Бесіда з дорослими і дітьми
Коли погода не радує та ще й на душі похмуро, я завжди пригадую літо: сонечко посміхається, на дворі тепло, можна плавати і загоряти, майже щодня трапляються цікаві пригоди…
Влітку, відпочиваючи у бабусі, я любила спостерігати за різними комахами.
Особливо мені подобалися сонечка (їх ще називають «Божими коровками»). Я
будувала їм хатинки, збирала травичку і влаштовувала смачні обіди. Увечері
ловила кілька комашок і вкладала спати у ліжечка з пелюсток квіточки.
Мені так не хотілося прощатися з ними восени аж до наступного літа, тому я
зловила двох сонечко і привезла додому. На підвіконні у коробці влаштувала їм
затишний будиночок. У маленький горщик посадила травичку і разом з найкращими
кімнатними рослинами поставила поруч з будиночком. «Тепер сонечка житимуть у
мене аж до наступного літа», — раділа я.
Доки була осінь я часто бачила сонечок у різних куточках квартири. А коли
на вулиці стало зовсім холодно, сонечка кудись пропали. Я засмутилася, шукала сонечок
кілька днів: одне — заснуло у щілинці, інше — десь загубилося. Згодом пожовкла
травичка, хоча я її поливала дуже добре.
Так мені і вдалося зробити літо цілий рік, навіть для двох маленьких
комашок, не треба і намагатися, адже кожна пора року неповторна і дивовижна.
науковий співробітник Міжнародного науково-навчального
центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України
та Міністерства освіти і науки України,
автор технології «Логіки світу»
для дітей від 4 до 12 років
Немає коментарів:
Дописати коментар