Далекий близький Космос

Освітній проект для дошкільників і учнів початкових класів

Частина 1

Людина завжди прагне пізнати незвідане. Космос — такий близький і водночас далекий завжди вабив людей. Що там на зірках? Наскільки вони далеко? Які за розміром? Як впливають на наше життя? Чи видно із зірок Землю? Яка Земля з Космосу? Чи є край Всесвіту? І чи одні ми у безкрайньому Всесвіті? А якщо ще десь є життя, то чи можемо ми спілкуватися? Які вони жителі інших планет?

Мабуть саме тому так багато науково-фантастичних творів присвячено саме відкриттю таємниць Космосу і так багато вчених та інженерів присвятили свої роботи саме пізнанню космічної далечини. 

І не одразу люди зрозуміли: Космос не можна підкорити, його можна тільки намагатися якомога глибше пізнати, використовувати ці знання на благо всім людям Землі. Тож сьогодні темою нашої розмови стане — Космос, зірки, планети і …

Розпочати подорож у незвідану далечінь можна з перегляду мультфільму «Таємниця третьої планети» (Союзмультфільм).

Ознайомимося з планетами Сонячної системи ближче і вирішимо куди наступного разу може полетіти космічна експедиція.

Здавалося б ми щовечора бачимо і зірки, і планети. А що ми знаємо про них? Ознайомимося з планетами і зірками Сонячної системи докладніше, адже саме до цієї системи належить і Земля. Джмелик з Книжечкою багато дізнались з енциклопедії і зараз вирішили розповісти друзям.

У фільмі використано відео Землі космосу Космічного центру Джонсона НАСА: ми бачимо різні міста, і навіть північне сяяння.

Планети

Найближча до Землі зірка

Сонце — найближча до Землі зірка. Воно є центром і єдиною зіркою Сонячної системи. Це найкрупніший об’єкт системи: якщо скласти масу всіх об’єктів Сонячної системи, то майже всю цю масу складатиме маса Сонця (99,8 %). Сонце таке величезне, що може вмістити 1 млн. таких планет як Земля. Якщо уявити Сонце такого ж розміру як звичайні двері, то Земля була б такого ж розміру як звичайна монетка. Саме тому, що Сонце таке величезне, ми його і бачимо не як точку, а як круг.

Без енергії Сонця не було б життя на Землі. Воно зігріває нас своїм лагідним теплом, дає всім на Землі світло. Завдяки Сонцю ростуть дерева, трава, квіти, зігрівається вода в морях та океанах і там можуть жити риби і тварини… А ще люди навчились накопичувати і використовувати сонячну енергію: працюють сонячні електростанції, є будинки, електроенергія до яких надходить із сонячних батарей, є автомобілі із сонячними панелями (щоправда вони поки що їздять не дуже швидко)…

Друзі у книжці знайшли схему Сонячної системи і почали уважно її вивчати. Нібито всі планети схожі одна на одну — їх малюють кругами та й виглядають у космосі вони також схожими на різнобарвні круги.

Чим планети відрізняються одна від одної? Виявляється планети дуже різні — різного розміру, на різну відстань віддалені від Сонця, різного забарвлення…

Різна відстань від Сонця означає, що Сонце по-різному зігріває і освітлює поверхню планет, тому на планеті або дуже холодно або дуже жарко або як на Землі добре всьому живому. До того ж і поверхня планет має також різну температуру — на одних планетах холодно, на інших дуже спекотно. Саме про це і говорить різне забарвлення планет: ми його й бачимо з фотографій з Космосу.

Розповідь про кожну планету докладніше читайте у наступних публікаціях.

Увага! Зібравши презентації електронних додатків до журналів “Джміль” № 4, 2014; № 1, 2, 2015 ви можете розгорнути цікавий освітній проект з дошкільнятами та учнями початкових класів “Далекий близький Космос”.

Зробити проект яскравим та цікавим для дітей допоможуть електронні додатки до журналу:

• електронна версія сюжетної картини “Зоряна казка”

• електронний додаток “Політ у космос: крок за кроком”

Проведення тренування перед космічною мандрівкою: розкажіть дітям, як народжується космічний корабель та здійснює політ у космос, як вдягаються космонавти, що вони відчувають під час мандрівки

• електронний додаток “Знайомтесь: Сонячна система”

Спробуйте себе в ролі дослідників космічного простору, разом з дітьми станьте екіпажем справжнісінького космічного корабля і подорожуйте Сонячною системою

• електронний додаток “Чи є повітря у космосі?”

