Сходинки маленького дослідника: помиляйтесь на здоров’я
Початок статті про дослідження читайте за посиланням
Чи є хоча б одна людина, яка ніколи не помилялась? Напевно, ні. Але багато людей й досі вважають, що помилки — це погано. Коли дитинка вчиться, без помилок неможливо обійтися. У помилках багато інформації — що дитині складно, а що — ні; де ми, дорослі, маємо допомогти; де ми, дорослі, недопрацювали; на що потрібно вернути увагу… Краще «набити шишки» під час навчання, ніж під час виконання відповідального завдання. Тільки потрібно обов’язково запам’ятовувати власні (а краще ще й чужі) помилки, аналізувати їх, враховувати надалі. Тоді щоразу буде виходити все краще й краще. Тож сьогодні мова про помилки і про роль дорослих у дослідницькій діяльності дітей.
 |
Користь помилок
У процесі дослідницької діяльності педагог має організувати взаємодію між її учасниками. Будь-яка пошукова діяльність
за своєю природою передбачає зіткнення різних поглядів, тобто є
діалогічною. Тому процес розв’язання завдань не може здійснюватися
інакше, як у формі навчального діалогу.
Діти вчаться
прислухатися до думок інших людей, поважати погляди іншої людини. У таких
ситуаціях формується критичне ставлення дітей до результатів власної
діяльності, уміння порівнювати не тільки результат (він може бути і однаковим),
а й весь процес розв’язання. Діти за допомогою дорослих
аналізують не тільки досягнення, а й помилки (без них взагалі неможлива
дослідницька діяльність), вчаться на власних помилках і намагаються враховувати
їх надалі. Вони розуміють, що помилка — це не страшно. Головне — вчасно її знайти і навчитися виправляти.
 |
| Річард Ремсі |
Насамперед,
дуже важливо вміти об’єктивно порівнювати свої «сьогоднішні» і «вчорашні»
досягнення. Чи є у мене успіхи? Яких помилок я припустився? Як досягти кращих
успіхів? Важливо, щоб діти це робили не заради оцінки, а заради знань — мені
цікаво знати більше, я бажаю навчитися це робити, прикро коли в мене щось не
виходить, але я можу цьому навчитися.
Також завжди
цікаво порівняти свої досягнення з досягненнями товарішів, але це не повинно
викликати нездорову конкуренцію хоч змагання і має бути присутнім на заняттях.
Хто знайде найцікавіше рішення? Яка команда знайде найбільше варіантів
розв’язку? Сьогодні краще вийшло у товариша, я радію його успіхам. Завтра я
буду уважнішим та стараннішим і, можливо, щось зроблю краще, ніж він. А можливо
я щось інше роблю краще, ніж товариш?
 |
| Річард Ремсі |
Педагог
повинен пам’ятати, що навчання це не змагання. Всі люди різні, діти засвоюють знання кожний у своєму темпі (але вчитель
уважно слідкує, щоб темпи засвоєння навчального матеріалу не були надто
різними). Повільніше розв’язувати задачу не означає гірше. Іноді малюк
знаходить розв’язок довго, а потім виявляється: його варіант настільки цікавий,
що вартий кількох інших рішень. Іноді дитина досить швидко знайшла аж 10 відповідей, але в їх основу
поклала лише одну ідею. А інша дитина розмірковувала довго, знайшла всього
навсього 2 відповіді, але в їх основі полягає цілих 2 ідеї. То що краще? Мені
здається, що краще 2 ідеї.
Ось чому
важливіше порівнювати свої досягнення зі своїми ж минулими здобутками. Кожного
разу дитина має робити хоч маленький крок, але обов’язково вперед. І якщо
трапляється крок назад, варто зупинитись і поміркувати: що заважає прогресу, як
виправити становище.
Організатор-помічник
В спорі
народжується істина. Важливо навчитися висловлювати свої думки так, щоб їх
розуміли інші, пояснювати їх, поважаючи своїх опонентів.
Отже, організація дослідження вимагає зміни ролі педагога. Дитина — рівноправний
учасник навчання. Педагог не є носієм готового
зразка або інструкції, він учасник спільних роздумів, пошуку, порадник.
Тільки така позиція педагога і дитини зумовлює
зацікавленість обох сторін у результатах навчання та формування у дітей
навчально-пізнавальну мотивацію.
 |
| Річард Ремсі |
Надати
зразок дослідницької діяльності принципово неможливо: будь-яке дослідження втрачає смисл, як тільки задано зразок пошуку і
результат. Організувати навчальну діяльність дітей (принаймні спочатку) педагог може
тільки досліджуючі разом з дітьми. Таким чином, процес навчання набуває
характер спільної діяльності педагога і дитини, тобто реального
співробітництва.
Оскільки дитина у цій діяльності рівноправний суб’єкт, її дії не можуть бути зовнішньо
регламентованими (наприклад, заданим зразком, правилом тощо). Відповідно
неможливо і регламентувати дії педагога, який має коригувати дії дітей у залежності від того, як вони розгортаються фактично. Тим самим
діяльність педагога набуває творчий характер, який неможна формалізувати, а
сам педагог стає таким самим суб’єктом
навчання, як і дитина.
Педагог має
міркувати разом з дітьми, не нав’язувати їм своє рішення, а допомагати знайти
власне; якщо дітям важко знайти правильний шлях рішення, пропонувати свій шлях
(але не повністю розповідати розв’язок, а тільки вказати початок шляху або
напрямок руху до рішення, і, якщо це дійсно потрібно, вести дітей по цьому
шляху за допомогою вдалих запитань).
У наступних статтях блогу читайте про приклади розв’язування задач за допомогою дослідження.
 |
| Річард Ремсі |
науковий співробітник Міжнародного науково-навчального
центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років
