Чи є некрасиві квіти?

Бесіди з дорослими і дітьми

Іноді ми починаємо мислити шаблонами — так зручніше: не потрібно міркувати, брати на себе відповідальність, відстоювати власні погляди… А чи не задумувалися Ви, що така людина багато втрачає: не помічає розмаїття навколишнього світу, не бачить дивних дрібничок, не порівнює не порівнюване, тому не може відкрити незвичайні явища…

Як народжуються відкриття? Можливо вони народжуються тоді, коли людина забуває про шаблони, про те, як ми діємо зазвичай, що такого не буває, щось неможливо зробити, певна властивість ніколи не змінюється, а справжні дива бувають тільки у казках.

Тож забудемо про те, які квіти зазвичай збираємо в букети, які квіти звикли дарувати іншим, які квіти варто садити на клумбах… Уявімо луг, поле, ліс… Скільки красивих квітів, трав, малюсіньких рослинок! І от вони прийшли до нас в гості і за мить перетворилися… на звичайні бур’яни. То що змінилося? Ми чи квіти, чи… Поміркуймо чи варто звертати надто велику увагу на те, як всі роблять зазвичай, і коли потрібні шаблони, а коли — ні.

Мабуть, більшість людей — і дорослих, і малюків — небайдужі до краси квітів. Потрібно лише її побачити і відчути.

Троянди, хризантеми, тюльпани — яскраві, великі квіти, їх краса впадає в око. Які зворушливі й непомітні на перший погляд незабудки, мускарії, карликові флокси, маленькі гвоздики...

А яку красу можна побачити на лузі! Скільки там приховано маленьких несподіванок.

Влітку ми з бабусею зазвичай любили гуляти на лузі. Мені подобалося бігати по високій траві, ховатися в ній. Іноді трава виростала така висока, що навіть ставши навшпиньки важко було дотягтися до її верхівок. А ще там можна було рвати все, що подобалося. Ми з бабусею завжди приносили додому великі букети, в яких були сині сокирки, рожеві вінички трав, білі квіточки грициків, деревію, дикий ріпак та багато різних невеличких квіточок, назви яких, на жаль, не знаю.

Якось я показала особливо вдалий букет сусідським дівчаткам. «Так це ж звичайнісінькі бур’яни!», — вигукнули вони. Мені стало прикро: так образити букет, який я вважала найвдалішим. На очі навернули сльози. Бабуся побачила це і запропонувала уважніше розглянути кожну квіточку. І всі помітили у квіточок грициків жовто-зелені серединки з білою облямівкою, незвичайні пелюсточки у сокирок, розмаїтість квіточок у ріпака… Букет і для мене став ще загадковішим, дивовижнішим, засяяв новими кольорами. Нам закортіло ще раз пройтися лугом, знайти свою цікавинку.

Подорослішавши, я спілкувалася з дуже цікавою людиною, біологом за фахом. Вона взагалі вважала, що у природі немає бур’янів, нікчемних некрасивих рослин. Просто іноді деякі дикі рослини раптом виросли не на своєму місці, ніби в гості завітали неочікувано.

Пригадаємо пісню про польові квіти: прочитаємо слова, прослухаємо музику, роздивимося фотографії, погуляємо і, мабуть, подивимося інакше на все, що оточує нас.

Полевые цветы

Не дари мне цветов покупных,

Собери мне букет полевых,

Чтобы верила я, чтобы чувствовал ты —

Это наши цветы, только наши цветы.

Ты пойди на нехоженый луг,

Не жалей ни спины и ни рук,

Чтобы верила я, чтобы чувствовал ты —

Это наши цветы, только наши цветы.

Заросло васильками небо,

А ромашки из солнца и снега,

Полевые цветы, полевые цветы

Незатейливы, не капризны.

Заросло васильками небо,

А ромашки из солнца и снега,

Полевые цветы, полевые цветы,

Как простые мечты.

Не дари мне цветов покупных,

Собери мне букет полевых,

Чтобы верила я, чтобы чувствовал ты —

Это наши цветы, только наши цветы.

И милее подарка мне нет,

Чем такой вот, пусть скромный, букет,

Чтобы верила я, чтобы чувствовал ты —

Это наши цветы, только наши цветы.

Заросло васильками небо,

А ромашки из солнца и снега,

Полевые цветы, полевые цветы

Незатейливы, не капризны.

Заросло васильками небо,

А ромашки из солнца и снега,

Полевые цветы, полевые цветы,

Как простые мечты.

                          Анатолий Ковалёв, 1983

Завантажити пісню «Полевые цветы» (слова Анатолія Ковальова, музика Раймонда Паулса) у виконанні Людмили Сенчиної можна за посиланнями — посилання 1, посилання 2, посилання 3

Переглянути відео пісні можна за посиланнями

У статті використані фото автора блогу

Читайте бесіди з дорослими і дітьми

Три ложки супу

Якого кольору осінь

Слово про математику

Коли втрачається натхнення?

Як сплять рибки?

Любов буває різною

Квіточка, повернись до сонечка

Як росте картопелька?

Чи завжди те, чого робити не можна — шкода?

Як ми ділили оладки

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко