Бесіда з дорослими і дітьми
Зараз як ніколи багато можливостей зазирнути у найпотаємніші куточки природи, побачити те, що майже ніхто не бачив, почути звуки, яких ми ніколи б не почули у повсякденному житті… І виходить так, що ми краще знаємо як колібрі п’є нектар з квітки у далеких тропіках, як тварини рятуються в пустелі від денної спеки і від холоду в ночі, як білі ведмеді пристосовуються до холоду Арктики, ніж як живуть здавалося б звичайні тварини зовсім недалеко від нас.
Тож зазираючи у далекі країни ми можемо не помітити океан на полиці вдома, тропіки Амазонки у трав’яних хащах від ногами, айзберги у звичайній калюжі взимку…
Треба вміти придивлятися до життя навколо, помічати дивовижне у звичайному, спостерігати щодня, прислухатися і чути, аналізувати, міркувати, розповідати одне одному. Для цього у кожного з нас безліч можливостей — акваріум, годівничка, парки, сквери, стежинки, город, клумба, пісочник…
Звичайно, неможливо побачити все за одну мить: треба бути терплячими, обережними, уважними.
Вчіть дітей спостерігати та спостерігайте самі. Інакше багато цікавинок і несподіванок може пройти повз вас!
Коли я була маленькою у нас дома стояв великий акваріум. Там жили різні
рибки — гуппі, меченосці, рибки-півники, мулінезії… Мені подобалося дивитися,
як вони плавають. У кожної рибки всій характер.
От пливуть яскраві червоні меченосці. Вони гордо оглядають акваріум. Все в
порядку? Рибки-півники — лабіринтові рибки. Вони люблять ховатися між
нагромадженням камінців і мушлів в куточку акваріума. А ще півники — бійці. У
стародавньому Китаї їх розводили для підводних боїв. Хоч пічники і невеличкі, але
найбільші розбишаки в акваріумі. Вони намагаються побити навіть меченосців, а
маленьким гуппі просто проходу не дають. Але гуппі хоробрі рибки: іноді
найсміливіші з них відважно вступають в двобій з півниками. Такі бійки часто
закінчувалися сумно: півники забивали маленьких рибок, і тоді мені хотілося
якось наказати півників, посадити їх окремо.
Дуже цікаво годувати рибок. Досить тільки тихенько постукати пальчиком об
скло акваріуму, і рибки вже тут як тут. Забули про свої сварки і чекають корм.
Коли у гуппі народжувалися дітки, їх завжди поміщали в окремий невеличкий
акваріум — яслі: щоб великі рибки не ображали їх, адже часто рибки їли мальків.
Годувала малят-рибок тільки я: спочатку тримала руку зверху акваріума, потім
обережно сипала корм у годівничку. Мальки швидко збагнули, що як тільки
з’являється рука, з’являється і корм, та швидко підпливали до годівнички тільки-но
я підносила руку.
Мені завжди цікаво було подивитися, як сплять рибки, адже у них немає ліжечок
і постільної білизни. Де ж вони сплять? Що роблять вночі? Кілька разів я тушила
в кімнаті світло, чекала доки рибки заснуть, а потім тихенько вмикала світло
знову. Але рибки прокидалися, похмуро і сонно дивилися на мене. «Ну чого ти нас
розбудила?» — ніби запитували мене. А вранці, коли я прокидалася, рибки вже
плавали в акваріумі.
Як же все-таки побачити як сплять рибки? Одного разу я постаралася прокинутися
рано-рано. Мерщій навшпиньках прибігла в кімнату і зазирнула в акваріум. Диво!
Рибки дуже повільно плавають! Навіть, очі у них заплющені не повністю.
Виходить, рибки і уві сні плавають. Як же важко рибкам спати!
Читайте ще бесіди з дорослими і дітьми про природу навколо нас — «ПТАШИНИЙ
ТЕАТР ЗА МОЇМ ВІКНОМ»:
Увертюра
та перша дія — Пригоди синичок-сестричок і несподіваних гостей
Друга
дія — Переполох
Дякую авторам сайтів за оригінальні знахідки
науковий співробітник Міжнародного науково-навчального
центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років
Немає коментарів:
Дописати коментар