пʼятниця, 5 липня 2013 р.

Плекаємо українське


Бесіда з дорослими про образотворче мистецтво, народні традиції, патріотизм…


Початок бесіди про картини Поліни Білокобильської читайте тут

У картинах художниці Поліни Білокобильської — колорит української землі, давні традиції нашого народу, захоплення, залюблення всім українським. Хочеться, щоб такі витвори розглядали дошкільнята та учні молодших класів, змалку ознайомлюючись із нашими українськими традиціями. І таким чином міцнішатиме зв’язок минулого й сучасного (адже без нього немає майбутнього), а з малюків виростатимуть патріоти, люди, не байдужі до рідної землі, її майбутнього.
Пропоную Вашій увазі фрагмент інтерв’ю з художницею про те, як мистецтво може допомогти виховати справжніх патріотів батьківщини.


З чого починається Батьківщина?


С чего начинается Родина?
С картинки в твоём букваре,
С хороших и верных товарищей,
Живущих в соседнем дворе.
А может она начинается
С той песни, что пела нам мать,
С того, что в любых испытаниях
У нас никому не отнять.

С чего начинается Родина?
С заветной скамьи у ворот,
С той самой берёзки, что во поле,
Под ветром склоняясь, растёт.
А может она начинается
С весенней запевки скворца
И с этой дороги просёлочной,
Которой не видно конца.

С чего начинается Родина?
С окошек, горящих вдали,
Со старой отцовской будёновки,
Что где-то в шкафу мы нашли.
А может она начинается
Со стука вагонных колёс,
И с клятвы, которую в юности
Ты ей в своём сердце принёс.

С чего начинается Родина...
С чего начинается Родина...



Слова Михайла Матусовського, музика Веніаміна Баснера. Виконує — Марк Бернес. 
Пісня з кінофільму «Щит и меч», 1968 р.

Епіграфом до нашої розмови я поставила написану 45 років тому пісню. Але не перестаю дивуватися наскільки її слова актуальні зараз, і ще будуть актуальними багато-багато років. Уважно вчитайтесь у кожний її рядок, поміркуйте… Послухайте пісні про Одесу
Думаю патріотизм починається не з пишних фраз, довгих розмов, читання літературних творів, а з таких пісень, з поваги до вулиці і міста, де народився і виріс, до людей, що живуть поряд, до кожного деревця та квіточки, що посадив не тільки для себе, а й для інших… І лише потрібно виховувати дітей чутливими до чужих радощів і горя, добрими, чуйними, змалку навчити слухати душею, відчувати мелодію, міркувати…

— Що найперше у Ваших картинах підкреслює національний колорит — кольорова гама, орнамент, сюжет?..
П. Білокобильська. Мені дуже подобається багата українська культура, яка настільки різноманітна, що відрізняється навіть візерунками вишивки за різними регіонами від Карпат до Поділля, від Тернопільщини до Чернігівщини. Думаю, що велике щастя жити в такій барвистій і багатогранній культурі.
На деякі роботи мене дійсно надихнула Україна. Думаю, що вплив мала творчість і Катерини Білокур, і Петриківський розпис, і чудесна українська писанка. Тобто яскраві візерунки та дивакуваті орнаменти у моїх роботах — це і є наш національний колорит.

— Як, на Вашу думку, можна виховати патріотів України? Чи допомагає в цьому мистецтво? Як саме?
П. Білокобильська. Патріотизм — це ЛЮБОВ. Потрібно не соромитися рідного слова, рідного звичаю. І якщо дитині відкрити той багатющий світ українських традицій, то вона любитиме землю, на якій народила­ся, незважаючи на почуття сорому, яке нам так давно нав’язують за цю любов.
Дуже важливо змалку залучати дитину до виставок, української книжки, музеїв. Таке пізнання української культури і творить патріотизм, самоповагу та почуття гордості за рідний світ.

— Патріотизм починається з малого. З чого саме?
П. Білокобильська. Патріотизм — це передусім ЗВИЧАЇ. Вони починаються із запашної пасочки і кольорових писанок, з Різдвяної куті, колядок і свята Миколайчика. Коли людина росте в гармонії з минулим із колективною свідомістю пращурів, це дозволяє їй рухатись далі, розвиватись і вдосконалювати своє майбутнє. І якщо дитинка виростає в шанобливому ставленні до минулого, у зберіганні яскравих етнічних звичаїв, вона виростає щасливою людиною.
Мене формувала моя українська родина, недільна школа, де ми розписували писанки, влаштовували свята, вшановували героїв України. У нас у родині завше співали українські патріотичні пісні. Ми з дитинства вивчали й любили рідну історію. Про історію розповідав і мій дідусь Іван.

— Що б Ви хотіли побажати нашим читачам?
П. Білокобильська. Бажаю, аби вам відкривались усі ті таємниці, які не дають спокою і розгадати які хочеться понад усе. А ще бажаю найкращих вражень від мистецтва, що творить, надихає і розмальовує білий світ у кольори радості буття.

Бажаю творчості, натхнення, нових ідей. Яскравих творів, цікавих зустрічей, дивовижних вражень. До наступних зустрічей. Дякую за спілкування!

Світ очима митця

Запитання до бесід з дітьми


Пориньмо в спогади про зиму, свята, і, звичайно, ялинку… Адже жодне зимове свято не може обійтися без цієї лісової красуні. Ялинка на картині незвичайна, прибрана квітами. Погляньмо на неї.

Поліна Білокобильська. Ялинка

— Яка ялинка зображена на картині?
— Що незвичайного в зображеній ялинці?
— Коли ялинку так прикрасили? Чому?
— З чим можна порівняти намальовану ялинку?
— Де така ялинка може стояти? Коли?
— Що головне для вас у цій картині? Чому?
— Як би ви назвали картину?
— Спробуйте намалювати власну незвичайну ялинку.
— Спробуйте намалювати власну українську ялинку.

Поглянули на квіти — і усміхнулися. Вони прикрашають свята й будні. Навіть найменша квіточка прекрасна. Розгляньте її уважно. Ви побачите, яка вона дивовижна.

Поліна Білокобильська. Квіти

— Як називаються квіти?
— Коли цвітуть?
— Якого кольору бувають? Чи є квіти такого самого кольору на картині?
— Порівняйте квіти в природі й на картині. Чим вони схожі? Чим відрізняються?
— Чи є в намальованих квітах щось незвичайне? Що саме?
— Як би ви назвали цю картину?
— Намалюйте квіти в природі, які подобаються найбільше. Потім намалюйте казкові квіти.

Іноді здається, що нічого незвичайного у картині немає: все звичайних кольорів, звичайний сюжет, звичайні багато разів бачені речі, звичайні дерева та квіти, точнісінько такі самі, як ми щодня бачимо…
А от якщо уважно вдивитися у картину, роздивитися найменші деталі, заплющити очі, помріяти, уявити себе в картині, повільно походити намальованими стежинками, зазирнути у віконечка намальованих будиночків, вдихнути повітря лісової галявини, помилуватися яскравими квітами, прислухатися… картина засяє новими фарбами, оживе, здивує вас, і ви побачити те, що не помітив ніхто, почуєте звуки, що хотів передати майстер, відчуєте те, що відчувають герої картини, а ще…


Тож знайдіть разом з дітьми своє диво у картинах сучасних художників, по-новому відкрийте для себе мистецтво фарб, а допоможуть у цьому такі бесіди про живопис:
почути намальовані звуки (за картинами про дітей і море Саллі Свотленд);
вдивляємося у картину (за картинами з парасольками Дональда Золана);
мир «под ногами» (по картинам Альбрехта Дюрера).


науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років




Автор: Ірина Стеценко

Немає коментарів:

Дописати коментар