Роздуми про те, якими хочу бачити освіту у майбутньому

Математика і лірика

Зараз багато розмов та суперечок щодо змісту освіти для дітей самого різного віку — від дошкільнят до учнів старших класів. Усе обертається навколо того, щоб у дітей не було перенавантаження, був вільний час для занять спортом, мистецтвом та ще хто чим хоче займатися. Все вірно. А от для цього потрібно змінити програми, бо вони перевантажені, — просто напросто прибрати частину матеріалу. На перший погляд все так і має бути. Але чи все так просто? Чи всі згодні з таким рішенням? Я не згодна! І ось чому. Поміркуймо разом.

Я звертаю увагу в основному на знаннієвий аспект цього питання, але торкаюся й емоційної сфери дитини, виховання мужності, волі… Все має відбуватися разом, тоді й результат буде зовсім іншим.

Подивимось на цю ситуацію з іншого боку. З кожним роком знань стає все більше. Якщо в часи Піфагора (570—490 рр. до н. е.) його знамениту теорему знали одиниці, то зараз її вчать у середній школі. А закони Ньютона? Та ще багато-багато чого. Якщо ми такими темпами будемо все вчити, то коли дійдемо до математики XIX–XX століть (я  вже не кажу до сучасної) — геометрії Лобачевського, інтегралів, фракталів... — на пенсії? А без цього яке нове у нас буде створюватися?

І зовсім інші темпи та обсяги знань не перевантаження, а вимога часу: адже за століття знань накопичилося чимало, відповідно неймовірно складною стала техніка та відповідальність людей, які її обслуговують. Тож у кого в руках буде надскладна техніка з спрощеними програмами? І врешті решт наше майбутнє?

Озирніться навколо: скільки технічних новинок з’явилося порівняно зовсім недавно: телевізор, комп’ютери, мобільний телефон, смартфон, пральна машина-автомат, атомні електростанції… Хто їх обслуговуватиме? Хто створюватиме нові? І скільки нових чорнобилів може статися, якщо обслуговувати техніку стануть фахівці-недоучки?

То що ж робити? Перевантажувати дітей? Ні! Давайте більше довіряти малюкам, адже вони можуть і знають набагато більше, ніж вважаємо ми, дорослі. Але їм має бути цікаво, зрозуміло, весело і… складно. Адже який же інтерес може виникнути, якщо все дається просто? Звідки візьметься сила волі? Терпіння? Наполегливість?

Але складність має бути помірною, доступною. І дорослий має вчасно допомогти, але не все робити за дітей, а лише показати початок шляху, дати перший орієнтир і обережно вести малят, якщо це дійсно буде потрібним.

І, звісно, діти мають бачити практичне застосування вивченого, інтеграцію знань різних наук. От тоді й інтерес та мотивація нікуди не подінуться!

І ще малятам потрібно допомагати пізнавати світ, а не заважати. Адже гальмувати розвиток так само шкідливо, як і штучно прискорювати. Насправді ще не ясно коли буде більше шкоди.

Звісно, насправді має зійтися ще багато зірочок на небосхилі освіти, але саме ці я вважаю першими… Тож давайте не прибирати з програм необхідне (хоч дійсно там є і зайвий матеріал), а найперше ДУМАТИ як складне пояснити просто, логічно, наочно, доступно, дотепно і зрозуміло.

Відповідей можна знайти багато, але потрібно хотіти це зробити і не лякатися нового і незвичного! Насправді багато країн вже прийшли до такої філософії освіти. Подивіться уважно на закордонні програми навчання. А ми наступаємо на ті самі граблі? Навіщо?

Повернемося до теореми Піфагора. Подивіться, як просто і зрозуміло можна продемонструвати її дітям, дати ідеї доведення, а вже потім довести разом з дітьми, а не показувати атракціон «Довожу теорему Піфагора».

Способи демонстрації та ідеї доведення теореми Піфагора

А зазирніть у наші підручники?!!!!....

Давайте відпочинемо, послухаємо пісні, спокійно поміркуємо… Краще слухати такі пісні всією родиною.

Хто сказав, що пісні дорослих малята не розуміють? Думаю, багато дорослих виросли під такі пісні або у походах сиділи біля багаття — грала гітара і лунали пісні мужніх та сильних духом людей.

Тож, є можливість розповісти малятам про гори нестандартно, душевно, торкнутися струн душі… Показати красу та велич гір спочатку засобами пісні, а потім знати фото і помандрувати…

А якщо після цього показати дітям ще й справжні гори хоча б недалеко від рідного міста, відчути себе сміливими першопрохідцями…

Владимир Высоцкий «Прощание с горами»

Владимир Высоцкий «Здесь вам не равнина, здесь климат иной»

Песня из к/ф «Вертикаль» (1967)

Юрий Визбор «Песня альпинистов»

Юрий Визбор «Передо мною горы и река»

Юрий Визбор «Синие горы»

Подорожувати з малятами горами Вам допоможуть такі мої публікації

“Кращі гір бувають тільки гори…” Мандруємо просторами рідної країни: карта України

“Кращі гір бувають тільки гори…” Мандруємо просторами рідної країни: Карпати, Кримські гори, Донецький кряж, Овруцький кряж

Хочете дізнатися більше про те, як складне зробити зрозумілим? Читайте й далі мій блог і ще багато-багато публікацій інших авторів! Шукайте і знайдете!

Отже, давайте діяти разом і думати кому доручимо наше майбутнє!

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко