Подорож до країни друдлів, або Де ховаються друдли? (продовження)

Авангард. Друдли власноруч

Початок статті читайте тут

АВАНГАРД — це завжди зміни: неочікувані, дивовижні, яскраві; це завжди пошук нових форм, методів, способів, перетворень; це завжди сумніви: чи правильно я роблю і як краще робити; це завжди творчість. Ось за це я і люблю авангард, але не завжди так його називаю. Тож сьогодні до Вашої уваги — друдли на несподіваних фотографіях, друдли-малюнки і мій досвід у створенні друдлів власноруч.

Фотографуємо друдли

Кольорові друдли можна навіть сфотографувати. Тільки не подумайте, що для цього потрібно лише зробити фото явищ, про які я вже розповіла. Щоб сфотографувати друдли, стануть у пригоді винахідливість, незвичайний погляд на типові речі й... бажання.

Уявіть собі, що ввечері, вже стемніло і ви рухаєтеся дорогою по місту: можна їхати у транспорті або йти пішки. Здавалося б, де ж тут приховалися несподіванки? Спробуйте взяти з собою фотоапарат і сфотографувати звичайну дорогу, звичайні будинки, звичайні машини. Ми їх бачили багато раз і коли світить сонечко, і коли темно. Що там може бути незвичайного?

Я опублікувала фото, не використовуючи комп’ютерних ефектів. Спробуйте пофантазувати, здогадатися, як вони зроблені, що це могло бути, уявіть, що це насправді, зробіть це самостійно.

Ви на власні очі побачите: кожна фотографія стане унікальною, часто траплятимуться несподіванки, іноді можна здогадатися, звідки беруться НЛО. Спробуйте створити друдли разом з дітьми і побачите, як радісно і весело ви проведете свій час.

Відкрию секрет: ці фотографії такі дивні тому, що зроблені не тоді, коли фотограф стоїть, а коли від рухається.

Поміркуйте з дітьми про те, що незвичайного вони побачили на фотографіях. Чому світло від фар автомобілів перетворилося на смужечки? Спробуйте разом дослідити цей ефект, знайдіть подібні фото, зробіть їх власноруч, коли ви рухаєтесь з різною швидкістю.

Малюємо друдли

Спробуймо намалювати пейзаж. Він буде незвичайним: ми малюватимемо нібито з великої відстані. Дехто подумає: «Дуже просто! Нічого незвичайного». Але ми все-таки спробуємо.

Спочатку вирушимо на прогулянку, уважно роздивимося навкруги. Які кольори ми бачимо? Яких кольорів більше, яких — менше? Де які кольори розташовані? У якої пори року які кольори?

Зазвичай вважають: що восени багато жовтого кольору, взимку — білого, навесні і влітку — зеленого. Справді, якщо користуватися загальноприйнятими штампами, не приглядатися уважно, так воно і є. Згадаймо вислів Шерлока Холмса: «Зазвичай люди дивляться і не бачать», або, додамо, бачать те, що звикли бачити, не придивляються до дрібниць, не спостерігають, не дають свободу фантазії.

Вийдемо на вулицю і поглянемо довкола ще раз. Будь-які кольори можна знайти у будь-яку пору року, але розміщуються вони по-різному та й, між іншим, різним порам року притаманні свої кольори.

Навесні з’являються перші листочки, перші квіти, перші теплі сонячні промінці. Тож і виходить у наших весняних пейзажах: вверху — жовте сонечко і блакитне небо, посередині — коричневі гілочки дерев, зелені листочки на них, внизу — перша світло-зелена трава, чорна земля і залишки снігу.

Влітку все зеленіє, все цвіте, яскраво світить вгорі сонечко, з’являються перші помідори і огірочки, полуниця, смородина, яблука... А якщо поїхати до моря, кольори розмістяться зовсім не так.

Малювати пейзажі можна фарбами, а можна кольоровою тирсою і осінніми листочками. Саме такими незвичайними засобами створили пейзажі у дитячому садочку «Любавонька» (м. Переяслав-Хмельницький, Київська обл.) вихованці, середньої і старшої груп разом з вихователями Галиною Шаблієнко і Валентиною Чуян. Чом не кольорові друдли?

Розгляньте ці яскраві тарілочки і забудьте, що саме малювали діти. Або здогадайтеся, який пейзаж і у яку пору року вони створювали.

На що може перетворитися звичайний листочок? Як його можна використати у аплікаціях і поробках? А, може, листочки допоможуть малювати?

Скільки цікавинок дарує нам осінь! І лежать вони просто під ногами: треба лише помітити, уважно розглянути, уявити майбутню картину і одразу до дій! Саме так зробили у дитячому садку «Любавонька». Діти змазали листок фарбою, притиснули до паперу — залишився відбиток, який потім домалювали. І побігли на дитячих малюнках кумедні їжачки, попливли рибки, з’явилося море і човник з пасажирами, попрямували невидимі будівельники і з’явилися фантастичні палаци, деякі листочки перетворилися на дерева, квіти, сонечко, хмаринки. От такі дивовижні перетворення несподівано відбулися зі звичайними листочками, що впали з осінніх дерев. Якби не дитяча фантазія, лежали б вони й досі до весни.

Поглянемо ще раз на дитячі картинки і спробуймо описати одні й ті самі пейзажі ніби вони створені у різні порі року. Знайдіть жовте і червоне весною і літом, зелене — зимою, синє — восени. А можливо цей не пейзажі! Тоді що саме?

