Слова замість гармат

Інформаційна війна: історія, сучасність, правила поведінки…

Частина 6

Початок публікації читайте тут

Майже всю публікацію написала у серпні 2014 року. Тоді я ніколи не думала, що війна буде настільки довгою, тоді, напевно, ми всі вірили у швидку перемогу, але… Пройшло 4,5 років… Нове загострення, військовий стан… І я знову звертаюсь до теми інформаційної війни: раніше якось не виходило. Але зараз вже не можу відкладати публікацію.

Викладаю все, що накопичилося за ці роки. Сподіваюсь, що моя публікація стане у пригоді педагогам, адже ні в кого з нас немає досвіду роботи у війну. Я завжди думала, до війна залишилася у далеких 1941–1945 роках, і чорне крило війни більше не торкнеться моєї України.

Інформаційна війна — невидима війна, яка може тривати набагато довше, ніж звичайна. І навіть, коли нам здається, що інформаційна війна закінчилася, а військові дії ще тривають, насправді просто змінилася фаза активності — вона весь час коливається від відкритої інформаційної агресії до тихих нетривалих інформаційних атак час від часу.

Педагоги на передовій

Когось цей заголовок збентежить і здивує: “Як так вийшло? Адже війна далеко і воюють військові. Поміркуймо разом:

• інформаційна війна не має чітких кордонів — вона ведеться на всій території країни та ще й не однієї;

• інформаційна війна маніпулює думками багатьох людей — дорослих і дітей;

• мета інформаційної війни — примусити боятися, примусити діяти необдумано, не зважено, так, як потрібно тим, хто цю війну розв’язав.

Наші діти живуть у суспільстві: все бачать, чують, відчувають усі негаразди. Але у них немає досвіду та мудрості дорослої людини, щоб переварити інформаційну навалу. І дорослий може помилитися, щось нерозважливо зробити, керуючись емоціями, а малята переважно діють емоційно. Тож дітям необхідні люди, яких можна запитувати про все, що відбувається навколо, з якими можна радитися, яким можна довіряти…

Звісно, на усі дитячі запитання відповідають передусім батьки, а коли їх немає поруч — педагоги та значущі для малят дорослі. Таким чином педагоги й опиняються на передовій інформаційної війни, адже не так просто відповідати на запитання малят, а відповідати на всі запитання потрібно чесно, прямо, чітко, відверто, точно, зрозуміло, не ухиляючись від прямого запитання.

Саме батьки та педагоги мають допомогти дітям протистояти тій навалі різноманітної інформації, яка накриває дітей величезними хвилями. Тож поміркуймо разом що ми маємо, як саме і чого не маємо робити.

Діти ще маленькі, тому робити їх солдатами інформаційної війни (а раніше ми говорили, що кожний з дорослих може стати солдатом в інформаційній війні) більше, ніж недоречно. Головне не налякати дітей зайвий раз. Вселити у них впевненість, готовність до розважливих поміркованих дій.

Велика роль відводиться інформації для дітей, яку вони переказують один одному. Адже дітям легше знайти зрозумілі потрібні слова для інших таких самих дітей, вони краще відчувають однолітків, тому краще й заспокоять, дохідливіше розкажуть як потрібно діяти. Прислухайтеся до того як і про що говорять діти, вчасно скоригуйте цю інформацію, доповніть, зробіть конкретнішою, поясніть незрозуміле, допоможіть зробити висновки.

Педагог — порадник і помічник і для дітей, і для їхніх батьків. Вони мають діяти з батьками злагоджено, в унісон. Тож кожному дорослому варто прислухатися до таких порад (цей перелік можемо разом розширювати та конкретизувати).

• Будьте в курсі усіх справ принаймні у нашій країні, області, районі, місті, селищі… Стежте за міжнародними новинами із офіційних джерел, не керуйтеся чутками, непевною інформацією.

Звісно, все ми пропускаємо через свою думки, формуємо власне бачення, але основа має бути твердою. Ваше право вірити неперевіреним джерелам інформації, але це виключно Ваша думка — Ви не можете її обговорювати з дітьми.

• Варто дослухатися до позиції батьків і за можливості не діяти всупереч їхнім поглядам. Варто домовитися з батьками про спільну позицію, послідовно дотримуватися її.

• Майте свою позицію, дотримуйтеся її: діти одразу відчують фальш, хитання, непевність думок (вчора — одне, сьогодні — вже інше).

• Стежте за тим, що цікавить дітей, що вони обговорюють, в що грають, що трапляється у родині. Важливо вчасно втрутитися та пояснити те, що викликає суперечки, сумніви, викривлене бачення подій.

• Важливо у найскладніші часи захопити дітей цікавою діяльністю — дати відпочити думкам дітей, відволікти від суперечливих неоднозначних подій.

• Не ініціюйте бесіди на тему війни, але й не уникайте їх. Якщо діти Вас запитали — відповідайте. Виважено та чітко викладайте свою думку, відповідаючи на їхні запитання. Спробуйте зняти напруження у групі.

• Не перебільшуйте у своїх розповідях, але й не дуже зменшуйте загрози, можливі ризики під час розгортання ситуації. Звісно, дітям можна сказати тільки те, що вони зможуть адекватно сприйняти та зрозуміти, але якщо Ви надто зменшите ризики, діти почують іншу думку, порівняють з Вашою і зрозуміють, що їх обдурили, поставилися до них зневажливо.

• Розповідайте спокійно: так діти зайвий раз не будуть лякатися, зможуть більш розважливо сприйняти Ваші слова. Пам’ятайте: побачивши переляк, невпевненість дорослого, діти ймовірніше налякаються набагато більше, ніж ми.

Пригадую своє дитинство. Якось взимку ми з татом пішли в кіно. Тільки почали дивитися — сталася пожежа: зайнялася завіса на сцені. Усі похапали дітей і мерщій вибігли. А мій тато розпочав спокійно надягати мені хустиночку, зв’язувати шапочку…

Я зовсім не налякалася, з інтересом розглядала вже чималеньке багаття, а тато своїми шапочками ще й заважав! А мені так хотілося побільше побачити… Коли справа дійшла до шарфика, не витримали пожежники: один з них підійшов до нас, надягнув на нас справжнісінькі каски, мене взяв на руки та посміхаючись вивів на вулицю. Справжнє дитяче щастя!

Звісно, мамі ми нічого не розповіли… Але через півгодини, звісно, я по секрету, все їй розповіла, — так хотілося похвалитися.

Я довіряю тату, тому розумію, що він ні на мить не зменшував загрози: просто розумів, що є можливість зберігати спокій і не лякати мене. Чи добре було б якби я налякалася? Звісно, ні!

• Йдіть на зустріч гарним ініціативам дітей (вони громадяни України і не можуть бути осторонь подій у своїй рідній країні): концерт у шпиталі, виготовлення оберегів та листівок, привітання захисників тощо.

• Під час спілкування з дорослими і дітьми з АТО стежте за реакцією дітей: Ви їх добре знаєте, тому зможете вловити їхню реакцію на розповідь, зрозуміти, що і як потрібно пояснити, наскільки правильно вони зрозуміли емоційну розповідь очевидців. Це дасть змогу уникнути непорозумінь, двозначності трактування змісту, розвитку тривожності надалі тощо.

• Не пропускайте жодного дитячого запитання, але знаходьте час і місце для відвертої розмови. Поміркуйте варто поговорити з кількома дітьми чи відповісти одразу всім малятам. Знайдіть зрозумілі саме Вашим дітям слова, пояснюйте не лякаючи, не перебільшуючи, відповідно віку.

Розумійте, що діти, як і всі ми живуть в умовах війни: все чують, все бачать, спостерігають, роблять власні припущення та висновки. Важливо, щоб діти отримували інформацію не від випадкових джерел, де може бути інформація різної надійності та спрямованості, а від значущих дорослих у адекватному вигляді і формі. Тільки у такому випадку ми можемо контролювати ситуацію, уникнути небажаної реакції дітей, а діти збережуть спокій, будуть виваженими у розмовах, зможуть протистояти інформаційній агресії.

Якщо педагоги та батьки ігнорують запитання дітей, то вони все одно знайдуть інформацію, але у якому вигляді, у якій формі, які висновки зроблять…

Будьте гарними прикладами для малят: адже відомо, що діти часто копіюють дії значущих дорослих. Покажете свій страх — діти налякаються набагато більше, ніж Ви.

Якщо з певних причин Ваші погляди кардинально йдуть у розріз з поглядами батьків, поглядами офіційного керівництва країни, не розмовляйте з дітьми на «слизькі» теми, знайдіть іншу людину для розмов з дітьми, якщо іншого виходу не буде, змініть місце роботи — так буде чесніше.

Звісно, поради давати дуже складно, адже багато залежить від конкретної ситуації. Але, сподіваюсь, що мої поради допоможуть Вам у спілкуванні з дітками.

Щасти! Мирного неба!

Читайте інші мої статті про інформаційну війну:

• Мовчати не можна! Думки про важливе

Слова замість гармат. Інформаційна війна: історія, сучасність, правила поведінки…

• Частина 1: обережно — інформація

• Частина 2: як обмежувати доступ до небажаних ресурсів

• Частина 3: як повідомити інших про ресурс, який містить небажану інформацію

• Частина 4: як викривати хибні позиції певних статей

• Частина 5: як розповсюджувати бажану інформацію

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко

Моя група «Логіки світу»

Шановні колеги!

Запрошую Вас у мою спільноту «Логіки світу» — технологія розвитку дітей 3–12 років. Навчаймо дітей НОВИМ ТЕХНОЛОГІЯМ цікаво, зрозуміло, з усмішкою!

Пройдемо разом пізнавальними стежинками, навчаймо малят запитувати і знаходити відповіді, досліджувати, спілкуватися, сперечатися!

Група «Логіки світу» у FaceBook https://www.facebook.com/groups/LogikiSvity/

Група «Логіки світу» у Google+ https://plus.google.com/u/0/communities/113238661952117667102

Моя спільнота для всіх, хто навчає або хоче вчити дітей мислити, хто не боїться нового, хто розуміє, що можна і необхідно пояснювати малятам навіть складні речі просто, зрозуміло, дотепно, з усмішкою і так, щоб вони могли використати це у повсякденному житті.

Для тих, хто прагне не на словах, а на ділі зробити освіту новою, навчати малят новим, а не вчорашнім технологіям, міркує, аналізує, докопується до глибини, шукає, знаходить, а потім використовує знайдене і примножує його. Хто прагне самостійно учитися і творити. Для вдумливих і винахідливих, а також для тих, хто хоче таким бути.

Для тих, хто живе за девізом роману Веніаміна Каверіна «Два капітани» — БОРОТЬСЯ И ИСКАТЬ, НАЙТИ И НЕ СДАВАТЬСЯ.

Тут немає істин в останній інстанції. Зате є інформація для роздумів, поштовх для власних висновків, усвідомлених дій, місце для обміну думками зацікавлених людей, пошуку істини разом.

З повагою, Ірина Стеценко, автор «Логіки світу», та Переганяйко

Слова замість гармат

Інформаційна війна: історія, сучасність, правила поведінки…

Частина 5

Початок публікації читайте тут

Солдати інформаційної війни

Як розповсюджувати бажану інформацію

Перш ніж перейти до розгляду способів поширення інформації, нагадаю: за нинішніх умов часто краще НЕ ДАТИ жодної інформації, якщо існує хоч невелика ймовірність того, що ця інформація може бути неправдивою, ніж РОЗПОВСЮДИТИ БРЕХНЮ.

Розповсюджуйте НОВИНИ З ОФІЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ, особливо коли Ви не бачили події на власні очі й не можете уточнити інформацію в очевидців, яким довіряєте.

Генеральний штаб ЗСУ / General Staff of the Armed Forces of Ukraine

Профіль у FaceBook — https://www.facebook.com/GeneralStaff.ua

5 канал

Сайт — http://www.5.ua/

Профіль у FaceBook — https://www.facebook.com/5kanal

Український кризисний медіа-центр

Сайт — http://uacrisis.org/ua/

Профіль у FaceBook — https://www.facebook.com/uacrisis

Перед тим як розповсюджувати інформацію (і взагалі вірити їй), перевірте її хоча б двома незалежними способами. Для цього можна скористатися порадами у моїй статті. Перевіряйте і гарні, й погані новини — невідомо, хто прочитає новину, розповсюджену Вами, і якою, доброю чи поганою, вона виявиться для цих людей.

Якщо Ви впевнені у надійності інформації незалежно від її джерела, коротко напишіть про це в коментарях до новини («Я довіряю цій інформації», «Я довіряю людині, яка надіслала цю інформацію» тощо). Такий коментар підвищить довіру до Вашої (тепер уже й Вашої) новини тих людей, які Вас знають. І це вже немало!

Роблячи РЕПОСТ, можете опублікувати замість власного коментаря цитату з новини: іноді це краще, ніж Ваші власні слова, виявить Вашу позицію, допоможе зацікавити інших прочитати весь матеріал.

Примітка. Репост є розповсюдженням інформації іншого автора без змін, з власним коментарем чи без нього. Репост дає змогу опублікувати новину в хроніці друга. Вашу стрічку новин читаєте не тільки Ви, а й усі Ваші друзі, а можливо, й друзі Ваших друзів (це залежить від налаштувань Вашого профілю). Але у великому потоці новину часто важко помітити. Тому якщо Ви хочете, аби хтось із Ваших друзів неодмінно помітив певну новину, варто опублікувати її в його життєписі: тоді друг обов’язково отримає повідомлення про те, що Ви опублікували у його життєписі новину, і перегляне її.

Щоб зробити репост, потрібно натиснути на гіперпосилання «Поділитись» (внизу під текстом кожного повідомлення) і вказати, з ким саме Ви хочете поділитися новиною.

РЕПОСТ є одним з ЕФЕКТИВНИХ СПОСОБІВ розповсюдження інформації у соціальних мережах. У Вас і Ваших знайомих є спільні друзі, й для них репост ефективний, позаяк підвищується імовірність того, що вони помітять певну інформацію. А от для знайомих Ваших знайомих репост є можливістю побачити нову інформацію і розповсюдити її. Таким чином кількість повідомлень про одну й ту саму новину дуже швидко зростає (це залежить від того, скільком своїм друзям Ви цю новину передали і наскільки ефективно вони діяли). Тож не нехтуйте репостом, але РОБІТЬ його ВІДПОВІДАЛЬНО.

Зверніть увагу: РЕПОСТ має бути не правилом, а ВИНЯТКОМ! Ваш дуже важливий репост залишиться не поміченим, якщо стане черговим нав’язливим проханням у довгому ланцюжку прохань. І навпаки, друзі із задоволенням виконають Ваші прохання, якщо вони з’являтимуться лише у справді серйозних випадках.

Всі люди різні, і тому по-різному сприймають одну й ту саму інформацію: по-різному додумують, домальовують дрібні деталі, по-різному уявляють тональність написаного, інтерпретують і передають повідомлення далі. Іноді це призводить до ефекту «зіпсованого телефону». Тому інформацію необхідно подавати спокійним тоном, виважено, без зайвих емоцій (хоч тексти зовсім без емоцій читати нецікаво, тож дотримуйтеся міри).

Будьте уважними: якщо автор посту просить зробити репост і Ви довіряєте йому, робіть САМЕ РЕПОСТ, а не ставте лайк. Адже про це зазвичай просять, коли дуже важливо, щоб пост побачило якомога більше людей. Наприклад, таким чином можна повідомити про брехливість певної веб-сторінки, знайти родичів поранених, які у важкому стані перебувають у госпіталях, тощо. Коментарі мають бути такими, щоб новину захотілося прочитати!

ЛАЙК може стати каталізатором активного розповсюдження посту, тому перш ніж ставити лайк, особливо на постах з новинами або коментарями до резонансних подій, добряче поміркуйте. Ваші близькі знайомі, які добре Вас знають, довіряють Вам, і для них Ваш лайк на пості може бути своєрідним «ЗНАКОМ ЯКОСТІ», тож, найімовірніше, читаючи пост з Вашим лайком, вони будуть налаштовані некритично. У багатьох користувачів стрічка новин у FaceBook налаштована на першочерговий показ популярних новин (таке налаштування є автоматичним, і не всі його змінюють; FaceBook також час від часу автоматично змінює Ваші налаштування на показ популярних новин), тому показує в першу чергу новини з великою кількістю лайків. Тож СТАВТЕ ЛАЙК ВІДПОВІДАЛЬНО, не підвищуйте рейтинг сумнівних новин. 

Шукайте новини без коментарів — лаконічний виклад подій (тільки факти), що супроводжується фотографіями, відео. Перевіряйте відповідність тексту, фото, відео тому, що Ви бачили самі. Звертайте увагу на тональність викладу інформації: вона має бути спокійною, виваженою, без істерик, непотрібних подробиць, які розпалюють емоції, а інформації не додають.

Якщо Ви розміщуєте новини, бажано подавати факти без коментарів, найважливіші цифри необхідно порівнювати з іншими — так, щоб динаміка змін була зрозуміла людям. Наприклад, інформація про витрати держави у 20 млн грн багатьом людям нічого не скаже (для пересічного громадянина і 0,5 млн грн — неосяжна величина), а от коли стисло повідомити, на що була витрачена ця сума, показати важливість і необхідність цих витрат, люди сприймуть інформацію зовсім по-іншому.

Не розповсюджуйте фотографії без пояснень. Зазвичай пояснення не потрібні, коли фото надходять безпосередньо від першоджерела, а розглядаючи репости, люди не завжди звертають увагу на першоджерело і можуть неоднозначно сприйняти фото.

Не варто розповсюджувати надміру емоційні пости, адже часто з кожним репостом, зокрема завдяки коментарям, пристрасті розпалюються все більше, і потім вгамувати їх важко, якщо взагалі можливо.

Не поспішайте спростовувати інформацію, якщо Ви бачите, що вона НЕ НАБУЛА СУСПІЛЬНОГО РЕЗОНАНСУ — її або не помітили або вчасно встигли вилучити. Краще подбайте про вилучення текстів про неї з усіх доступних Вам місць. Адже навіть якщо люди не помітили саму новину, прочитавши Ваше спростування, вони можуть подумати, що диму без вогню не буває, і все одно злякаються, а можливо, і передадуть новину далі, та ще й з власними коментарями, і таким чином налякають інших.

Пам’ятайте, що більшість людей схильні перебільшувати небезпеку і применшувати радість. З певних причин погані новини зазвичай поширюються швидше, ніж добрі. Тому варто, повідомляючи погані новини, подавати їх навіть НАДМІРУ СПОКІЙНИМ ТОНОМ, тим самим нібито зменшуючи їх значення, заспокоюючи людей: під час передачі новини пристрасті, дуже ймовірно, зростатимуть від репосту до репосту, але залишається надія, що до тотальної істерії справа не дійде. А от добрі новини не гріх подавати підвищуючи тон: людям так хочеться вірити в краще, і нині радість нам усім особливо потрібна.

Не поширюйте те, в чому у Вас є НАВІТЬ НАЙМЕНШІ СУМНІВИ. Буває так: щось «дряпнуло», і незрозуміло — чому, що, коли. Вважайте, що «дряпнуло» недаремно, і не робіть того, в чому сумніваєтесь! Особливо важливо пам’ятати це у часи суспільних негараздів.

Не передавайте напряму «гарячі новини» тим своїм знайомим, які СХИЛЬНІ ДО ПАНІКИ, НЕОБДУМАНИХ ДІЙ: таким людям новину краще повідомити індивідуально (якщо це конче необхідно) або не повідомляти зовсім.

Не забувайте поширювати інформацію, яка ПІДНОСИТЬ НАСТРІЙ і БОЙОВИЙ ДУХ людей. Не забувайте, що ГУМОР — ДОБРИЙ ПОМІЧНИК у багатьох справах: він піднімає настрій, дає змогу подивитися на вже знайоме з іншого боку, допомагає відпочити, «розрядити обстановку», зняти емоційне напруження. Тож якщо відчуваєте доречність гумору в коментарях, розумієте, що можете дотепно, необразливо пожартувати, будь ласка, коментуйте з посмішкою.

Можете трохи поекспериментувати: створити дві публікації — серйозну і з посмішкою (тільки не розміщуйте їх поряд) — і подивитися, яка збере більше лайків, коментарів, схвальних відгуків. Так Ви поступово вивчите свою аудиторію і свої можливості.

Пам’ятайте: ПРАВДА — це дуже добре, але вона НЕ ЗАВЖДИ ДОРЕЧНА, особливо коли йдеться про велику аудиторію, всіх слухачів якої Ви насправді не можете знати. Тож перед тим як повідомляти правду, поміркуйте: наскільки вона страшна і гірка, чи вистачить у широкого загалу душевних сил, сили волі, мужності, щоб її витримати.

Пам’ятаю, ще за часів Радянського Союзу в Києві по відкритих каналах радіо під час навчання рятувальників пройшла інформація про те, що прорвало греблю Київської ГЕС. Це була навчальна тривога, і можливо, саме тому про широке розповсюдження цієї інформації керівники рятувальників дізналися далеко не одразу. Звісно, потім інформацію спростували, але на це звернули увагу далеко не всі. А тепер про наслідки. Така аварія означає, що мінімум півміста опиниться під водою (про Київську область не кажу: на щастя, в області тривоги не було). Я була в ті часи маленькою, але пам’ятаю, як довго після цього рятувальники знімали людей з дахів багатоповерхівок, височенних дерев тощо. А скільки роботи додалось лікарям… Причому паніка була навіть у тих місцях Києва, куди вода навіть у випадку аварії ніколи не дійшла б. От така прикра навчальна тривога.

Люди мають бути готовими до правди. Різним людям правду треба повідомляти по-різному, з широким загалом треба бути дуже виваженим. Адже часом необережно повідомлена правда може накоїти більше лиха, ніж мовчання. Потрібні обережні зважені професійні дії! Іноді широкому загалу варто повідомити лише часточку правди, щоб уникнути паніки. Тож пам’ятайте прислів’я: «Слово не горобець, вилетить — не впіймаєш», і дійте продумано, обережно, не наламайте дров.

Замість післямови

Дякую всім, хто звернув увагу на цей матеріал. Це моя перша спроба. Обіцяю й надалі ділитися з усіма своїми думками і висновками. Особливо вдячна тим, для кого цей матеріал став поштовхом до дій.

Розумію, що когось мої застереження приголомшили, а когось, можливо, й налякали. Але я писала це для того, щоб Ви не наступали на ті самі граблі й знали, де соломку підстелити.

Пам’ятайте, що сьогодні бездіяльність є злочином. Зважте, поміркуйте, що саме у Вас краще виходить, з чого Вам легше розпочати, і дійте! Разом ми обов’язково переможемо!

Успіхів нам усім і тільки добрих новин!

І все-таки ще не кінець: далі «Педагоги на передовій»

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко

Слова замість гармат

Інформаційна війна: історія, сучасність, правила поведінки…

Частина 4

Початок публікації читайте тут

Солдати інформаційної війни

Кілька думок про те, як викривати хибні позиції певних статей

Багато не писатиму: адже дещо про необхідність і способи з’ясування правдивості/брехливості інформації у статті вже було сказано. Зверну увагу на те, що недоцільно і неправильно (навіть шкідливо!) відповідати на коментарі «тролів» в Інтернеті, якими б жахливими і образливими вони не були. Адже Ваших аргументів «тролі» не почують. Їхня мета — розпочати дискусію, щоб привернути увагу (чим більше людей прочитають новину, тим більше повірить у брехню), вивести людей з рівноваги, підбити на необдумані вчинки, змуcити сумніватися, посіяти паніку.

Чіткої відмінності (як між чорним і білим) між «тролем» і звичайним користувачем немає. У користувачів можуть бути різні погляди на події, вони відрізняються темпераментом, сприйняттям, толерантністю, тож і їхні висловлювання на окремі теми (як правило, найболючіші) можуть нагадувати текстівки «тролів». Таким чином, щоб виявити «троля», треба деякий час поспостерігати за його діяльністю. Назву ознаки, що мають насторожити насамперед, а збіг кількох із них з високою імовірністю вкаже на «троля» (керуюся матеріалами товариства у FaceBook «Інформація і я в умовах війни», сайту gazeta.ua та власними міркуваннями).

Ознака перша. ДОПИСУВАЧ НЕ ВІДПОВІДАЄ ЦІЛЬОВІЙ АУДИТОРІЇ САЙТУ, його дописи НЕ МАЮТЬ ВІДНОШЕННЯ до статті, під якою містяться. Наприклад, розмовляємо про нові зміни до податкового кодексу, і раптом — 20 коментарів про те, як погано годують солдатів.

Ознака друга. Коментатор висловлюється МАКСИМАЛЬНО ПРОВОКАТИВНО, не сприймає аргументів, відверто бреше, зосереджується не на тексті, а на особистості автора.

Ознака третя. Дописувач охоче відгукується на різкі зауваження, але вперто ІГНОРУЄ КОНСТРУКТИВНУ, а особливо ввічливу ДИСКУСІЮ.

Ознака четверта. Коментатор ГІПЕРАКТИВНИЙ (людина, яка працює, фізично не може підтримувати активність на такому рівні). Часто пише кілька постів поспіль, немовби розмовляє сам із собою. Взагалі завелика активність має викликати підозри — адже для того, аби дозволити собі «убивати» стільки часу за комп’ютером, треба, щоб хтось цей час оплачував.

Ознака п’ята. ВІДСУТНІСТЬ ІНФОРМАЦІЇ на сторінці дописувача. Втім, є «тролі», які відверто визнають на своїх сторінках, що вони проти України. Не лінуйтеся, заходьте на сторінки і дивіться дописи сумнівних співбесідників.

Ознака шоста. «Тролі» часто вибирають собі ЧУДЕРНАЦЬКІ прізвища та місця роботи. Наприклад: Кейченко-Ошатний, працює в НАУ МПАВЛЦ.

Ознака сьома. «Тролі» завжди РОЗМОВЛЯЮТЬ на ПІДВИЩЕНИХ ТОНАХ і часто дають не інформацію, а КОМЕНТАРІ до неї. Подібні дописи одразу вилучайте зі свого блогу. Зважайте на ЗМІСТ і ТОН коментарів.

Ознака восьма. Часто АВАТАРКОЮ «троля» слугує не обличчя людини, а СИМВОЛ, ПЕРСОНАЖ (далеко не зразковий!) відомого фільма, фантастичної книги тощо. Аватарка «троля», як правило, дивує, привертає увагу, запам’ятовується. Будь ласка, не плутайте патріотичні аватарки з прапорами України, свічками в дні жалоби тощо.

Ознака дев’ята. ТЕМАТИКА повідомлень «тролів» НАЙБОЛЮЧІША, КОМЕНТАРІ Б’ЮТЬ ПО НЕРВАХ, «тролі» ШВИДКО РЕАГУЮТЬ на події, що мають великий резонанс у світі або в певній країні. Часто можна побачити коментарі «тролів» до найпопулярніших постів, які далеко не завжди відповідають їм за тематикою.

Раджу, якщо це можливо, видаляти або ховати сумнівні коментарі, пости тощо.

Ознака десята. «Троль» ЛІЗЕ у СЛОВЕСНУ БІЙКУ, НАДМІРУ ЕМОЦІЙНО РЕАГУЄ на відповіді на свої коментарі, відповідає на багато коментарів, але в його текстах часто більше емоцій, ніж фактів. У діалог вступає, але гне свою лінію, зауваження відскакують від нього, як горох від стіни.

Коментуйте новини з хибною інформацією, але стримано, точно, аргументовано, підтверджуйте свою думку фактами.

ДАЛІ — про те, як розповсюджувати бажану інформацію.

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко