Дорофєєва, на сучасному етапі відбувається переорієнтація освіти на пріоритет розвивальної функції навчання стосовно його освітньої та інформаційної функцій, перенесення акцентів із збільшення обсягу інформації для засвоєння на формування вмінь використовувати інформацію.
Суттєвим також є те, що загальні тенденції розвитку сучасного виробництва такі, що дослідницький пошук сьогодні стає частиною будь-якої професії. Тому й дослідницька поведінка вже не є вузькоспеціалізованою діяльністю, виключною прерогативою наукових робітників, а є невід’ємною характеристикою особистості, притаманною професіоналам у будь-якій галузі діяльності, складовою частиною стилю життя сучасної людини. Підготовка дитини до дослідницької діяльності, навчання її вмінням та навичкам дослідницького пошуку стає найважливішою задачею сучасної освіти.

Навчити дітей вчитися


Слід відмітити також, що серед численних задач педагога є і задача формування пізнавального інтересу у дітей, а «...без мислення, інтелектуальної напруги» такого інтересу немає.
Навіщо формувати пізнавальний інтерес? Тільки за умови його існування діти зацікавляться отримати знання: не для оцінки, не для батьків, а тому що цікаво і буде потрібним у майбутньому житті (в тому числі для отримання нових знань). Тільки за умови наявності пізнавального інтересу знання будуть твердими і глибокими, дітей зацікавить сам процес отримання знань. Вони намагатимуться активно сприймати інформацію на уроках (а педагог має це підтримувати і допомагати), аналізувати отриману інформацію, прагнути самостійно здобувати знання.
Формувати пізнавальний інтерес необхідно вже з 6 років, щоб діти розуміли «як?», «за допомогою чого?» можна пізнавати навколишній світ і навчалися це робити. Тому вже у початковій школі має бути сформованим пізнавальний інтерес, як бажання знаходити і здатність бачити зв’язки між знаннями, які отримуються на різних предметах. Тільки у цьому випадку можна по-справжньому зрозуміти сутність процесів і знайти спосіб вирішення проблем, тоді ми отримаємо стійкий результат.
Д. Б. Елконін вважав, що потрібно з першого дня дитини в школі дати їй дійсно наукові поняття (а я вважаю, що і наукові способи використання понять і аналізу отриманої інформації). Дитина має зрозуміти: вчитися в школі означає не просто опановувати знання, а й з’ясовувати їх походження.
Для цього необхідно бачити зв’язок старого досвіду з новим, вміти поставити дитину перед проблемою, яку необхідно вирішити і для розв’язку якої вона має необхідні засоби, але і засоби не лежать на поверхні. Педагог має підвести дитину до задачі так, щоб вона сама побажала її розв’язати: побажала діяти, міркувати, шукати, пробувати.
Якщо ми бажаємо сформувати пізнавальний інтерес у дитини, неможна давати їй готові способи вирішення проблем. Навпаки, необхідно ставити рогатки, не полегшувати, а ускладнювати пошук нових способів, визначаючи лише шлях до їх самостійного відкриття. Щоб щоразу лобом об стіну. Щоб виник інтерес до стіни, а не до драбини, яка допоможе цю стіну подолати. Дітям потрібно навчитися бажати (саме так!) шукати розв’язок щоразу, коли перед ними виникає перешкода, а не використовувати обхідні шляхи. (О. Дусавицький)

Дональд Золан

Найвища форма пізнавального інтересу — теоретичний пізнавальний інтерес. Виникає якісний стрибок, коли стимулювати пошук починає сам пізнавальний інтерес. Тоді педагог може одразу спиратися на нього, як на основний мотив навчальної або пізнавальної діяльності. За умов узагальнення інтересу, людину цікавить вже не стільки спосіб дій, стільки спосіб встановлення способів дій. Це і буде стійкий теоретичний пізнавальний інтерес.
Існують дві основні умови формування теоретичного пізнавального інтересу:
• наявність теоретичних знань, як системи узагальнених способів дій;
• наявність ланцюжка проблемних ситуацій для засвоєння цих способів, самостійний пошук вирішення проблем.
Психологи зазначають, що найсприятливішим періодом формування теоретичного пізнавального інтересу, коли коефіцієнт корисної дії (КПД — рос.) пізнавальної мотивації найвищий — молодший шкільний вік. Саме у цьому віці педагог може використати сприятливу ситуацію, коли у дитини ще не сформувалося прагматичне відношення до знань, коли вона ще цікавиться знанням взагалі.
Отже, педагог має, насамперед, навчити дітей вчитися, самостійно аналізувати знайдену інформацію, отримувати нові знання. Сьогодні, як ніколи кожна людина повинна усвідомлювати, що вчитися необхідно все життя. Багаточисельні спостереження педагогів та дослідження психологів переконливо довели, що дитина, яка не навчилася вчитися та не оволоділа прийомами розумової діяльності у початкових класах школи, у середніх звичайно стає невстигаючою. Педагог має розвивати такі якості мислення: глибина, критичність, гнучкість. Розвиток самостійного, творчого, пошукового, дослідницького мислення є одним з основних завдань навчання взагалі й окремо у дитячих садках і початкових класах.
Ось чому сьогодні багато педагогів надають перевагу не пасивному, а активному засвоєнню знань дітьми. Для цього існує досить багато форм проведення занять. Серед них для дитячих садків і початкової школи я виділяю гру, як провідну діяльність дошкільників (та й учні молодших класів не відмовляються від неї), саме у грі розкривається творчій потенціал малюків і дослідницьку діяльність.


Яку форму проведення занять обрати? Відповідь залежить від кількох чинників і не залежить від спрямованості заняття. Кожна з форм займає своє місце.
«Для активізації мислення і творчості дітей необхідно дотримуватися міри невизначеності, незакінченості будь-якої частини знань. Якщо ми бажаємо, щоб активність дітей в процесі навчання не слабшала, необхідно будувати його таким чином, щоб одночасно з формуванням зрозумілих, чітких знань залишалася зона невизначених знань, щоб задоволення отриманими новими знаннями наприкінці чергового заняття поєднувалася в них із жагучим нетерпінням дізнатися, що ж буде на наступному занятті. Цей шлях забезпечує і активізацію творчості: дитина не чекає пояснень дорослого, вона сама активно шукає можливість уточнення того, що їй незрозуміло...» (М. М. Поддьяков). Усім переліченим вище вимогам найкраще задовольняє форма проведення занять за допомогою дослідження.
Перехід від наочно-дійового до наочно-образного і словесного мислення, як свідчать експериментальні дослідження О. В. Запорожця, М. М. Поддьякова, Л. А. Венгера та інших, відбувається на основі зміни характера орієнтовно-дослідницької діяльності, внаслідок зміни орієнтації на основі спроб і помилок більш цілеспрямованою руховою, потім зоровою, і, нарешті, розумовою орієнтацією.

Вчені від народження


З перших своїх подихів тільки розплющивши очі дитина активно пізнає світ, їй все цікаво, вона все бачить, чує, відчуває вперше. Їй все хочеться спробувати, до всього доторкнутися, зрозуміти з чого воно зроблене, що з його допомогою цікавого (не обов’язково корисного з погляду дорослих) і незвичайного можна робити, і, взагалі, навіщо це все потрібно. Дитина робить перші самостійні відкриття. І не треба дивитися на них з посмішкою. Це ДУЖЕ важливо для дитини, для всього її життя.
Дитина — маленький дослідник, вчений, кожного кроку, щодня вона робить для себе маленькі відкриття: щось відкриває цілком самостійно, щось — за допомогою старших дітей або своїх ровесників, про щось їй розповідають дорослі.
У своїх дослідженнях малюки користуються методом спроб та помилок, час від часу вигадують власні способи пізнання навколишнього світу, вчаться на своїх помилках. Не про все діти можуть дізнатися самостійно, але у них є віддані помічники — батьки, рідні, педагоги... Вони завжди допоможуть малюкові, навчать отримувати нові знання.
Але навчальне дослідження відрізняється від спонтанної пошукової активності дитини. У навчальному дослідження ми далеко не завжди можемо розраховувати на самостійність дошкільника та й учня молодших класів також. У результаті дослідження діти отримують не об’єктивно нові знання, а з’ясовують те, що невідомо саме їм. Тому їх потрібно вчити вмінню побачити проблему, формулювати гіпотези, спостерігати, цілеспрямовано експериментувати.
Отже, вже у дитячому садку педагог має навчити дітей досліджувати, а не просто експериментувати. Адже крім експериментування, дослідження включає вміння отримувати відомості із найрізноманітніших джерел, обробляти і перероблювати ці відомості у своїй голові й класифікувати їх. Тобто діти мають вчитися працювати на теоретичному рівні. Таке дослідження передбачає постановку проблеми, висування гіпотези, її перевірку (експеримент) та аналіз результатів. Крім того, дослідницька діяльність потребує від дослідників коригування поведінки залежно від результатів експериментування та теоретичних узагальнень. Дослідження — це усвідомлене здобуття нових знань, адже це постановка і вирішення нової проблеми, принаймні для себе.



Навчити тому, що сам не вмієш


Навчання дослідницькій діяльності вміщує викладання методики проведення досліджування і ніколи не пропонує дій за готовим алгоритмом. Тому дитина, яка має навички творчого мислення, відкрита для отримання і аналізу нової інформації, може самостійно поглиблювати і розширювати отриманні знання і, у підсумку, піти далі за педагога: знайти закономірності, властивості, оригінальний підхід до вирішення проблеми, про який педагог, можливо, навіть і не підозрював. У цьому полягає одна з особливостей навчального дослідження: педагог може навчити тому, що сам не вміє. Але людина має бути відкритою для нового досвіду.


Дитяча ініціатива, пошукова активність, спрямована на «винахід», самостійне відкриття засобів і способів розв’язання задач — одна з найвищих цінностей навчальної діяльності. Обережно підтримувати й зрощувати пошукову активність — мета кожного педагога, який прагне сформувати в учнів уміння вчитися самостійно.
Чому необхідно починати вчити дітей дослідженням змалку, вже у дитячому садку, адже дорослі звикли, що глибокі наукові дослідження їх привілей? саме етапи таких досліджень описано вище.) Психологи зазначають, що здатність до дослідницької діяльності не виникає з роками, а скоріше зникає через певні умови. З другого боку, здатність людини досліджувати є вродженою. Високий рівень пошукової активності та уроджена здатність до творчості, як квінтесенції дослідницької діяльності, відрізняють людину від тварин.

Дивуватись щодня!


У різних людей потреба до дослідницької діяльності виражена різною мірою. І не останню роль тут відіграє середовище, в якому живе людина, умови розвитку в дитинстві. Отже, чим раніше ми починаємо вчити дітей організовувати власну дослідницьку діяльність, спонукаємо й підтримуємо її, тим вищими будуть результати.

Дональд Золан

Як краще вибирати теми для досліджень малюків? Від самого народження вони починають самостійно обирати теми власних досліджень, з часом отримують перші результати. Звичайно, спочатку не всі етапи дослідження наявні в повному обсязі, але кожний із них присутній тією чи іншою мірою навіть у найперших дослідженнях. Деякі теми досліджень підказують дорослі, але обов’язково мета дослідження повинна бути цікавою й зрозумілою дитині. Зрозумілим має бути «що потрібно зробити?», важливо також, щоб малюки розуміли «навіщо це робити?». Тільки в цьому випадку вони прагнутимуть отримати результат. Дуже добре, якщо результат дослідження яскравий, наочний, несподіваний, дивовижний.
Щоб збудити (або просто не згасити) творчу активність дитини, щоб вона захотіла дізнатися про щось нове, дитині на заняттях повинно бути незрозуміло, цікаво, вона має ДИВУВАТИСЬ.

У наступній статті розглянемо кожний етап дослідження окремо.


Використана література
1. В. Г. Балковая. Внедряя новое, не забывай о старом // Образование и общество.  — 2002. — № 4.
2. А. Дусавицкий. Загадка птицы Феникс — М: Знание (Наука и прогресс). — 1978. — 128 с.
3. В. А. Николаев. Интеллектуальное развитие младших школьников // Образование и общество. — 2001. — № 1. — С. 5–7
4. Н. Н. Поддьяков. Творчество и проблемное обучение дошкольников // Образование: исследовано в мире (Международный научный педагогический Интернет—журнал под патронатом Российской академии образования и Государственной научной педагогической библиотеки им. К. Д. Ушинского), 11.11.2002 г., www.oim.ru
5. Как кролик съел научный доклад, или О том, что такое исследовательская деятельность детей. Беседа М. Александровской с доктором психологических наук А. Савенковым // Дошкольное образование. — 2004. — № 7. 
6. Л. Моренко. Искусство задавать вопросы // Начальная школа.  — 2001. — № 19.
7. В. В. Репкин. Учитель в системе развивающего обучения // Начальная школа. — 2003. — № 30. 
8. С. Л. Рубинштейн. Основы общей психологии — СПб: Питер, 2000, 424 с.

У статті використано картини Дональда Золана із сайтів:

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років





Автор: Ірина Стеценко

Немає коментарів:

Дописати коментар