Дослідження по-дорослому (продовження)

Сходинки маленького дослідника: помиляйтесь на здоров’я

Початок статті про дослідження читайте за посиланням

Чи є хоча б одна людина, яка ніколи не помилялась? Напевно, ні. Але багато людей й досі вважають, що помилки — це погано. Коли дитинка вчиться, без помилок неможливо обійтися. У помилках багато інформації — що дитині складно, а що — ні; де ми, дорослі, маємо допомогти; де ми, дорослі, недопрацювали; на що потрібно вернути увагу… Краще «набити шишки» під час навчання, ніж під час виконання відповідального завдання. Тільки потрібно обов’язково запам’ятовувати власні (а краще ще й чужі) помилки, аналізувати їх, враховувати надалі. Тоді щоразу буде виходити все краще й краще. Тож сьогодні мова про помилки і про роль дорослих у дослідницькій діяльності дітей.

Річард Ремсі

Користь помилок

У процесі дослідницької діяльності педагог має організувати взаємодію між її учасниками. Будь-яка пошукова діяльність за своєю природою передбачає зіткнення різних поглядів, тобто є діалогічною. Тому процес розв’язання завдань не може здійснюватися інакше, як у формі навчального діалогу.

Діти вчаться прислухатися до думок інших людей, поважати погляди іншої людини. У таких ситуаціях формується критичне ставлення дітей до результатів власної діяльності, уміння порівнювати не тільки результат (він може бути і однаковим), а й весь процес розв’язання. Діти за допомогою дорослих аналізують не тільки досягнення, а й помилки (без них взагалі неможлива дослідницька діяльність), вчаться на власних помилках і намагаються враховувати їх надалі. Вони розуміють, що помилка — це не страшно. Головне — вчасно її знайти і навчитися виправляти.

Річард Ремсі

Насамперед, дуже важливо вміти об’єктивно порівнювати свої «сьогоднішні» і «вчорашні» досягнення. Чи є у мене успіхи? Яких помилок я припустився? Як досягти кращих успіхів? Важливо, щоб діти це робили не заради оцінки, а заради знань — мені цікаво знати більше, я бажаю навчитися це робити, прикро коли в мене щось не виходить, але я можу цьому навчитися.

Також завжди цікаво порівняти свої досягнення з досягненнями товарішів, але це не повинно викликати нездорову конкуренцію хоч змагання і має бути присутнім на заняттях. Хто знайде найцікавіше рішення? Яка команда знайде найбільше варіантів розв’язку? Сьогодні краще вийшло у товариша, я радію його успіхам. Завтра я буду уважнішим та стараннішим і, можливо, щось зроблю краще, ніж він. А можливо я щось інше роблю краще, ніж товариш?

Річард Ремсі

Педагог повинен пам’ятати, що навчання це не змагання. Всі люди різні, діти засвоюють знання кожний у своєму темпі (але вчитель уважно слідкує, щоб темпи засвоєння навчального матеріалу не були надто різними). Повільніше розв’язувати задачу не означає гірше. Іноді малюк знаходить розв’язок довго, а потім виявляється: його варіант настільки цікавий, що вартий кількох інших рішень. Іноді дитина досить швидко знайшла аж 10 відповідей, але в їх основу поклала лише одну ідею. А інша дитина розмірковувала довго, знайшла всього навсього 2 відповіді, але в їх основі полягає цілих 2 ідеї. То що краще? Мені здається, що краще 2 ідеї.

Ось чому важливіше порівнювати свої досягнення зі своїми ж минулими здобутками. Кожного разу дитина має робити хоч маленький крок, але обов’язково вперед. І якщо трапляється крок назад, варто зупинитись і поміркувати: що заважає прогресу, як виправити становище.

Організатор-помічник

В спорі народжується істина. Важливо навчитися висловлювати свої думки так, щоб їх розуміли інші, пояснювати їх, поважаючи своїх опонентів.

Отже, організація дослідження вимагає зміни ролі педагога. Дитина — рівноправний учасник навчання. Педагог не є носієм готового зразка або інструкції, він учасник спільних роздумів, пошуку, порадник. Тільки така позиція педагога і дитини зумовлює зацікавленість обох сторін у результатах навчання та формування у дітей навчально-пізнавальну мотивацію.

Річард Ремсі

Надати зразок дослідницької діяльності принципово неможливо: будь-яке дослідження втрачає смисл, як тільки задано зразок пошуку і результат. Організувати навчальну діяльність дітей (принаймні спочатку) педагог може тільки досліджуючі разом з дітьми. Таким чином, процес навчання набуває характер спільної діяльності педагога і дитини, тобто реального співробітництва.

Оскільки дитина у цій діяльності рівноправний суб’єкт, її дії не можуть бути зовнішньо регламентованими (наприклад, заданим зразком, правилом тощо). Відповідно неможливо і регламентувати дії педагога, який має коригувати дії дітей у залежності від того, як вони розгортаються фактично. Тим самим діяльність педагога набуває творчий характер, який неможна формалізувати, а сам педагог стає таким самим суб’єктом навчання, як і дитина.

Педагог має міркувати разом з дітьми, не нав’язувати їм своє рішення, а допомагати знайти власне; якщо дітям важко знайти правильний шлях рішення, пропонувати свій шлях (але не повністю розповідати розв’язок, а тільки вказати початок шляху або напрямок руху до рішення, і, якщо це дійсно потрібно, вести дітей по цьому шляху за допомогою вдалих запитань).

У наступних статтях блогу читайте про приклади розв’язування задач за допомогою дослідження.

Річард Ремсі

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко