Пригоди Марійки та Петрика у місті: «Веселі куточки міста — КАФЕ»

Заняття з пізнавального конструювання у Дошкільній академії «УнікУм» Інституту обдарованої дитини НАПН України 

Нарешті закінчилися вимушені канікули і ми розпочали роботу у новому році! Побачимо, як перерва майже у 1,5 місяці дасться взнаки на знаннях та вміннях діток: адже дехто ще наприкінці осені тільки почав відвідувати заняття в Академії.

Перше заняття року хочеться зробити трішечки святковим, тому тему вибрали — кафе. Це один з веселих куточків міста, а ще саме ця тема дає змогу дещо пригадати з матеріалу попередніх занять. Ще одна особливість заняття — всі конструкції дуже звичні діткам, їх неважко уявити, тому опора на наочність під час конструювання не потрібна.

Розповідаємо дітям про кафе, меблі у ньому; порівнюємо цирк і зоопарк, життя тварин у них — тварини однакові, але одні живуть майже вільно, а от інші стають справжніми артистами; а ще пригадуємо, що в кафе схоже на геометричні фігури — прямокутник, квадрат і круг.

Насправді у нас було два заняття на одну тему: перше — індивідуальне (солісткою була Ксюша), друге — звичайне групове. Тож, по черзі про кожне із занять.

На першому занятті Ксюша конструювала спочатку чашку та блюдечко. Вона вперше пробувала сама вибирати кубики — добирала кольори та розмір деталей. Це не так просто, тому педагог обговорювала з дівчинкою забарвлення конструкцій, разом радилися, як поєднати кольори так, щоб конструкція вийшла акуратною і охайною.

Користуючись конструктором ЛЕГО, не завжди можна зробити домірними всі конструкції: адже вибір деталей невеликий. Але чашка і блюдечко вийшли майже таких розмірів, як і звичайні. Ксюші було цікаво! Адже не часто можна зробити конструкції у натуральну величину, які можна потримати, як справжні в руках, накрити на стіл, уявити себе у справжнісінькому кафе.

Другим етапом роботи стало побудова кафе під відкритим небом — столики, стільчики, парасольки, дерева тощо. Подібні конструкції діти вже будували, тому цей етап став етапом напіввільного конструювання. Подивіться, яке яскраве кафе вийшло, як затишно там лялечкам.

На груповому занятті Ксюша також була, тому педагог поміняла конструкцію. Поговоривши з дітками звідки беруться продукти в кафе, почали будувати велику машину для продуктів: вона має бути обов’язково закритою, щоб продукти не забруднилися. Таку машину діти не так часто бачать у місті, але ми все-таки спробували будувати машину без опори на наочність. Діткам було важко, це дуже незвично для них, але із завданням впоралися і навіть встигли досхочу погратися машинкою та вільно поконструювати.

Як раз це заняття відбувалося після тривалої перерви, мабуть, тому ми не встигли «розмахнутися» як завжди: фактично діти виконали «обов’язкову програму», Ліза та Юліан побудували на додачу невеличкі будиночки. Юліан, як завжди, після закінчення основної конструкції заходився грати на нашому килимі-місту, а дівчатка — розвивали конструкції.

У Ксюші вийшла машина з прискорювачами на даху, дівчинка і гралася відповідно — у неї була найшвидкісніша служба доставки продуктів, а Ліза перетворила машину на автобус для дівчаток: іноді це була машино-автобус, а іноді — просто автобус. От такі ігрові метаморфози відбулися…

Радує, те що діткам подобається конструювати, вони із задоволенням будують самостійно. А те, що забулося — надолужимо!

Щоб прочитати інші публікації з цієї теми знаходьте на блозі у хмарі слів ключові слова «Дошкільна академія “УнікУм”».

Сайт Дошкільної академії «УнікУм» — unikum.org.ua

Більше про Дошкільну академію «УнікУм» читайте тут

Дізнатися про всі справи Дошкільної академії «УнікУм» можна у групі FaceBook. Ласкаво просимо!

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко

Сюжетні задачі у дитячих садках і початкових школах та моделювання

Бесіди з дорослими: чому неважкі задачі так важко даються

Розв’язування сюжетних задач — одна з найскладніших тем, які вивчаються в курсі математики. Серед основних причин є невміння дітей уявляти ситуацію, описану в умові завдання, прагнення розв’язувати задачі за стандартним алгоритмом, а також небажання та невміння міркувати самостійно, зіставляти математичні поняття і реальні життєві ситуації.

А ще надто рано вчителі вимагають від дітей розв’язувати задачі за допомогою рівнянь, практично не використовуючи наочні схеми, малюнки, обігрування задач тощо. І надто пізно починають розв’язувати сюжетні задачі дошкільнята.

Математичні вирази чи задачі?

Парадокс? Зовсім ні: часто вихователі вважають, що дітям розв’язувати задачі дуже складно, мабуть, пригадуючи свої шкільні роки і славнозвісну задачу про дві труби, з яких вода все виливається і нікуди далі не йде...

Але ж поміркуймо, як варто навчати дітей виконувати математичні дії, тобто розв’язувати вирази типу — 2 + 3 = 5. Рахувати палички, інші однорідні предмети… А якщо розповісти малятам історію про білочку, а ще краще обіграти її. У білочки було 2 горішки, їжачок приніс їй ще 3. Скільки у білочки тепер горішків? Задача? Задача! А чи цікаво її розв’язувати? Чи знайома дітям ситуація у ній описана? Що діти зрозуміють краще — «сухий» математичний вираз, його ж інтерпретацію з паличками чи історію про білочку?

Звичайно, історія зацікавить дітей, її неважко показати дітям, тоді й розв’язок прийде ніби сам собою. А ще у історії про білочку є підтекст — їжачок пригостив білочку, зробив їй приємне. А ще добре, коли білочка подякує їжачку, поділиться з ним чимось смачненьким. І от заняття з математики стає ближчим дітям, цікавішим, зрозумілішим, дотепнішим, ненав’язливо навчає малят бути уважним до іншим, робити приємне один одному, ділитися…

А ще такі історії можуть розв’язувати навіть дошкільнята молодшої групи. Просто вимоги будуть іншими — обов’язкова інсценізація, наочність, діти рахують усно, ми не вимагаємо від малят запису вразу, чисел тощо. Ясно, що це набагато краще, ніж розв’язувати «сухі» вирази з числами.

А черга виразів та рівнянь прийде! Але всьому свій час… І не треба поспішати робити дітей дорослішими…

Чому потрібно привчати дітей перевіряти розв’язок задачі?

На жаль, дітей з дитячого садка не привчають «розв’язав — перевір». У жодному підручнику для початкових класів перевірка розв’язку задач не є обов’язковою. І виходить, розв’язали… нарешті… ура… А що знайшли? Невідомо… І перевірка часто проводиться методом перегортання підручника на сторінку з правильною відповіддю. А чи правильна вона насправді? А у реальному житті такої сторінки не буде! А от задачки будуть неодмінно!

Отже, перевірка розв’язку задачі дуже важлива, тому що допомагає глибше зрозуміти зміст задачі, зіставити арифметичні дії з реальними діями, привчає контролювати свої дії. Добре, якщо задачу діти перевіряють кількома способами.

Найперший спосіб перевірки, який і розглядається в підручниках молодшої школи — перевірка оберненою дією. Правильна, хороша перевірка. З точки зору математики… А як у реальному житті? Про такий спосіб всі знають, не завжди виконують і у реальному житті він насправді не завжди зручний.

Тож як ще можна перевірити розв’язок?

Можна оцінити правильність розв’язку — чи не вийшов результат на кшталт «півтора землекопа»: визначити, чи може отримане число бути відповіддю на запитання задачі (наприклад, ми не можемо придбати в магазині товари, заплативши більше грошей, ніж є в нас у гаманці).

Таке попереднє оцінювання розвиває критичне мислення і допомагає зекономити час: отримавши у відповіді «півтора землекопа», дитина може не здійснювати перевірку далі, а одразу починати розв’язувати задачу знову. Хоча така перевірка на уроках з математики є попередньою, потім — варто перевіряти вже точними способами. Адже тільки вони дадуть вже точну відповідь про правильність розв’язування.

А ще уявіть реальну ситуацію в магазині, коли треба швидко міркувати, чи такий спосіб не є кращим? У реальній ситуації ми часто маємо «прикидати на око» вартість товарів, які лежать у нас в кошику, щоб потім біля каси не треба було щось залишати у магазині, тож наскільки зручніше брати не точну вартість, а округляти її. Адже йдучи до магазину ми не беремо точно у гаманець 100 грн 35 коп. А мабуть візьмемо 110 грн чи можливо 200 грн про всяк випадок?

Скільки ж практичних навичок діти отримають під час такої перевірки!

Від типових задач до ЖИТТЄВИХ

Чи пробували Ви обговорювати з малятами картину Валентина Сєрова «Дівчина з персиками»? 

Звернемося до сюжету картини… Як його інтерпретують сучасні діти? Дівчина прийшла в порожню кімнату наїстися персиків, щоб ні з ким не ділитися? Звичайно, я зараз сказала дуже грубо, навмисне доводячи ситуацію до абсурду. Але ж чи бува не схожі задачі у сучасних підручниках на цей сюжет?

Пригадуєте, задачу про вазу з фруктами. «На столі стояла ваза з 5 яблуками. Забрали 3 яблука. Скільки яблук залишилося?» Цікаво? Життєво? Я б таку задачу не розв’язувала!

А зовсім неважко складати задачі інакше. Наприклад, «Братик і сестричка взяли на прогулянку яблука. Вони пригостили всіх дітей, що гуляли надворі. Разом з’їли 9 яблук. Залишилося 2 яблука. Скільки яблук було у дітей? Скільки малят гуляло?»

Порівняйте сюжети цих задач. Який кращий? Тож і математика може вчити дітей бути добрими!

Здавалося б, математика — точна наука, і в ній мало місця для фантазії. Саме сюжетні задачі вперше дають змогу показати дітям «іншу», несподівану математику, де є місце для вишуканого розв’язання, дотепного рішення, творчих знахідок. Адже на основі однієї схеми можна створити кілька різних за сюжетами задач, а ще можна об’єднувати кілька задач в одній, будувати ланцюжки задач, малювати умови задачі, інсценувати…

Сюжетні задачі моделюють навколишній світ  інші стосунки у ньому. Розв’язуючи їх, діти вперше проходять весь ланцюжок моделювання від словесного опису (або зображення) до запису математичного виразу. Д. Мендєлєєв наголошував, що «наука починається з тих пір, як починають вимірювати», тобто тоді, коли слова можна замінити формулами, від якісних оцінок перейти до кількісних (чисел). Тож варто там, де це доцільно, знаходити з дітьми різні варіанти запису умови задачі, її розв’язування і перевіряти отриманий результат, образно уявляти умову задачі.

На заняттях та уроках з математики доречні такі форми роботи з дітьми як мозковий штурм, діалог, обговорення відкритих запитань та різних шляхів розв’язування тощо. Це робить їх цікавішими, допомагає дітям ґрунтовно засвоїти знання, а педагогу — показати зв’язок між математикою і повсякденним життям.

Цікавих занять з математики!

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко

Фантазії з кружечків для винахідників

Образотворчість для великих і маленьких

Аплікація — це мистецтво створення образу з клаптиків. Зазвичай ми з дітьми так і робимо: вирізаємо елементи різного забарвлення та форми, знаходимо місце кожного елементу і приклеюємо їх до основи. Спробуймо створити незвичайну аплікацію, використовуючи тільки кружечки різної величини і забарвлення. Та чи вийде? Адже у кругів немає кутів, а як же без кутів викласти дах будиночка, крильця, ніжки, ручки у жучків?..

Незвичайне зазвичай створюють винахідники, а вони не бояться складнощів: складатимемо кружечки навпіл, тоді їх можна покласти рядом трикутничком. Спробуйте: вийде дах будиночка, крильця жучка-сонечка!.. А тепер приклеїмо до основи тільки одну половинку кружечка — вийде тремтливе крильце жучка, яке може рухатися, — здається жучок ось-ось полетить. Поміркуйте з дітьми, поекспериментуйте разом як цей незвичайний прийом можна використовувати і під час створення інших образів.

Перед створенням аплікацій покажіть діткам фотографію тварин чи рослин, які створюватимете, обговоріть чи схожа аплікація на об’єкт у житті, чим саме, як зробити образ ще більше схожим, де живе тваринка, що полюбляє. Намагайтесь не створювати окремих персонажів, що висять у повітрі. Наприклад, якщо жучок любить сидіти на квіточках, запропонуйте діткам створити квіточку та посадити жучка на неї, вийде сюжетна картина. Пригадайте, як малята створюють свої картини: намалювали сонечко, рядом хмаринки, травку на ній дівчинку, рядом дерево, квіточку… За таким же принципом варто і аплікації створювати.

Ми поєднали образотворчу діяльність, розвиток мовлення, ознайомлення з довкіллям, вивчення властивостей геометричних фігур та розвагу: діти закріплюють знання властивостей геометричних фігур, вчаться використовувати їх під час розв’язування задач, складати кружечки так, щоб отримати їх окрему частинку, називати ці частинки, використовувати об’ємність складених частинок при створенні образів, порівнюють створений образ із тим, що вони бачать навколо.

Пропоную створювати з дітьми аплікації з кружечків у кілька етапів:

• ознайомлювання — це репродуктивний етап — педагог показує дітям готовий зразок, пояснює як створити таку аплікацію, допомагає дітям під час роботи;

• допридумування — репродуктивно-творчий етап — діти беруть за основу готовий зразок, створюють таку саму аплікацію, придумують як створити і за допомогою педагога створюють додаткові елементи — квіточки, дерева, будиночок, хмаринку тощо;

• створення — творчий етап — діти самостійно (або разом з педагогом) визначають тему, придумують сюжет та створюють аплікацію, педагог радить, допомагає, якщо щось не виходить, але нічого не робить за дитину.

Запропонуйте дітям створити грибочок, сонечко, човен з вітрилом, жучка, веселу гусеницю, равлика, казковий палац, черепашку, ліс, квіточки, казкове місто з кружечків, де живуть колобки. Якщо дітям важко придумувати аплікацію, педагог може дати дітям початок — основу, яку діти розвивають самостійно, вирішуючи яким буде їхній образ.

А ще можна створювати незвичайні об’ємні книжечки: вирізати аплікації по контуру, потім зробити основу — скласти аркуш картону навпіл, зробити смужки різної довжини (саме до них ми приклеїмо персонажів), розкласти та відокремити смужечки, щоб вони допомогли створити об’єм, приклеїти персонажі, прикрасити квіточками, травичкою тощо. Вийде чудова книжечка-малятко!

Створивши аплікацію, варто разом уважно роздивитися її: скільки кругів потрібно для її створення, чи всі вони однакові, чим відрізняться, скільки кольорів можна знайти в аплікації, математика може допомогти порівняти аплікації один одного — спочатку якісне порівняння (на око), потім — перевіряємо, рахуємо. Виходить і творчість, і математика одразу. І таке математичне порівняння нікого не образить: адже всі аплікації чудові!

Потім можна придумувати історії за сюжетом аплікацій, встановлювати причиново-наслідкові зв’язки за кількома аплікаціями, розповідати казки малюкам, ілюструючи власними виробами… Виходить яскрава інтегрована діяльність, яка розвиває окомір, винахідливість, почуття міри, фантазію.

Яскравих аплікацій! 

Дякую за зразки аплікацій:

http://www.liveinternet.ru/users/4956984/post315951277

http://rekoczyn.pl/index.php/component/tags/tag/22-origami

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко

Підказки природи — у техніці

Бесіда з майбутніми інженерами

Наше суспільство називають техногенним, тим самим підкреслюючи величезну роль техніки і технологій у житті сучасної людини, адже сьогодні без машин і різних механізмів ми не уявляємо нашого життя.

Пропоную дослідити звідки беруться технічні новинки. Йдемо на екскурсію у науково-дослідницький інститут. У ньому працюють інженери, конструктори, архітектори… Саме з їх думок і креслень і починаються технічні новинки.

Інженери розповідають, що винахід, новий механізм придумати дуже важко: спочатку вони міркують, як полегшити людям користування приладом, потім їм треба зрозуміти чого не вистачає у тих приладах, що вже існують, як уникнути існуючих недоліків, чи можна використати щось вже придумане, і тільки потім — придумують щось зовсім нове. Це дуже непросто і дослідники уважно спостерігають, дивляться навколо. Можливо природа вже розв’язала цю задачу? Адже не секрет, що часто тварини досягають величезних успіхів, які людям і наснитися не можуть.

Малюсінькі мурахи можуть переносити вантажі, вага яких у 10–20 разів перевищує вагу самої мурахи. Щоб представити наскільки це багато, уявіть людину вагою 45 кг, що піднімає легковий автомобіль, несе його на спині 10–12 км, а потім піднімається з ним на найвищу гору!

Гепард, найшвидша тварина у світі, може бігти зі швидкістю 96–101 км/год, з такою швидкістю може їхати тільки автомобіль.

Тож нам є чому повчитися у природи! Ідеї природи допомагають людям удосконалювати свої розробки. Не так вже й давно виникла наука біоніка — вчені спостерігають за життям у рослин і тварин, міркують як їх пристосування можна використати у техніці. Зараз і ми спробуємо розглядіти деякі природні цікавинки і подивимося як людина використала їх у своєму житті.

Довідка

Біоніка — наука про використання в техніці знань про конструкції, принципи і технологічний процес живого організму. Це поєднання біології та техніки.

Задача для майбутніх інженерів

Презентація, яку можна завантажити із сайту журналу «Джміль» (№ 2, 2015), допоможе вам дізнатися, які машини і механізми людина «підгледіла» у природи.

• Поміркуйте, чим винахід людини схожий на винахід природи?

• Чим вони відрізняються?

• Коли ви користуєтеся цими винаходами? Чи можна їх покращити? Як саме?

ЗАВАНТАЖТЕ презентацію “Природа — мудрий винахідник” для роботи з дошкільнятами та молодшими школярами за посиланням

Звичайно, все здається просто, коли ми дивимось вже звичні нам речі. А от як народжуються винаходи? Науковці запропонували побачити все на власні очі на будівництві.

Спостереження на будівництві

На будівництві варто уважно спостерігати за роботою екскаватора. Як він викопує котлован для фундаменту майбутнього будинку.

• Який пристрій екскаватора працює? (Ківш.)

• Опишіть його.

• На що він схожий?

• Як приєднується до машини? (Ківш екскаватора кріпиться на кінці стріли.)

• Пригадаймо, коли ми виконуємо роботу екскаватора. (Коли скопуємо землю або копаємо яму.)

• Уявіть, що ми копаємо ямку в піску. Що у такому випадку буде ковшем? (Дитяча лопатка чи кисть руки.)

• А яким знаряддям користуються дорослі? (Лопатою.)

• Порівняйте лопату і ківш екскаватора. Чим вони схожі? Чим відрізняються?

• Що у людини замінює ківш екскаватора? (Лопата.)

• Чи хотіли б ви копати таким ковшем? Чому?

• А замість стріли екскаватора що у нас буде? (Наша рука.)

Зверніть увагу у скількох місцях стріла екскаватора може згинатися. Навіщо? 

Спробуйте викопати яму, не згинаючи рук (це те ж саме, що і стріла екскаватора, яка не згинається). Вийшло?

• Чому нам не зручно працювати? Що саме у нас не виходить? (Виймати ґрунт з ями і складати поряд.)

• То чи змогла б стріла так вправно навантажувати машини, якщо б не могла згинатися?

Тож, якщо стріла екскаватора не згинатиметься, екскаватор не зможе виймати ґрунт з ями і навантажувати самоскиди.

• Що спільного у нашої руки і стріли екскаватора?

Подивіться уважно ми можемо зігнути свою руку у трьох місцях: біля кисті, у лікті, біля плеча. Ми можемо рухати кистю, рукою від кисті до ліктя, від ліктя до плеча (кожним суглобом) у різні боки. Причому рухи однієї частини руки не залежати від руху іншої. Так само і стріла екскаватора рухається. Спробуйте це зробити. Інженери кажуть, що наша рука і стріла екскаватора має три ступені свободи. Подивіться як вдало інженери використали в техніці особливості будови руки людини.

Вправа «Асоціації»

• Де на кухні ми використовуємо ківш? Що черпає ківш на кухні? (Половник.)

• Чим він схожий на ківш екскаватора?

• Чим відрізняється?

• А яка тварина виконує роботу екскаватора? (Кріт.) Як вона пристосована для такої роботи?

• Порівняйте «знаряддя» крота і ківш екскаватора.

У ковша екскаватора є зубці: якщо ґрунт щільний, копати важко, зубці допоможуть зробити ґрунт м’якішим. Якщо б ми копали руками, використовували б нігтики, так само робить і кріт, а лопата — вже сама гостра як наші нігтики. І ківш екскаватора, і лапа крота широкі — так землі більше набирається. Здається вони відрізняються тим, що лапа крота пласка, а ківш схожий на велику ложку… Але пригадайте як ми копаємо руками: складаємо кисть руки «лодочкою», так само робить і кріт, і так само влаштовано ківш екскаватору. Ідея одна, а от втілення — різні.

А тепер уявімо, що нам в горах треба викопати траншею, наприклад, щоб прокласти труби для води або газу в гірське селище. Звичайний екскаватор для цього використати неможна: не проїде він по бездоріжжю у горах та й працювати на схилі не зможе (важко йому втриматися на колесах, і навіть на гусеницях буде). Для таких робіт конструктори придумали екскаватор, що крокує. У нього спеціальні пристрої з колесами є — нібито наші ноги. Ці пристрої і працюють точнісінько так, як ноги людини. Завдяки ним він може крокувати горами, навіть переходити канави, як ми ногами переступаємо.

Ось так і поєдналися винаходи природи в одній машині — руки і ноги людини, лапи крота.

Задача від майбутніх науковців

Під землею у норах живуть не тільки кроти. Дослідіть, які ще тварини вправно риють нори, які у них є цікаві пристосування для цього, де їх можна використати у техніці та повсякденному житті людини.

Що ви б хотіли змінити у звичайнісінькій лопаті? Чому? Навіщо? Намалюйте ваш винахід і надішліть мені: дуже цікаво подивитися на нього.

Успіхів маленьким та великим винахідникам!

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко