понеділок, 5 серпня 2013 р.

Про незвичайний «Учебник ОДЕССОЛЮБИЯ», або Емоції в знаннях і знання в емоціях


Міркування про те, що найбільше вразило


Що таке історія і як її потрібно вивчати? Таке питання вирішує вже не одне покоління педагогів, але воно постає знову і знову. Тож згадаймо, що нам найбільше запам’яталося з курсу історії в школі (звичайно, одразу зауважу, що зараз не йдеться про тих, хто бажав вивчати історію далі). Мені запам’яталося тільки те, що вразило, зачепило мої почуття, пройшло крізь мої емоції. Це не обов’язково радісні події, це може бути і горе, і біль, і… Але ЕМОЦІЇ, ПОЧУТТЯ стоять на першому місці!
Адже коли зачеплені почуття є і співпереживання! І тоді історичні події стають ближчими до особистості. І ти (саме ти!) розумієш, що це історія твоєї Батьківщини, твого народу, твоєї родини, власне і твоя також. Народжується почуття співпричетності, зникає байдужість, народжується Патріотизм…


Задумаємося над тим, яким має бути викладання історії в школах, а відтак якими мають бути підручники з історії. Адже історія — не дати, причини, наслідки, а події, живі люди зі своїми почуттями, прагненнями, бажаннями. І потрібен не сухий виклад подій (це не так вже й важливо), а емоційна розповідь, яка допомагає пережити подію. Тоді і подія запам’ятається, а причини і наслідки можна буде самому визначити, обговорити з однокласниками та вчителем. А дати ми вивчимо, але в решті решт не такі вони вже й важливі: важливо орієнтуватися у часі, розуміти час, знати основні його ознаки.
Не варто лякатися, що діти чогось не зрозуміють, визначать не ті причини і наслідки (у вчителя завжди є можливість обережно скоригувати висловлювання учнів): ми досягнемо головного — діти зацікавляться історією, їм захочеться більше дізнатися, обговорити цікавинки з іншими. І, можливо, з часом хтось увійде в історію. Чому б і ні: багато історичних героїв були звичайними людьми, такими ж як і ми з вами, але у певний час вони стали над власними потребами та устремліннями і зробили щось не для себе, а для інших.

Саме такий дуже симпатичний погляд на історію я несподівано знайшла в книжці Ольги Харитонової та Олени Ковальської «Профессор Рабуггело с приветом из Одессы!». Її герої живуть поряд з нами, ходять одними з нами вулицями, а тому близькі і зрозумілі нам. І от вони потрапили у минуле свого рідного міста і познайомилися з Дюком де Ришельє, який не дивився на них згори вниз, а розповів про те, як народжувалося їх місто, як ставало «на ноги», як боролося за життя.


І ми краще зрозуміли Дюка, нас вразила його безкорисність, стремління зробити кращим життя інших. Ми зрозуміли чому Одеса стала саме такою, що Дюк будував її не для себе, а для інших людей, адже він зміг власні устремління зробити устремліннями інших людей і разом з ними побудувати Одесу. Мрія може здійснитися (і має право здійснитися!) тільки тоді, коли потрібна не лише тобі, а й іншим.
Звичайно, у книзі описано не всі подробиці історичних подій, та це і не потрібно: головна її задача — зацікавити історією міста, виховати повагу до його жителів, тих, хто творив історію, виростити патріотів Одеси, України, решту — читачі додумають душею, відчують, знайдуть у різних джерелах, адже сьогодні це не проблема.

Уважно прочитавши книгу і поміркувавши я все більше розумію: тут описано не тільки історію Одеси, а історію України. Ця книга для всіх небайдужих, хто хоче знати історію Батьківщини, свого народу. Тож, будь ласка, відгукніться мешканці інших міст і селищ: спільно ми можемо створити історію всієї країни. Це нам по силах. Треба тільки захотіти і наважитися зробити перший крок. Таку книгу можна писати спільно з дітьми. Спробуймо?!



Дякую за теплу, привітну, справжню ОДЕСЬКУ книгу, написану вишуканою одеською мовою, пронизаною одеським колоритом. У кожному її рядку любов до Одеси і Одеситів. Напевно, так любити своє місто можуть тільки мешканці Одеси!
З нетерпінням чекаю наступної зустрічі з професором Рабуггело та Одесою! Успіхів! Хай здійсняться всі Ваші мрії!




Більше про соціально-освітній проект за посиланням
Читайте фрагмент книги Ольги Харитонової та Олени Ковальської «Профессор Рабуггело с приветом из Одессы!» за посиланням
Про героїв книги Ви можете дізнатись тут

Мій подарунок всім закоханим Одесою і тим, хто лише знайомиться з сонячним містом, Ви можете знайти за посиланням



У статті використано ілюстрації з книги Ольги Харитонової та Олени Ковальської «Профессор Рабуггело с приветом из Одессы!», опубліковані на блозі проекту «Учебник Одессолюбия»

вболівальник і прихильник соціального-освітнього проекту «Учебник Одессолюбия», науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років



Автор: Ірина Стеценко

2 коментарі:

  1. Ирина! Огромное спасибо за Ваш отзыв и внимание к нашему проекту!

    ВідповістиВидалити
  2. Спасибо Вам, Ирина, за совершенно точное понимание наших мотивов. Мы "завернули" историю в искренние чувства и попытались передать их проникновенно, не через назидание, а через личное восхищение. Полусказочная история проникает просто в сердце, в душу слушателя и на пути не встречает преград, происходит волшебное принятие, резонанс ощущений почти на генетическом уровне :).
    Книга создавалась с любовью к родным детям, с уважением к Великим Прародителям. История Одессы - феноменальна. Дюку де Ришелье за 10 лет удалось из пустыни (на сухой обезвоженной земле) создать прекрасный европейский город - ОАЗИС, "Южную Пальмиру". Всего за одно десятилетие было сделано столько, сколько не удавалось сделать целым государствам и за 100 лет. Этот человеческий подвиг градоначальника, настоящего государственного деятеля, должен быть для нас образцом. Алена Ковальская подарила нам живой образ герцога Ришелье. Читая книгу мы успеваем узнать его, подружиться с ним, полюбить его. Для тех кто прочитает книгу Дюк больше не будет "бронзовым постаментом", а будет живым и настоящим Отцом города, славным примером,добрым другом. Таким, который (перефразируя известную мудрость) "любил не себя в Одессе, а Одессу в себе!". И эту высокую культурную НОТУ мы хотели озвучить заново, дать ей зазвучать с новой силой, по праву первозвука. Поскольку "бандитской" Одесса не задумывалась... (кто, когда и зачем сместил акценты, создав Одессе этот сомнительный имидж - тема отдельного разговора). Нить времени, связывающая поколения одесситов, в наших руках... и мы не должны ее упустить, не должны прервать. Мы будем счастливы, если нашу маленькую инициативу подхватят другие города и села. Жизнь начинается с любви. Любовь - продолжение жизни!

    ВідповістиВидалити