Інформація і МИ: роздуми, цікавинки, запитання і відповіді, задачі для дітей і дорослих, новини...

середа, 19 лютого 2014 р.

Електронні сторінки: які вони, чим відрізняються від вже звичних

Електронний додаток до журналу «Джміль»

Педагогу зручно працювати з яскравими, сучасними дидактичними картинами великого формату, але таких якісних картин сьогодні можна придбати не так вже й багато. Тому часто вихователі та вчителі молодших класів вимушені користуватися морально і фізично застарілими картинами — тьмяними, з сюжетом минулого століття — які до того ж незручно зберігати та шукати.

У той же час швидко розвиваються мультимедійні технології: те, про що вчора педагоги лише мріяли, сьогодні можна використовувати у кожному дитячому садку та початкових школах. Тож у багатьох навчальних закладах вже використовують плазмені екрани, комп’ютери, мультимедійні проектори, смарт-дошки. Але чи завжди це ефективно відбувається? Чи відповідають дидактичні матеріали віковим особливостям дітей? Чи завжди їх малюють професійні художники разом з педагогами? Отже потрібні якісні цікаві дітям дидактичні матеріали, якими педагогам буде зручно користуватися, та методичні розробки до них.

Поговоримо про те, якими мають бути сучасні дидактичні матеріали, ознайомимося з прикладом таких матеріалів.

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ та ЖУРНАЛИ

Час біжить, все змінюється… Змінюємося ми і звичні речі навколо нас. Зокрема, журнали.

Яким має бути сучасний журнал для дорослих і дітей? Добре, якщо б його сторінки «оживали»: картинки можна було б розглядати на великому екрані, збільшувати особливо цікаві їх фрагменти у зручній для нас послідовності; в ігри, про які йдеться на сторінках журналу, можна було б пограти разом; побачити ще більше яскравих ілюстрацій; домалювати продовження сюжету; можливо змінити перебіг зображених подій; вийти за межі сторінки і знайти більше цікавих запитань для обговорення-дослідження з дітьми; добре, якщо б сторінки «заговорили» і ми могли б побачити рухи персонажів, почути мелодії тощо.

Ми й озирнутися не встигли, як наші мрії поступово стають реальністю. Видавництво «Світич» створило новий продукт “Електронний додаток до журналу «Джміль»”. Це електронні версії сторінок «Джмеля», які педагоги та батьки можуть використати під час занять з дошкільнятами та молодшими школярами. Цей проект значно розширює можливості педагога, пропонує йому те, чого не можна вмістити на сторінки журналу.

Відтепер до кожного випуску журналу читачі зможуть отримати інтерактивні електронні версії окремих його сторінок для демонстрації на екрані чи мультимедійній дошці:

інтерактивні дидактичні посібники;
мультимедійні розвивальні ігри;
серії дидактичних малюнків, комікси морально-етичної тематики;
сюжетні картини на обкладинці журналу та репродукції творів світових і українських художників (з можливістю збільшувати окремі фрагменти, змінювати порядок демонстрації).

У СВІТІ ПРОФЕСІЙ

Перший випуск електронного додатку до журналу «Джміль»

Освіта завжди орієнтується на майбутнє, адже вчорашні дошкільнята, сьогоднішні школярі, завтрашні фахівці. Якими спеціалістами вони стануть залежить від того, які знання та вміння вони отримають сьогодні, які прагнення у них будуть, що вони вважатимуть головним, а що — другорядним, на кого захочуть бути схожими, яка професія їм сподобається зараз. І не так важливо, яка саме професія стане їх улюбленою, а важливо чому.

Для того, щоб діти могли свідомо вибирати, вони мають знати якомога більше про різні професії: робітничі, інженерні, мистецькі, професії науковців, службовців, професії, представники яких допомагають людям спокійно жити, бути здоровими, вчасно виконувати всі справи тощо.

Ознайомити дошкільнят та учнів початкових класів зі світом професій, цікаво і зрозуміло розповісти про них допоможе освітній проект за матеріалами журналу «Джміль» (2014, № 1). Зрозуміло, зручно, яскраво і дотепно подати матеріал дітям допоможуть електронні версії ілюстративних матеріалів для розглядання, бесід і творчого розповідання. Розповідаю про них Вам у статті та надаю відео про їх можливості.

Дидактична сюжетна картина «Ким бути?»

Використання знань, які ми надаємо дітям, обов’язково має бути пов’язаним з навколишнім життям. Тільки тоді їм буде цікаво навчатися, вони захочуть дізнатися більше, діти зможуть привласнити знання, відштовхнувшись від набутих знань фантазуватимуть, моделюватимуть, досліджуватимуть.

У дошкільнят та учнів початкових класів домінує наочно-образне мислення, у них ще мало життєвого досвіду, тому їм важко уявити певні ситуації повсякденного життя (вони ще тільки починають пізнавати довкілля). Отже, дітям потрібна опора на наочність. Дидактичні сюжетні картини також допомагають педагогу зрозуміло і дотепно пояснити дітям зміст та використання навіть найскладніших понять. Але де ж знайти якісні дидактичні картини з різноманітними ситуаціями з нашого життя? Як зробити так, щоб всім дітям групи або класу було зручно їх розглядати? Як і де педагог може акуратно зберігати різноманітну наочність так, щоб і місця на все вистачило, і потрібну картину можна було швидко знайти та одразу показати групі дітей?

За 17 років колектив журналу «Джміль» накопичив чимало створених професійними художниками різноманітних сюжетних картин, які відповідають особливостям сприйняття дошкільнят та учнів початкових класів. Склалася ціла картинна галерея. Поступово створюється електронна бібліотека сюжетних картин різноманітної тематики — електронні додатки до журналу «Джміль». Це зручна форма і для зберігання та пошуку картин, і для демонстрації їх дітям.

Часто на сюжетних картинах зображено одразу кілька ситуацій, які доповнюють одна одну. Так картини можуть допомогти побувати на будівництві під час обговорення плану майбутньої споруди, зазирнути в кабінет лікаря, побачити як перукар створює зачіску, кухарі готують смачні страви, офіціант обслуговує клієнта, як діють водії та регулювальник, закрійниця та швачка створюють одяг у майстерні.

Це чудова нагода обговорити з дітьми взаємозв’язок представників різних професій, обов’язки кожного. Наприклад, архітектор придумує, як спроектувати будинок, щоб вулиці міста були гарними і охайними, інженер детально опрацьовує план зведення будівлі, бухгалтер підраховує вартість будівництва, журналіст пише дотепну статтю про новобудову, редактор її опрацьовує і публікує в газеті, будівельники втілюють задум архітектора.

— Чи всі професії названо? Запропонуйте дітям додати ще професії до ланцюжка.

— Діями яких працівників керують представники інших професій? Чому кожен має підпорядковувати свої дії діям інших? Що може статися, якщо взаємодії працівників не буде?

— Що має обговорити швачка з будівельником, створюючи робочий одяг?

— Що офіціант має обговорити з клієнтом? Хто може бути клієнтом у ресторані? Яких правил він має дотримуватися?

— Які ще працівники допомагають нам у повсякденному житті? Чим саме?

— Які фахівці і як допомагають один одному? Запропонуйте дітям створити ланцюжки професій.

Під час бесіди у певні моменти потрібно обговорити картину в цілому, іноді — зосередити увагу дітей на певній сцені. Щоб дітей не відволікали різноманітні зображення, варто демонструвати на екрані тільки окремі фрагменти картини. Тому електронні додатки дають можливість переглянути як одразу всю картину, так і у потрібний момент бесіди збільшити певний її фрагмент.

Цікаву роботу на заняттях можна організувати у найрізноманітніших напрямках: розвиток мовлення та мислення, формування математичних уявлень, ознайомлення з довкіллям та правилами безпечної поведінки тощо.

Репродукція картини Едгара Дега «Танцювальний клас» та добірка картин «Замальовки з життя танцівниць»

Щономера у рубриці Вернісаж журнал «Джміль» публікує репродукції картин світових та вітчизняних митців, а також бесіди за ними. Обрані картини та влучні слова бесіди допоможуть дорослим відкрити своїм вихованцям багатогранність кольорової мови живопису та стриманих ліній графіки. Електронний додаток подає репродукції найкращої якості, вони не тьмяніють з часом, не псуються в процесі зберігання у шафах, їх зручно демонструвати великій групі дітей одночасно на великому екрані.

Дії лікарів, водіїв, продавців ми часто бачимо у повсякденному житті, а є професії, дії представників яких зазвичай нам не видно: ми бачимо лише результат їхньої праці — картину, скульптуру, книжку, виступ артиста тощо. Тому нам й здається, що ці люди з легкістю все виконують, не докладаючи майже ніяких зусиль. Адже їхня щоденна важка копітка праця прихована від нас. Ознайомитися з тим, як працюють такі фахівці ми можемо розглядаючи фотографії, відеоматеріали, картини тощо. Тож у першому випуску електронного додатку — картина Едгара Дега «Танцювальний клас», на якій діти можуть побачити щоденну працю балерин.

Усе життя Едгар Дега зображував балерин, він весь час повертався до цієї теми, намагаючись якомога точніше передати рухи, змінюючи акценти. За його картинами можна простежити весь процес створення балетних спектаклів: щоденні уроки за станком, хвилинки відпочинку, репетиції, заняття з хореографами, генеральна репетиція балету на сцені, прем’єра. А електронні додатки за картинами майстра дозволяють нам концентровано побачити галерею балетного живопису — зазирнути у танцювальний клас, на репетиції, за лаштунки театру, побачити важку працю балетних артистів під час підготовки спектаклів та миті чудових їхніх виступів…

Бесіду за картиною Едгара Дега «Танцювальний клас» читайте тут

Електронний додаток складається зі слайдів-фрагментів картини «Танцювальний клас», на які варто звернути увагу дітей під час бесіди. Обсяг друкованого видання не дозволяє вмістити всі картини майстра (в журналі вміщено 5 репродукцій). Електронний додаток значно збагачує вернісаж «Джмеля», подаючи велику добірку замальовок з життя балерин.

Розповідь морально-етичної тематики «Невеселий цирк»

Мультфільми та казки допомагають розповісти дітям про добро і зло, ненав’язливо навчити правил поведінки та аргументувати чому саме так потрібно робити. Але простого перегляду навіть найкращих фільмів недостатньо, хочеться зробити дітей не тільки глядачами, а й у певному сенсі активними учасниками подій, вислухати їхню думку, обговорити ситуації, які щойно переглянули.

Для проведення бесід з дітьми не завжди зручно користуватися записами відео: адже потрібно весь час робити паузи, слідкувати чи закінчена фраза у фільмі. Та й фільм не завжди дозволяє показати незавершену ситуацію, залишити дітям можливість додумати її, не поспішаючи обміркувати дії персонажів, щось виправити, змінивши кінець.

Таку можливість раніше давали діафільми: їх можна було неспішно переглядати, обираючи потрібний саме у цій аудиторії темп розмови. Текст, що супроводжував слайди, надавав можливість прочитати головне, що хотіли висловити автори, а потім прокоментувати, додатково пояснити, показати своє ставлення до ситуації, додати своє.

Зараз також є форма подання матеріалу, схожа на діафільми, — сюжетні серії малюнків (у журналі «Джміль» вони публікуються у рубриці Кіностудія). За такою серією малюнків можна складати з дітьми зв’язну розповідь. Ця форма роботи схожа на створення справжнього мультфільму і обов’язково стане до вподоби дітям і дорослим.

Тож відео схоже на суцільну лінію, кадри — пунктир: між прогалинами завжди можна вставити власну думку, спробувати виправити дії персонажів. У коміксах немає довершеності фільму, тому можна змінити кінцівку, додавши власні малюнки.

У серії малюнків морально-етичної тематики зображується певна ситуація повсякденного життя дівчаток і хлопчиків, що живуть поряд з нами, ходять у такий самий дитячий садок і школу як і наші вихованці. І це наближує для дітей змальовану ситуацію: вони невимушено входять у світ зображених дітей, розуміють, що проблеми у коміксі можуть стати (або вже стали) і їхніми проблемами, тому їм легше обговорювати зображені події, думати, дискутувати, радити. Після такого обговорення напевно ніхто не залишиться байдужим і діти намагаються не допускати таких ситуацій поряд, знатимуть як вирішувати подібні проблеми.

У електронних додатках кожний кадр можна розглядати окремо, обговорювати стільки, скільки потрібно, повертатися у потрібний момент до певного кадру. Тож ці додатки забезпечують комфортне для дітей і педагогів обговорення побаченого, швидкий пошук та візуалізацію потрібних кадрів.

Педагог демонструє дітям кадр, читає репліки персонажів, коментує (Якщо діти вже вміють читати, вони можуть самі озвучувати репліки персонажів, пробуючи виконувати різні ролі).

Перший випуск електронного додатку журналу «Джміль» (2014, № 1) можна отримати у подарунок. Про це читайте на сайті журналу «Джміль».

Буду рада отримати Ваші листи із описом використання “Електронного додатку до журналу «Джміль»” у роботі з дітьми, фотографії, відеофрагменти занять тощо. Найкращі матеріали будуть опубліковані у науково-методичних журналах видавництва «Світич», сайті журналу «Джміль» та на моєму блозі.

Розучити скоромовки допоможе електронний додаток до статті «Скоромовки на нашому подвір’ї» (журнал «Джміль», рубрика «Самчитайлик», 2014, № 2). Докладніше читайте за посиланням

Дізнатися про електронний додаток «Фонтани» (журнал «Джміль», 2014, № 2) Ви можете за посиланням

Дізнатися про електронний додаток «Весняні пригоди Джмелика, Пензлика, Нотки та Книжечки» (журнал «Джміль», 2014, № 2) Ви можете за посиланням

Дізнатися про електронний додаток «Як зберігати музику» (журнал «Джміль», 2013, № 1) Ви можете за посиланням

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко

пʼятниця, 14 лютого 2014 р.

Любов буває різною

Бесіди з дорослими і дітьми

Маленьким діткам цікаво спостерігати за малючками тварин: вони, ніби порівнюють себе з ними, відмічають риси їхнього характеру — «Он, яке неслухняне каченятко! Загубилося відстало від мами-качки, як наш Дмитрик позавчора», «А тут маленькі курчатка вовтузяться: напевно виростуть півниками-забіяками». Діти з подивом визначають, що маленькі курчатка на перший погляд всі однакові, дуже важко зрозуміти хто з них майбутній відважний півник, а хто — турботлива мама-квочка.

Тому, мабуть, багато дорослих з особливим теплом згадують, як були у бабусі і бачили як у курки народилися маленькі пухнасті курчатка, якими вони були безпорадними, навіть їсти не вміли, скільки кумедних випадків сталося доки курчатка набралися розуму.

Доглядаючи за малючками тваринок діти отримують перші уроки відповідальності: «Мы в ответе за тех, кого приручили». Вони відкладають власні цікаві та важливі дитячі справи, щоб допомогти знайти курчатко, яке заблукало, бо це важливіше. Вважаю, що у кожної дитини мають бути такі миті, адже саме так, ненав’язливо, діти розуміють багато таких важливих речей…

Так вийшло з давніх часів, що у найхолоднішому місяці року ми відзначаємо одне з найтепліших свят — свято закоханих. Саме напередодні цього свята мені спам’яталося, як у дитинстві я з братиком і сестричкою допомагала бабусі наглядати курчаток.

Цього разу курчатка народилися в інкубаторі. Бабуся принесла маленькі жовтенькі клубочки, які жалібно пищали в кошику. «Чого ж вони так пищать?» — здивувалися ми. І бабуся розповіла, що курчаткам лише два дні, в них немає мами, тому їм дуже потрібна наша увага і турбота. Тільки треба діяти дуже обережно.

Бабуся випустила курчаток у коробку, поставила їжу і воду для них. А курчатка тільки тулились одне до одного і пищали. «Чому вони нічого не їдять?» — запитала я. «Вони не вміють», — відповіла бабуся. У них немає мами, яка їх має навчити цьому. Тому нам доведеться замінити її. І ми обережно почали стукати пальчиками біля їжі, ніби квочка стукає дзьобиком. Курчатка почали уважно стежити за нами, підійшли ближче, і ось вже своїми малюсінькими дзьобиками почали повторювати наші дії. Сподобалося! Як ми зраділи! Тепер курчатка вміють їсти, будуть веселими і швидко ростимуть.

Разом з бабусею ми вмикали лампу і зігрівали курчаток, міняли воду, готували їжу, виносили їх на вулицю і слідкували, щоб ніхто їх не налякав і не образив. Поруч з курчатками ми відчували себе дорослішими і вчилися бути відповідальними. Бабуся привчила нас пам’ятати про курчаток і обов’язково звати її, якщо ми хочемо відлучитися, а курчатка бігають на подвір’ї. Вони зростали на наших очах. Коли мама приїхала, я з гордістю показала їй наших «вихованців». А курчатка нас зовсім не боялися і бігали за нами по-п’ятам.

Так я вперше зрозуміла, що моя увага, допомога, любов, щодня потрібні не тільки людям. Я маю бути відповідальною за тих, хто менший і беззахистніший мене.

Читайте бесіди з дорослими і дітьми

Три ложки супу

Якого кольору осінь

Чи є некрасиві квіти?

Слово про математику

Коли втрачається натхнення?

Як сплять рибки?

Квіточка, повернись до сонечка

Як росте картопелька?

Чи завжди те, чого робити не можна — шкода?

Ірина СТЕЦЕНКО,

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко

субота, 8 лютого 2014 р.

Дослідження по-дорослому (продовження)

Сходинки маленького дослідника: зіставляємо креслення з реальними об’єктами

Початок статті про дослідження читайте за посиланням

Тема малювання просторових геометричних фігур — багатогранна. Минулого разу ми почали дослідження про те, як передати форму просторових геометричних фігур за допомогою площинного зображення. В результаті зрозуміли, що це можуть зробити або художники, або інженери.

Художники за допомогою ізометричного зображення та правильного відтворення світла і тіні на малюнках створюють об’єм. Малюнки виходять схожими на оригінал, допомагають уявити як предмет виглядає насправді, але розглянути його з усіх боків неможливо. Тому ймовірніше ми не побачимо якісь суттєві особливості предмета і уявимо його форму неправильно, а відтак при потребі не можемо його правильно відтворити. Це не завжди суттєво, але ми маємо пам’ятати про це, вибираючи спосіб зображення предмета відповідно певній ситуації.

Інженери передають форму просторових об’єктів трьома проекціями (вид спереду, зверху, збоку). Зображення, що виходить, «прочитати» (уявити та відтворити предмет) може тільки той, хто знає яким чином зображення накреслено, вміє зіставляти креслення з реальним об’єктом. Проте за трьома проекціями можна правильно відтворити реальний об’єкт. Саме так діють будівельники, споруджуючи за кресленнями архітекторів, токарі, користуючись кресленнями інженерів під час виготовлення різних деталей та інші.

Форма реальних предметів може бути дуже різною, тому при кресленні треба враховувати особливості форми об’єктів, щоб люди не помилилися під час використання нашого креслення. На що насамперед треба звертати увагу розглянемо у цій статті.

Задача 10

Песик придумав і намалював об’ємну фігуру. Чи існує намальована об’ємна фігура? Спробуй її побудувати.

Якщо песик помилився, виправи його помилки. Придумай кілька варіантів розв’язання задачі.

Мета дослідження: визначити існує чи не існує фігура, задана трьома проекціями в умові завдання. Тобто якщо креслення правильне, ми можемо побудувати з кубиків об’ємну фігуру із заданими проекціями.

Результат дослідження: якщо креслення правильне, результат — це побудована фігура; якщо у кресленні є помилка, результат — виправлене креслення і побудована за ним об’ємна фігура.

Звичайно, ми не гадатимемо правильне чи ні креслення задано в умові завдання. Спробуємо побудувати об’ємну фігуру за кресленням. На кресленні ми бачимо, що на всіх проекціях намальовані лише квадрати. Таке може бути тільки, якщо об’ємна фігура складатиметься лише з кубиків.

Почнемо будувати об’ємну фігуру. Як і у багатьох задачах технології «Логіки світу», існує кілька варіантів вирішення цієї проблеми. Розпочну конструювання, орієнтуючись на вигляд спереду. Можна починати побудову з будь-якої проекції і, можливо, від цього залежатиме результат розв’язку. Такий вигляд спереду, як в умові задачі, має фігура, яка складається з трьох кубиків, розміщених один над одним. Вигляд збоку такої піраміди збігається з кресленням в умові задачі, але вигляд зверху буде іншим. Таким чином, перша гіпотеза дослідження — за кресленням неможливо побудувати об’ємну фігуру, виправлене креслення наведено на малюнку.

В принципі, якщо малюнок неправильний, немає значення з якої саме проекції ми починали будувати об’ємну фігуру: все одно ми не зможемо її побудувати за таким кресленням. Але ж нам потрібно не тільки знайти, а і виправити помилку. А зробити це можна різними способами. Отже наступні гіпотези відрізнятимуться способами виправлення помилки в кресленні. З іншого боку, для дітей це буде ще одним (зовсім не зайвим) підтвердженням першого твердження висунутої вище гіпотези.

У першій гіпотезі ми вважали правильними вигляди спереду і збоку. Друга гіпотеза орієнтуватиметься на вигляд зверху. Якщо вигляд зверху правильний, то об’ємна фігура виглядатиме, як на наступному малюнку. В цьому випадку неправильний вигляд збоку. Креслення об’ємних фігур, виправлених за другою, третьою та четвертою гіпотезами наведено на малюнку нижче.

Ми закінчили висувати гіпотези. Паралельно з висуванням гіпотез ми будували об’ємні фігури, розглядали їх з усіх боків, виправляли помилки на кресленні. Таким чином кожна гіпотеза пройшла експериментальну перевірку і є правильною.

Отже правильних гіпотез у нас чотири. Як визначити яка з них найкраща? У цьому нам допоможе правило «бритва Оккама». Ми пам’ятаємо, що наше завдання лише виправлення помилок у кресленні (ми довели, що вони є), а не малювання креслення заново. Тому за найкращою гіпотезою ми маємо вносити якомога менше змін у креслення, наведеного в умові задачі. Такими є гіпотези перша і третя. Яким з них надати перевагу? Це залежить від інших критеріїв, але вони не настільки важливі, щоб їх обговорювати зараз. Кожен може визначити їх самостійно.

Малюки розв’язували багато задач про об’ємні фігури. Вони конструювали їх за кресленнями, навчалися самостійно зображувати об’ємні фігури за допомогою трьох проекцій, знаходили помилки на кресленнях, рахували за кресленнями скільки кубиків необхідно підготувати для будування об’ємних фігур. Досі для зображення будь-якої об’ємної фігури нам вистачало знань. Усі лінії на кресленнях були однаковими і ми завжди точно знали місце кожного кубика в об’ємній фігурі. Тобто кожну об’ємну фігуру ми могли однозначно побудувати за кресленням. А чи завжди так відбуватиметься? Наведу контрприклад і ми разом з дітьми досліджуватимемо його.

Задача 11

Мета дослідження: побудувати об’ємну фігуру за наведеним кресленням, визначити чи можна однозначно її побудувати.

Результатом дослідження має стати відповідь на запитання про можливість однозначної побудови об’ємної фігури за кресленням. Якщо об’ємну фігуру побудувати однозначно не вийде, необхідно знайти і спробувати виправити помилку. Звичайно, знайти помилку діти зможуть, найвірогідніше, вкажуть вони і причину її появи, а от виправити помилку малята зможуть тільки з допомогою педагога.

Взагалі, мета цієї задачі для педагога: наочно показати дітям необхідність малювання на кресленнях «невидимих» ліній.

Розглянемо креслення уважно і визначимо, з яких частин складається об’ємна фігура. Одразу видно, що об’ємна фігура побудована з кубиків і книжки або дощечки. (На початку розв’язування задач цього типу ми домовилися, що до складу конструктора, крім кубиків, входитимуть і книжки: дощечки не завжди наявні у звичайних конструкторах.)

Спочатку здається, що тепер залишається тільки взяти кубики і книжку та побудувати з них об’ємну фігуру. Але ж ми зовсім забули: якщо поставити кілька кубиків ланцюжком один за одним, їх проекцією буде квадрат (видно тільки грань першого кубика, решти кубиків не видно зовсім).

Тож повернімося до запитання: скільки кубиків необхідно взяти? Принаймні їх два: грані саме двох кубиків чітко видно на проекціях спереду і збоку. Як вони розташовані? Очевидно, кубики знаходяться під книжкою: саме на них вона і тримається. Кубики не можуть стояти в кутах однієї із сторін книжки: вона так впаде. Експеримент показує (у цьому дослідженні саме експеримент допомагає нам висувати гіпотези), що кубики можна розмістити по діагоналях книжки. Можна вибрати будь-яку діагональ: креслення не зміниться. Перша гіпотеза: кубиків два, вони розміщені по діагоналі книжки.

Після цього обговорення видно: гіпотези відрізнятимуться одна від одної кількістю кубиків, з яких складається об’ємна фігура, і їх розміщенням відносно кутів книжки.

Як змінити креслення об’ємної фігури, щоб відобразити розміщення кубиків? Потрібно змінити вигляд зверху, інші проекції намальовані правильно. Як показати на кресленні, як саме розміщені кубики, адже вони знаходяться під книжкою і зверху їх не видно?

Існує тільки один спосіб — потрібно намалювати «невидимі» кубики на вигляді зверху, а щоб підкреслити, що кубики накриті книгою, їх зверху не видно, проекції кубиків малюють пунктирними лініями, такі лінії ще називають «невидимими». Тепер вже точно відомо скільки кубиків під книгою і як вони там розташовані.

Зверніть увагу: тільки дві сторони кожного квадратика (вигляд кубика зверху) намальовані пунктирною лінією, ще дві сторони збігаються із сторонами прямокутника (вигляд книжки зверху). Книжку зверху видно повністю, тому всі сторони прямокутника намальовані, як завжди, суцільною лінією.

Але ж це не єдине розміщення кубиків. Далі наведено всі гіпотези розміщення кубиків, які мені вдалося знайти.

Таким чином, кубики можна розмістити трьома способами: вигляди спереду і збоку від цього не зміняться. Отже, головної мети дослідження ми досягли: діти зрозуміли необхідність введення «невидимих» ліній і навчилися їх використовувати на кресленнях.

У наступній статті розглянемо дослідження під час розв’язання задачі з комбінаторики.

Ірина СТЕЦЕНКО,

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко

середа, 5 лютого 2014 р.

Все начиналось с фуэте

Фуэте

Екатерине Максимовой

Всё начиналось с Фуэте,
Когда Земля, начав вращение,

Как девственница в наготе,
Разволновавшись от смущения,
Вдруг раскрутилась в темноте.
Ах, только б не остановиться,
Не раствориться в суете,
Пусть голова моя кружится
С Землею вместе в Фуэте.
Ах, только б не остановиться,
И если это только снится,
Пускай как можно дольше длится
Прекрасный Сон мой - Фуэте!
Всё начиналось с Фуэте!
Жизнь — это Вечное движенье,
Не обращайтесь к Красоте
Остановиться на мгновенье,
Когда она на Высоте.
Остановиться иногда
На то мгновение — опасно,
Она в движении всегда
И потому она прекрасна!
Ах, только б не остановиться...
Валентин Гафт

Есть исполнители, которых невозможно отделить друг от друга. Вот так и для меня нет отдельно Екатерины Максимовой и Владимира Васильева, есть пара — Екатерина Максимова и Владимир Васильев, самая гармоничная пара ХХ века. Думаю, что не скоро такое единение в жизни и на сцене случится в нашем балете, да и в мировом наверное: вместе в жизни и на сцене.

Дадим возможность артистам самим рассказать друг о друге
Екатерина Максимова и Владимир Васильев: «В наших отношениях было все — и горечь, и счастье»

Екатерина Максимова: "Я люблю гречку, а Васильев не переносит"

Можно много писать, но балет надо видеть: у нас есть такая возможность. Вот несколько записей...
Смотрите, думайте, наслаждайтесь!

Тарантелла (балет "Анюта" — композитор Валерий Гаврилин, либретто Алексадра Белинского и Владимира Васильева по рассказу А. Чехова "Анна на шее", постановка Владимира Васильева, 1982)

Па-де-де (балет "Дон Кихот" по мотивам романа Мигеля Сервантеса "Хитроумный идальго Дон Кихот Ламанчский", композитор Людвиг Минкус, хореограф Александр Горский)
Обратите внимание на знаменитый круг Владимира Васильева (сольные партии в па-де-де): такой круг только у него и почти никто его не повторить не может.

А это знаменитое фуэте без помощи рук Екатерины Максимовой его тоже не многие повторить могут.

Адажио (балет "Спартак", композитор Арам Хачатурян, либретто Николая Волкова, хореограф Юрия Григоровича, 1970)

Мазурка (музыка Александра Скрябина, хореография Касьяна Голейзовского, 1972)

Танец матадора (опера "Травиата" по мотивам романа А. Дюма-сына "Дама с камелиями", музыка Джузеппе Верди)

Автор: Ірина Стеценко

субота, 1 лютого 2014 р.

Як сплять рибки?

Бесіда з дорослими і дітьми

Зараз як ніколи багато можливостей зазирнути у найпотаємніші куточки природи, побачити те, що майже ніхто не бачив, почути звуки, яких ми ніколи б не почули у повсякденному житті… І виходить так, що ми краще знаємо як колібрі п’є нектар з квітки у далеких тропіках, як тварини рятуються в пустелі від денної спеки і від холоду в ночі, як білі ведмеді пристосовуються до холоду Арктики, ніж як живуть здавалося б звичайні тварини зовсім недалеко від нас.

Тож зазираючи у далекі країни ми можемо не помітити океан на полиці вдома, тропіки Амазонки у трав’яних хащах від ногами, айзберги у звичайній калюжі взимку…

Треба вміти придивлятися до життя навколо, помічати дивовижне у звичайному, спостерігати щодня, прислухатися і чути, аналізувати, міркувати, розповідати одне одному. Для цього у кожного з нас безліч можливостей — акваріум, годівничка, парки, сквери, стежинки, город, клумба, пісочник…

Звичайно, неможливо побачити все за одну мить: треба бути терплячими, обережними, уважними.

Вчіть дітей спостерігати та спостерігайте самі. Інакше багато цікавинок і несподіванок може пройти повз вас!

Коли я була маленькою у нас дома стояв великий акваріум. Там жили різні рибки — гуппі, меченосці, рибки-півники, мулінезії… Мені подобалося дивитися, як вони плавають. У кожної рибки всій характер.

От пливуть яскраві червоні меченосці. Вони гордо оглядають акваріум. Все в порядку? Рибки-півники — лабіринтові рибки. Вони люблять ховатися між нагромадженням камінців і мушлів в куточку акваріума. А ще півники — бійці. У стародавньому Китаї їх розводили для підводних боїв. Хоч пічники і невеличкі, але найбільші розбишаки в акваріумі. Вони намагаються побити навіть меченосців, а маленьким гуппі просто проходу не дають. Але гуппі хоробрі рибки: іноді найсміливіші з них відважно вступають в двобій з півниками. Такі бійки часто закінчувалися сумно: півники забивали маленьких рибок, і тоді мені хотілося якось наказати півників, посадити їх окремо.

Дуже цікаво годувати рибок. Досить тільки тихенько постукати пальчиком об скло акваріуму, і рибки вже тут як тут. Забули про свої сварки і чекають корм.

Коли у гуппі народжувалися дітки, їх завжди поміщали в окремий невеличкий акваріум — яслі: щоб великі рибки не ображали їх, адже часто рибки їли мальків. Годувала малят-рибок тільки я: спочатку тримала руку зверху акваріума, потім обережно сипала корм у годівничку. Мальки швидко збагнули, що як тільки з’являється рука, з’являється і корм, та швидко підпливали до годівнички тільки-но я підносила руку.

Мені завжди цікаво було подивитися, як сплять рибки, адже у них немає ліжечок і постільної білизни. Де ж вони сплять? Що роблять вночі? Кілька разів я тушила в кімнаті світло, чекала доки рибки заснуть, а потім тихенько вмикала світло знову. Але рибки прокидалися, похмуро і сонно дивилися на мене. «Ну чого ти нас розбудила?» — ніби запитували мене. А вранці, коли я прокидалася, рибки вже плавали в акваріумі.

Як же все-таки побачити як сплять рибки? Одного разу я постаралася прокинутися рано-рано. Мерщій навшпиньках прибігла в кімнату і зазирнула в акваріум. Диво! Рибки дуже повільно плавають! Навіть, очі у них заплющені не повністю. Виходить, рибки і уві сні плавають. Як же важко рибкам спати!