Дослідження по-дорослому (продовження)

Сходинки маленького дослідника: конструювання з геометричних фігур

Початок статті про дослідження читайте за посиланням

Суттєвою особливістю занять з інтелектуального розвитку на відміну від традиційних предметних уроків є перенесення акценту з результату на процес розв’язування і його обгрунтування.

У результаті проведення таких занять діти здобувають також необхідні інтелектуальні вміння, які використовують на інших заняттях, що приводить до перших успіхів дітей, у них виникає інтерес до навчання.

Розвиток мислення дітей тісно пов’язано з формуванням прийомів мислення у процесі їхньої навчальної діяльності. Ці прийоми мислення (аналіз, синтез, узагальнення, абстагування тощо) виступають також, як специфічні методи наукового дослідження, які особливо яскраво проявляються під час розв’язування задач.

У цілеспрямованому розвитку мислення дітей задачі є найприроднішим і найефективнішим засобом. Мислення психологічно виступає як діяльність розв’язування задач. Доктор психологічних наук, професор А. В. Брушлинський підкреслює, що розвиток мислення відбувається саме під час розв’язування задач, коли перед людиною постають проблеми і запитання, які їй по силам, вона самостійно формулює їх, а потім вирішує.

Отже, розвиток мислення і творчих здібностей відбувається під час роздумів дітей над задачами. Задачею може бути будь-яке завдання, що вимагає здійснення будь-якого пізнавального акту, будь-який навчальний текст, що потрібно засвоїти. До розвивальних задач відносять:

• задачі, для рішення яких не потрібні нові знання по предмету, але потрібно використати знання в іншій комбінації;
• задачі, за допомогою яких і на основі яких здобуваються і поглиблюються знання по предмету.

Задачі із розвивальними функціями не повинні бути об’єктом вивчення, вони призначені для розвитку мислення. Найбільшу користь розвивальні задачі приносять тоді, коли їх розв’язують без попередньої підготовки, вони достатньо різноманітні за змістом і способом розв’язування. Рішення задач із розвивальними функціями ніколи не доводиться до навичок. Діти — кожний в міру своїх можливостей — просто розв’язують ці задачі.

Технологію «Логіки світу» спрямовано на розвиток мислення дітей. Розв’язуючи задачі технології, діти вчаться грамотно обгрунтовувати свою точку зору, самостійно приймати рішення, не боятися задач з багатьма варіантами розв’язку.

У перших дослідженнях задачу формулює педагог (принаймні, у загальному вигляді): дітям ще важко самостійно точно її сформулювати. Потім за допомогою вчителя або самостійно діти детальніше розглядають задачу і повністю формулюють її.

Розглянемо задачі технології «Логіки світу», під час розв’язування яких діти можуть учитися досліджувати. Слід підкреслити, що дослідженням може стати майже кожна задача технології «Логіки світу», а також багато задач, які ви розв’язуєте з дітьми на заняттях. Головне — цікаво побудувати заняття таким чином, щоб показати дітям сенс дослідницької діяльності.

Далі пропоную задачі, кожна з яких може стати окремим дослідженням.

Задача 1 (для дітей 4–5 років)

Уважно роздивись цей малюнок. Із яких геометричних фігур він складається?

Приготуй набір геометричних фігур для конструювання.

Розкажи, які геометричні фігури з набору треба приготувати для викладення курчатка, ялинок, сонечка, хатинки. Якого кольору ці фігури? Вибери з набору потрібні для викладення композиції геометричні фігури.

Виклади композицію. Заверши її так, як тобі подобається.

Умова задачі сформульована у зошиті. Але слід розібратися докладніше у вихідних даних. Який набір для конструювання можна використовувати? Такий набір є у кожного на столі. Запропонуйте дітям уважно роздивитися геометричні фігури, які входять в набір, визначити, які з них необхідно використати для викладення композиції.

В технології «Логіки світу» використовується набір з найпростіших геометричних фігур зеленого, червоного і жовтого кольорів (по 5 геометричних фігур кожного кольору).

Одразу всі силуети викладати складно, тому задачу викладання композиції вирішуватимемо поетапно. Визначимо послідовність викладання окремих силуетів, тобто сформулюємо проміжні результати.

У малюків ще немає досвіду конструювання силуетів, тому їм не зрозуміло з якого силуету слід починати викладання композиції. Можливо, спочатку викладатимемо силует, який сподобався найбільше? Можливо, краще починати з силуету, який викладати найлегше? (Але це не єдині критерії визначення послідовності викладання композицій, можливо діти запропонують свій критерій і він теж буде правильним.)

Малюки пильно придивляються до намальованої композиції і визначають послідовність її викладання. Одразу здається, що хатинку викласти найлегше: вона складається лише з двох геометричних фігур — квадрата і трикутника. Отже пропоную таку послідовність викладання композиції.

Звичайно, послідовність конструювання лише обговорюється разом з дітьми, схему я навела для наочності.

Настав час висування гіпотез. Відзначу, тільки педагог знає, що на зразку всі силуети повністю поділені на геометричні фігури з набору. Діти кожний силует можуть поділити на геометричні фігури інакше, ніж намальовано, хоч таке трапляється й не досить часто, принаймні у чотирирічних дітей.

Нижче я навела різні варіанти викладання хатинки. Малюки визначають гіпотезу викладання силуету (з яких саме геометричних фігур можна викласти силует) і одразу викладають його (перевіряють гіпотезу). Щоб дітям було легше аналізувати отримані результати, доцільно поруч викладати кілька хатинок. Потім поруч з ними діти викладатимуть інші силуети.

В процесі конструювання наступних силуетів діти знаходитимуть неправильні гіпотези (неправильно викладені силуети) і залишатимуть правильно викладені силуети. Потім залишаться тільки правильні гіпотези і малюки складуть композицію повністю.

Під час викладання композицій в багатьох випадках важко одразу визначити наскільки правильно викладено силует: треба зачекати викладення інших силуетів композиції. Але уважно порівнявши зразок і викладені хатинки, можна визначитись щодо правильності деяких гіпотез.

У нашому випадку одразу видно, що п’ята і шоста гіпотези неправильні. У хатинки, викладеної за п’ятою гіпотезою, надто маленький дах, а у хатинки, викладеної за шостою гіпотезою, форма даху не така, як на зразку. Часто діти помічають, що хатинка, викладена за першою гіпотезою, надто маленька. Але її ще немає з чим порівнювати (ще не побудовано наступні силуети), тому цю помилку не всі малюки знаходять одразу.

Відзначу також, що друга і третя гіпотези майже однакові (під час конструювання увага переважно звертається на контури силуетів): віконечко прикрашає силует будинка, але не є обов’язковим його елементом. Тому діти серед цих силуетів можуть обирати той, який їм подобається найбільше. Скласти враження щодо правильності інших гіпотез важко, отож час перейти до викладення другого силуету.

Одразу помітно, що у ялинок, викладених за першою і четвертою гіпотезами, порушено пропорції: стовбури надто великі. Ці гіпотези неправильні. Ялинка, викладена за другою гіпотезою, виглядає не зовсім так, як на зразку. Але не всі маленькі діти це помічають (особливо важко це помітити, якщо третю гіпотезу не відсунуто): у них не вистачає досвіду конструювання. Ця ялинка схожа на зразок, тому другу гіпотезу, особливо для чотирирічних малюків, я не вважаю грубою помилкою.

Тепер настав час зосередити увагу на порівнянні викладених ялинок і хатинок. Тут вже одразу помітно, що хатинка, яка викладена за першою гіпотезою, маленька.

Нарешті ми викладаємо курчатко. Спочатку здається, що курчатко викладається з маленьких кіл. Але, поклавши їх в композицію, діти одразу бачать: курчатко вийде замаленьким, слід використати більші кола. Так малюки навчаються корегувати поведінку в залежності від результатів експерименту. Вони висувають наступні гіпотези.

Щось лапки у курчатка, викладеного за другою гіпотезою, вийшли дуже великими. Діти уважно дивляться на зразок: лапки намальовані значно меншими порівняно з кругами, і курчатко виглядає симпатичніше. Виберемо з набору маленькі червоні трикутники: вони більше підходять для викладення лапок курчатка. Тепер викладене курчатко більше схоже на силует на зразку. (Надалі діти вже знатимуть, як добирати величину геометричних фігур. Трохи згодом вони за пропорціями силуетів і на основі власного досвіду правильно визначатимуть величину геометричних фігур, з яких складається силует.)

Отже, композиція майже викладена. Діти вбирають один з будинків. Усі вони однакової величини, складаються майже з однакових геометричних фігур (до складу кожного будинку входить великий квадрат і великий трикутник, тільки в одному будинку великий трикутник складається з чотирьох маленьких: будинок вийшов різнокольоровим). Тож який будинок вибрати? Враховуючи все згадане вище, будинки відрізняються лише дизайном: малюки можуть вибрати той, що їм подобається найбільше. Композиція завершена, дослідження закінчено.

Відзначу тільки, що етап аналізу результатів майже повністю проводився одразу після отримання кожного проміжного результату, в цьому завданні так робити найдоцільніше.

Як ми щойно побачили, і у завданнях на конструювання іноді можна знайти кілька варіантів рішення. Запропонуйте дітям де це можливо знайти різні варіанти рішення і проаналізувати їх. Які розв’язки схожі, а які відрізняються? Чим відрізняються розв’язки? Яке завдання має лише одне рішення? Спробуйте пояснити, чому це завдання має тільки одне рішення.

У наступних статтях блогу читайте про приклади розв’язування задач за допомогою дослідження.

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко

Дослідження по-дорослому (продовження)

Сходинки маленького дослідника: помиляйтесь на здоров’я

Початок статті про дослідження читайте за посиланням

Чи є хоча б одна людина, яка ніколи не помилялась? Напевно, ні. Але багато людей й досі вважають, що помилки — це погано. Коли дитинка вчиться, без помилок неможливо обійтися. У помилках багато інформації — що дитині складно, а що — ні; де ми, дорослі, маємо допомогти; де ми, дорослі, недопрацювали; на що потрібно вернути увагу… Краще «набити шишки» під час навчання, ніж під час виконання відповідального завдання. Тільки потрібно обов’язково запам’ятовувати власні (а краще ще й чужі) помилки, аналізувати їх, враховувати надалі. Тоді щоразу буде виходити все краще й краще. Тож сьогодні мова про помилки і про роль дорослих у дослідницькій діяльності дітей.

Річард Ремсі

Користь помилок

У процесі дослідницької діяльності педагог має організувати взаємодію між її учасниками. Будь-яка пошукова діяльність за своєю природою передбачає зіткнення різних поглядів, тобто є діалогічною. Тому процес розв’язання завдань не може здійснюватися інакше, як у формі навчального діалогу.

Діти вчаться прислухатися до думок інших людей, поважати погляди іншої людини. У таких ситуаціях формується критичне ставлення дітей до результатів власної діяльності, уміння порівнювати не тільки результат (він може бути і однаковим), а й весь процес розв’язання. Діти за допомогою дорослих аналізують не тільки досягнення, а й помилки (без них взагалі неможлива дослідницька діяльність), вчаться на власних помилках і намагаються враховувати їх надалі. Вони розуміють, що помилка — це не страшно. Головне — вчасно її знайти і навчитися виправляти.

Річард Ремсі

Насамперед, дуже важливо вміти об’єктивно порівнювати свої «сьогоднішні» і «вчорашні» досягнення. Чи є у мене успіхи? Яких помилок я припустився? Як досягти кращих успіхів? Важливо, щоб діти це робили не заради оцінки, а заради знань — мені цікаво знати більше, я бажаю навчитися це робити, прикро коли в мене щось не виходить, але я можу цьому навчитися.

Також завжди цікаво порівняти свої досягнення з досягненнями товарішів, але це не повинно викликати нездорову конкуренцію хоч змагання і має бути присутнім на заняттях. Хто знайде найцікавіше рішення? Яка команда знайде найбільше варіантів розв’язку? Сьогодні краще вийшло у товариша, я радію його успіхам. Завтра я буду уважнішим та стараннішим і, можливо, щось зроблю краще, ніж він. А можливо я щось інше роблю краще, ніж товариш?

Річард Ремсі

Педагог повинен пам’ятати, що навчання це не змагання. Всі люди різні, діти засвоюють знання кожний у своєму темпі (але вчитель уважно слідкує, щоб темпи засвоєння навчального матеріалу не були надто різними). Повільніше розв’язувати задачу не означає гірше. Іноді малюк знаходить розв’язок довго, а потім виявляється: його варіант настільки цікавий, що вартий кількох інших рішень. Іноді дитина досить швидко знайшла аж 10 відповідей, але в їх основу поклала лише одну ідею. А інша дитина розмірковувала довго, знайшла всього навсього 2 відповіді, але в їх основі полягає цілих 2 ідеї. То що краще? Мені здається, що краще 2 ідеї.

Ось чому важливіше порівнювати свої досягнення зі своїми ж минулими здобутками. Кожного разу дитина має робити хоч маленький крок, але обов’язково вперед. І якщо трапляється крок назад, варто зупинитись і поміркувати: що заважає прогресу, як виправити становище.

Організатор-помічник

В спорі народжується істина. Важливо навчитися висловлювати свої думки так, щоб їх розуміли інші, пояснювати їх, поважаючи своїх опонентів.

Отже, організація дослідження вимагає зміни ролі педагога. Дитина — рівноправний учасник навчання. Педагог не є носієм готового зразка або інструкції, він учасник спільних роздумів, пошуку, порадник. Тільки така позиція педагога і дитини зумовлює зацікавленість обох сторін у результатах навчання та формування у дітей навчально-пізнавальну мотивацію.

Річард Ремсі

Надати зразок дослідницької діяльності принципово неможливо: будь-яке дослідження втрачає смисл, як тільки задано зразок пошуку і результат. Організувати навчальну діяльність дітей (принаймні спочатку) педагог може тільки досліджуючі разом з дітьми. Таким чином, процес навчання набуває характер спільної діяльності педагога і дитини, тобто реального співробітництва.

Оскільки дитина у цій діяльності рівноправний суб’єкт, її дії не можуть бути зовнішньо регламентованими (наприклад, заданим зразком, правилом тощо). Відповідно неможливо і регламентувати дії педагога, який має коригувати дії дітей у залежності від того, як вони розгортаються фактично. Тим самим діяльність педагога набуває творчий характер, який неможна формалізувати, а сам педагог стає таким самим суб’єктом навчання, як і дитина.

Педагог має міркувати разом з дітьми, не нав’язувати їм своє рішення, а допомагати знайти власне; якщо дітям важко знайти правильний шлях рішення, пропонувати свій шлях (але не повністю розповідати розв’язок, а тільки вказати початок шляху або напрямок руху до рішення, і, якщо це дійсно потрібно, вести дітей по цьому шляху за допомогою вдалих запитань).

У наступних статтях блогу читайте про приклади розв’язування задач за допомогою дослідження.

Річард Ремсі

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко

Вітаю з Днем Знань!

Шановні колеги!

Щиро вітаю з Днем Знань!

Творчості, натхнення, спокійної плідної роботи, яскравих занять і уроків, вдячних вихованців і їхніх батьків. Нехай зміни тільки радують і вносять приємну різноманітність у навчальні будні.

Напевно кожному з нас цікаво зазирнути у майбутнє. Тим більше, що багато дивовижних проектів письменників-фантастів вже давно здійснилися, навіть «план» виконано завчасно. Тож нижче пропоную переглянути посилання на сервіс, який дозволяє зазирнути у майбутнє і самому відчути себе в ролі письменника-фантаста. Спробуйте!

Про проект читайте за посиланням

На сервіс заходьте за посиланням

Ви дивитеся вночі на зоряне небо? Сподіваюся так, тому що приємно побачити там дивовижні сузір’я. Є і особливе — Дошкілля. Його у листопаді 2009 року створив колектив редакції «Дитячий садок» видавництва «Шкільний світ». 

А якщо вдасться побачити зірочку, що падає, можна загадати будь-яке бажання як у пісні відомого барда Олександра Дольського:

Мне звезда упала на ладошку

Я ее спросил: «Откуда ты?»…

Наступний сервіс дозволяє побачити зірочки навіть у похмуру днину.

Про сервіс читайте за посиланням

На сервіс заходьте за посиланням

Тож дивіться на зоряне небо, шукайте на ньому сузір’я і обов’язково мрійте. Якщо чогось дуже прагнеш і робиш все, щоб мрія здійснилася, і твоя мрія потрібна іншим людям, мрія обов’язково стане реальністю.

Бажаю, щоб Ваші мрії завжди здійснювалися!

З повагою

Ірина СТЕЦЕНКО

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко

Дослідження по-дорослому (продовження)

Сходинки маленького дослідника: про користь припущень

Початок статті про дослідження читайте за посиланням

Отже, умову задачі зрозуміли, мету поставили, у загальних рисах бачимо, що хочемо (маємо) отримати, тобто закінчили постановку проблеми. І це вже багато: адже іноді зрозуміти що саме потрібно зробити — половина розв’язання. Що далі? А далі — найцікавіше і найвідповідальніше: потрібно бути сміливим дослідником і висловити припущення щодо шляхів вирішення проблеми.

Висловлювати і доводити правильність своїх думок завжди важко і відповідально, адже критиків може з’явитись багато і оригінальну та красиву ідею не часто одразу розуміють. І тут важливо бути впевненим, що власна ідея правильна і потрібна, знайти необразливий для інших спосіб довести її право на життя. А іншим і нам самим (адже у будь-який момент ролі можуть змінитися) важливо навчитися критикувати конструктивно, не ображати дослідника (навіть, якщо він не правий), вміти сперечатися, адже така критика допомагає досліднику рухатися вперед, знаходити і виправляти помилки.

Тож у цій статті — про наступні сходинки дослідження.

 

Дональд Золан

Зв’язок між відомим та невідомим

Другий етап дослідження — висування гіпотез. Перед тим, як починати експериментальні пошуки, необхідно уявляти собі, де шукати. Гіпотези — це припущення. Вони здебільшого створюються за правилом: те, що ми бажаємо пояснити, аналогічно тому, що ми вже знаємо.

Будь-яка гіпотеза, у тому числі й наукова, також починається з пізнавального запитання. Воно виражає потребу пізнання й виникає тоді, коли для відповіді на нього вже є деяка інформація — факти, висновки, допоміжні теорії, проміжні результати тощо. Ось чому гіпотеза — це зв’язок між «знанням» та «незнанням».

Виникає цілком справедливе запитання: навіщо взагалі потрібні гіпотези? Чому не можна просто одразу перейти до експериментів, без усіляких попередніх розмірковувань? Відповідь дуже проста. Перш ніж починати експериментальні пошуки, необхідно уявляти, де шукати.

Уявіть, вечером ви помітили, що загубили ключ від дома. Шукати всюду, де ви були протягом дня — неможливо. Але ж загубити ключ можна лише за визначених обставин. Ви могли його упустити, коли діставали з кишені гроші, щоб розрахуватися в магазині, ключ міг випасти з кишені, коли ви нахилялись на вулиці, щоб зав’язати шнурок... Спам’ятавши всі подібні епізоди, можна визначити невелику кількість місць, де ймовірніше всього можна знайти ключ. Далі необхідно шукати його у кожному з цих місць. У таких умовах пошук прискорюється і найвірогідніше буде вдалим.

Отже, на етапі висування гіпотез дитина має знайти спосіб досягнення запланованого результату.

Дональд Золан

Чим більше, тим краще

Эта идея недостаточно верна, потому что она недостаточно безумна.

Нильс Бор

Нехай діти створюють гіпотези за принципом «чим більше, тим краще». Важливо, щоб вони звикали шукати відповіді на поставлені запитання різними способами. На цьому етапі не відкидаються навіть найбільш фантастичні гіпотези. З одного боку це розвиває уяву дітей, з іншого — можливо, потім ідея цих гіпотез (якщо гіпотези виявляться абсолютно нежиттєздатними) стане основою вирішення проблеми.

Як досягти поставленої мети? На етапі постановки проблеми діти з’ясували, яку інформацію, предмети та прилади вони можуть використати для отримання бажаного результату. Тепер їм необхідно провести класифікацію вихідних даних. Можливо, не все знадобиться для отримання результату.

Далі настав час розібратися: можливо, у нас не все є для досягнення мети. Чи можемо ми цьому зарадити? Де знайти все, чого не вистачає? Можливо, не вистачає (або обмежено умовами дослідження) якогось «приладу» — кольорового олівця, гумки, ножиць, палички тощо. Якщо поява цього «приладу» не суперечить умові дослідження, слід поміркувати, де його взяти. Якщо з певних причин це зробити неможливо, варто одразу вирішити, як замінити потрібний «прилад». Наприклад, немає ножиць — порвати, а не розрізати папір.

Дональд Золан

Визначити закономірності серед фактів

Наприкінці формулювання гіпотез дитина вперше відповідає (або, принаймні, робить спробу відповісти) на запитання «чому?». Чому знайдено саме таке вирішення проблеми? Під час відповіді на це запитання дитина починає робити узагальнення, робить спроби визначити закономірності серед кількох фактів.

Кожну знайдену гіпотезу діти мають обов’язково пояснити. При рішенні завдань необхідно звертати увагу не тільки на правильність результату (дитина може знайти свій власний варіант відповіді), а й на обгрунтування розв’язку. Хтось може, на погляд дорослого, розв’язати завдання неправильно, але, особливо в цьому випадку, потрібно звернути увагу на пояснення відповіді. Дитина має насамперед навчитись доводити, що її рішення також можна вважати правильним.

Іноді обгрунтування гіпотези стає вирішальним, адже подальші експерименти плануються відповідно обгрунтуванню. Можливо одна й та сама гіпотеза пояснюється по-різному, тоді й експерименти для доведення її правильності суттєво відрізняються один від одного.

Серед предметів, що нагадують круг, дитина назвала лимон. «Як таке може бути? Адже зовні лимон на круг не схожий», — запитав педагог. «А от якщо лимон розрізати до чаю, ми отримаємо багато круглих шматочків лимону!» — відповів малюк. Якби не пояснення, гіпотезу було б визнано неправильною ще до експериментальної перевірки. До того ж зовсім не зрозуміло як цей експеримент планувати.

Троє дітей серед предметів, що нагадують круг, назвали яйце. Звичайно ж, цю гіпотезу необхідно пояснити. Але одна дитина запропонувала порізати варене яйце (тоді ми побачимо круглі шматочки та ще й шматочки жовтка у кожному шматочку будуть круглими), друга —запропонувала відділити білок від жовтка вареного яйця, третя — приготувати яєчню. Отже одна гіпотеза, три різних обгрунтування, а тому й три різних експерименти.

Дональд Золан

Від теорії переходимо до практики

Третій етап — перевірка гіпотези (експеримент — переклад з латинського «дослід»). Кожна гіпотеза завжди перевіряється практикою. Головна мета цього етапу — з’ясувати, які гіпотези правильні (привели до бажаного результату), а які — ні.

Практика піддає результат дослідження рішучому випробуванню і ставить перед думкою нові задачі — розвиток, уточнення, виправлення або зміна визначеного спочатку способу вирішення проблеми.

С. Л. Рубінштейн

Обгрунтована й експериментально підтверджена гіпотеза перетворюється у достовірне знання, у теорію. Наведу висловлювання англійського філософа та історика науки Імре Лакатоса (1922–1974 рр.): «Наукова чесність вимагає постійно прагнути до такого експерименту, щоб у випадку противоріччя між його результатом і теорією, що перевіряється, останню було відкинуто».

Експеримент — дослідницька стратегія, яка здійснює цілеспрямоване спостереження за будь-яким процесом. Однак «Ніякою кількістю експериментів неможна довести теорію, але достатньо одного експерименту, щоб її спростувати» (Альберт Ейнштейн). Так і намагаються діяти діти: якщо важко довести теорію, то можливо можна навести контрприклад, який її спростує.

Коли вода замерзає, її об’єм збільшується, зменшується чи залишається незмінним? Дітям дуже важко дати обгрунтовану гіпотезу, адже законів фізики вони ще не знають. Існують лише три відповіді. Але яку ж вибрати? Визначитись у цьому випадку допоможе експеримент, тільки треба правильно трактувати його результати. Як виміряти об’єм води до і після заморожування? Дошкільнята цього робити ще не вміють. Але точно вимірювати об’єм тут не потрібно, адже нам важливо знати як він змінився.

Наберемо воду в пляшку, поставимо її в морозильник. Що станеться, якщо льоду стане більше, ніж води? Менше, ніж води? Відповідь ми знаходимо раніше, ніж починаємо експеримент, адже це допомагає нам аналізувати його результат. Якщо льоду стане більше, ніж було води, пляшка розіб’ється (точніше льод її розірве: він не поміститься в пляшці). У протилежному випадку між шматочком льоду і стінками пляшки лишиться порожнє місце. Якщо об’єм льоду не зміниться, шматочок льоду буде щільно прилягати до стінок пляшки. Настав час експериментувати. Ставимо пляшку з водою у морозильник, через деякий час виймаємо і… Виходить дошкільнята можуть починати вивчати фізику.

Дональд Золан

Скільки гіпотез потрібно?

Малюк має знати, що неодмінно у нього виникнуть гіпотези, які не підтвердить практика. Але необхідно вчити дітей формулювати гіпотези, спрямовані на досягнення визначеної мети, враховуючи накопичений досвід та знання, щоб зменшити (але не до нуля) кількість таких гіпотез.

А буває, що результат експерименту залежить від правильно сформульованої гіпотези. Так не кожний експеримент доведе гіпотезу, що фари у машини круглі, адже не у кожної машини фари схожі на круг. Отже, під час експерименту необхідно вибрати машини з круглими фарами, а гіпотезу уточнити. Наприклад, назвати певні марки машини і гіпотезу сформулювати інакше: «машини певних марок мають круглі фари».

Іноді з усіх гіпотез правильна лише одна, іноді малюки досягли успіху, навіть не перевіривши всі гіпотези. Чи варто перевіряти гіпотези далі? Для справжнього дослідника важливий не тільки результат, а й сам процес його досягнення. Можливо, іншим способом ми отримаємо результат швидше, легше або він буде цікавіший?

Отже, варто обов’язково перевіряти всі гіпотези й одразу намагатися з’ясувати чому бажаного результату не досягнуто. Можливо, у гіпотезі є помилка й потрібно її знайти? У такому випадку варто зупинитися й поміркувати: чому так сталося? Можливо, гіпотеза перспективна і варто виправити помилку? Якщо вирішено не відкидати гіпотезу, то чи можливо виправити помилку вже під час експериментування? Якщо помилка виявилася значною, а ідея гіпотези все-таки подобається, можливо, варто навіть повернутися до етапу постановки проблеми й передбачити інші проміжні результати: так можна детальніше розібратися в проблемі, точніше виявити й виправити помилку. Адже на етапі постановки проблеми дослідник розбирається в суті проблеми, бачить її з середини, а це вже перший крок до правильного її вирішення.

Малята знаходять навколо себе предмети схожі на певні геометричні фігури, розв’язують нестандартні завдання про них. У якому зошиті «ховається» більше квадратів? Де прямокутників більше — в квартирі чи бібліотеці? Звичайно, найнадійніший спосіб — порахувати, а потім порівняти кількість квадратів у різних зошитах. Легко сказати, але нелегко зробити! В одному зошиті клітинки маленькі, в іншому — великі, але ж в обох зошитах їх багато — не порахувати. Годі вже й пробувати рахувати книжки, столи, стільці, вікна тощо в бібліотеці, адже це важко зробити навіть дома.

Отже необхідно винайти інший спосіб. Квадрати у зошитах різні, а от сторінки однакові. Звичайно ж: маленьких квадратів поміститься на сторінку більше можна і не рахувати. Книжок у бібліотеці значно більше, ніж дома. Виходить, не рахувати потрібно (а саме так ми ставили завдання перший раз), а уявляти і аналізувати.

Дональд Золан

Від правильних гіпотез до розв’язку

І останній, четвертий, етап дослідження — аналіз отриманих результатів. Настав час порівняти правильні гіпотези. Яка гіпотеза є найбільш вдалою? Чому? Можливо, на це запитання існує кілька відповідей, адже критерій порівняння може залежати від багатьох чинників. Саме тут варто нагадати дітям відповідь на початку дослідження на запитання «для чого?», адже вона допоможе обрати правильні критерії порівняння гіпотез. Коли за яким критерієм порівнювати? Як серед багатьох гіпотез (а тепер вже способів розв’язання) вибрати одну? На всі ці запитання діти знаходять відповідь разом із педагогом. Учитель теж може запропонувати свій підхід до вирішення проблеми, і його варіант аналізується так само, як і варіанти дітей.

Часто у повсякденному житті нам приходиться порівнювати декілька (або, навіть, багато) предметів. Як це зробити грамотно? Іноді на перший план виноситься запитання: «Які предмети можна порівнювати один з одним за певною ознакою, а які — ні? За якими ознаками предмети порівнюються? Як аналізувати інформацію, отриману при порівнянні?..» Відповідь на ці й багато інших запитань залежить від відповіді на головне запитання: «Навіщо ми порівнюємо предмети?» Уявіть собі, що вибираєте пальто в магазині. Там великий вибір пальто вашого розміру. Як вибрати потрібне пальто? У цій ситуації вам мимоволі прийдеться порівнювати, і ознаки, на які ви в першу чергу звернете увагу залежитимуть від призначення вашої майбутньої покупки:

• потрібно нарядне пальто;
• потрібно зимове пальто;
• потрібно пальто для прогулянок у лісі;
• пальто не повинно промокати;
• тощо.

Тут є над чим замислитись! Від наших очікувань від можливої покупки залежать критерії, за якими ми її обираємо. Звичайно, це одна із стандартних життєвих ситуацій і більшості людей неважко здійснити вдалий вибір.

То яку ж гіпотезу обрати серед кількох правильних? Головне правило, яким користуються науковці, — «бритва Оккама». Його вперше запропоновано у XIV столітті англійським філософом і теологом Вільямом Оккамом. У первоначальній формі це правило говорить: «Не намагайся пояснити за допомогою більшого те, що можна пояснити за допомогою меншого». Пізніше правило сформулювали так: «Не потрібно примножувати сущності без необхідності». «Бритва Оккама» дозволяє впорядкувати висунуті гипотези. Найкращою є гипотеза, яка пояснює нове знання, наіменьше змінюючи існуючі уявлення (ці уявлення можуть існувати в суспільстві або в даної людини, все залежить від предмета дослідження).

У наступній статті мова про помилки і про роль дорослих у дослідницькій діяльності дітей.

Використана література

1. Л. Моренко. Искусство задавать вопросы // Начальная школа. — 2001. — № 19.

2. В. В. Репкин. Учитель в системе развивающего обучения // Начальная школа.— 2003. — № 30.

3. С. Л. Рубинштейн. Основы общей психологии — СПб: Питер, 2000, 424 с.

У статті використано картини Дональда Золана із сайтів:

http://basik.ru/photo_children/Donald_Zolan/29_donald_zolan/

http://allday2.com/pic/art-painting/page/785/

http://basik.ru/photo_children/Donald_Zolan/27_donald_zolan/

http://loevanerell.centerblog.net/8.html

http://my.opera.com/dashafide/albums/show.dml?id=8555552

http://www.liveinternet.ru/users/4565946/post214235885 

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко