Дослідження по-дорослому

Джерело творчості дітей

Знання буває двох видів. 

Ми самі знаємо предмет — 

або ж знаємо, де знайти про нього відомості.

Бенджамін Франклін

Зараз досить багато говорять про гармонійний розвиток особистості. Тож з’ясуємо зміст цього поняття. Адже ритм життя, темпи розвитку науки і технологій примушують нас по-новому ставити акценти. Якщо раніше акценти ставилися на отримання якомога більшого обсягу інформації, заучування, вивчення вже відкритих законів природи і суспільства, то зараз шалене прискорення самих різних процесів призвело до того, що знання застарівають раніше, ніж діти закінчують школу і виші. Тож, звичайно, у нових умовах має бути й інша освіта, і поняття «гармонійний розвиток» набуде іншого змісту.

Сьогодні заняття у дитячому садку — початок дороги довжиною в життя, по якій не повезе ніякий транспортний засіб, йти доведеться пішки, розраховуючи тільки на власні сили, долаючи всі перешкоди, супротив вітру, іноді ступаючи крок вперед, а два — назад… Це дорога освіти — самоосвіти, саморозвитку, самовиховання — де кожен сам собі критик, цензор, учитель, дослідник…

До такого відповідального шляху ми маємо готувати дітей вже у дитячих садках: розвивати волю, відповідальність, людські якості, укріплювати характер, вчити досліджувати, технологіям саморозвитку та самовиховання, використовувати інформаційні технології, технологію дистанційного навчання. Кожен має вміти самостійно ставити мету та задачу, будувати траєкторію вирішення проблеми, перевіряти правильність отриманих результатів, порівнювати, вибирати кращі для певних умов варіанти розв’язку тощо.

У статті про відкриті задачі ми вже розпочали розмову про технології отримання нових знань. Сьогодні до Вашої уваги мої роздуми про дослідження на заняттях з дітьми у дитячому садку і початковій школі. А у наступних статтях я наведу приклади використання дослідження під час розв’язування задач у технології «Логіки світу».

Дональд Золан

Дослідження по-дорослому. Сама постановка такого питання викликає не аби яке здивування, адже дорослі звикли, що наукове дослідження їх привілей. Але ж діти — дослідники від народження. Саме дослідження допомагає їм пізнавати навколишній світ. І саме етапи наукового дослідження діти несвідомо використовують, ознайомлюючись з довкіллям.

Отже, як організувати дослідження дітей під час занять у дитячому садку? Як зробити їхні знання глибшими, міцнішими, такими, що стануть у пригоді в подальшому житті? Як навчити дітей самостійно отримувати знання?

Л. С. Виготський наполягав: навчання завжди має йти попереду розвитку. Саме тому на заняттях у дитячому садку та школі педагог має насамперед навчити дітей вчитися, тобто самостійно здобувати й засвоювати знання, а також уміти ними користуватися — наскільки можливо адекватно і творчо.

Знання деяких принципів 

легко компенсує незнання деяких фактів.

Клод Адріан Гельвецій

Що вивчати?

Сьогодні для фахівця в будь-якій галузі важливо вміння орієнтуватися у безмежному інформаційному просторі, вміти швидко знайти потрібну інформацію, проаналізувати її, перевірити достовірність, а потім ефективно використати, в тому числі й для отримання нових знань. Важливо не знати щось, а знати, де це можна знайти і вміти це робити. Тому і перед педагогом стоїть не тільки питання «Як вчити?», а і, можливо важливіше, «Що вивчати?».

Кожній людині доступна величезна кладова інформації. Як розібратися? Як знайти потрібні відомості? І, взагалі, зрозуміти що саме потрібно? У наш час дуже швидко змінюються технології, поновлюється техніка, змінюються й способи подання і знаходження інформації. Виникає постійна потреба набуття нових знань і навичок. Навчити дітей всьому заздалегідь просто неможливо. Незавжди можливо навіть передбачити, які саме знання будуть потрібними їм у майбутньому. Та ще й навчати потрібно так, щоб знання, набуті учнями, не застаріли раніше, ніж вони закінчать школу та інші навчальні заклади.

Тому особливо важливо, щоб дитина з найперших своїх кроків розвивалася як особистість, прагнула та навчалася активно досліджувати навколишній світ в усій його складності та новизні. Це прагнення до активного пізнання необхідно розвивати з дитинства. Головним фактором, що визначає розвиток мислення дитини, є не зміст знань, який обов’язково нарощується в процесі навчання, а методи їх засвоєння. Тому не так важливо те, чому ми навчаємо, як важливо те, як ми це робимо.

За словами доктора фізико-математичних наук, професора, одного із засновників «жанру» літератури для абітурієнтів (довідники, задачники тощо) Георгія Володимировича Дорофєєва, на сучасному етапі відбувається переорієнтація освіти на пріоритет розвивальної функції навчання стосовно його освітньої та інформаційної функцій, перенесення акцентів із збільшення обсягу інформації для засвоєння на формування вмінь використовувати інформацію.

Суттєвим також є те, що загальні тенденції розвитку сучасного виробництва такі, що дослідницький пошук сьогодні стає частиною будь-якої професії. Тому й дослідницька поведінка вже не є вузькоспеціалізованою діяльністю, виключною прерогативою наукових робітників, а є невід’ємною характеристикою особистості, притаманною професіоналам у будь-якій галузі діяльності, складовою частиною стилю життя сучасної людини. Підготовка дитини до дослідницької діяльності, навчання її вмінням та навичкам дослідницького пошуку стає найважливішою задачею сучасної освіти.

Навчити дітей вчитися

Слід відмітити також, що серед численних задач педагога є і задача формування пізнавального інтересу у дітей, а «...без мислення, інтелектуальної напруги» такого інтересу немає.

Навіщо формувати пізнавальний інтерес? Тільки за умови його існування діти зацікавляться отримати знання: не для оцінки, не для батьків, а тому що цікаво і буде потрібним у майбутньому житті (в тому числі для отримання нових знань). Тільки за умови наявності пізнавального інтересу знання будуть твердими і глибокими, дітей зацікавить сам процес отримання знань. Вони намагатимуться активно сприймати інформацію на уроках (а педагог має це підтримувати і допомагати), аналізувати отриману інформацію, прагнути самостійно здобувати знання.

Формувати пізнавальний інтерес необхідно вже з 6 років, щоб діти розуміли «як?», «за допомогою чого?» можна пізнавати навколишній світ і навчалися це робити. Тому вже у початковій школі має бути сформованим пізнавальний інтерес, як бажання знаходити і здатність бачити зв’язки між знаннями, які отримуються на різних предметах. Тільки у цьому випадку можна по-справжньому зрозуміти сутність процесів і знайти спосіб вирішення проблем, тоді ми отримаємо стійкий результат.

Д. Б. Елконін вважав, що потрібно з першого дня дитини в школі дати їй дійсно наукові поняття (а я вважаю, що і наукові способи використання понять і аналізу отриманої інформації). Дитина має зрозуміти: вчитися в школі означає не просто опановувати знання, а й з’ясовувати їх походження.

Для цього необхідно бачити зв’язок старого досвіду з новим, вміти поставити дитину перед проблемою, яку необхідно вирішити і для розв’язку якої вона має необхідні засоби, але і засоби не лежать на поверхні. Педагог має підвести дитину до задачі так, щоб вона сама побажала її розв’язати: побажала діяти, міркувати, шукати, пробувати.

Якщо ми бажаємо сформувати пізнавальний інтерес у дитини, неможна давати їй готові способи вирішення проблем. Навпаки, необхідно ставити рогатки, не полегшувати, а ускладнювати пошук нових способів, визначаючи лише шлях до їх самостійного відкриття. Щоб щоразу лобом об стіну. Щоб виник інтерес до стіни, а не до драбини, яка допоможе цю стіну подолати. Дітям потрібно навчитися бажати (саме так!) шукати розв’язок щоразу, коли перед ними виникає перешкода, а не використовувати обхідні шляхи. (О. Дусавицький)

Дональд Золан

Найвища форма пізнавального інтересу — теоретичний пізнавальний інтерес. Виникає якісний стрибок, коли стимулювати пошук починає сам пізнавальний інтерес. Тоді педагог може одразу спиратися на нього, як на основний мотив навчальної або пізнавальної діяльності. За умов узагальнення інтересу, людину цікавить вже не стільки спосіб дій, стільки спосіб встановлення способів дій. Це і буде стійкий теоретичний пізнавальний інтерес.

Існують дві основні умови формування теоретичного пізнавального інтересу:

• наявність теоретичних знань, як системи узагальнених способів дій;

• наявність ланцюжка проблемних ситуацій для засвоєння цих способів, самостійний пошук вирішення проблем.

Психологи зазначають, що найсприятливішим періодом формування теоретичного пізнавального інтересу, коли коефіцієнт корисної дії (КПД — рос.) пізнавальної мотивації найвищий — молодший шкільний вік. Саме у цьому віці педагог може використати сприятливу ситуацію, коли у дитини ще не сформувалося прагматичне відношення до знань, коли вона ще цікавиться знанням взагалі.

Отже, педагог має, насамперед, навчити дітей вчитися, самостійно аналізувати знайдену інформацію, отримувати нові знання. Сьогодні, як ніколи кожна людина повинна усвідомлювати, що вчитися необхідно все життя. Багаточисельні спостереження педагогів та дослідження психологів переконливо довели, що дитина, яка не навчилася вчитися та не оволоділа прийомами розумової діяльності у початкових класах школи, у середніх звичайно стає невстигаючою. Педагог має розвивати такі якості мислення: глибина, критичність, гнучкість. Розвиток самостійного, творчого, пошукового, дослідницького мислення є одним з основних завдань навчання взагалі й окремо у дитячих садках і початкових класах.

Ось чому сьогодні багато педагогів надають перевагу не пасивному, а активному засвоєнню знань дітьми. Для цього існує досить багато форм проведення занять. Серед них для дитячих садків і початкової школи я виділяю гру, як провідну діяльність дошкільників (та й учні молодших класів не відмовляються від неї), саме у грі розкривається творчій потенціал малюків і дослідницьку діяльність.

Яку форму проведення занять обрати? Відповідь залежить від кількох чинників і не залежить від спрямованості заняття. Кожна з форм займає своє місце.

«Для активізації мислення і творчості дітей необхідно дотримуватися міри невизначеності, незакінченості будь-якої частини знань. Якщо ми бажаємо, щоб активність дітей в процесі навчання не слабшала, необхідно будувати його таким чином, щоб одночасно з формуванням зрозумілих, чітких знань залишалася зона невизначених знань, щоб задоволення отриманими новими знаннями наприкінці чергового заняття поєднувалася в них із жагучим нетерпінням дізнатися, що ж буде на наступному занятті. Цей шлях забезпечує і активізацію творчості: дитина не чекає пояснень дорослого, вона сама активно шукає можливість уточнення того, що їй незрозуміло...» (М. М. Поддьяков). Усім переліченим вище вимогам найкраще задовольняє форма проведення занять за допомогою дослідження.

Перехід від наочно-дійового до наочно-образного і словесного мислення, як свідчать експериментальні дослідження О. В. Запорожця, М. М. Поддьякова, Л. А. Венгера та інших, відбувається на основі зміни характера орієнтовно-дослідницької діяльності, внаслідок зміни орієнтації на основі спроб і помилок більш цілеспрямованою руховою, потім зоровою, і, нарешті, розумовою орієнтацією.

Вчені від народження

З перших своїх подихів тільки розплющивши очі дитина активно пізнає світ, їй все цікаво, вона все бачить, чує, відчуває вперше. Їй все хочеться спробувати, до всього доторкнутися, зрозуміти з чого воно зроблене, що з його допомогою цікавого (не обов’язково корисного з погляду дорослих) і незвичайного можна робити, і, взагалі, навіщо це все потрібно. Дитина робить перші самостійні відкриття. І не треба дивитися на них з посмішкою. Це ДУЖЕ важливо для дитини, для всього її життя.

Дитина — маленький дослідник, вчений, кожного кроку, щодня вона робить для себе маленькі відкриття: щось відкриває цілком самостійно, щось — за допомогою старших дітей або своїх ровесників, про щось їй розповідають дорослі.

У своїх дослідженнях малюки користуються методом спроб та помилок, час від часу вигадують власні способи пізнання навколишнього світу, вчаться на своїх помилках. Не про все діти можуть дізнатися самостійно, але у них є віддані помічники — батьки, рідні, педагоги... Вони завжди допоможуть малюкові, навчать отримувати нові знання.

Але навчальне дослідження відрізняється від спонтанної пошукової активності дитини. У навчальному дослідження ми далеко не завжди можемо розраховувати на самостійність дошкільника та й учня молодших класів також. У результаті дослідження діти отримують не об’єктивно нові знання, а з’ясовують те, що невідомо саме їм. Тому їх потрібно вчити вмінню побачити проблему, формулювати гіпотези, спостерігати, цілеспрямовано експериментувати.

Отже, вже у дитячому садку педагог має навчити дітей досліджувати, а не просто експериментувати. Адже крім експериментування, дослідження включає вміння отримувати відомості із найрізноманітніших джерел, обробляти і перероблювати ці відомості у своїй голові й класифікувати їх. Тобто діти мають вчитися працювати на теоретичному рівні. Таке дослідження передбачає постановку проблеми, висування гіпотези, її перевірку (експеримент) та аналіз результатів. Крім того, дослідницька діяльність потребує від дослідників коригування поведінки залежно від результатів експериментування та теоретичних узагальнень. Дослідження — це усвідомлене здобуття нових знань, адже це постановка і вирішення нової проблеми, принаймні для себе.

Навчити тому, що сам не вмієш

Навчання дослідницькій діяльності вміщує викладання методики проведення досліджування і ніколи не пропонує дій за готовим алгоритмом. Тому дитина, яка має навички творчого мислення, відкрита для отримання і аналізу нової інформації, може самостійно поглиблювати і розширювати отриманні знання і, у підсумку, піти далі за педагога: знайти закономірності, властивості, оригінальний підхід до вирішення проблеми, про який педагог, можливо, навіть і не підозрював. У цьому полягає одна з особливостей навчального дослідження: педагог може навчити тому, що сам не вміє. Але людина має бути відкритою для нового досвіду.

Дитяча ініціатива, пошукова активність, спрямована на «винахід», самостійне відкриття засобів і способів розв’язання задач — одна з найвищих цінностей навчальної діяльності. Обережно підтримувати й зрощувати пошукову активність — мета кожного педагога, який прагне сформувати в учнів уміння вчитися самостійно.

Чому необхідно починати вчити дітей дослідженням змалку, вже у дитячому садку, адже дорослі звикли, що глибокі наукові дослідження — їх привілей? (А саме етапи таких досліджень описано вище.) Психологи зазначають, що здатність до дослідницької діяльності не виникає з роками, а скоріше зникає через певні умови. З другого боку, здатність людини досліджувати є вродженою. Високий рівень пошукової активності та уроджена здатність до творчості, як квінтесенції дослідницької діяльності, відрізняють людину від тварин.

Дивуватись щодня!

У різних людей потреба до дослідницької діяльності виражена різною мірою. І не останню роль тут відіграє середовище, в якому живе людина, умови розвитку в дитинстві. Отже, чим раніше ми починаємо вчити дітей організовувати власну дослідницьку діяльність, спонукаємо й підтримуємо її, тим вищими будуть результати.

Дональд Золан

Як краще вибирати теми для досліджень малюків? Від самого народження вони починають самостійно обирати теми власних досліджень, з часом отримують перші результати. Звичайно, спочатку не всі етапи дослідження наявні в повному обсязі, але кожний із них присутній тією чи іншою мірою навіть у найперших дослідженнях. Деякі теми досліджень підказують дорослі, але обов’язково мета дослідження повинна бути цікавою й зрозумілою дитині. Зрозумілим має бути «що потрібно зробити?», важливо також, щоб малюки розуміли «навіщо це робити?». Тільки в цьому випадку вони прагнутимуть отримати результат. Дуже добре, якщо результат дослідження яскравий, наочний, несподіваний, дивовижний.

Щоб збудити (або просто не згасити) творчу активність дитини, щоб вона захотіла дізнатися про щось нове, дитині на заняттях повинно бути незрозуміло, цікаво, вона має ДИВУВАТИСЬ.

У наступній статті розглянемо кожний етап дослідження окремо.

Використана література

1. В. Г. Балковая. Внедряя новое, не забывай о старом // Образование и общество.  — 2002. — № 4.

2. А. Дусавицкий. Загадка птицы Феникс — М: Знание (Наука и прогресс). — 1978. — 128 с.

3. В. А. Николаев. Интеллектуальное развитие младших школьников // Образование и общество. — 2001. — № 1. — С. 5–7

4. Н. Н. Поддьяков. Творчество и проблемное обучение дошкольников // Образование: исследовано в мире (Международный научный педагогический Интернет—журнал под патронатом Российской академии образования и Государственной научной педагогической библиотеки им. К. Д. Ушинского), 11.11.2002 г., www.oim.ru

5. Как кролик съел научный доклад, или О том, что такое исследовательская деятельность детей. Беседа М. Александровской с доктором психологических наук А. Савенковым // Дошкольное образование. — 2004. — № 7. 

6. Л. Моренко. Искусство задавать вопросы // Начальная школа.  — 2001. — № 19.

7. В. В. Репкин. Учитель в системе развивающего обучения // Начальная школа. — 2003. — № 30. 

8. С. Л. Рубинштейн. Основы общей психологии — СПб: Питер, 2000, 424 с.

У статті використано картини Дональда Золана із сайтів:

 http://www.liveinternet.ru/users/4565946/post214235885

http://www.wallcoo.net/paint/Donald_Zolan_Early_Childhood_02/wallpapers/1024x768/painting_children_kjb_DonaldZolan_63ItsGrandmaandGrandpa_sm.html

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко

Післямова до I Одеського Корнейчуковського фестивалю дитячої літератури

День за днем: події, факти, коментарі…

Щороку в Україні проводиться величезна кількість фестивалів, виставок, ярмарок різного спрямування, але заходів, пов’язаних з ДИТЯЧОЮ книгою відбувається не так вже й багато і не так багато, як потрібно, випускається якісної сучасної дитячої літератури. Але ж читача потрібно виховувати не тоді, коли дитина навчиться читати, а з народження, з дитячого садка.

Тож учасники заходів I Одеського Корнейчуковського фестивалю дитячої літератури обговорювали, яка зараз потрібна дитяча література, якою вона має бути у майбутньому, які методики і технології виховання та навчання дітей краще використовувати і чому. Далі моя розповідь про конференцію «Ефективні методики навчання і розвитку творчих здібностей дитини: початкова школа, дошкільна підготовка», яка відбулася в рамках фестивалю.

Фестиваль проводився у рамках ХVII Міжнародної книжкової виставки-ярмарку «Зелена хвиля» і конференція була одним з перших його заходів. Це цікава спроба поєднати книжковий ярмарок, розповідь про книгу і технології виховання та навчання, показати їх розмаїття, обговорити напрям їх розвитку в майбутньому і зрозуміти які саме видання для педагогів, батьків та їхніх вихованців мають забезпечити гармонійне поєднання різних технологій, наступність різних сходинок освіти, навчити дитину саморозвиватися, самостійно здобувати знання.

І дуже добре, якщо вивчаючи закордонні технології ми не забуватимемо про власні, будемо вдумливо запозичувати все краще з досвіду інших країн, адаптувати його до наших умов, відповідально ставитися до вибору технологій. Перш ніж робити кожний крок в освіті запитайте себе «Навіщо ми його робимо? Навіщо це потрібно дитині?». І дійте тільки при впевненості у правильності та потрібності кроку.

Ми багато говоримо про гармонійний розвиток дитини. Але чи всі ми розуміємо одне й те саме? Який розвиток сьогодні можна вважати гармонійним? Чому? Це дуже важливе питання, бо від відповіді на нього залежить як педагоги діятимуть, на що звертатимуть увагу, які методики і технології виберуть. Таку тему для розмови з аудиторією обрала я і спробувала висвітлити її, наводячи приклади з видань редакції «Дошкільне виховання», журналу «Учитель початкової школи», власних публікацій. Як це вийшло читайте на Одеському порталі за посиланням

Справжню Одеську книгу «Профессор Рабуггело с приветом из Одессы!» представили Ольга Харитонова, автор ідеї, та Альона Ковальська, автор ідеї та художнього тексту. Учасники конференції на машині часу потрапили у минуле Одеси, де познайомилися з Дюком де Ришельє як із людиною, а не історичною постаттю, дізналися багато нового про те, як Одеса стала такою, як ми її знаємо. Адже потрібно виховувати дітей на реальних образах, щоб вони розуміли, що історію створювали звичайні люди, а не супергерої, які невідомо де взялися.

Цей проект допомагає дітям усвідомлено полюбити Одесу, глибоко й тонко відчути це місто, інакше поглянути на тих, хто створив Одесу.

Докладніше читайте про цей виступ на Одеському порталі за посиланням і на цій сторінці мого блогу

Валерій Хаіт, головний редактор журналу «Фонтан», віце-президент Всесвітнього клуба одеситів, запропонував разом поміркувати. Існує декілька висловлювань-формул, які на перший погляд здаються банальними (а іноді такими і є), але за буденністю, звичністю, простотою ховається впевненість, що має бути саме так, як йдеться у висловлюванні.

Вдумайтеся: «Світ буде таким, якими виростуть наші діти». Справді, діти — наше майбутнє, майбутнє нашого народу, нашої країни. Ми звикли до цього й іноді забуваємо про це, адже все дуже просто. За кілька останніх століть біологічно люди суттєво не змінилися, кожне нове покоління має такий самий потенціал, як і 1000 років тому.

У дітей різних епох одні й ті самі прагнення — добра, справедливості, любові — бажання наслідувати, почуття здорового колективізму… Здатність сприймати інформацію у них розвинена більше, ніж у дорослих, а критично ставитися до інформації вони ще тільки вчаться, тому особливо важливо, якими джерелами інформації вони користуватимуться.

Від того, яка саме книга першою потрапить до дитини, часто залежить все її життя. На нас, дорослих, велика відповідальність у виборі книжок для дітей, написанні та випуску якісної дитячої літератури. Згадайте книжки радянських часів — Сергій Міхалков, Агнія Барто, Корній Чуковський, Самуіл Маршак… Добрі, життєрадісні, вчать добра, справедливості, відданості, цінувати дружбу, думати про інших… Тож цей ланцюжок мають достойно продовжити сучасні книжки.

«Світ буде таким, якими виростуть наші діти» — не сумнівайтеся у цьому!

Маріанна Гончарова, лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Русская премия — 2013», письменник, керівник дитячого аматорського театру «Важкий вік», продовжила думку Валерія Хаіта і розповіла про свій досвід виховання вдумливих читачів.

Театр почав працювати тоді, коли книга перестала бути справжньою цінністю. Пані Маріанна, як керівник театру, вирішувала складну задачу захопити підлітків справжньою серйозною книгою. В театр приймає всіх дітей без винятку обов’язково лише: не пити, не палити, не приводити тих, хто п’ють і палять, обов’язково читати книгу, за мотивами якої ставиться вистава. Вона сам пише п’єси за творами відомих письменників, потім всі разом придумують як зробити костюми, декорації, оформити виставу, можливо, продовжити дію п’єси…

З часом діти захопилися книгами, у них з’явилися благородні герої, серйозні вчинки. Почали давати благодійні вистави, де збирали кошти для дітей на лікування. Тож читання книг допомогло вирішувати і моральні проблеми.

Ще про виступ Валерія Хаіта та Маріанни Гончарової ви можете прочитати за посиланням

Насамкінець роботи конференції відбулася презентація збірки «Сказки русских писателей», яку випустило Представництво Росспівробітництва в Україні, Фонд «Русский мир», Центр національних культур за підтримки МОН України для безкоштовного розповсюдження в усіх дошкільних закладах України. Її провела керівник центру Тетяна Шершун.

Детальніше про книгу — за посиланням

Більше про презентацію читайте за посиланням

Більше дізнатися про заходи I Одеського Корнейчуковського фестивалю дитячої літератури можна за посиланням

До наступних зустрічей!

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко

Про незвичайний «Учебник ОДЕССОЛЮБИЯ», або Емоції в знаннях і знання в емоціях

Міркування про те, що найбільше вразило

Що таке історія і як її потрібно вивчати? Таке питання вирішує вже не одне покоління педагогів, але воно постає знову і знову. Тож згадаймо, що нам найбільше запам’яталося з курсу історії в школі (звичайно, одразу зауважу, що зараз не йдеться про тих, хто бажав вивчати історію далі). Мені запам’яталося тільки те, що вразило, зачепило мої почуття, пройшло крізь мої емоції. Це не обов’язково радісні події, це може бути і горе, і біль, і… Але ЕМОЦІЇ, ПОЧУТТЯ стоять на першому місці!

Адже коли зачеплені почуття є і співпереживання! І тоді історичні події стають ближчими до особистості. І ти (саме ти!) розумієш, що це історія твоєї Батьківщини, твого народу, твоєї родини, власне і твоя також. Народжується почуття співпричетності, зникає байдужість, народжується Патріотизм…

Задумаємося над тим, яким має бути викладання історії в школах, а відтак якими мають бути підручники з історії. Адже історія — не дати, причини, наслідки, а події, живі люди зі своїми почуттями, прагненнями, бажаннями. І потрібен не сухий виклад подій (це не так вже й важливо), а емоційна розповідь, яка допомагає пережити подію. Тоді і подія запам’ятається, а причини і наслідки можна буде самому визначити, обговорити з однокласниками та вчителем. А дати ми вивчимо, але в решті решт не такі вони вже й важливі: важливо орієнтуватися у часі, розуміти час, знати основні його ознаки.

Не варто лякатися, що діти чогось не зрозуміють, визначать не ті причини і наслідки (у вчителя завжди є можливість обережно скоригувати висловлювання учнів): ми досягнемо головного — діти зацікавляться історією, їм захочеться більше дізнатися, обговорити цікавинки з іншими. І, можливо, з часом хтось увійде в історію. Чому б і ні: багато історичних героїв були звичайними людьми, такими ж як і ми з вами, але у певний час вони стали над власними потребами та устремліннями і зробили щось не для себе, а для інших.

Саме такий дуже симпатичний погляд на історію я несподівано знайшла в книжці Ольги Харитонової та Олени Ковальської «Профессор Рабуггело с приветом из Одессы!». Її герої живуть поряд з нами, ходять одними з нами вулицями, а тому близькі і зрозумілі нам. І от вони потрапили у минуле свого рідного міста і познайомилися з Дюком де Ришельє, який не дивився на них згори вниз, а розповів про те, як народжувалося їх місто, як ставало «на ноги», як боролося за життя.

І ми краще зрозуміли Дюка, нас вразила його безкорисність, стремління зробити кращим життя інших. Ми зрозуміли чому Одеса стала саме такою, що Дюк будував її не для себе, а для інших людей, адже він зміг власні устремління зробити устремліннями інших людей і разом з ними побудувати Одесу. Мрія може здійснитися (і має право здійснитися!) тільки тоді, коли потрібна не лише тобі, а й іншим.

Звичайно, у книзі описано не всі подробиці історичних подій, та це і не потрібно: головна її задача — зацікавити історією міста, виховати повагу до його жителів, тих, хто творив історію, виростити патріотів Одеси, України, решту — читачі додумають душею, відчують, знайдуть у різних джерелах, адже сьогодні це не проблема.

Уважно прочитавши книгу і поміркувавши я все більше розумію: тут описано не тільки історію Одеси, а історію України. Ця книга для всіх небайдужих, хто хоче знати історію Батьківщини, свого народу. Тож, будь ласка, відгукніться мешканці інших міст і селищ: спільно ми можемо створити історію всієї країни. Це нам по силах. Треба тільки захотіти і наважитися зробити перший крок. Таку книгу можна писати спільно з дітьми. Спробуймо?!

Дякую за теплу, привітну, справжню ОДЕСЬКУ книгу, написану вишуканою одеською мовою, пронизаною одеським колоритом. У кожному її рядку любов до Одеси і Одеситів. Напевно, так любити своє місто можуть тільки мешканці Одеси!

З нетерпінням чекаю наступної зустрічі з професором Рабуггело та Одесою! Успіхів! Хай здійсняться всі Ваші мрії!

Більше про соціально-освітній проект за посиланням

Читайте фрагмент книги Ольги Харитонової та Олени Ковальської «Профессор Рабуггело с приветом из Одессы!» за посиланням

Про героїв книги Ви можете дізнатись тут

Мій подарунок всім закоханим Одесою і тим, хто лише знайомиться з сонячним містом, Ви можете знайти за посиланням

У статті використано ілюстрації з книги Ольги Харитонової та Олени Ковальської «Профессор Рабуггело с приветом из Одессы!», опубліковані на блозі проекту «Учебник Одессолюбия»

Ірина СТЕЦЕНКО,

вболівальник і прихильник соціального-освітнього проекту «Учебник Одессолюбия», науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко