Квіточка, як весняне сонечко

Адоніс: спостерігаємо за розвитком рослинки

Весна… Все навкруги змінюється, як у калейдоскопі — тільки недавно лежав сніг, а вже на галявинах розцвітають підсніжники, потім у лісі з’являються блакитні озерця пролісків, вже починають розпускатися фіалки…

Як дізнатися без календаря, коли який місяць розпочинається? У кожного з нас є свої прикмети весняних місяців.

Часто кажуть про початок весни за календарем (він відповідає 1 березня) і про початок біологічної весни (весни в природі). Саме початок весни в природі і є початком справжньої весни. Адже весна, як і будь-яка пора року, може або запізнюватися, або приходити надто рано, а от рослини і тварини про наш календар не знають, тому й користуються власним, біологічним, календарем. Насправді, біологічний календар у певному сенсі більш правильний, природний. Уявіть:

• пташка прилетіла до рідного краю, а там ще вся земля вкрита снігом, що ж вона їсти буде, куди він холоду заховається;

• метелик вилетів на вулицю, а там ще холодно, тож замерзне він, скрутно йому буде без їжі;

• …

Ми й самі цей календар враховуємо, коли одяг для прогулянок на вулиці готуємо: ми ж не вдягнемо легеньку курточку, навіть якщо за календарем вже середина квітня, а на вулиці ще холодно.

Сьогодні ми говоритимемо про біологічний час приходу весни, саме цей час беруть за основу люди, коли вирішують чи вже час землю орати, зерно сіяти, розсаду у ґрунт висаджувати.

• Пригадайте з дітьми, як цього року розпочиналася весна.

• Чи вчасно вона прийшла? Чи запізнилася? А можливо ще взимку були вже прикмети весни?

• Які прикмети весни ви вважаєте головними (адже відлига може бути і взимку)? Чому?

• Навіщо вам знати, коли приходить біологічна весна?

• Коли варто користуватися звичайним календарем, а коли треба враховувати біологічні прикмети весни? Чому?

Для мене березень розпочинається з цвітіння підсніжників, а квітень розпочинається з цвітіння адонісу (така квітка росте у нас на дачі). Перші бутони з’являються прямо з-під землі майже без стебла і вже скоро ми бачимо сонячну галявинку — це розквітли перші адоніси (у них ще колір не такий насичений, як у травні потім буде).

Чому я зараз заговорила саме про адоніс? По-перше, це одна з моїх улюблених квіточок, по-друге, у неї великий період цвітіння (від початку квітня до початку травня) — є час роздивитися, помилуватися, здивуватися як змінюється квіточка, по-третє, за цією квіточкою дуже легко спостерігати — щотижня кущик виглядає інакше. Переконайтеся в цьому самі: подивіться на фотографії до цієї статті, уважно порівняйте з дітьми фотографії на різних слайдах презентації.

Завантажте презентацію "Як розквітає квітка" 

 

• Роздивіться, як у різні місяці виглядають бутони, листочки, квіти адонісу.

• Чим відрізняється адоніс у різні місяці?

• Чим схожий?

• Які рослини цвітуть одночасно з адонісом? Які — до нього? Які — після адонісу?

• Які прикмети ви вважаєте головними для визначення місяця весни?

• А з якої квітки у вас розпочинається весна? розпочинається квітень? травень?

• Складіть з дітьми свій біологічний календарик у фотографіях: спостерігайте за розвитком рослин, що ростуть поряд з Вашою оселею, фотографуйте їх у різні місяці. У Вас вийде чудовий квітучий календарик.

• Можна у себе посадити квітучий календарик. Які квіти там будуть? Чому?

Цікаво, а літо у нас коли настане? Чи вже настало? 

Тож спостерігаймо!

У статті використані фотографії автора.

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко

Весняна музика

Слухання «Рапсодії на тему Паганіні» Сергія Рахманінова

Чи буває у пір року своя особлива музика? Ви помічали, що кожна пора року звучить по-своєму? У кожної пори року свій особливий характер, тож і звучать вони по-різному: у кожної пори року є особливі звуки. Композитори уважно слухають звуки природи, знаходять неповторні звуки і відображають їх у своїх музичних творах. Таким чином і ми можемо почути пори року так, як почули композитори. А потім пригадаємо весну такою, як ми її бачили, якою вона промайнула перед нашими очима, якою ми її почули, і додамо наші враження, і можливо, доберемо або зіграємо свою весняну музику. Тож, якою має бути весняна музика?

Уявімо характер Весни.

— Як ви уявляєте весну?

— Чим весна особлива? Чим відрізняється від інших пір року?

— Чим подобається вам ця пора року?

Часто уявляючи весну, розповідають про пробудження природи, танення снігів, про перші квіти — підсніжники — на проталинах, про те, як набухають бруньки на гілочках верби — з’являються котики…

А от чи можна весну почути? Спробуймо розповісти про весну по звуках.

— Які перші весняні звуки?

Можливо, це тануть бурульки — крапельки переливаються на сонці всіма барвами райдуги, одна за одною падають в калюжу, спочатку через великі проміжки, а потім все швидше і швидше… А ось вже весело цвірінчать горобчики-розбишаки — вони вперше у цьому році купаються в калюжах, потім обтрушуються і роздивляються у них, як у дзеркало: «Чи вже схожі ми на справжніх джентльменів?». А ось…

— Які звуки сповіщають нас про прихід весни?

— Який музичний інструмент який весняний звук передає найкраще?

— Який голос у весни?

— На що він схожий?

Це ми описували звуки весняного оркестру, а тепер спробуймо виділити окремі його звуки.

— Хто веде сольні партії?

— Хто акомпанує?

— Хто ще тільки починає прокидатись і тому несміливо (тільки пробуючи голос) веде третій партію?

А тепер послухаймо як композитор Сергій Рахманінов у рапсодії передав голоси весни.

Сергій Рахманінов «Рапсодія на тему Паганіні»

— Який настрій у музики?

— Як змінюється (розвивається) мелодія?

— На що схожа мелодія? Спробуйте її описати або показати рухами.

— Як ви вважаєте, який період весни описує композитор — початок (природа тільки починає прокидатись), танення снігів, приліт пташок, розмаїття квітів…?

— Які звуки природи ми чуємо у музиці?

— Які музичні інструменти найкраще передають звуки природи?

Відеоряд кліпу досить точно передає всі особливості мелодії рапсодії. Ми можемо уявити як поступово тане лід на річках, ось він вже зовсім тоненький і вода прориває кригу, тріщить лід, біжать швидкі струмочки, земля п’є воду… Поступово весна набирає силу. Сонечко пригріває землю, зеленіє травичка на проталинах… Починають прокидатися дерева — бруньки поступово більшають, з’являються перші несміливі світло-зелені листочки… Зелені навколо все більшає і ось (нарешті мелодія набирає повну силу, звучить у всій своїй яскравості) квітує земля, вітер колише зелені хвилі лісів, парків, скверів, звучить хор пташок — весна, Весна, ВЕСНА ПРИЙШЛА!!!

Все стало вокруг голубым и зеленым,

В ручьях забурлила, запела вода.

Вся жизнь потекла по весенним законам,

Теперь от любви не уйти никуда,

Не уйти никуда, никуда.

Евгений Долматовский

В кінці музики хвиля знову стає маленькою, нібито завмирає, — це закінчується весна і приходить хвиля наступної пори року — літа.

Звичайно, не обов’язково сприймати музику саме так. Я хотіла показати лише один з варіантів змалювання музичних образів. Мелодія розвивається подібно хвилі: спочатку маленької несміливої, поступово хвиля більшає, і от грає весь оркестр — мелодія стає великою величною Хвилею. Так само відбувається і розвиток дії — спочатку все прокидається, поступово дія стає все стрімкішою, розвиненішою… і от вже ми бачимо дію на повну силу. Як раз так само пробуджується природа весною. А якщо слухаємо з дітьми рапсодію саме весною, то саме пробудження природи, яке діти спостерігають навколо, і стає яскравою ілюстрацією мелодії.

Запропонуйте дітям показати рухами розвиток мелодії, пробудження природи, як розпускаються квіти, пробуджуються дерева…

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко

Наступність дошкільної і початкової освіти: актуальна проблема сучасності

День за днем: події, факти, коментарі…

У наш час, коли техніка та технології стрімко змінюються, навчитися всьому заздалегідь неможливо. Тому освіта стає безперервною: у кожний віковий період людина отримує освіту у певній формі — домашня освіта (ранній вік), дошкільна освіта, початкова освіта, середня та старша шкільна освіта, вища, післядипломна освіта… Виходять своєрідні освітні сходинки. Чи рівної вони висоти? Чи комфортно людині крокувати ними? Хто веде її сходинками?..

Репортаж з міського науково-практичного семінару

Про перехід між двома освітніми сходинками — дошкільна та початкова освіта — відбулася розмова у Київському міському Будинку вчителя 20 квітня 2015 року. Науковців, методистів, вихователів, вчителів початкової школи, директорів ДНЗ, ШДС, НВК, викладачів та студентів зібрали представники кафедри дошкільної освіти і кафедри початкової освіти та методик природничо-математичних дисциплін Педагогічного інституту КУ імені Бориса Грінченка.

Розмова пройшла у формі ділової гри, де кожний міг висловити свою точку зору. Відчуємо атмосферу дискусії та долучимось до неї у своїх колективах, на сторінках наших видань.

У нашій освіті й досі існує думка, що дошкільний період є підготовкою до школи, а не самостійний віковий період, який має свої цілі та завдання розвитку дитини, не пов’язані з підготовкою малюка до іншої освітньої сходинки. Тому й не дитячий садок має дати випускника, готового до навчання у школі, а школа має зустріти вчорашнього дошкільнятка, забезпечити комфортні умови перебування у закладі, які відповідають віку дитини.

Вже скоро початкова школа стане п’ятирічною, а це кардинально змінить завдання і вчителя початкової школи. Чи спроможна наша освіта врахувати потреби сучасних дітей, гнучко перебудовуватися та змінювати акценти відповідно змінам у суспільстві, у світі? Поміркуймо на цим.

Ми не можемо підігнати всіх дітей під стандарт: потрібно зберігати індивідуальність кожної дитини, але й пам’ятати, що дитина є членом соціуму і повинна жити за правилами, прийнятими у суспільстві. Тож, як зазначила Наталія Гавриш (доктор пед. наук, старший науковий співробітник лабораторії дошкільного виховання, Інститут проблем виховання НАПНУ), дитина і не така як всі і одночасно така як всі. Рівновагу між цими двома важелями мають спільно знайти педагоги і батьки.

Світлана Ладивір, (канд. психол. наук, провідний науковий співробітник лабораторії психології дошкільника, Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України), запропонувала дорослим усіх ланок освіти адаптуватися до дитини, яка до них приходить, змінюватися самим дорослим: зберегти індивідуальність дитини і водночас продумати, як прищепити їй соціально-значимі цінності, зробити так, щоб вона їх прийняла.

Особистісно орієнтованому підходу мають відповідати і посібники у дитячому садку, і підручники у молодшій школі. Нагальною потребою сучасності стає формування такого способу життя, який забезпечить сталий розвиток суспільства. Для цього потрібно виховувати дітей так, щоб кожний думав про майбутнє своїх нащадків, своєї країни, нашої планети Земля. Про це говорила Ірина Стеценко (науковий співробітник, Міжнародний науково-навчальний центр ІТтаС НАНУ та МОНУ).

Дітей потрібно вчити прогнозувати наслідки власних вчинків та вчинків інших, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, бачити систему, її підсистеми, взаємозв’язок між ними. Цим задачам має відповідати й підхід до навчання у школі — треба розвивати критичне, системне, функціональне мислення; використовувати тематичний виклад матеріалу; запроваджувати довготривалі форми роботи тощо. До такої освіти треба готувати дитину вже з дитячого садка. А сьогодні творчий педагог веде заняття творчо, звертає увагу на ці речі, а от нетворчий?

Кожний етап освіти має виконувати свої завдання. Марина Машовець (канд. пед. наук, заступник директора з науково-методичної та навчальної роботи, Педагогічний інститут КУ імені Бориса Грінченка), наголосила на тому, що до п’ятого року життя величезна увага має приділятися навчанню дітей творчо співпрацювати, засвоїти правила співжиття, розуміти поведінку та стан іншої людини. Якщо ми пропустимо цей момент, жити з такими дітьми іншим буде дуже важко.

Дитина живе у родині, поряд з рідними людьми, які мають величезний вплив на формування її особистості, відповідають за її розвиток, тому педагогів треба вчити якомога тісніше співпрацювати з батьками вихованців — консультувати, навчати, наголошувати на відповідальності, змінювати свідомість батьків.

Олена Таран (викладач кафедри методики та психології дошкільної та початкової освіти, ІППО КУ імені Бориса Грінченка), підкреслила, що часто батьки, які вважають дитину не готовою до навчання у школі змушені віддавати її до школи, бо у дитячих садках немає умов для освіти шестирічних дітей. Підготовчих груп у дитсадках немає і шестирічна дитина має другий рік ходити у старшу групу, а це вкрай негативно впливає на динаміку її розвитку і насправді є педагогічним злочином.

Батьки і педагоги разом мають подолати стереотипи, що існують у сучасних дошкільнят. Які стереотипи зараз існують? Про результати такого дослідження й розповіла Наталія Гавриш. Вона виділила найбільш розповсюджені: 1) підеш в школу, тебе навчать; 2) в школі тільки навчають. Перший з них формує споживацьке ставлення до освіти, але ж кожен має в решті решт докладати власні зусилля, щоб чомусь навчитися, і бере стільки, скільки може взяти. Другий стереотип формує викривлене ставлення до шкільного навчання — чи навчає школа дружити, допомагати один одному, чи ці речі треба робити так, щоб вчитель не бачив (можливо звідсіля і пішла шкільна «традиція» списування уроків, а не допомоги іншому вивчити їх).

Підсумовуючи дискусію Віктор Юрченко (канд. психол. наук, директор, Педагогічний інститут КУ імені Бориса Грінченка), зауважив, що напевно буде краще, якщо дошкільна та початкова освіта працюватимуть в парі, як одне ціле. Тоді і зникне трамплін між цими двома ланками освіти. Один з кроків до такої співпраці робить Педагогічний інститут: студенти, які готуються працювати у дошкільній освіті, можуть вибрати спеціалізацію “Початкова освіта”, а студенти, які працюватимуть у початковій школі, можуть вибрати спеціалізацію “Дошкільна освіта”. Таким чином педагоги знатимуть особливості найближчої освітньої сходинки.

Дошкільна та початкова освіти рівні, але місія у них одна: доторкуючись до дитинства, педагог багато в чому визначає долю дитини, формує базові основи особистості, розвиває її здібності. Тож заради забезпечення дитині щасливого дитинства педагоги обох ланок освіти мають злагоджено діяти разом.

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко

Екологічна веселка «Яскравий світ навколо»

Мій спонтанний досвід роботи з першокласниками

Перевіряти правильність обраного наукового напряму досліджень та методичних розробок краще власними силами: не буде нарікань, що не так сказали, не так зрозуміли, тому й не так діяли і не такий, як я сподівалась, отримали результат… Завжди краще особисто спілкувати з практиками, говорити з педагогами та науковцями «від першої особи», доносити до них своє, авторське, бачення. Тому й проводжу семінари, веду авторський блог, групи «Джміль — живопис, музика, література дітям» у Google+ та FaceBook, спілкуюсь з практиками, виступаю на різних заходах, пишу статті у педагогічні видання.

Все нібито добре, але з дітьми не працюю особисто і бачу втілення своїх задумів у роботі педагогів. З одного боку, вважаю, що технологія «Логіки світу» має втілюватися не автором, бо автор завжди на «5+» втілить свої задумки, а от чи зможуть це зробити інші — велике питання… Тому співпрацю з практиками дуже ціную, поважаю роботу кожного, хто взявся втілювати мої задумки. А з іншого боку, іноді хочеться спробувати самій. Тоді й не буде розмов, що придумала, а як працювати з дітьми, як втілити всі нестандартні ідеї, як педагогу імпровізувати…

Нагода особисто попрацювати з дітьми випадає не часто (та й часу майже немає на таку роботу), тому й особливо ціную такі миті. Сьогодні хочу розповісти про цікавий захід присвячений Дню Землі — екологічна веселка «Яскравий світ навколо», що відбувся у Бібліотеці для дітей імені П. Усенка Дніпровського району м. Києва 22 квітня 2015 року.

Я і Віра Миколаївна Любарова, викладач Київського Університету імені Бориса Грінченка, працювали з учнями 1-го класу СЗШ І–ІІІ ст. № 81.

Віра Миколаївна організувала справжню екологічну лабораторію «Цікаве і творче про екологію», а я користуючись електронними додатками до журналу «Джміль» провела інтелектуальну гру «Мости для тварин» (за матеріалами груп Google+, FaceBook). Ми поговорили з першокласниками навіщо потрібні мости, що вони з’єднують, якими і чому мають бути… А потім я провела бесіду за картиною Гелени Павленко «Сімейка фіалок»: діти мали можливість відчути радісний, світлий настрій цієї весняної картини, порівняти намальоване з тим, що вони бачили навколо, зрозуміли, чому фіалочки ростуть саме так — галявинками.

А далі дітей об’єднали у групи і кожний — я, Віра Миколаївна, бібліотекар, класний керівник першокласників — працювали з дітками окремо. Завдання одне — створити (придумати і намалювати) екологічну казку для дітей, а от шляхи, акценти і нюанси у кожного були різними. Далі розповідатиму про те, як працювала моя група.

Моєю метою було створення казки про природу групою дітей з моєю допомогою (діти малюватимуть казку самостійно, я лише допомагатиму порадами, ідею казки діти також мають придумати самі).

Знаю, що нелегко зібрати незнайомих дітей і створити з ними колективну роботу, але дуже хотілося спробувати «вийде — не вийде і що саме вийде», а головне наскільки важкою для педагога виявиться така форма роботи. Адже завчасно не підготуєшся: тільки початок вибудувати можна і придумати свою версію казки, щоб у разі ступора у дітей допомогти їм. Виходить суцільна педагогічна імпровізація.

До останнього не розуміла, якою буде наша казка: дітей я зовсім не знала, тому й передбачити напрям їхніх міркувань не могла. Придумала тільки початок бесіди з дітьми (як підвести їх до казки) і приз (якщо казка буде цікавою, розповім про неї в Інтернеті на своєму блозі, запропоную розповісти казку дошкільняткам «Уявіть, як приємно і цікаво малятам буде слухати нашу казку»).

Отже, починаємо бесіду. У дужках публікую відповіді дітей та свої коментарі.

Налаштовую дітей на роботу в групі: казку створювати дуже важко, а часу не так вже й багато. Тож одному справитися з таким важким завданням складно, а от разом ми все зможемо, тільки працювати треба разом, дружно. Кожний робитиме те, що у нього краще виходить.

— Як ви думаєте, якою має бути казка? Яка казка подобається дітям? (Всі одразу сказали, що казка має бути цікавою, веселою, з добрими і злими персонажами, добрий персонаж обов’язково має перемогти. Вже потім з’явилися відповіді, що казка має бути доброю, ніжною, красивою, довгою, обов’язково з пригодами…)

— Якими мають бути казкові персонажі? (Цікавими, несподіваними, винахідливими, геройськими, сміливими…)

— Сьогодні ми складаємо екологічну казку. Про що вона має бути? (Про дерева, кущі, травку, тварин, рослин, хмаринки, дощик…)

— Хто буде головним персонажем нашої казки? (На такі форми роботи часу відводиться не так вже й багато (у мене було 30 хвилин, це і так багато враховуючи попередню роботу з усім класом), тому своєю задачею на цьому етапі вважала, домовитися про таких персонажів, яких неважко намалювати швидко (адже діти малюватимуть самі) і щоб вони симпатичними були. Діти спочатку без особливих міркувань пропонували героїв відомих казок — Кощія Безсмертного, Бабу Ягу… Тому акцент поставила на тому, що у нас своя неповторна казка, тож і персонажі мають бути не такими, як у знайомих казках. Після міркувань одна дівчинка тихенько запропонувала «Нехай буде квіточка». Таким чином квіточка стала головним персонажем нашої казки (до речі, і мені такий персонаж подобається).)

А от тепер пішла справжня імпровізація!

— Яку квіточку ви уявляєте? (Красиву, з різнобарвними пелюсточками, беззахисну, тендітну, ніжну… Я допомогла доповнити дітям їхній перелік.)

— А де вона росте? (На галявині.)

— З ким вона дружить? Хто росте рядом? Про що вона може розмовляти з друзями? (Тут дітки називали і дерева, і кущі, і травичку, і жучків, павучків, і котика, пташку… Рослини ростуть на одному місці, тому всі лісові новини їм розповідають тварини.)

Тепер вже час починати малювати: той, хто назвав персонажа йшов його ж і малювати (я саме так розподіляла роботу). Обраних персонажів неважко малювати, тому проблем не виникло. Якщо під час малювання діти щось хотіли додати, то радились зі мною (спочатку звертались до мене, а я вже розповіла, що казка спільна, тому й радитися треба зі всіма) та з іншими дітьми. Так на білому ватмані з’явилося усміхнене сонечко, травичка, квіточки-подружки, хмаринки, дерева, тваринки… Дітки вправно малювали, я лише запропонувала їм домалювати личка у хмаринок: вони дивляться на нас і усміхаються, з сонечком перемовляються.

Усе добре: малюнок виходив прекрасним, добрим, а от казочки ще не було. Коли діти вже намалювалися (пройшов перший запал), розглядаючи малюнок ми знов повернулися до сюжету казки.

— Що могло статися з квіточкам на лісовій галявинці (адже в казці завжди є пригода)? (Одразу діти запропонували жахливі катаклізми — буревій, пожежу, паводок — тут я зрозуміла, що казка затягнеться надовго, і запропонувала простішу ситуацію — довго не було дощику.)

— Що сталося з квіточками? Чому?

— Чи тільки квіточкам скрутно? (Й іншим лісовим мешканцям скрутно, але квіточки та травичка самі ранимі.)

— Чому таке лихо сталося на галявинці? (Хмаринки забули про свої обов’язки, тому довго дощу не було.)

— Що треба зробити, щоб врятувати квіточки? (Полити їх.)

— Але чи зможемо ми полити всі квіточки (треба ж рятувати всі рослини в лісі)? (Ні.)

— Що ж допоможе врятувати рослини? (Дощик.)

— Що треба зробити, щоб пішов дощик? (Нагадати про дощик хмаринкам.)

— Як? (Полетіти до них і розповісти про лихо на галявині.)

— Як полетіти? (Метелики і комашки зможуть полетіти, їм допомагатимуть собачка та котик на літаку. Коли діти вже малювали з’явилися й інші персонажі.)

— Але ж швидко тварини не долетять до хмаринок. Як можна допомогти квіточкам дочекатися дощику? (Прийде дівчинка і поллє їх.) А ще? Рослинка рослинці може якось допомогти? (Дерева можуть прикрити квіточки своїми вітами, лопух листячком своїм прикрив, кущики створили тінь гілочками та листочками…)

От тепер нібито все обговорили, сюжет склався. Варто розповісти казку. Ми всі разом розповідаємо казку перший раз: за мною — художнє оформлення думок дітей, діти доповнюють там, де я припиняю розповідати. Свою задачу на цьому етапі бачу в тому, щоб показати дітям, яку цікаву і добру казку вони створили, а тому казка має зазвучати, думки оформитись і бути «як у книжці». Тут потрібна фантазія педагога і його хист цікаво розповідати. (В кінці розповіді я наведу приклад, як ми з дітьми розповідали казочку.)

От тут молодці дітки, додали прекрасну кінцівку.

— Сонечко зраділо, усміхається всім. І на небі з’явилась чарівна веселка.

Повторюємо кольори веселки, щоб не заплутатися, коли малювати будемо, але дітки втрьох намалювали свою чарівну веселку з іншими кольорами.

Розподіляю хто і що малює: дотримуюся принципу — придумав, тож і малюй. А от якщо той, хто придумав, намалювати не може (або не вміє, тому й не хоче), тоді малює той, хто бажає. Всі дітки із задоволенням малювали рясний веселий дощик.

Роботу завершуємо милуванням нашою роботою, подяками за допомогу один одному та репетицією: адже треба розповісти казку всьому класу.

Наша казка про квіточку

На казковій галявині жила-була квіточка. Якою вона була? Красивою, з різнобарвними пелюсточками, ніжною, тендітною. Разом з нею на галявині росли її подружки — квіточки. Вона дружила з ними, а також з … жучками, метеликами, деревами, іншими рослинками… Квіточка з подружками чудово прикрашали галявинку, звеселяли всіх мешканців казкового лісу. Всі любили квіточку, бо вона була доброю і ніжною, у неї завжди знаходилося ласкаве слово для кожного мешканця лісу.

І от на галявині сталося лихо давно не було дощику, тому квіточки зав’яли. Вони похнюпили голівки і більше не чутно було їхнього веселого гомону. Сумно стало на галявині. Як врятувати квіточки? Прийшла дівчинка з поливальницею, водичкою полила квіточки і вони повеселіли. А щоб водичка біля коріння квіточок зберігалася довше і квіточки не в’яли, дерева гілочками з листочками прикрили квіточки, створили затінок, а більші рослинки прикрили квіточки своїми листочками.

Тим часом хмаринок просити рослинки дощиком полити полетіли метелики і комашки, киця і собачка на літаку... Тварини розбудили хмаринок, і землю полив теплий рясний дощик. Зраділи рослинки, подякували своїм друзям.

На небі усміхається сонечко і хмаринки. Сонечко все бачить і радіє, що мешканці галявини такі дружні, допомагають одне одному. Коли дощик закінчився сонечко на радість всім створило чарівну веселку: це воно так дякувало всім рятувальникам рослинок.

Подякуємо один одному за казочку! Дякую всім маленьким казкарикам!

Моя група з гордістю показувала свою роботу. Приємно, що й іншим діткам наша робота сподобалась. Але, на жаль, дітки з моєї групи не похвалили роботу інших. Це означає, що класному керівнику є над чим ретельно працювати…

Власний досвід — безцінний, але як важко його здобувати! Підсумовую: довела сама собі, що можу, іншим — що це можна робити, що дітям цікаво, що це дуже потрібна форма роботи. Результатами повністю задоволена! Дякую першокласникам за співпрацю!

Звичайно, зараз після ретельного продумування, розумію, як можна було ще краще зробити… Але весь сенс в тому, що тоді була імпровізація, а ці думки після продумування: це вже мій досвід надалі (вклала його також і у цю статтю). Але щоразу все по-новому і повторити тут нічого неможливо... В цьому і родзинка такої роботи для педагога! Користуйтеся досвідом інших, пробуйте, набувайте свого досвіду!

Хтось почитає казку і скаже «Звичайна казка, із звичайними подіями, не зовсім й казковими». На це відповім, що головне у цій діяльності — процес, зацікавленість дітей процесом, їхнє задоволення і гордість від створеного, бажання бути казкарями надалі, досвід колективної роботи… Під час створення казки ми закріпили знання з природознавства (навіщо рослинам вода, як зменшити випаровування води, навіщо потрібна тінь…) і використали їх на практиці у казково-реальній ситуації. А це вже, погодьтеся, немало.

Зараз прошу Вашої допомоги: допоможіть, будь ласка, виконати другу мою обіцянку першокласникам — розкажіть казку дошкільняткам, покажіть наш малюнок, а якщо ще й коментар напишете буду дуже вдячна. Такі обіцянки я завжди виконую :))

Дякую за допомогу!

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко