Бесіди для дорослих і дітей,
або відкриті задачі в технології «Логіки світу»
Нині батьки й педагоги часто б’ють на сполох: діти надміру перевантажені
інформацією, їм доводиться оперувати доволі складними поняттями й отримувати
інформацію «на виріст», яка нині дітям не потрібна й невідомо, чи знадобиться
згодом.
Усе правильно: інформація наростає, як сніговий ком, й іноді наче завалює
нас величезною лавиною, з-під якої вибратися нагору дуже важко, та й ми не завжди
вміємо це робити, унаслідок чого занурюємося ще глибше. Тож варто зрозуміти, що
насамперед потрібно знати й уміти кожній людині, що і як потрібно вивчати
дітям.
ПОРІВНЯЙТЕ: Ісаак Ньютон сформулював закони механіки у 44 роки,
до того ж, тоді з ними були обізнані лише спеціалісти, а сучасні діти вивчають
їх на початку курсу фізики в шостому класі звичайної школи. А теорема Піфагора,
таблиця Менделєєва, основи атомної фізики, біохімії, закони генетики, закони
Кеплера й багато іншого? Я назвала звичайні теми звичайної школи, проте ще на
початку ХХ століття не всі згадані науки існували, не всі закони було
сформульовано. Та що там складні поняття — ще недавно школярі в третьому класі
вивчали множення, а нині цю премудрість опановують уже другокласники.
Таке прискорення — вимога часу, адже при повільних темпах навчання
спеціалістами можна буде вважати тільки старців (а виші випускають студентів у
22—23 роки!). Тому вибору не залишається.
Є ще й ІНШИЙ БІК цієї медалі: дуже важливо, як саме педагог
пояснює поняття. Адже іноді над сучасним підручником для п’ятого класу й
«академік плаче». А талановитий педагог може навіть у дитячому садку пояснити
дітям на зрозумілих дотепних прикладах, скажімо, закон Ейнштейна.
Справді, є над чим поміркувати. І, напевно, усе залежить від
професіоналізму педагогів, почуття міри та відповідальності (не можна ні штучно
прискорювати розвиток дитини, ні штучно його гальмувати) й дару прогнозувати
майбутнє.
ПІДСУМУЄМО. Інформація має бути потрібною та зрозумілою дітям,
активною у використанні й безпечною для них. Іноді важко передбачити, які саме
знання знадобляться дітям навіть через п’ять років, тому їх потрібно навчати
самостійно здобувати знання. З іншого боку, слід пропонувати дітям ази, основи
наук: це дасть змогу їм у майбутньому в разі потреби опанувати складніші речі.
Знання дітей постійно поглиблюються, щоразу діти дізнаються про нові
властивості понять та їх використання в житті людей. Тоді нові знання лише
уточнюють інформацію, яку діти вже знають.
Отже, у дітей поступово формуються нові знання відповідно до їхніх потреб і
готовності сприйняття, не лякаючи незрозумілими визначеннями. Як наслідок, діти
надалі можуть опиратися на вже знайомий матеріал і швидше опановувати нові
поняття.
Перейдемо від розмов до СПРАВ. Дедалі частіше в програмах
дитячих садків з’являються, на перший погляд, недитячі поняття: точка, відрізок,
пряма, ламана. Вони часто здаються зайвими, бо «тільки голову забивають». Але ж
дитина ними користується — навіть малюк, коли йде навпростець, розуміє, що сума
катетів таки більша за гіпотенузу (тільки поки що слів таких не знає!). Тож
важливо дати дитині саме те, що потрібно.
Роззирнімося навколо: ми побачимо багато ліній. А яких найбільше? Де ми
використовуємо лінії? Навіщо? Поміркуймо разом із дітьми. Не варто давати готових
знань й очікувати єдиної правильної відповіді, доцільно досліджувати,
спостерігати, аналізувати й робити власні висновки. І нехай спочатку вони
здаватимуться недосконалими — згодом ми їх спростуємо, але це наші висновки,
наші знання, наші помилки, наш досвід, і саме це робить їх значно ціннішими за
ті, що ми отримуємо готовими й бездумно запам’ятовуємо.
Відкриті задачі
- Де можна знайти прямі лінії, а де — криві? Яких ліній ми побачили більше? Де саме? Чи завжди таких ліній буде більше? Коли наш висновок може бути хибним?
- Песик намалював загадкові точки. Що вони приховують? Спробуйте з’єднати їх лініями. Які саме лінії ви обрали? Що у вас вийшло? На що це схоже? Чи можуть вийти різні малюнки після з’єднання точок?
Подивіться, як Песик з’єднав точки прямими лініями. Вийшов будиночок.
Капітошка уважно подивився на точки і з’єднав їх лише кривими. Гляньте,
який гарний грибочок вийшов!
Якщо з’єднати точки і прямими, і кривими лініями, то вийде парасолька.
Спробуйте й переконайтеся! Знайдіть власний варіант з’єднання точок!
- Уважно розгляньте розташування точок. З’єднайте їх лініями різними способами. У Капітошки, Песика й Курчатка вийшли три різні квіточки. А що намалювали ви?
- Лінії можуть відрізнятися за довжиною. Намалюйте чотири прямі лінії різної довжини.
- Коли ми йдемо (або їдемо) уздовж ліній? Якими вони бувають? Коли в повсякденному житті ми особливо відчуваємо відмінність у довжині ліній?
- Яку стежку має вибрати Курчатко, щоб швидше дійти до Песика? Чи можна намалювати ще коротшу стежку, ніж ту, яку вибрало Курчатко?
- З’єднайте ці точки прямими лініями. Спробуйте зробити це різними способами. Скільки ліній ви використали? Чи можна це зробити за допомогою однієї прямої лінії? Вдалося? Поясніть, чому.
Тепер з’єднайте ці точки кривими лініями. Скількома способами це можна зробити?
Поясніть свої висновки.
У статті запропоновано задачі відкритого типу, цінність яких не в отриманому результаті, а в процесі розв’язування. Вони стимулюють думку, спонукають до спільного обговорення, пошуку й самостійного набуття знань. Тож, можливо, саме за такими задачами майбутнє?
У публікації використано смайлики із джерел
науковий співробітник Міжнародного науково-навчального
центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років
Підглянула приклади відкритих задач з підручника математики:
ВідповістиВидалитиВ одному пеналі лежить 6 олівців, а в другому - 3. Скільки пензликів в двох пеналах?
Брату 6 років, а сестра старша за брата. Скільки років сестрі?
Коли пропонуєш розв'язати такі задачі вчителям, всі в один голос заявляють про друкарську помилку (спрацьовує стереотип). Такі задачі обов'язкові до розглядання на уроці.