Виберіть рослини для космічного корабля

Успішного польоту!

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко

Незвичайні кристали у наших домівках

Подорож на кухню

Початок публікації про кристали читайте за посиланням

Далеко не завжди ми помічаємо цікаве навколо себе: ми звикли до нього, а іноді просто не знаємо, на що дивимось насправді, тому не бачимо його дивовижність. Кристали ми можемо спостерігати на кухні щодня, ми навіть боремося з ними. Не вірите? Читайте і спостерігайте!

Незвичайний накип

Помічали накип на стінках чайників і каструль, в яких часто гріють воду? Зішкрябайте її і розгляньте через лупу в більшості випадках: вона складається з багатьох дуже дрібних кристаликів. Вони виростають на стінках і дні чайників так само, як кристали солі на ниточці.

Чому ж утворюється накип? У природній воді розчинено багато мінеральних солей. Коли вода кипить і випаровується, вони осідають на стінках чайника, утворюючи накип. Що більше мінеральних солей розчинено у воді, то товстіший шар накипу і швидше він утворюється. У кожній місцевості вода різна, тому й накипу утворюється більше чи менше.

Люди навчилися боротися з накипом, бо саме він заважає воді в чайнику швидко нагріватися, виводить із ладу пральні машини-автомати. Допомагає видалити накип, наприклад, звичайна лимонна кислота. Вона розчиняє накип і замість товстого шару накипу на дні утворюється осад, видалити який досить легко.

Використана література

Шаскольская М. П. Кристаллы — М.: Наука, 1985. — 208 с.

Далі буде :)))

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко

Незвичайні кристали у природі

Подорож під землю

Початок публікації про кристали читайте за посиланням

Досі ми мандрували суходолом, морями і океанами. Знаходили кристали у найнеочікуваніших місцях, навіть на кухні, тепер можемо відкрити свою, домашню фабрику кристалів. Сьогодні ми здійснимо подорож під землю і пошукаємо кристали там. Що ж спільного у кристалів у наших домівках з кристалами під землею?

Царство кристалів під землею

Краплина за краплиною просочується вода й падає зі склепіння печер. У кожній краплині розчинено багато мінеральних солей. Краплинки випаровуються і залишають на стелях печер маленькі кристалики, схожі на ті, що утворюються в розчині кухонної солі. Поступово на стелях печер утворюються маленькі горбики, які з часом виростають у бурульку. Одна за одною краплі падають день за днем, рік за роком, століття за століттям. Бурульки дедалі витягуються, а назустріч їм починають рости вгору такі самі довгі стовпчики бурульок із дна печери. Іноді бурульки, які ростуть зверху (сталактити) і знизу (сталагміти), зустрічаються, зростаються разом і утворюють колони. Так виникають у підземних печерах візерунчасті, дивовижні гірлянди й колони. По-казковому вельми красиві підземні чертоги з фантастичних химерних сталактитів і сталагмітів, поділені на арки ґратами зі сталактитів.

Шкода, що підземне царство не можна тривожити. Світло та свіже повітря, потрібні, щоб ми їх побачили, руйнує кристалічних велетнів, і все, що створювалося упродовж століть, може загинути за кілька десятків років. Тому ми можемо лише зазирнути в кілька залів одних із найкрасивіших печер світу, що знаходяться в Криму, — Мраморної, Еміне Баір Хосар, Кізіл-Коба (Червона) — і помилуватися дивовижними творіннями природи.

Печера Кристалів

На глибині 300 м у горі Наїка в Пустелі Чихуахуа в Мексиці розташована Печера Велетенських Кристалів. Вона — чудове природне скупчення велетенських кристалів селеніту на Землі: до 1,2 м у діаметрі і 15 м завдовжки, завважки аж 60 т. Два шахтарі, викопуючи новий тунель через гору Наїка, зробили це захоплююче відкриття в 2000 р.

Поки ця печера єдина відома на сьогодні у світі, де виростають кристали, що складаються з природного гіпсу й дуже великі заввишки.

Учені в лабораторії вивчили невеликі частини речовини, з якої складаються кристали, і дійшли висновку: щоб вони досягли таких неймовірних розмірів і не руйнувалися в печері, мають бути унікальні погодні умови — практично постійна температура та стабільна вологість.

Дослідження доводять, що Печера Кристалів зберігала постійну температуру впродовж багатьох сотень тисяч років: завдяки температурі 14,4 ºС і виросли такі великі кристали.

Ще один момент, на який указують фахівці, це специфічна форма, прийнята гіпсом. Ця форма дістала назву «селеніт», вона відома своєю напівпрозорістю.

Далі буде :))

Використана література

Шаскольская М. П. Кристаллы — М.: Наука, 1985. — 208 с.

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко

Незвичайні кристали навколо нас

Де шукати? Як спостерігати? Чому так відбувається?

Початок публікації про кристали читайте за посиланням

У попередніх статтях ми говорили про те, що сіль — кристал і кристали солі можна виростити власноруч. Сьогодні здійснюємо навколосвітню подорож і шукаємо незвичайні «сольові» місця.

Найсолоніше море у світі

Мертве море (воно ж Солоне, воно ж Асфальтове море) розташоване між Ізраїлем і Йорданією в міжконтинентальній западині. Воно завдовжки 76 км, завширшки — 17 км, завглибшки — до 350 м. Воно існує вже 5 000 років. Узбережжя Мертвого моря — найнижча ділянка суходолу на Землі: майже на 400 м нижче за рівень моря.

«Дуже гірка й солона вода, у якій не живе риба й не може потонути ані людина, ані звір», — писав Аристотель 300 років тому до нашої ери.

Воду Мертвого моря важко назвати водою! Правильніше було б сказати «міцний розчин солі», бо концентрація всіляких солей у воді досягає 42 %. Щоб домогтися такого ефекту в домашніх умовах, доведеться засипати у ванну три мішки солі й умудритися розмішати її до повного розчинення. Навіть якщо це вийде, усе одно рідину, що утворилася, не можна порівняти з водою Мертвого моря — точно відтворити її чудодійний склад не вдасться. Це найсолоніше в світі море (понад 300 г/літр, порівняно із солоністю Чорного моря — 36 г/літр). Виштовхувальна сила в цьому «розчині солі» настільки велика, що навіть людина, яка не вміє плавати, тут легко тримається на поверхні й не тоне.

У морі майже немає тварин. У 1983 р., крім популяції бактерій, учені виявили у воді Мертвого моря й дуже малу кількість водоростей.

На узбережжі моря винятково товстий шар повітря. Разом із природним фільтром водяної пари й мінералів, що піднімаються з поверхні води, він відображає шкідливі ультрафіолетові промені, що обпалюють шкіру, і пропускає «м’який» ультрафіолет, який має цілющі властивості. Тому узбережжя Мертвого моря — унікальне місце для приймання сонячних ванн із лікувальною метою. Навіть за тривалого перебування на сонці тут не обгориш.

Солотвіно: українське мертве море

У нашій країні є своє мертве море. Воно розташовано у мальовничих Карпатах — у Тячівському районі Закарпатської області. За лікувальними властивостями вода у Солотвіно дуже наближена до води у Мертвому морі. Завдяки термальним джерелам у Солотвіно цілий рік тепла вода.

Соляні міста

У піщаних пустелях трапляються гірські хребти, які є гігантськими покладами кристалів кам’яної солі. Химерні й дивовижні форми соляних скель: вони схожі на фантастичні споруди з незвичайного білого матеріалу, що відсвічує холодним блиском. Жодного кущика, жодної травички немає на схилах соляних гір. Лише іноді по соляному руслу дзюрчить соляний струмочок.

Кристали солі такі тверді й міцні, що в пустелях можна натрапити навіть на міста, побудовані з них. У африканській пустелі Сахарі знайшли руїни давнього міста, побудованого з незвичайного матеріалу: будинки й міські стіни в ньому були зроблені з великих глиб кам’яної солі. У цій місцевості нічого не було, окрім піску й солі, а з піску будинку ніяк не побудуєш, от і довелося це робити з кристалів солі. Дощів у Сахарі майже не буває, і залишки соляного міста простояли там сотні років.

Соляний готель

У соляній пустелі Уюні (це висохле соляне озеро завдовжки 100 км, шар солі сягає 500 м), що в південно-західній частині Болівії на висоті 3 500 м над рівнем моря, будують новий готель із соляних блоків вручну, без будь-якої спецтехніки. Величезний готель нагадує середньовічний замок.

Можна уявити, як мріяли б пожити в такому палаці ті, хто свого часу займався промислом солі в Європі, а ще більше ті, що вважали сіль дорожчою золота.

Уюні — найбільший солончак у світі. Його площа дорівнює понад 500 км². Ця справжня пустеля солі розташована на висоті 3 650 м над рівнем моря в центральних Андах. Тут 40 тисяч років тому було величезне доісторичне озеро, від якого згодом залишилося два сучасних — Поопо і Уру Уру, а також два солончаки Уюні та трохи менший за площею Койпаса.

Незважаючи на удавану безплідність земель, що оточують солончак, тут виростає кілька видів кактусів, а також живуть і розмножуються рідкісні види колібрі й три види фламінго.

Завдяки туристам тут почали з’являтися готелі із солі, точніше, із соляних блоків. У них дах, стіни, столи й стільці, стійки в барі, ліжка і, звичайно ж, підлога складені з блоків солі, що видобувається неподалік. А на стінах висять папірці із ввічливим проханням: «Будь ласка, не облизуйте!».

До речі, тут досі щорічно видобувають майже 25 тис. т кухонної солі з майже 10 мільярдів т наявних запасів. Цілий склад скарбів, адже у багатьох народів сіль і сьогодні за вартістю «дорожча за золото».

В Україні (м. Соледар Донецької обл., Карпати) є соляні печери, де раніше видобували сіль, а зараз використовують для лікування хвороб легень і для туристів.

Далі буде :)))

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко

Що особливого зимою трапляється?

Матеріал до освітнього проекту для дошкільнят та учнів молодших класів

Под голубыми небесами

Великолепными коврами,

Блестя на солнце, снег лежит;

Прозрачный лес один чернеет,

И ель сквозь иней зеленеет,

И речка подо льдом блестит.

Александр Пушкин

Кожний знає, що рік складається з 12 місяців: по три місяці кожної пори року — зима, весна, літо, осінь. Кожна пора року приходить до нас по черзі. А чи завжди ми помічаємо, коли закінчує гостювати у нас одна пора року і приходить інша? Адже не завжди буває так, щоб за ніч все навколо змінилось і настала інша пора року. Іноді пори року приходять не за календарем, а іноді нібито пробуючи свої сили, як в казці «Дванадцять місяців», приходять на кілька днів, а потім — йдуть. Як пори року змінюють одна одну? Саме над цим зараз і замислились друзі Джмелика — Книжечка, Нотка і Пензлик.

Книжечка: прикмети зими

У бібліотеці Книжечки є багато книжок про все на світі, тож вона вирішила дібрати історії та вірші про зиму: адже в них йдеться про прикмети зими, а зараз — зима, тож можна перевірити все, що написано в книжках. Саме прикмети допомагають нам визначити, коли настає та чи інша пора року. Тож визначимо прикмети зими.

Книжечка знайшла історію про маленьку дівчинку, яка дуже чекала приходу зими: щодня відмічала в календарі дні, дивилась у віконечко, шукала прикмети зими на вулиці… Тато і мама дівчинки дотепно розповідала їй про зимові прикмети і всі разом їх перевіряли.

Читайте історію «Коли починається зима? Бесіда для дорослих і дітей: прикмети пори року» за посиланням

• Поміркуймо, який колір у зими? (Білий.) весни? (зелений.) літа? (жовтий, блакитний, зелений.) осені? (помаранчевий, жовтий, червоний.)

• Чому у пір року саме такі кольори?

Олександр Єгорнов. Зима у лісі

Віктор Янов. Російська зима

Євгеній Щербань. Весна прийшла

Богдан Панчішин

Ісаак Левітан. Весна в Італії

Міхаіл Іваненко. Місток до літа

Ісаак Левітан

Carolyn Blish

Васілій Полєнов. Золота осінь

Володимир Усянов

Васілій Полєнов. Осінь на Окє поблизу Таруси

• На якій картині яка пора року зображена? Чому ви так вирішили?

— Поглянемо за віконечко, послухаймо вірші про зиму. Джмелик запропонував цікавий віршик. Він назвав його чарівним. Як ви вважаєте, чи бувають вірші чарівними? Що таке чарівний вірш? Чарівні вірші легко і весело читати, вчити напам’ять, розповідати разом, обговорювати, придумувати щось цікаве за змістом вірша. Чарівний вірш нібито дає старт нашій фантазії, і потім ми знаходимо незвичайне у довкіллі, фантазуємо, придумуємо яскраві слова, щоб описати побачене, малюємо, танцюємо тощо.

Більше про чарівний віршик Лесі Пронь «Білі гості» читайте за посиланням

Прочитати вірші про зиму та показати дітям яскраві ілюстрації до них можна, скориставшись презентаціями у електронному додатку дожурналу «Джміль» (2014, № 6) — «Чом так швидко я скотився?», «Довговуха зима», «Гра у сніжки», «Перший сніг», «Взимку», «Зима у місті», «Якого кольору сніг?». Подивитись як можна працювати з презентацією Вам допоможе таке відео

Зробити чарівним можна кожний віршик, і Джмелик з друзями вирішили зробити чарівними вірші з журналу «Джміль» (див. рубрику Літстудія). Ось які запитання придумали вони, знайдіть відповіді на запитання Джмелика та його друзів, спробуйте доповнити ці запитання.

• Дивлячись тільки на ілюстрацію, поміркуйте про що буде вірш.

• Розкажіть свою історію за ілюстрацією.

• Доберіть картинку для кожного віршика або намалюйте її.

• Що цікавого у віршах?

• З чим поети порівнюють зиму? мороз?

• Який вірш сподобався найбільше? Чому?

• А яку ілюстрацію до вірша ви вважаєте найкращою? Що саме сподобалося?

• За ілюстраціями до віршів складіть власну історію про зиму, прикмети зими, зимові забави та пори року.

Дід Мороз великий витівник: він завжди хоче, щоб все навколо було красивим, все виблискувало на сонечку, тому й придумує усілякі дива. Йому дуже приємно нас тішити.

• Як Дід Мороз прикрашає вулиці?

• Які явища природи ми можемо спостерігати зимою? Чи красиві вони? Чому ви так вважаєте? Чи можна ці явища побачити в інші пори року?

• Чим радує нас Дід Мороз?

• Які зимові ігри та забави ви знаєте?

• Чим вам подобається зима?

• Що зимою добре? А що погано?

• Як зробити так, щоб поганого зимою було якомога менше?

Пензлик: веселі зимові картини

Пензлик пригадав, що обкладинка журналу «Джміль» завжди незвичайна: кожна обкладинка — це сюжетна картина, справжні витвір мистецтва. Над нею працює художник, редактор (розповідає художнику що і як він хотів би зобразити на картині), автор бесіди про цю картину. У кожного своя справа і виходить картина не тільки красива та ще й цікава дітлахам, а ще й пізнавальною стає картина. На ній завжди зображено те, що ми можемо побачити у повсякденному житті, тільки все якесь святкове, у житті нібито не зовсім так яскраво все видно. Такі картини дають змогу побачити те, що часто не помічається у такому швидкому повсякденні. Друзі розглядають сюжетну картину та читають бесіду за нею.

Бесіду за сюжетною картиною Ви можете прочитати у журналі «Джміль» (№ 6, 2014) або на сайті журналу за посиланням. Інтерактивну пізнавальну презентацію за сюжетною картиною Ви можете знайти у електронному додатку до журналу «Джміль» (№ 6, 2014). Зараз Ви можете подивитись відео про цю презентацію.

Запитання до сюжетної картини, які придумали Джмелик, Книжечка, Пензлик і Нотка

• Що у цій картині незвичайного?

• Знайдіть на картині персонажів казок, історій, віршів, які приходять до нас зимою. Як звуть персонажів картини? Чому саме так?

• Який настрій у всіх на картині? Як ви думаєте, чому?

• Чи може бути у картини настрій? Спробуйте визначити настрій цієї картини і придумати її назву.

• Подивіться, які незвичайні дерева зображені на картині. Про що вони розмовляють? Що кажуть діткам? Про що розповідають? Чи подобається їм сніг? Чому ви так вважаєте?

• Подивіться, які незвичайні білі птахи на картині. На що вони схожі? Чому вони летять за велетнем? Як цих птахів можна назвати? Чому? А чи улітають білі птахи, коли настає весна? Чи можна їх побачити в інші пори року? Які вони весною (влітку, восени)? З ким вони тоді товаришують?

• Які віршики та загадки можна знайти на сюжетній картині?

У галереї Пензлика є чудові картини Роберта Дункана про зиму, дитинство, радість… Кожна картина — сцена дитячого безтурботного життя. Вони світлі, життєрадісні, кожна по-своєму цікава.

Зазирнути до картинної галереї Джмелика Вам допоможе презентація у електронному додатку до журналу «Джміль» (2014, № 6).

Запитання для бесіди з дітьми

• Які прикмети зими ви побачили на картинах?

• Яких барв на картинах більше всього? Чому?

• Як художник змальовує сніг? сніжинки?

• Як ви вважаєте, чи глибокий сніг на картинах? Чому?

• Чи є на картинах вітер? Як можна побачити вітер на картинах?

• Які зимові прикмети не можна намалювати? Як ці прикмети можна помітити? (Наприклад, не можна намалювати холод, але ми бачимо, що діти вдягнені тепло і можемо зробити висновок.)

• Як вдягнені діти? Чому?

• Розкажіть, які заняття придумали діти. Чи подобаються вони їм? Чому?

• Який настрій у дітей на картинах? Чому?

• Як ви думаєте, чи подобається дітям зима?

• Що особливого ви побачили на картинах?

• Що зміниться на картинах, коли діти підуть у свої домівки? (Уявіть, що діти закінчили грати, пішли до домівок, а сніг все йде, йде… засипає все навкруги.)

• Зазирніть за картину. Що було до того, як діти вийшли на подвір’я грати? (Не забудьте розглянути з дітьми і що робили діти, і що у цей час могло бути на подвір’ї.)

• Крім дітей на картинах є й інші персонажі. Хто вони? Чи дружать з ними діти? Чи холодно їм? Чому?

• Що на картинах роблять тварини? Чи подобається їм зима? Чому?

• Пригадайте, що ви з друзями робите взимку. Які ваші улюблені забави?

• Які вірші до яких картин підходять більше? Чому?

• Намалюйте свою картину про зиму. (Можна об’єднати всі картини дітей у єдину композицію, а можна й разом на великому аркуші намалювати спільну картину.)

• Яких барв на вашій картині буде більше всього? Чому?

Нотка: чи буває музика зимовою

Нотка завжди знаходить щось цікаве про музику. Тож і зараз друзі попросили її пошукати зимову музику. Та чи буває вона?

Є особлива музика: її створюють без нот, її неможливо перекласти на ноти, її не може створити навіть найдосвідченіший композитор, її найкращий виконавець не відтворить на найдосконаліших музичних інструментах.

Прислухайтесь: ми чуємо її щодня, але не завжди помічаємо і прислухаємося до неї, а без цієї музики наше життя збідніє, наші враження будуть неповними.

Це звуки, які нас оточують, без яких ми не уявляємо свого життя. Серед них — неперевершена музика звуків природи. Її дуже важко (навіть майже неможливо) повторити. Адже як повторити веселий, мелодійний дзвін крапельок дощу, таємничий шум вітру, шелест хвиль, які розбиваються о берег, а спів пташок, розмову тварин із своїми дитинчатами. Це неперевершений оркестр, де є свої солісти, перші скрипки, ударні, клавішні, духові, струнні…

Прислухаймося до зимового оркестру.

• Як рипить сніг під ногами? На що схожі ці звуки? Які вони?

• А чи завжди однаково шумить вітер?

• Як танцюють сніжинки під музику вітру?

• Пригадаймо звуки зимового ранку (зимового вечора)? Чи однакові вони? Хто є солістом у цю пору дня?

• Які звуки приєднуються до оркестру природи вдень? Чи змінюються солісти?

• Які звуки ви найчастіше чуєте?

• Які звуки вам найбільше подобаються?

Музичні образи створюються за допомогою звуків музичних інструментів.

• Які музичні інструменти обрали б ви, щоб спробувати відтворити зимові звуки природи?

А тепер послухаймо музику, створену композиторами.

• Які музичні інструмент ви чуєте?

• Які звуки природи ви у ній чуєте?

• Які музичні інструменти які звуки природи створюють?

• Що уявляєте під цю музику?

• Музика яка?

• Затанцюйте під музику. Створіть за допомогою рухів той музичний персонаж, який ви уявляте.

П. І. Чайковський «Зимовий ранок»

Завантажити п’єсу П. І. Чайковського «Зимовий ранок» можна за посиланням

Спробуймо описати ранок, який побачив композитор і передав нам у звуках.

• Як ви вважаєте, чому в п’єсі гучність звуку весь час змінюється?

Уявімо, сонечко прокидається і перші його промінці по черзі, несміливо визирають з-за хмаринки, оглядають землю, передають сонечку свої враження: мелодія звучить голосніше, промінець визирнув; мелодія стає тихіше, промінець заховався. Промінці ще несміливі, сонечко позіхає… Ще рано, промінців прокинулося небагато… Тому в кінці мелодія звучить тихіше: сонечко радиться з промінцями «Чи варто прокидатися? Можливо ще рано і можна ще поспати?»

Тихо, все вкрито снігом, який іскриться у перших сонячних промінцях. П. І. Чайковський народився у маленькому містечку. Можливо, у п’єсі «Зимовий ранок» він зобразив власні дитячі враження: малюк вранці визирнув у вікно і з подивом побачив засипану снігом вулицю, вікна в домі навпроти, що замерзли. Ще вечором тут росли кущі, а зараз їх не видно, все біле від снігу. Куди поділись кущі? Куди поділися звичні барви? Куди все заховалося? Як дивовижно незвично виглядає все навкруги! Як яскраво блищить сніг! Як він рипить на морозі. Скільки нового трапилося тільки за одну ніч!

Зимнее утро (фрагмент)

Морозит. Снег хрустит. Туманы над полями.

Из хижин ранний дым разносится клубами

В янтарном зареве пылающих небес.

В раздумии глядит на обнаженный лес,

На домы, крытые ковром младого снега,

На зеркало реки, застынувшей у брега,

Светила дневного кровавое ядро.

Отливом пурпурным блестит снегов сребро;

Иглистым инеем, как будто пухом белым,

Унизана кора по ветвям помертвелым.

Люблю я сквозь стекла блистательный узор

Картиной новою увеселять свой взор…

                                                  Аполлон Майков

                                   1839, Санкт-Петербург

От як почув цю п’єсу Віктор Лунін (до кожної п’єси «Дитячого альбому» П. І. Чайковського він написав вірш).

Зимнее утро

Вьюга стонет, тучи гонит

К озеру близькому

По небу низкому.

Тропки скрыло, побелило

Кружево нежное,

Легкое, снежное.

А воробушек, пташка малая,

Пташка малая, неразумная,

От метелюшки хочет спрятаться,

Хочет спрятаться, да не знает, как.

И кружит его ветер по небу,

И несет его в чисто полюшко,

С косогора, в сумрак бора…

Горюшко горькое, Бедная пташечка!

Вьюга стонет, тучи гонит

— Спрятала все пути, Чтоб не пройти.

Все кругом бело — снегом замело,

Снегом замело все кругом…

                                     Виктор Лунин

П. І. Чайковський «Зимовий ранок» (виконує — камерний оркестр «Гнесинські віртуози», диригент — Міхаіл Хохлов)

• А як почули цю п’єсу ви? Що побачили? Що відчули?

• Можливо, ви знайдете картину, до якої підходить ця музика.

• Доберіть слова до почутої музики. (Музика (яка?))

Антоніо Вівальді «Зима» (з циклу «Пори року»)

П. И. Чайковский «Вальс снежных хлопьев» (из балета «Щелкунчик»)

Зверніть увагу, наскільки по-різному можна почути одну й ту саму музику. Композитор і виконавець передають у музиці свої думки, настрій, роздуми, враження, почуття, але у нас свій досвід, свої міркування і одне й те саме ми можемо почути інакше. І це добре! А от чи буває таке з картинами? Віршами? Як ви вважаєте, чому?

Подивіться, як по-різному можуть розповідати нам картини, поезія, музика. Іноді вони доповнюють одне одне, іноді — передають нам різне. Тож потрібно вчити дітей розуміти мову всіх видів мистецтва, міркувати, складати своє враження, бути самостійними і розкутими в поглядах.

Джмелик-дослідник

Джмелик запропонував друзям уважно роздивитися сніг. Нібито ми звикли, що взимку все має бути вкрите снігом, і не завжди помічаємо як сніг прикрашає все навкруги, як все за одну ніч може змінитися завдяки снігу. Цікаво, з чого складається сніг? Як падають сніжинки? Які вони? Сніг складається з міліардів малюсіньких сніжиночок. Кожну з них розглядіти дуже важко: такі вони маленькі, нібито непомітні. Одна сніжинка не може суттєво змінити навіть маленький кущик: ми її просто не помітимо. А от коли збирається разом багато сніжинок… виходить отака краса!

Джмелик з друзями вирішили дізнатися якомога більше про сніжинок. Вони знайшли фотографії з атласу сніжинок, який вже багато років складають вчені зі всього світу (вони фотографують сніжинки під мікроскопом, порівнюють їх, знаходять спільне і відмінне, класифікують). Деякі вчені навіть зробили карту сніжинок: виявляється у різних місцях світу сніжинки дуже відрізняються — десь вони більш тендітні, ніжні, а є області зі сніжинками схожими на крихітки льоду.

Розглянемо сніжинки ближче. Зверніть увагу: всі сніжинки різні, немає жодної однакової. Вони неповторні, тендітні, ніжні…

• Порівняйте сніжинки. Що у всіх них спільного?

• З яких елементів складається їх візерунок?

• Знайдіть у сніжинках різні геометричні фігури. Яких геометричних фігур найбільше?

• Як рухаються сніжинки? Чому саме так?

• Чи є голос у сніжинок? Коли ми його чуємо?

• Якого кольору сніжинки? Чому саме такого?

• Які слова допомагають описати сніжинок? Сніжинки які? Сніжинки що роблять? Сніжинки куди летять?

• На що сніжинки схожі?

• Що трапляється, коли сніжинок багато у повітрі?

• Що трапляється зі сніжинками на землі?

• Уявіть інопланетянина, який ніколи не бачив снігу. Розкажіть йому про сніг, сніжинок, зиму, лід.

• Складіть казку або історію про сніг, сніжинки, мороз.

По новому подивитись на зимові явища Вам допоможе презентація електронного додатку до журналу «Джміль» (№ 6, 2014). Подивіться, як вона працює

З енциклопедії друзі дізналися, що сніжинки — це кристали льоду. Результати свого дослідження друзі записали як історію про Діда Мороза і Господарку Мідної Гори.

— Дід Мороз дружить з Господаркою Мідної гори. У її царстві він побачив красиве каміння — кристали. Подивіться, які кристали різні.

• Опишіть кристали. Які вони? Чим особливі?

— Визначимо основні властивості кристалів. Кристали тверді; зазвичай блискучі; багато кристалів прозорі; мають правильну форму, схожу на знайомі вам геометричні фігури (у кристалів пласка поверхня — як грані багатокутника).

• На які геометричні фігури у просторі схожі кристали?

• Порівняйте з дітьми поверхню звичайного каменя та кристалів. (У кристалів, як і у багатогранників — куба, паралелепіпеда, піраміда тощо — чітко виділяться вершини, ребра і грані. Такої природної поверхні немає у звичайних каменів: їх треба обробляти, щоб вони мали форму багатогранників.)

Кристали нібито хтось ретельно випилював, шліфував, полірував. Вони бувають різної величини (від зовсім маленьких, що їх розглянути можна лише через мікроскоп, і до великих, іноді по кілька десятків кілограмів — важать більше, ніж дошкільнятко); кольору; форми.

Маленькі кристалики прозорі. З них, як з деталей конструктора, збираються великі (іноді величезні!) кристали. Коли кристалів багато, їх поверхні (грані) спрямовані під різними кутами до променів світла. Завдяки цьому промені світла, які відбиваються від них, також спрямовані у різних напрямках. Є промінці світла, які проходять крізь кристали (промінці світла то проходять поряд, то зустрічаються один з одним). В результаті такої взаємодії променів великий кристал може стати непрозорим, але від цього він не втратить свою красу.

— У кристалів є ще така цікава властивість — кристали здатні самі себе огранувати: якщо зробити з кристала кульку і помістити у середовище, де він може рости, за певний час його поверхня знову стає пласкою.

— Господарка Мідної гори розповіла Діду Морозу про те, що кристали можна виростити власноруч. Тож він поміркував і й досі використовує кристали для прикрашання природи взимку. Тільки кристали Діда Мороза тануть, коли стає тепло.

Про сніжинки та інші кристали взимку читайте за посиланням

Зима-чарівниця вміє творити справжні дива. Нещодавно Зима влаштувала виставку квітів. Але ж узимку на морозі квіти не цвітуть! Вона створила квіткові композиції в прозорих брилах льоду. Прочитати про цю виставку та побачити фоторепортаж можна у статті за посиланням

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко