пʼятниця, 7 грудня 2018 р.

Віртуальна подорож сюжетною картиною «Космос: реальний та фантастичний»

Презентація “жива” картина: 14-й тиждень «Таємниці космосу»


Усім дітям подобається мандрувати, тож станемо командою справжнісінького космічного корабля і помандруємо у космічну далечінь — покажемо малятам красу незвіданого, такого далекого і водночас близького, космосу, здійснимо подорож до планет Сонячної системи та зірок, побачимо нашу планету з висоти та визначимося, велика вона чи маленька, яка вона красива, могутня та тендітна водночас. Тож до нашої рідної Землі треба ставитися уже бережно.
Приверніть увагу малят до того, які величезні простори нашої галактики, і водночас яка вона крихітна у безмежному Всесвіті.



Зробити космічну подорож реалістичною, захопити малят роботою космонавтів-дослідників допоможе презентація «Жива картина: добірка звуків та відео за сюжетом зображення». Вона чудово доповнить Вашу розповідь, покаже дітям космічні краєвиди, малята почують дивні звуки. Нагадую, що звуки на картині можна автоматично поєднувати (запускати одразу кілька звукових файлів).

ЗАВАНТАЖИТИ презентацію можна за посиланням



• Поміркуйте з малятами, чи дійсно всі ці звуки можна почути в космосі. Чи немає серед них фантастичних, нереальних звуків?
• Як отримали такі знімки?
• Які телескопи літають в космосі та дають змогу науковцям досліджувати його?
• Що ці фотографії дають нам? Про що ми дізналися?
• Які зацікавили найбільше? Чому?
• Чому нас захоплює космічна далечінь?

Розкажіть дітям про важливість польотів у космос, про людей, які готують ці польоти, про роль науковців і конструкторів в освоєнні космосу, про космонавтів і тих, хто чекає їх на Землі.



На на сайті підручника «Я досліджую світ» видавництва «Світич» є ще багато матеріалів для захопливої роботи з дітьми протягом наступного тематичного тижня. Завітайте на сайт та завантажте:
Електронний підручник (наводимо аркуші 14-го тижня) з вбудованими методичними підказками для педагога та захопливими завданнями для малят. Таким чином згрупований матеріал педагог може використати як конструктор і побудувати інтегровану роботу з дітьми.

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років




Автор: Ірина Стеценко

четвер, 29 листопада 2018 р.

Віртуальна подорож сюжетною картиною «Сніг іде»

Презентація “жива” картина: 13-й тиждень «Зимова мозаїка»


Зустрічаємо зиму тематичним тижнем “Зимова мозаїка”. Обговорюємо з малятами особливості білосніжної пори року, показуємо її красу, барви тощо. Така діяльність сприяє збагаченню активного словника дітей, зокрема “зимовими” прикметниками, формує мовленнєву компетентність малят, активізує їхню пізнавальну діяльність, розвиває уяву, спостережливість, увагу, пам’ять.


Відкриває тиждень чудова сюжетна картина «Сніг іде». Саме вона розпочинає діалог з малятами про сніг в природі, зимові явища, а також про зиму, життя людей у цю пору року, життя у місті, звуки довкілля…



Картину можна використовувати протягом усього тижня: на початку, під час розгляду всіх проблемних запитань (підручник “Я досліджую світ” авторів О. В. Волощенко, О. П. Козак, Г. С. Остапенко) — “Як цікаво проводити час узимку?”, “Чому кажуть, що кожна пора року має свою родзинку?”, “Які сюрпризи готує нам зима?”, “Як зимує природа?”, а також підсумовуючи тиждень.




Початок тижня варто провести як мандрівку сюжетною картиною, адже у зображену ситуацію діти легко входять, дофантазовують її, проектують на своє повсякденне життя.
Оживити сюжетну картину під час подорожі допоможе презентація «Жива картина: добірка звуків та відео за сюжетом зображення», до складу якої входять файли зі звуками природи та міста, а також відео мандрівки Дніпром у Києві. Звуки довкілля на картині можна автоматично поєднувати (запускати одразу кілька звукових файлів): таким чином можна утворити максимально правдоподібну атмосферу міста.

ЗАВАНТАЖИТИ презентацію можна за посиланням




Слухаємо, бачимо та відчуваємо зиму, вчимо дітей спостерігати, використовувати результати такої діяльності у повсякденному житті — ще у теплій кімнаті дізнаватися, яка погода на дворі, та відповідно вдягатися, розраховувати час на дорогу.
Вчимо малят пильно роздивлятися навкруги, розвиваємо їхню здатність до емпатії, вчимо думати не тільки про себе, а й про інших, передбачати як наші дії можуть вплинути на життя та самопочуття інших людей, допомагати людям, коли вони цього потребують, бути уважними до них.

На на сайті підручника «Я досліджую світ» видавництва «Світич» є ще багато матеріалів для захопливої роботи з дітьми протягом наступного тематичного тижня. Завітайте на сайт та завантажте:
Електронний підручник (наводимо аркуші 13-го тижня) з вбудованими методичними підказками для педагога та захопливими завданнями для малят. Таким чином згрупований матеріал педагог може використати як конструктор і побудувати інтегровану роботу з дітьми.

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років




Автор: Ірина Стеценко

вівторок, 27 листопада 2018 р.

Слова замість гармат

Інформаційна війна: історія, сучасність, правила поведінки…

Частина 6


Початок публікації читайте тут

Майже всю публікацію написала у серпні 2014 року. Тоді я ніколи не думала, що війна буде настільки довгою, тоді, напевно, ми всі вірили у швидку перемогу, але… Пройшло 4,5 років… Нове загострення, військовий стан… І я знову звертаюсь до теми інформаційної війни: раніше якось не виходило. Але зараз вже не можу відкладати публікацію.

Викладаю все, що накопичилося за ці роки. Сподіваюсь, що моя публікація стане у пригоді педагогам, адже ні в кого з нас немає досвіду роботи у війну. Я завжди думала, до війна залишилася у далеких 1941–1945 роках, і чорне крило війни більше не торкнеться моєї України.



Інформаційна війна — невидима війна, яка може тривати набагато довше, ніж звичайна. І навіть, коли нам здається, що інформаційна війна закінчилася, а військові дії ще тривають, насправді просто змінилася фаза активності — вона весь час коливається від відкритої інформаційної агресії до тихих нетривалих інформаційних атак час від часу.

Педагоги на передовій


Когось цей заголовок збентежить і здивує: “Як так вийшло? Адже війна далеко і воюють військові. Поміркуймо разом:
• інформаційна війна не має чітких кордонів — вона ведеться на всій території країни та ще й не однієї;
• інформаційна війна маніпулює думками багатьох людей — дорослих і дітей;
• мета інформаційної війни — примусити боятися, примусити діяти необдумано, не зважено, так, як потрібно тим, хто цю війну розв’язав.




Наші діти живуть у суспільстві: все бачать, чують, відчувають усі негаразди. Але у них немає досвіду та мудрості дорослої людини, щоб переварити інформаційну навалу. І дорослий може помилитися, щось нерозважливо зробити, керуючись емоціями, а малята переважно діють емоційно. Тож дітям необхідні люди, яких можна запитувати про все, що відбувається навколо, з якими можна радитися, яким можна довіряти…
Звісно, на усі дитячі запитання відповідають передусім батьки, а коли їх немає поруч — педагоги та значущі для малят дорослі. Таким чином педагоги й опиняються на передовій інформаційної війни, адже не так просто відповідати на запитання малят, а відповідати на всі запитання потрібно чесно, прямо, чітко, відверто, точно, зрозуміло, не ухиляючись від прямого запитання.
Саме батьки та педагоги мають допомогти дітям протистояти тій навалі різноманітної інформації, яка накриває дітей величезними хвилями. Тож поміркуймо разом що ми маємо, як саме і чого не маємо робити.
Діти ще маленькі, тому робити їх солдатами інформаційної війни (а раніше ми говорили, що кожний з дорослих може стати солдатом в інформаційній війні) більше, ніж недоречно. Головне не налякати дітей зайвий раз. Вселити у них впевненість, готовність до розважливих поміркованих дій.