Чуємо друдли

Безліч цікавого можна почути, слухаючи музику. Тільки треба вміти слухати її.

Класична музика дуже образна і уявити все, про що вона «розповідає», набагато легше, ніж слухати рок, джаз, танго чи іншу сучасну музику.

П. І. Чайковський створював музику для малюків також. У його «Дитячому альбомі» багато невеличких п’єс, які діти легко розуміють, але спочатку слід їм сказати хоча б кілька слів про зміст музичного твору.

Музику до балету «Спляча красуня» П. І. Чайковський писав на замовлення хореографа М. Петіпа, який яскраво описував сюжет кожного танцю, костюми і характери персонажів і навіть рухи артистів балету. Саме тому музика до балету дуже добре передає сюжет, кожний рух артиста гармонійно поєднаний з музикою ніби «випливає» з неї.

Музику балету «Спляча красуня» можна завантажити за посиланням

Послухайте разом з дітьми музику танцю кота і кішечки: кіт обережно потихеньку підкрадається до пташки. Його лапки м’яко ступають по доріжці. Потім кіт напружується, різко кидається на пташку, і... (Спробуйте разом з дітьми описати сюжет танцю, запропонуйте їм придумати рухи персонажів.)

Слухаючи музику, під яку виходить злюща фея Карабос (саме її образив Король, не запросивши на день народження доньки, і за це вона наклала на доньку Короля прокляття: на її шістнадцятий день народження вона уколеться веретеном і помре), легко уявити її вигляд та який у неї характер. Батьки маленької принцеси Аврори заніміли від жаху і... фея Бузку робить прокляття феї Карабос не таким жахливим: Аврора уколеться веретеном і засне, засне і весь королівський двір, усі спатимуть доти, доки Аврору не знайде Принц і не розбудить. Музика феї Бузку ніжна, ласкава, заспокійлива.

Ескіз костюма Феі Бузку до постановки «Спляча красуня». Олександр Миколайович Бенуа, 1953

Фея Бузку. Надія Стрелкіна

Ескіз костюма Феі Карабос до постановки «Спляча красуня». Олександр Миколайович Бенуа, 1957

Слухаючи музику Е. Гріга «Похід Гномів (В печері Гірського короля)» з сюіти «Пер Гюнт» до драми Г. Ібсена, неважко уявити, як прямують підземними лабіринтами роботящі казкові гномики. Вони поспішають, адже так багато треба встигнути зробити.

Завантажити музику Е. Гріга можна за посиланням

Мультфільм «Гноми та Гірський король»

Музичні твори приховують багато цікавинок для тих, хто вміє слухати музику, мріяти під неї. Спробуйте прослухати з дітьми ці ж або інші музичні твори, нічого не розповідаючи про них. Нехай діти «почують» в них спів птахів, шелест листя на деревах, «побачать» під музику як розкривається квітка, тече річка, вітер несе хмари. Які незвичайні пригоди уявлять діти під музику? Яких тільки героїв не вигадають? Діти охоче покажуть, як рухаються їх герої під музику, розкажуть про них багато цікавого, а можливо, і намалюють картинки навіяні музикою.

Так, музика допомагає уявляти, збуджує фантазію дітей: вони утворюють яскраві образи, кожен уявляє щось своє... Спробуйте і ви впевнитися, що музика не просто набір звуків, які приємно слухати.

За цим посиланням можна переглянути як діти уявили музику з «Дитячого альбома» П. І. Чайковського і намалювали її.

П. І. ЧАЙКОВСЬКИЙ «ЗИМОВИЙ РАНОК» З «ДИТЯЧОГО АЛЬБОМА»

Прослухати музику можна за посиланням

Побачити і почути музику п’єси

Зимнее утро

Вьюга стонет, тучи гонит

К озеру близкому

По небу низкому.

Тропки скрыло, побелило

Кружево нежное,

Легкое, снежное.

А воробушек, пташка малая,

Пташка малая, неразумная,

От метелюшки хочет спрятаться,

Хочет спрятаться, да не знает, как.

И кружит его ветер по небу,

И несет его в чисто полюшко,

С косогора, в сумрак бора...

Горюшко горькое,

Бедная пташечка!

Вьюга стонет, тучи гонит —

Спрятала все пути,

Чтоб не пройти.

Все кругом бело — снегом замело,

Снегом замело все кругом...

                            Виктор Лунин к «Детскому альбому» П. И. Чайковского

Доберіть вірші, картини, малюнки до п’єси «Зимовий ранок». Чому саме такі ілюстрації та вірші дібрано?

Можливо, прочитавши статтю, ви згадали, де ще ховаються друдли або придумали, як їх створити, а можливо, ви просто хочете повторити те, що зробили ми? Тож у добру путь! Щоб потрапити у країну Друдлів, не треба вирушати за «тридев’ять морів і тридев’ять земель», ця країна з’явиться вмить, якщо фантазувати, придумувати і діяти — створювати цікавинки і творити дива... за допомогою друдлів.

СЮРПРИЗ — слайд-фільм у форматі Microsoft PowerPoint 2003 з моїми фотографіями і малюнками друдлів, про які йшлося у статтях циклу, завантажте за посиланням

Щасливої подорожі до країни, де живуть друдли!

У публікації використано фото автора блогу.

Ірина СТЕЦЕНКО,

науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем Національної академії наук України

та Міністерства освіти і науки України,

автор технології «Логіки світу»

для дітей від 4 до 12 років

Дізнайтеся про що блог

Читайте роздуми щодо теми блогу

Автор: Ірина Стеценко