Роздуми і коментарі
Початок читайте тут
Протягом тижня ми з Вами ознайомлювалися з поглядами різних фахівців на одну й ту саму проблему, міркували, робили власні висновки, можливо, хтось, коригував свої дії. Сподіваюсь, статті були цікавими і корисними для Вас.
А завершити цю
серію мені хочеться власними міркуваннями і показати цікаві задачі, для
розв’язку яких потрібно нестандартно міркувати, діяти розкуто, не боятися
відійти від шаблонів. Власне саме такі задачі пропоную в технології «Логіки
світу». Більше про них — у наступних публікаціях.
Ще раз нагадаю, що мета статті про дітей і комп’ютери не налякати і не примусити
не підпускати дітей і близько до комп’ютера. Просто ми, дорослі, маємо
обов’язково знати не тільки про переваги комп’ютера, а й про
недоліки; бути відповідальними і обережними, адже діти — наше майбутнє.
Ми маємо пам’ятати, що вони мають свої права (але не завжди про це знають).
Діти мають беззаперечне право на нормальне дитинство, відпочинок, здорове життя
і сьогодні і у майбутньому, на нормальний розвиток. Вони мають право робити те,
що їм цікаво і хочеться. Діти ще маленькі і не завжди можуть відстояти свої
права. І тому про це маємо обов’язково дбати ми, дорослі.
Часто ми засмучуємося: дошкільнята та учні початкових класів не можуть зробити чогось складного — швидко
читати, акуратно і грамотно писати, набирати тексти за комп’ютером тощо. Але
чомусь мало кого з батьків цікавить, що знання дітей надто поверхневі, діти
перевантажені, не розуміють, що роблять і роблять те, що не відповідає їхньому
віку.
Звичайно, кожен батько і мати хоче, щоб власна дитина багато чого вміла і
знала. А чи хоче цього сама дитина? Коли їй знадобляться ці знання? Можливо,
щось краще вивчити не сьогодні, а завтра або післязавтра. Можливо, зараз ми
«забиваємо голову дітей» не дитячими проблемами, робимо їх передчасно
дорослими, а тому не встигаємо дати щось важливе саме у цьому віці? А
щось важливе ми можемо потім не наздогнати і загубити назавжди?
Дошкільнята та учні
початкових класів не можуть зрозуміти, що вони роблять і навіщо їм це. І саме це шкодить більше, ніж наявність недоотриманих знань.
Чому дорослі ніколи не хочуть робити того, чого не розуміють, а дітей
примушують робити це? Спочатку дітям дійсно цікаво займатися чимось новим,
дорослим. А що буде далі? Чи не завдамо ми їм непоправної шкоди? Цю шкоду видно
не одразу, але ми маємо про неї пам’ятати. Діти про це подбати не можуть. Дбати
про це — наш обов’язок.
Ми маємо пам’ятати: діти мають право на вибір і, хоч можливо він нам і не завжди подобається, поважати його, а у крайніх випадках дуже обережно спрямовувати дітей за допомогою рекомендацій у безпечний бік.
Чому нас не завжди хвилює неправильний розвиток особистості, мислення
дитини? Адже без цього дитина, майбутній фахівець, не зможе доречно використати
комп’ютер, використати отримані знання на добрі справи. Адже без цього
комп’ютер буде не потрібним і може стати небезпечним!
Олександр Миколайович Поддьяков наголошує: «якщо не вживати спеціальних
заходів, то, незважаючи на переваги віртуальної реальності, шкода від плутання
у свідомості реального й ігрового планів поступово збільшуватиметься».
Адже одна з найважливіших тенденцій розвитку комп’ютерної віртуальної
реальності полягає у наданні їй максимально правдоподібного вигляду відповідно
до реального життя. Ідеалом у ряді випадків вважається така комп’ютерна
імітація, яку навіть розробник не може відрізнити від оригінала. І тоді дійсно
єдиним практичним критерієм розрізнення реального й ігрового планів можуть
стати, за висновками психологів (зокрема О. М. Поддьякова), травми і смерть в
результаті фатальної помилки.
Є такий чудовий афоризм: «Гра — це серйозно». І ми, дорослі, маємо
про це пам’ятати.
Кожний крок у розвитку дитина має зробити у свій час. Випереджати час, звичайно на реальний термін, можна, якщо
дитина фізично і морально готова до цього. Але обов’язково ми маємо враховувати
її бажання, щоб не зробити невиправну помилку.
Комп’ютер прийде на заняття у свій час, а от до цього, на мій погляд, дуже важливо підготувати дітей до сприйняття
нових знань, розвинути їхнє мислення, навчити самостійно і нестандартно
міркувати. А все це можна успішно зробити і без комп’ютера.
На заняттях у звичайному класі можна навіть вивчати з дітьми теми,
пов’язані з комп’ютером: будувати алгоритми, вивчати алгебру висловлювань,
множини...
Дошкільнята та учні початкових класів навчаються орієнтуватися у безмежному інформаційному просторі:
вчаться розбиратися яка саме інформація їм потрібна, швидко знаходити її, оцінювати
наскільки вона достовірна, самостійно аналізують інформацію і використовують, в
тому числі і для отримання нових знань.
Діти навчаються наводити власні приклади джерел інформації, розуміють навіщо
вона існує, як допомагатиме вирішувати проблеми. Малюки оволодівають
основами піктографічної «грамотності» — вчаться придумувати і використовувати знаки і малюнки для занотовування власних думок.
Тому перед тим як увійти з дітьми в комп’ютерний клас краще ще раз зважити наскільки це вчасно, необхідно і доцільно робити саме зараз. Можливо, якщо немає якісних комп’ютерів, належного програмного забезпечення і фахівців, краще відкласти перший урок у комп’ютерному класі?
О. В. Запорожець висловлював таку думку: «Якщо дитину тягнути за вуха,
виростуть вуха, а не дитина». Що занадто, то не здраво. Прислухаємося до
народної мудрості і перед тим, як щось зробити зважимо всі «за» і «проти», поміркуймо,
а чи буде це корисним для дитини.
Використано малюнки із джерел
Незвичайні задачі у звичайних малюнках
науковий співробітник Міжнародного науково-навчального
центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років
Дякую, пані Ірино! Низький Вам уклін за цікавий виклад такого актуільного матеріалу!!!
ВідповістиВидалитиДякую!!!! Мені дуже приємно!
ВідповістиВидалити