Велика роль відводиться інформації для дітей, яку вони переказують один одному. Адже дітям легше знайти зрозумілі потрібні слова для інших таких самих дітей, вони краще відчувають однолітків, тому краще й заспокоять, дохідливіше розкажуть як потрібно діяти. Прислухайтеся до того як і про що говорять діти, вчасно скоригуйте цю інформацію, доповніть, зробіть конкретнішою, поясніть незрозуміле, допоможіть зробити висновки.
Педагог — порадник і помічник і для дітей, і для їхніх батьків. Вони мають діяти з батьками злагоджено, в унісон. Тож кожному дорослому варто прислухатися до таких порад (цей перелік можемо разом розширювати та конкретизувати).




• Будьте в курсі усіх справ принаймні у нашій країні, області, районі, місті, селищі… Стежте за міжнародними новинами із офіційних джерел, не керуйтеся чутками, непевною інформацією.
Звісно, все ми пропускаємо через свою думки, формуємо власне бачення, але основа має бути твердою. Ваше право вірити неперевіреним джерелам інформації, але це виключно Ваша думка — Ви не можете її обговорювати з дітьми.
• Варто дослухатися до позиції батьків і за можливості не діяти всупереч їхнім поглядам. Варто домовитися з батьками про спільну позицію, послідовно дотримуватися її.
• Майте свою позицію, дотримуйтеся її: діти одразу відчують фальш, хитання, непевність думок (вчора — одне, сьогодні — вже інше).
• Стежте за тим, що цікавить дітей, що вони обговорюють, в що грають, що трапляється у родині. Важливо вчасно втрутитися та пояснити те, що викликає суперечки, сумніви, викривлене бачення подій.
• Важливо у найскладніші часи захопити дітей цікавою діяльністю — дати відпочити думкам дітей, відволікти від суперечливих неоднозначних подій.




• Не ініціюйте бесіди на тему війни, але й не уникайте їх. Якщо діти Вас запитали — відповідайте. Виважено та чітко викладайте свою думку, відповідаючи на їхні запитання. Спробуйте зняти напруження у групі.
• Не перебільшуйте у своїх розповідях, але й не дуже зменшуйте загрози, можливі ризики під час розгортання ситуації. Звісно, дітям можна сказати тільки те, що вони зможуть адекватно сприйняти та зрозуміти, але якщо Ви надто зменшите ризики, діти почують іншу думку, порівняють з Вашою і зрозуміють, що їх обдурили, поставилися до них зневажливо.
• Розповідайте спокійно: так діти зайвий раз не будуть лякатися, зможуть більш розважливо сприйняти Ваші слова. Пам’ятайте: побачивши переляк, невпевненість дорослого, діти ймовірніше налякаються набагато більше, ніж ми.

Пригадую своє дитинство. Якось взимку ми з татом пішли в кіно. Тільки почали дивитися — сталася пожежа: зайнялася завіса на сцені. Усі похапали дітей і мерщій вибігли. А мій тато розпочав спокійно надягати мені хустиночку, зв’язувати шапочку…
Я зовсім не налякалася, з інтересом розглядала вже чималеньке багаття, а тато своїми шапочками ще й заважав! А мені так хотілося побільше побачити… Коли справа дійшла до шарфика, не витримали пожежники: один з них підійшов до нас, надягнув на нас справжнісінькі каски, мене взяв на руки та посміхаючись вивів на вулицю. Справжнє дитяче щастя!
Звісно, мамі ми нічого не розповіли… Але через півгодини, звісно, я по секрету, все їй розповіла, — так хотілося похвалитися.
Я довіряю тату, тому розумію, що він ні на мить не зменшував загрози: просто розумів, що є можливість зберігати спокій і не лякати мене. Чи добре було б якби я налякалася? Звісно, ні!




• Йдіть на зустріч гарним ініціативам дітей (вони громадяни України і не можуть бути осторонь подій у своїй рідній країні): концерт у шпиталі, виготовлення оберегів та листівок, привітання захисників тощо.
• Під час спілкування з дорослими і дітьми з АТО стежте за реакцією дітей: Ви їх добре знаєте, тому зможете вловити їхню реакцію на розповідь, зрозуміти, що і як потрібно пояснити, наскільки правильно вони зрозуміли емоційну розповідь очевидців. Це дасть змогу уникнути непорозумінь, двозначності трактування змісту, розвитку тривожності надалі тощо.



• Не пропускайте жодного дитячого запитання, але знаходьте час і місце для відвертої розмови. Поміркуйте варто поговорити з кількома дітьми чи відповісти одразу всім малятам. Знайдіть зрозумілі саме Вашим дітям слова, пояснюйте не лякаючи, не перебільшуючи, відповідно віку.
Розумійте, що діти, як і всі ми живуть в умовах війни: все чують, все бачать, спостерігають, роблять власні припущення та висновки. Важливо, щоб діти отримували інформацію не від випадкових джерел, де може бути інформація різної надійності та спрямованості, а від значущих дорослих у адекватному вигляді і формі. Тільки у такому випадку ми можемо контролювати ситуацію, уникнути небажаної реакції дітей, а діти збережуть спокій, будуть виваженими у розмовах, зможуть протистояти інформаційній агресії.
Якщо педагоги та батьки ігнорують запитання дітей, то вони все одно знайдуть інформацію, але у якому вигляді, у якій формі, які висновки зроблять…




Будьте гарними прикладами для малят: адже відомо, що діти часто копіюють дії значущих дорослих. Покажете свій страх — діти налякаються набагато більше, ніж Ви.
Якщо з певних причин Ваші погляди кардинально йдуть у розріз з поглядами батьків, поглядами офіційного керівництва країни, не розмовляйте з дітьми на «слизькі» теми, знайдіть іншу людину для розмов з дітьми, якщо іншого виходу не буде, змініть місце роботи — так буде чесніше.
Звісно, поради давати дуже складно, адже багато залежить від конкретної ситуації. Але, сподіваюсь, що мої поради допоможуть Вам у спілкуванні з дітками.
Щасти! Мирного неба!




Читайте інші мої статті про інформаційну війну:
Слова замість гармат. Інформаційна війна: історія, сучасність, правила поведінки…
Частина 1: обережно — інформація
Частина 2: як обмежувати доступ до небажаних ресурсів
Частина 3: як повідомити інших про ресурс, який містить небажану інформацію
Частина 4: як викривати хибні позиції певних статей
Частина 5: як розповсюджувати бажану інформацію





науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років




Автор: Ірина Стеценко

понеділок, 19 листопада 2018 р.

Виховуємо особистість чи …

Несподівані порівняння


Зараз як ніколи багато розмов про індивідуальний підхід до навчання, виховання особистостей…  Ми шукаємо сучасні освітні технології і все це добре. Але сьогодні випадково натрапила на одне відео і у мене склалася картинка-порівняння. Отже, подивимося разом і поміркуймо.


Як ви думаєте, чому у китайців немає видатних балетних танцівників — Галини Уланової, Майї Плісецької, Володимира Васильєва, Єкатерини Максимової, Маріса Лієпи, Миколи Цискарідзе?... Адже технічна підготовка у танцівників дуже і дуже висока.




А ось чому! Так готують балерин у китайській балетній школі...



Уявіть собі заняття чи урок такого педагога у звичайній школі. Хочете, щоб так навчали наших дітей? Я відповідаю «Ні!»




Після такого навчання виходять ось такі балетні вистави



Ну, так: це точно не Маріус Петіпа… Сучасно! Прикольно! Незвичайно! Так, так це унікальний акробатичний балет. Але… я не хочу дивитися таке «Лебедине озеро». Я хочу бачити ось таке виконання — танцюють Улляна Лопаткіна та Іван Козлов. Це також сучасна редакція хореографії Маріуса Петіпа.



Ну як вам? Дійсно, різниця вражає.
Продовжуємо порівнювати. Ось так виглядає екзамен у школі танців у Китаї



Я вважаю, що саме так готують кордебалет-солдатів: тут немає місце творчості та індивідуальності. Всі все виконують точно одночасно і однаково, зате все правильно.
А ось так готують солістів: Академія балету імені А. Я. Ваганової. Кожний робить одні й ті самі рухи, але по своєму. Так і ми маємо навчати: немов всі вчать одне й те саме, але творчо підходять до виконання завдань, а надалі до всього, що будуть робити.



А тепер кілька слів про те, навіщо нам потрібна НУШ: а для того, щоб у нас так навіть спортсменів не готували! Щоб було творче вдумливе ставлення до будь-якої праці, щоб малята не виростали бездумними роботами.
Сподіваюсь решту додумає кожний самостійно…

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років




Автор: Ірина Стеценко

пʼятниця, 16 листопада 2018 р.

Віртуальна подорож сюжетною картиною «Чи можна подружитися з дощиком?»

Презентація “жива” картина: 12-й тиждень «Вода»


Тиждень 12 «Вода» дає змогу повторити, уточнити вже набуті знання та піти далі — дослідити властивості води, вивчити її кругообіг у природі, роздивитися Землю з височини, з’ясувати, мало чи багато на нашій планеті води, мандрувати світом у пошуках її джерел, визначити свою добову норму води, пропонувати заходи щодо її збереження.


Відкриває тиждень чудова сюжетна картина «Чи можна подружитися з дощиком?». Саме вона розпочинає діалог з малятами про воду в природі, її агрегатні стани та наше ставлення до різної погоди, а також про осінь, життя людей у цю пору року, життя у місті, звуки довкілля…




Картину можна використовувати протягом усього тижня: на початку, під час розгляду проблемних запитань (підручник “Я досліджую світ” авторів О. В. Волощенко, О. П. Козак, Г. С. Остапенко) “Де «живе» вода?”, “Якою буває вода?”, а також підсумовуючи тиждень.



Початок тижня “Вода” варто провести як мандрівку сюжетною картиною, адже у зображену ситуацію діти легко входять, дофантазовують її, проектують на своє повсякденне життя.

Оживити сюжетну картину під час подорожі допоможе презентація «Жива картина: добірка звуків та відео за сюжетом зображення», до складу якої входять файли зі звуками природи та міста, а також відео мандрівки Дніпром у Києві. Звуки довкілля на картині можна автоматично поєднувати (запускати одразу кілька звукових файлів): таким чином можна утворити максимально правдоподібну атмосферу міста.

ЗАВАНТАЖИТИ презентацію можна за посиланням




Запропонуйте дітям здійснити прогулянку картиною. Обговоріть з малятами, як вони вдягнуться, що візьмуть із собою, де хочуть побувати, які звуки почують, з ким захочуть поспілкуватися, про що поговорять.
Кияни на картині легко впізнають своє місто — пішохідний міст, Дніпро, його круті схили, затишний оглядовий майданчик, улюблене місце відпочинку в усі пори року — Гідропарк.
• Чому на мосту нікого немає?
Звісно, в осінній дощ ніхто пішохідним мостом не хоче йти: там зараз не зовсім затишно, тому краще обрати інший шлях.
На першому плані картини — оглядовий майданчик. Запропонуйте малятам пофантазувати та описати, що можна побачити з крутих схилів Дніпра.
• Чи були ви на оглядовому майданчику? Що побачили?
• Чи цікаво було там? Чому?
• Дізнайтеся, чи є оглядовий майданчик у вашому місті й побувайте на ньому. Поділіться з друзями враженнями, покажіть фотографії.
Роздивимося Дніпро з висоти пташиного польоту (звісно, таке з оглядового майданчика побачити неможливо) — покажемо малятам відео.
• Яка техніка може допомогти нам це зробити?
• Чому так цікаво розглядати все згори?
• Що цікавого ми побачили?
• Що могли побачити й знизу, а що точно із землі не видно?
• Що саме цікаво роздивлятися зверху, а що хочеться побачити з близької відстані? Чому?

На на сайті підручника «Я досліджую світ» видавництва «Світич» є ще багато матеріалів для захопливої роботи з дітьми протягом наступного тематичного тижня. Завітайте на сайт та завантажте:
Електронний підручник (наводимо аркуші 12-го тижня) з вбудованими методичними підказками для педагога та захопливими завданнями для малят. Таким чином згрупований матеріал педагог може використати як конструктор і побудувати інтегровану роботу з дітьми.




науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років




Автор: Ірина Стеценко